Ухвала суду № 33016579, 13.08.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Головуючий у 1 інстанції Діденко С.О.

Доповідач Соломаха Л.І.

Категорія 55

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого-судді Пономарьової О.М.

суддів Соломахи Л.І., Билини Т.І.

при секретарі Сачко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» про захист прав споживачів, повернення незаконно отриманих коштів з апеляційною скаргою відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 21 травня 2013 року, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 21 травня 2013 року задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» (далі ТОВ «АВТО ПРОСТО») про захист прав споживачів, повернення незаконно отриманих коштів.

Стягнуто з ТОВ «АВТО ПРОСТО» на користь ОСОБА_1 сплачені ним за угодою від 20 липня 2011 року № 365350 кошти в розмірі 34 146, 25 грн. (а.с. 56-57).

В апеляційній скарзі відповідач - ТОВ «АВТО ПРОСТО», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог (а.с. 61-67).

Представник відповідача - ТОВ «АВТО ПРОСТО», позивач ОСОБА_1 у судове засідання апеляційного суду не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення їм повісток про явку до суду 13 серпня 2013 року: ОСОБА_1 - 10 серпня 2013 року (а.с. 94), ТОВ «АВТО ПРОСТО» - 09 серпня 2013 року (а.с. 92-93). Сторони причини неявки у судове засідання не повідомили і відповідно до частини 2 ст. 77 ЦПК України вважається, що вони не з'явилися у судове засідання без поважних причин.

Відповідно до частини 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

З матеріалів справи встановлено, що 20 липня 2011 року між ТОВ «АВТО ПРОСТО» в особі продавця-консультанта ОСОБА_2, яка діє на підставі довіреності, та ОСОБА_1 (надалі Учасник) була укладена Угода № 365350, предметом якої є надання Учаснику ОСОБА_1 послуг системи АвтоТак, спрямованих на придбання Автомобіля (а.с. 7).

Згідно Додатку № 1 до Угоди, позивач мав придбати автомобіль марки KIA SOUL за ціною 128 800 грн (а.с. 8).

Відповідно до ст. 2 Угоди ТОВ «АВТО ПРОСТО» гарантує надання Учаснику (позивачу) Права на отримання Автомобіля за умовами виконання учасником всіх зобов'язань, передбачених угодою.

Відповідно до ст. 3 цієї Угоди ТОВ «АВТО ПРОСТО» зобов'язується надавати Учаснику системи наступні послуги в порядку та строки, визначені Угодою: включення Учасника до системи АвтоТак шляхом підписання даної Угоди; формування груп Учасників для придбання Автомобіля; включення Учасника до групи для придбання Автомобілів; організація та створення умов для придбання Автомобілів Учасниками системи; здійснення оплати Автомобіля Виробнику, Імпортеру чи Дістриб'ютору за рахунок коштів, оплачених Учасниками системи, на умовах Угоди; забезпечення отримання Автомобіля Учасником системи згідно з умовами Угоди; здійснення адміністративних процедур, необхідних для передачі автомобіля Учаснику системи, який одержав Право на отримання Автомобіля; формування Фонду для повернення коштів; приймання та перерахування страхових платежів відповідній страховій компанії; адміністрування групи, до складу якої входить Учасник системи, протягом всього строку її існування; надання всіх послуг, визначених в Угоді та Додатках до неї; вчинення всіх інших дій, спрямованих на придбання Учасником автомобіля через Систему.

Відповідно до ст. 5 цієї Угоди та додатку № 1 до Угоди Учасник ОСОБА_1 зобов'язується:

сплатити Плату за послуги, пов'язані зі вступом до Системи при укладанні Угоди у розмірі 4 636,80 грн.;

сплатити плату за послуги, пов'язані з видачею Автомобіля за Системою при наданні такого Права - 3%+ПДВ;

щомісячно сплачувати Повні внески, тобто щомісячний платіж, який складається з суми Чистого внеску (частина щомісячного Повного внеску, який використовується для формування Чистого Фонду та Фонду для повернення коштів, і розмір якого розраховується шляхом ділення Поточної ціни Автомобіля на кількість внесків, передбачену Графіком внесків) - 0,8333 % від вартості автомобіля, щомісячного Внеску в оплату послуг - 0,5 % та щомісячного Внеску в оплату Страхового платежу - 0,065 %;

сплачувати Внески зі страхування Автомобіля після отримання Автомобіля;

отримати Автомобіль за умови виконання зобов'язань, встановлених Угодою.

Згідно додатку № 1 до Угоди графік внесків позивача складає 120 внесків.

Відповідно до ст. 7 Угоди вона діє до моменту виконання обома Сторонами всіх зобов'язань, передбачених Угодою (а.с. 7-11).

У додатку № 2 до Угоди викладені Правила функціонування системи придбання в групах АВТОТАК (а.с. 9-11).

Усього на виконання умов Угоди позивач ОСОБА_1 сплатив 34 146,25 грн., з яких вступний внесок у розмірі 4 636,80 грн. (а.с. 16) та сімнадцять щомісячних платежів за період з серпня 2011 року по серпень 2012 року на суму 29 509,45 грн. (а.с. 12-16).

До теперішнього часу Право на отримання автомобіля ТОВ «АВТО ПРОСТО» позивачу не надано.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що умови укладеної угоди від 20 липня 2011 року № 365350 відповідно до ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» є несправедливими та непрозорими, унаслідок чого утворюється істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачеві, що ТОВ «АВТО ПРОСТО» здійснює нечесну підприємницьку практику, оскільки фонди груп з придбання автомобіля формуються виключно за рахунок внесків інших клієнтів системи, без залучення коштів товариства, а розподіл коштів групи між клієнтами являє собою реалізацію діяльності пірамідальної схеми, а тому така угода є нікчемною і позивач має право на повернення незаконно отриманих відповідачем за цією угодою коштів.

Зазначені висновки суду першої інстанції є законними та обґрунтованими.

Відповідно до частини 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно частини 1, п. 7 частини 3, частини 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 року № 1023-XII (в редакції Закону від 15.12.1993 року № 3682-XII) нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Забороняються як такі, що вводять в оману: утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

З Угоди № 365350 від 20 липня 2011 року та додатків № 1, № 2 до цієї Угоди встановлено, що виконання послуг з адміністрування системи полягає в тому, що Учасник сплачує передбачені Угодою кошти, а ТОВ «АВТО ПРОСТО» формує групу Учасників, за рахунок чистих внесків яких здійснюється придбання Автомобіля (ст. ст. 3, 5 Угоди, розділ 1, ст.ст. 1, 2 розділу 2 додатку № 2 «Правила функціонування системи придбання в групах АВТОТАК»).

Учасник отримує автомобіль через механізми надання Права на отримання Автомобіля, передбачені Угодою, - через механізм накопичення внесків, через механізм пропозиції авансових внесків (ст.ст. 4-6 розділу 2 додатку № 2 «Правила функціонування системи придбання в групах АВТОТАК»). І таке надання Права на отримання Автомобіля здійснює ТОВ «АВТО ПРОСТО» на власний розсуд. Право на отримання Автомобіля через механізм Накопичення внесків одержують не всі Учасники системи, а тільки той Учасник, який має найбільшу загальну кількість балів відповідно до даних ТОВ «АВТО ПРОСТО» (ст. 5.1 розділу 2 додатку № 2), а через механізм пропозиції авансових внесків - лише той Учасник, який в своїй групі зробив пропозицію з найбільшою кількістю авансових внесків (ст. 6.5 розділу 2 додатку № 2 «Правила функціонування системи придбання в групах АвтоТак»).

Угода не містить строків та (або) термінів отримання Учасником автомобіля, та будь-яких гарантій отримання Учасником автомобіля навіть у разі сплати повної вартості Автомобіля та виконання усіх зобов'язань щодо сплати Внесків в оплату послуг та Страхових внесків. Відповідно до ст. 1.2 розділу 2 додатку № 2 до Угоди «Правила функціонування системи придбання в групах АвтоТак» система функціонує таким чином, що кількість Учасників групи, яким надається Право на отримання Автомобіля, відповідає кількості Автомобілів, яку можливо придбати за рахунок Чистого доходу групи. Учаснику, який сплатив повну вартість Автомобіля та виконав усі зобов'язання щодо сплати Внесків в оплату послуг та Страхових внесків, буде надано Право на отримання Автомобіля на найближчому Асигнаційному акті, який буде проводитися у місяці, наступному за місяцем, в якому Учасник повністю виконав усі зобов'язання за Угодою. Такий Учасник користується пріоритетом в отриманні автомобіля перед іншими Учасниками в групі. Проте згідно ст. 6.5 зазначених Правил якщо 2 (два) або більше Учасників зробили однакові пропозиції авансових внесків АВТО ПРОСТО зобов'язується надати Право на отримання Автомобіля Учаснику, номер Угоди якого є меншим. Згідно ст. 15.2 Правил як наслідок ліквідації групи АВТО ПРОСТО припиняє проведення Асигнаційних актів, і в міру того, як АВТО ПРОСТО буде отримувати Повні внески від учасників, які вже отримали Автомобіль, Учасникам, які ще не отримали Автомобіль та не розірвали Угоду, будуть повертатися сплачені Чисті внески.

Угода не передбачає будь-якої відповідальності ТОВ «АВТО ПРОСТО» за невиконання умов договору.

Натомість ст. 14 розділу 2 додатку № 2 «Правила функціонування системи придбання в групах АвтоТак» передбачена відповідальність Учасника в разі невиконання зобов'язань за угодою:

- якщо Учасник, який ще не одержав Права на отримання Автомобіля, не сплатить у встановлений термін 1 (один) або більше Повних внесків, то такий Учасник не допускається до участі в Асигнаційних актах, доки він не сплатить прострочений внесок (внески);

- якщо Учасник, який ще не одержав Права на отримання Автомобіля, не сплатить 3 (три) або більше послідовних або вибіркових Повних внесків, АВТО ПРОСТО має право розірвати Угоду;

- якщо Учасник, який отримав Автомобіль, не сплатить 2 (два) або більше послідовних або вибіркових Повних внесків, то такий Учасник за платіжною вимогою АВТО ПРОСТО зобов'язаний повністю одноразово достроково сплатити всі несплачені внески згідно з Графіком внесків протягом 10 (десяти) календарних днів від дати отримання відповідної платіжної вимоги;

- якщо Учасник, який отримав Автомобіль, не виконає вимоги АВТО ПРОСТО щодо дострокової сплати несплачених внесків згідно з умовами попереднього пункту у встановлений термін, АВТО ПРОСТО використовуватиме надані цим Учасником та третіми особами Гарантії, і такий Учасник зобов'язується за першою вимогою АВТО ПРОСТО негайно передати Автомобіль для його реалізації з метою погашення боргу за Угодою;

- у випадку несплати Авансових внесків за механізмом Пропозиції Авансових внесків у встановлений термін, АВТО ПРОСТО має право анулювати Право на отримання Автомобіля, і такого Учасника буде усунуто від участі в наступних трьох щомісячних Асигнаційних актах;

- у разі, якщо Учасник, якому було надано Право на отримання Автомобіля, не надасть документи, необхідні для передачі Автомобіля, у визначений АВТО ПРОСТО строк, останній має право анулювати надане Право на отримання Автомобіля та усунути такого Учасника від участі в наступних трьох Асигнаційних актах;

- у випадку, якщо Учасник одержав Право на отримання Автомобіля, сплатив усі Повні внески, передбачені Угодою, а також Плату за Право на отримання автомобіля, та відмовився від отримання Автомобіля, АВТО ПРОСТО має право в односторонньому порядку розірвати Угоду з таким Учасником.

У випадку розірвання Угоди за ініціативою Учасника йому повертаються лише Чисті внески, тобто не підлягають поверненню вступний внесок, внески в оплату послуг й страхові внески. Чисті внески підлягають поверненню за вирахуванням Відступного за відмову від Угоди в розмірі 2 (двох) Цілих Чистих внесків (ст. 13 розділу 2 додатку № 2 до Угоди «Правила функціонування системи придбання в групах АвтоТак»).

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що умови Угоди № 365350 є несправедливими та непрозорими, унаслідок чого утворюється істотний дисбаланс договірних прав і обов'язків на шкоду споживачеві, і що ТОВ «АВТО ПРОСТО» здійснює нечесну підприємницьку практику, оскільки діяльність ТОВ «АВТО ПРОСТО» вводить споживача в оману, фонди групи з придбання автомобіля формуються виключно за рахунок внесків інших учасників системи, без залучення коштів ТОВ «АВТО ПРОСТО», а розподіл коштів фонду групи між учасникам являє собою реалізацію діяльності пірамідальної схеми: оплата товару здійснюється за кошти, внесені учасниками АВТО ПРОСТО, в подальшому Учасник АВТО ПРОСТО, який отримав товар, сплачує внески, які фактично компенсують кошти іншим учасникам АВТО ПРОСТО, тобто один учасник програми за свої власні кошти, без інвестування коштів відповідача оплачує товар іншому учаснику програми. При цьому, позивач сплачував відповідачу не за одержання товару чи послуги, а фактично за можливість одержання права на купівлю товару, яке надавалось не за рахунок відповідача, а за рахунок залучення інших споживачів і їх коштів до такої ж схеми, право отримати товар позивачем залежить від розміру фонду і внесення коштів іншими учасниками АВТО ПРОСТО.

Згідно із п. 7 частини 3 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» забороняються як такі, що вводять в оману утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції.

Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд України в постановах по справам № 6-35цс12 від 23 травня 2012 року, № 6-161цс12 від 16 січня 2013 року, № 6-22цс13 від 27 березня 2013 року, які були прийняті за наслідками розгляду заяв про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, а саме: п. 7 ч. 3, ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів». Відповідно до ст. 3607 ЦПК України це судове рішення є обов'язковим для всіх судів України і суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Доводи апеляційної скарги відповідача про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неправильне застосування до спірних правовідносин п. 7 частини 3, частини 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» є необґрунтованими.

Згідно п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

У разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

Відповідно до частини 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Відповідно до частини 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Оскільки за змістом ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, а кожна із сторін такого правочину зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на його користь 34 146,25 грн. сплачених за нікчемною угодою є обгрунтованими.

Доводи апеляційної скарги відповідача про невідповідність оскаржуваного судового рішення вимогам ст. 215 ЦПК України є необґрунтованими.

Доводи апеляційної скарги про те, що фінансові послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах надаються відповідачем на законодавчому рівні, не спростовують висновків суду, оскільки предметом позову по цій справі є не законність здійснення відповідачем з 09 січня 2012 року діяльності по наданню фінансових послуг, а конкретна угода, укладена між позивачем та відповідачем, умови якої суперечать вимогам частини 1, п. 7 частини 3, частині 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів». Такі висновки суду жодним чином не суперечать Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Здійснюючи діяльність з надання фінансових послуг з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах відповідач зобов'язаний привести свої угоди у відповідність з Законом України «Про захист прав споживачів».

Дійшовши законного та обґрунтованого висновку про нікчемність угоди № 365350 від 20 липня 2011 року на підставі частини 1, п. 7 частини 3, частині 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», суд першої інстанції некоректно послався на невідповідність угоди нормам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Суд першої інстанції не врахував, що адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах було включено в перелік фінансових послуг згідно ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» лише Законом України від 02 червня 2011 року № 3462-VI, який набрав законної сили з 09 січня 2012 року, тобто вже після укладення 20 липня 2011 року угоди між сторонами.

Крім того, суд першої інстанції не врахував, що стосовно угоди, яка є нікчемною відповідно до ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», не може вирішуватися питання щодо її недійсності, як оспорюваної з підстав невідповідності вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Проте зазначене некоректне посилання суду першої інстанції на Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» не впливає на висновок суду в цілому про наявність підстав про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про повернення йому коштів, отриманих за нікчемною угодою від 20 липня 2011 року № 365350.

Суд першої інстанції повно та всебічно перевірив обставини справи, дав їм належну оцінку та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги не має, доводи апеляційної скарги необгрунтовані і не спростовують висновків суду, тому відповідно до частини 1 ст. 308 ЦПК України апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.

Керуючись ст. 307, ст. 308, ст. 314, ст. 315 ЦПК України, апеляційний суд Донецької області, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» відхилити.

Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 21 травня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: О.М. Пономарьова

Судді: Л.І. Соломаха

Т.І. Биліна