ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
____________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"06" серпня 2013 р.Справа № 922/2037/13
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Калініченко Н.В.
при секретарі судового засідання
розглянувши справу
за позовом Публічне акціонерне товариство "Холдингова компанія "Київміськбуд", м. Київ до ПАТ Банк "Меркурій", м. Харків, 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю "Меркурій-Прогрес", м. Харків про розірвання договорів та стягнення 418897,00 грн. за участю представників:
позивача: Книш М.Б., довіреність № 4650/0/2-12 від 21 червня 2013 року
відповідач: Рябінін С.В., довіреність №10 від 14.01.2013 року
3-я особа: не з'явився
ВСТАНОВИВ:
Позивач - Публічне акціонерне товариство "Холдінгова компанія "Київміськбуд", м. Київ, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства Банк "Меркурій", м. Харків, в якій просить розірвати договір про участь у фонді фінансування будівництва виду А "Прогрес" від 14 грудня 2007 року № 22-07-10/174 Д та договір про відступлення права вимоги від 14 грудня 2007 року № 22-07-10/174 ДВ, стягнути інвестовані у будівництво кошти в сумі 418897,00 грн., також витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 23 травня 2013 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 922/2037/13 та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 25 червня 2013 року (з врахуванням ухвал суду від 01 та 06 червня 2013 року).
Ухвалою господарського суду Харківської області від 25 червня 2013 року розгляд справи було відкладено на 15 липня 2013 року.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 15 липня 2013 року прийнято до розгляду заяву позивача про уточнення та доповнення позовних вимог (вх. № 24790), в якій позивач зазначив про доповнення пункту 2 прохальної частини позовної заяви, з урахуванням чого просить суд вважати її викладеною в наступній редакції: "Стягнути з ПАТ БАНК "Меркурій" на користь ПАТ "ХК "Київміськбуд" інвестовані у будівництво кошти в сумі 418897,00 грн. згідно статті 20 Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю", відповідно до якої для ФФБ виду А виплата коштів довірителю не може здійснюватися за рахунок іншого ФФБ або власного майна управителя", як таку, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству, оскільки, виходячи зі змісту зазначеної заяви, позивач не змінює розмір позовних вимог, предмет або підставу позову, а лише розширює правове обґрунтування позовних вимог, що є правом позивача, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається з її врахуванням. Вирішення по суті клопотання позивача (вх. № 24697 від 09 липня 2013 року) про витребування у відповідача відповідних звітів про виконані роботи та використані на них кошти забудовника ПБК "Прогрес", які були перераховані управителем, відкладено до наступного судового засідання; залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Меркурій-Прогрес" (61082, м. Харків, пр. Московський, 144, код ЄДРПОУ 33413354) до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача. Розгляд справи відкладено на 22 липня 2013 року.
Ухвалою суду від 22 липня 2013 року задоволено клопотання позивача (вх. № 24697 від 09 липня 2013 року) про витребування у відповідача відповідних звітів про виконані роботи та використані на них кошти забудовника ПБК "Прогрес", які були перераховані управителем; витребувано у відповідача відповідні звіти про виконані роботи та використані на них кошти забудовника ПБК "Прогрес", які були перераховані управителем. Задоволено клопотання позивача про продовження строку розгляду спору (вх. № 26651 від 22 липня 2013 року) та продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів - до 06 серпня 2013 року. Розгляд справи відкладено на 31 липня 2013 р.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 31 липня 2013 року задоволено заяву (вх. № 27909) позивача про відкладення розгляду справи та відкладено розгляд справи на 06 серпня 2013 року.
01 серпня 2013 року суд долучив до матеріалів справи подані відповідачем додаткові пояснення (вх. № 28008), подані ним через канцелярію суду.
Через канцелярію суду 06 серпня 2013 року за вх. № 28567 від позивача надійшло клопотання про продовження терміну розгляду справи у зв'язку із підготовленням мирової угоди між сторонами, яке долучено судом до матеріалів справи.
Водночас, від відповідача, 06 серпня 2013 року надійшло клопотання про оголошення перерви в засіданні суду мотивоване можливістю укладення між сторонами мирової угоди, яке долучено судом до матеріалів справи (вх. № 28589).
В засідання суду 06 серпня 2013 року з'явились позивач та відповідач, третя особа в засідання суду не з'явилась.
Суд, розглянувши клопотання позивача та відповідача, вважає за необхідне відмовити сторонам в їх задоволенні виходячи з того, що ухвалою суду від 22 липня 2013 року судом було задоволено клопотання позивача про продовження строку розгляду спору (вх. № 26651 від 22 липня 2013 року) та продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів - до 06 серпня 2013 року, подальше положення строку розгляду спору протирічить приписам ст. 69 ГПК України. Станом на дату судового засідання примірники мирової угоди, підписані між сторонами, до суду для затвердження не надані, хоча справу розглянуто впродовж 2 місяців та 15 днів і сторони впродовж вказаного строку не були позбавлені можливості врегулювання спору мирним шляхом; також суд звертає увагу на те, що діючим нормами ГПК України, а саме ст. 121 ГПК України, передбачено право сторін на укладення мирової угоди в процесі виконання рішення суду.
Позивач позовні вимоги підтримує повністю.
Відповідач проти задоволення позову заперечує.
В матеріалах справи наявний відзив третьої особи, згідно якого третя особа вважає позов позивача безпідставним.
Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Враховуючи достатність часу, наданого позивачеві, відповідачеві та третій особі для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень учасникам судового процесу створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Згідно статті 4 Цивільного кодексу України, основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України.
Стрижневим актом цивільного законодавства, який посідає центральне місце серед цивільних нормативно-правових актів, є Цивільний кодекс України. Водночас, положення ЦК України деталізуються в інших актах цивільного законодавства, серед яких чільне місце посідають закони України, оскільки в них містяться окремі норми цивільного законодавства, що регулюють відповідні цивільно-правові відносини. Отже, закон є джерелом права, що втілює способи зовнішнього вираження і закріплення норм права, які йдуть від держави і мають загальнообов'язкове значення.
Законом України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" (в редакції закону, що діяла на час укладення між сторонами договору № 22-07-10/174 Д) встановлено загальні принципи, правові та організаційні засади залучення коштів фізичних і юридичних осіб в управління з метою фінансування будівництва житла та особливості управління цими коштами.
Таким чином, вказаним Законом врегульовано основні засади та принципи, які регулюють відповідні цивільно-правові правовідносини щодо залучення коштів фізичних і юридичних осіб в управління з метою фінансування будівництва житла, та особливості управління цими коштами, і відповідно, даний закон є основним джерелом для цивільно-правових відносин, які виникають між його учасниками.
В статті 2 вказаного закону визначено основні терміни, що вживаються у значенні, зокрема:
- вимірна одиниця об'єкта інвестування - встановлена правилами фонду фінансування будівництва одиниця виміру об'єкта інвестування, яка визначається в метричних одиницях або в частках (відсотках) цього об'єкта інвестування як єдиного цілого;
- управитель - фінансова установа, яка від свого імені діє в інтересах установників управління майном і здійснює управління залученими коштами згідно із законодавством, Правилами фонду та отримала в установленому порядку дозвіл/ліцензію;
- договір управління майном - договір, за яким установник управління передає управителю у довірчу власність майно з метою досягнення визначених ним цілей та встановлює обмеження щодо окремих дій управителя з управління цим майном. За цим Законом договором управління майном для фонду фінансування будівництва (далі - ФФБ) є договір про участь у ФФБ;
- закріплення об'єкта інвестування за довірителем - встановлення правовідносин між довірителем та управителем на підставі договору про участь у ФФБ, за яких у довірителя виникає право вимоги на цей об'єкт інвестування в майбутньому;
- об'єкт інвестування - квартира або приміщення соціально-побутового призначення (вбудовані в житлові будинки або окремо розташовані нежитлові приміщення, гаражний бокс, машиномісце тощо) в об'єкті будівництва, яке після завершення будівництва стає окремим майном;
Правила фонду (Правила ФФБ) - система норм, затверджена та оприлюднена управителем цього фонду, якої мають дотримуватися всі суб'єкти системи фінансово-кредитних механізмів будівництва житла для досягнення мети управління майном, визначеної установником управління;
- поточна ціна вимірної одиниці об'єкта інвестування - встановлена на момент розрахунків ціна права вимоги на одну вимірну одиницю цього об'єкта інвестування;
- договір управителя із забудовником - договір, який регулює взаємовідносини управителя із забудовником щодо організації спорудження об'єктів будівництва з використанням отриманих в управління управителем коштів та подальшої передачі забудовником об'єктів інвестування установникам управління;
- установник управління майном - особа, яка передає майно управителю в довірчу власність на підставі договору управління майном. У цьому Законі для ФФБ - це довіритель;
- фінансування будівництва - використання управителем отриманих в управління коштів на спорудження об'єктів будівництва за умовами договору;
- фонд фінансування будівництва - кошти, передані управителю ФФБ в управління, які використані чи будуть використані управителем у майбутньому на умовах Правил фонду та договорів про участь у ФФБ.
Згідно статті 3 вказаного Закону, системою фінансово-кредитних механізмів при будівництві житла та операціях з нерухомістю є врегульовані цим Законом та договорами дії суб'єктів системи при організації будівництва житла, фінансуванні цього будівництва та здійсненні операцій з нерухомістю. Суб'єктами такої системи є довірителі, управителі, забудовники, страхові компанії ... При цьому, суб'єкти системи фінансово-кредитних механізмів не мають права втручатися в дії управителя щодо здійснення управління майном. Відносини між суб'єктами системи фінансово-кредитних механізмів припиняються після виконання усіх зобов'язань перед установниками управління майном.
В розумінні статті 4 вказаного Закону, управителем може бути фінансова установа; забудовником може бути особа, яка згідно із законодавством має право на виконання функцій замовника будівництва для спорудження об'єктів будівництва та уклала договір з управителем.
Згідно статті 5 Закону, фінансові установи створюють фонди за власною ініціативою в порядку, визначеному цим Законом. Залежно від мети створення фонд може бути: фондом фінансування будівництва; фондом операцій з нерухомістю. Метою створення ФФБ є отримання довірителями ФФБ у власність житла.
За приписами статей 6 та 7 Закону, об'єктом управління майном у системі фінансово-кредитних механізмів, зокрема, є ФФБ. Об'єкт управління майном знаходиться в довірчій власності управителя, який є довірчим власником отриманого ним в управління майна. Управитель здійснює управління майном відповідно до Правил фонду та договору управління майном. Майно, набуте управителем у результаті управління, включається до складу отриманого в управління майна. При цьому, управитель фонду на праві довірчої власності здійснює управління фондом та для досягнення мети управління майном, визначеної установниками цього фонду, перераховує частину отриманих коштів на фінансування будівництва. Решта коштів залишається в управлінні управителя відповідно до Правил фонду. Вільні кошти на поточних рахунках фонду, які тимчасово не передані на фінансування будівництва, банк-управитель має право використовувати при здійсненні банківських операцій. При цьому банк-управитель несе відповідальність за їх збереження власними коштами. Управитель при реалізації права довірчої власності несе відповідальність за дотримання вимог цього Закону та Правил фонду.
Згідно до 9 та 10 статей Закону управитель укладає із забудовником договір, за яким замовляє забудовнику збудувати один або декілька об'єктів будівництва, ввести їх в експлуатацію та передати об'єкти інвестування установникам цього фонду та на умовах, визначених цим Законом та Правилами фонду. За кожним об'єктом будівництва забудовник або його підрядник зобов'язаний укласти із страховиком, визначеним управителем, договір обов'язкового страхування будівельно-монтажних робіт на весь час спорудження об'єкта будівництва та на гарантійний термін від ризиків його пошкодження або знищення внаслідок техногенних аварій та природних явищ - на користь управителя як довірчого власника. Управитель визначає банк, в якому має бути відкритий поточний рахунок забудовника та поточні рахунки його підрядників, субпідрядників та інших суб'єктів підприємницької діяльності, які беруть участь у спорудженні об'єкта будівництва. Ця умова має бути внесена забудовником у договори підряду та інші договори, пов'язані із спорудженням об'єкта будівництва. За кожним об'єктом будівництва забудовник передає управителю перелік об'єктів інвестування в об'єкті будівництва, який є попереднім обсягом замовлення на будівництво, та майнові права на ці об'єкти інвестування для подальшої передачі установникам фонду на умовах Правил цього фонду. Без письмової згоди управителя забудовник не має права відчужувати або обтяжувати будь-яким способом об'єкти інвестування, майнові права на які передані управителю фонду. Забудовник зобов'язаний виконати свої зобов'язання за договором щодо організації спорудження об'єктів будівництва та своєчасного введення їх в експлуатацію незалежно від обсягу замовлення на будівництво, підтвердженого управителем. Протягом періоду будівництва управитель відповідно до умов договору підтверджує забудовнику обсяг замовлення на будівництво шляхом надання даних про об'єкти інвестування, майнові права на які передані установникам фонду на умовах Правил цього фонду. Виконання зобов'язань забудовника за договором, укладеним між ним та управителем фонду, забезпечується встановленням іпотеки. Предметом іпотеки за іпотечним договором можуть бути майнові права на нерухомість, яка є об'єктом будівництва, або, за згодою управителя, об'єкт незавершеного будівництва, або нерухоме майно. Іпотечний договір має бути укладений у письмовій формі та нотаріально посвідчений відповідно до закону. В договорі має бути передбачене зобов'язання забудовника уступити управителю майнові права на нерухомість, яка є об'єктом будівництва, у разі виникнення обумовленого цим договором ризику невиконання забудовником своїх зобов'язань перед управителем. За кожним об'єктом будівництва забудовник та управитель укладають: договір уступки майнових прав на нерухомість, яка є об'єктом будівництва, з відкладальними умовами; договір доручення з відкладальними умовами, за яким управителю у разі порушення забудовником умов договору доручається виконувати функції забудовника, у тому числі шляхом передоручення цих функцій іншим особам. При цьому забудовник на час дії договору має право надавати безвідкличну довіреність управителю на право делегування третім особам функцій забудовника у разі порушення останнім умов договору з управителем. У разі виявлення управителем визначеного договором ризику порушення забудовником умов договору договір уступки заставленного майнового права набирає чинності і забудовник повинен передати управителю фонду майно та майнові права на нерухомість, яка є об'єктом будівництва. У разі невиконання забудовником умов договору управитель має право звернути стягнення на предмет іпотеки відповідно до законодавства.
Згідно статті 11 Закону, фінансова установа, яка відповідає вимогам цього Закону, може за власною ініціативою створити ФФБ. ФФБ не є юридичною особою. ФФБ може бути двох видів - ФФБ виду А та ФФБ виду Б. Для ФФБ виду А поточну ціну вимірної одиниці об'єкта будівництва, споживчі властивості об'єктів інвестування, коефіцієнти поверху та комфортності визначає забудовник, при цьому він приймає на себе ризик щодо недостатності залучених коштів на спорудження об'єкта будівництва, та зобов'язаний своєчасно ввести його в експлуатацію незалежно від обсягу фінансування.
ФФБ вважається створеним після затвердження управителем Правил ФФБ, укладання договору з забудовником та відкриття рахунку ФФБ. Для кожного ФФБ відкривається окремий рахунок. Будь-які обмеження щодо кількості об'єктів будівництва, що можуть споруджуватися в рамках кожного ФФБ, не встановлюються. Банк-управитель на рахунку ФФБ, відкритому у своєму балансі, акумулює, зберігає, обліковує отримані у довірчу власність кошти. Довірителями ФФБ можуть бути фізичні та юридичні особи. Залучені до ФФБ кошти використовуються управителем на умовах договору про участь у ФФБ у порядку, визначеному Правилами ФФБ. ФФБ діє до моменту виконання усіх зобов'язань перед довірителями.
Статтею 12 вказаного Закону визначено підстави функціонування ФФБ. Управитель для кожного ФФБ розробляє й затверджує Правила ФФБ та інші необхідні внутрішні документи, що регламентують функціонування цього ФФБ. Правила ФФБ є обов'язковими для виконання всіма суб'єктами цієї системи фінансування будівництва житла. Правила ФФБ визначають вид ФФБ, процедуру створення ФФБ, порядок організації взаємовідносин забудовника, управителя та довірителів, порядок встановлення управління майном, умови, особливості та обмеження здійснення управління майном, напрями та порядок використання залучених коштів, порядок участі у фонді та відмови від участі в ньому, типи вимірних одиниць об'єктів інвестування, порядок та умови закріплення об'єкта інвестування за довірителем, розмір винагороди управителя та інші умови функціонування ФФБ.
Правила ФФБ є публічною пропозицією для вступу до фонду особи, яка бажає стати довірителем цього фонду, на підставі визнання цих Правил. Правила фонду мають передбачати обмеження права довірчої власності управителя ФФБ, встановлені установником управління майном у договорі управління майном, які визначають зобов'язання управителя виконувати встановлені цими Правилами процедури щодо: забезпечення передачі довірителю, який повністю про інвестував закріплений за ним об'єкт інвестування, майнових прав на цей об'єкт інвестування для подальшого отримання його у власність від забудовника; забезпечення можливості отримання довірителем, на умовах Правил ФФБ та договору управління майном, коштів з ФФБ на вимогу довірителя в разі його відмови від участі у фонді.
Статтею 13 Закону визначено засади функціонування системи ФФБ, тобто система функціонування ФФБ передбачає: замовлення управителем ФФБ забудовнику організації спорудження об'єктів будівництва шляхом укладання договору, визначення характеристик об'єктів будівництва та попереднього обсягу замовлення; відкриття управителем ФФБ фінансування об'єктів будівництва; внесення довірителем коштів до ФФБ та передачу їх управителю ФФБ в управління за договором про участь у ФФБ; закріплення за довірителем обраного ним об'єкта інвестування, що є підтвердженням замовлення на спорудження цього об'єкта інвестування як складової частини об'єкта будівництва (внесення цього об'єкта інвестування до підтвердженого обсягу замовлення); можливість дострокового припинення управління майном за ініціативою довірителя, відкріплення від нього об'єкта інвестування, повернення довірителю коштів у розмірі та у порядку, визначених Правилами ФФБ, внаслідок зменшення обсягу підтвердженого замовлення на будівництво; можливість здійснення довірителем на умовах Правил ФФБ зміни об'єкта інвестування, уступки права вимоги за договором про участь у ФФБ третім особам, часткового отримання коштів з ФФБ; передачу управителем довірителям, які повністю про інвестували закріплені за ними об'єкти інвестування, майнових прав на ці об'єкти інвестування за договором про уступку майнових прав; організацію спорудження забудовником об'єктів будівництва відповідно до наданої за договором документації; фінансування управителем ФФБ спорудження об'єктів будівництва; формування управителем ФФБ оперативного резерву; здійснення управителем ФФБ контролю за цільовим використанням забудовником спрямованих на будівництво коштів; повернення забудовником коштів до ФФБ на вимогу управителя у випадках зменшення обсягу підтвердженого замовлення внаслідок відмови довірителя від участі у ФФБ, а також в інших випадках, визначених договором; здійснення управителем ФФБ контролю за виконанням забудовником своїх зобов'язань за договором; введення забудовником об'єкта будівництва в експлуатацію, письмове повідомлення про це управителя, замовлення технічної документації на об'єкт будівництва та на кожний об'єкт інвестування, передачу управителю ФФБ даних щодо фактичної площі об'єктів інвестування; здійснення довірителем остаточних розрахунків з управителем за даними щодо фактичної площі об'єктів інвестування; передачу управителем ФФБ забудовнику переліку довірителів, які мають право отримати у власність закріплені за ними об'єкти інвестування, відповідно до остаточно підтвердженого обсягу замовлення на будівництво; отримання довірителями у власність закріплених за ними об'єктів інвестування; закриття фінансування об'єкта будівництва і припинення дій за договором.
При цьому, вказана стаття передбачає зобов'язання та відповідальність управителя ФФБ при здійсненні управління ФФБ. Так, останній несе відповідальність за дотримання обмежень довірчої власності управителя, визначених Правилами ФФБ та визнаних довірителями ФФБ; несе зобов'язання перед довірителями ФФБ у межах договору про участь у ФФБ; може виступати в інтересах довірителів позивачем у разі невиконання забудовником своїх зобов'язань щодо строків спорудження і якості об'єктів будівництва та передачі довірителям у власність об'єктів інвестування. Крім зазначеного, згідно статті 16 Закону, управитель здійснює фінансування будівництва за рахунок коштів ФФБ виду А в межах отриманих в управління коштів, за винятком оперативного резерву; веде облік спрямованих на фінансування будівництва коштів за об'єктами будівництва; в інтересах довірителів здійснює контроль цільового використання забудовником коштів, спрямованих на фінансування будівництва та перевіряє фінансовий стан забудовника, з вимаганням від нього надання фінансових та аудиторських звітів.
Фізична або юридична особа, що передбачено статтею 14 Закону, стає довірителем ФФБ за умови передачі коштів в управління управителю ФФБ та укладання з управителем ФФБ договору про участь у ФФБ який має містити предмет договору; найменування особи довірителя; вид ФФБ; порядок передачі довірителем коштів в управління управителю ФФБ; обмеження щодо окремих дій управителя з управління майном; права та обов'язки управителя ФФБ та довірителя; дані про закріплений за довірителем об'єкт інвестування; строки та механізм повернення довірителю коштів на його вимогу; строк дії договору; відповідальність сторін за невиконання умов договору; порядок надання інформації довірителю про хід виконання умов договору; розмір та форму винагороди управителя ФФБ. Згідно статті 15 Закону, при укладенні договору про участь у ФФБ довіритель обирає конкретний об'єкт інвестування з переліку не закріплених за іншими довірителями об'єктів інвестування, що є у пропозиції управителя. Цей об'єкт інвестування управитель має закріпити за довірителем на умовах Правил ФФБ. При закріпленні об'єкта інвестування за довірителем, довіритель бере на себе зобов'язання щодо подальшого внесення коштів до ФФБ; управитель вилучає цей об'єкт з переліку об'єктів інвестування, що є у пропозиції управителя, для виключення можливості закріплення цього об'єкта за іншим довірителем та зобов'язується, за умови виконання довірителем своїх зобов'язань за договором про участь у ФФБ, включити довірителя до переліку довірителів, яким забудовник у подальшому зобов'язаний передати у власність закріплені за ними об'єкти інвестування. Закріплення об'єкта інвестування за довірителем є підтвердженням замовлення забудовнику на спорудження цього об'єкта інвестування як складової частини об'єкта будівництва (внесення цього об'єкта інвестування до підтвердженого обсягу замовлення). Розмір вимог довірителя на об'єкт інвестування визначається кількістю закріплених за довірителем вимірних одиниць об'єкта інвестування. Управитель після внесення довірителем коштів до ФФБ закріплює за довірителем відповідну кількість вимірних одиниць об'єкта інвестування з урахуванням поточної ціни вимірної одиниці об'єкта інвестування.
Поточна ціна вимірної одиниці об'єкта інвестування визначається виходячи з встановлених поточної ціни вимірної одиниці об'єкта будівництва, коефіцієнтів поверху та комфортності цього об'єкта інвестування. На підставі цих даних управитель розраховує вартість зобов'язань довірителя щодо внесення коштів до ФФБ. Поточна ціна вимірної одиниці об'єкта будівництва не може бути встановлена нижче, ніж попередня ціна для цього об'єкта будівництва. У разі підвищення поточної ціни вимірної одиниці об'єкта інвестування у довірителя не виникає зобов'язань щодо внесення до ФФБ додаткових коштів за закріплені за ним вимірні одиниці об'єкта інвестування. Після внесення довірителем коштів до ФФБ управитель видає довірителю свідоцтво про участь у ФФБ - документ, що підтверджує участь довірителя у ФФБ.
Стаття 20 Закону передбачає підстави припинення як управління майном так і договору про участь у ФФБ. Управління майном, яке здійснюється за договором про участь у ФФБ, припиняється у разі: повного виконання управителем ФФБ зобов'язань перед довірителем; відмови довірителя від участі в ФФБ; смерті довірителя - фізичної особи або ліквідації довірителя - юридичної особи; в інших випадках, передбачених Правилами ФФБ.
Правлінням АКБ "Меркурій" (правонаступником якого є ПАТ Банк "Меркурій") - протоколом № 34 від 11 травня 2007 року було затверджено Правила фонду фінансування будівництва виду А "Прогрес", які розроблені в порядку визначеному Законом України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю".
Згідно до затверджених Правил ФФБ виду А "Прогрес", зокрема, банк є управителем ФФБ та здійснює довірче управління коштами на підставі договорів про участь у ФФБ; забудовником є ПБК "Прогрес" і яким укладено договір із управителем (банком); довірителем є фізична або юридична особа яка є установником та передає кошти банку в довірчу власність на підставі договору про пайову участь у ФФБ.
Розділом 3 Правил фонду фінансування будівництва виду А "Прогрес" визначено право банка (управителя ФФБ) на формування оперативного резерву у розмірі не менш 5% від загальної суми залучених в управління коштів; на перевіряння фінансового стану забудовника; на здійснення заходів щодо забезпечення виконання забудовником своїх зобов'язань за договором згідно чинного законодавства.
Вказаним розділом також визначено зобов'язання управителя ФФБ (банка) в тому числі й щодо: використання коштів ФФБ за цільовим призначенням визначеним у договорі про участь у ФФБ; здійснення фінансування будівництва за рахунок коштів ФФБ в межах отриманих в управління коштів за винятком оперативного резерву; передання довірителю майнових прав на об'єкт у випадку здійснення останнім повного проінвестування закріпленого за ним об'єкту; здійснення контролю за виконання забудовником своїх зобов'язань за договором; здійснення повернення довірителям коштів у випадку та в порядку передбаченими цими Правилами.
У розділі 3 Правил (п.п 3.8 Правил) передбачено право довірителя як на отримання від банку інформації про хід виконання договору, так й право відмови від участі у ФФБ. Аналогічні права довірителя на відмову від участі у ФФБ передбачені п.п. 5.5 Положення. Так, довіритель, до запланованої дати введення об'єкта будівництва в експлуатацію має право достроково припинити управління майном та відмовитись від участі у ФФБ з урахуванням п. 5.7 Правил; для цього довіритель має подати до ФФБ заяву про відмову від участі у ФФБ та повернути свідоцтво.
11 травня 2007 року між банком - АКБ "Меркурій", правонаступником якого є ПАТ Банк "Меркурій" (управитель ФФБ виду А "Прогрес", відповідач) та ПБК "Прогрес" (забудовник) було укладено договір № 22-05-10-З з метою фінансування будівництва з боку банка та з метою будівництва об'єкта будівництва (м. Харків, пр. Гагаріна,170 (вул. Макіївська в 841 м/р друга черга; плановий строк введення об'єкта в експлуатацію - перший квартал 2009 р.), введення об'єкта в експлуатацію та передання об'єкта інвестування довірителям ФФБ у встановлені строки та у відповідності до умов Правил ФФБ з боку забудовника.
21 червня 2007 року між АКБ "Меркурій", правонаступником якого є ПАТ Банк "Меркурій" (управитель, відповідач) та АТ ХК "Київміськбуд", правонаступником якого є ПАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" (довіритель, позивач) було укладено договір № 22-07-10/174 Д про участь у фонді фінансування будівництва виду А "Прогрес" (договір управління майном) за умовами якого позивач повністю визнав Правила фонду фінансування будівництва виду А "Прогрес" (правила ФФБ), які затвердженні рішенням Правління АКБ "Меркурій" (протокол № 34 від 11.05.2007 р.). Згідно укладеного договору позивач надав згоду на участь у ФФБ, зобов'язався передати відповідачу у довірчу власність горошкові кошти з метою отримання в майбутньому у власність об'єкта інвестування та встановив обмеження з управляння коштами щодо окремих дій банку (відповідача), а останній зобов'язався прийняти кошти та на праві довірчої власності зобов'язався здійснювати від свого імені управління грошовими коштами відповідно до Правил ФФБ та цього договору. Об'єктом інвестування за даним договором є квартира робочій № 269 за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 170, корпус 3 (вул. Макіївська в 841 м/р другий пусковий комплекс), секція № 2, поверх - 14, загальною площею 102,17 кв.м., що випливає з п. п. 1.2, 1.3 договору управління майном.
Судом встановлено, що на оригіналі договору № 22-07-10/174 Д про участь у фонді фінансування будівництва виду А "Прогрес" (договорі управління майном) позивача була зазначена дата 21 червня 2007 р., а на оригіналі відповідача - 14 грудня 2007 р. Різниця в датах зазначеного договору виникла з причин того, що при підписанні договору № 22-07-10/174 Д дати на обох екземплярах оригіналів не було зазначено, і, при отриманні екземпляру договору АТ "ХК "Київміськбуд" було поставлено дату підписання даного договору - 21 червня 2007 року, а відповідачем, як це випливає із листа останнього від 05.03.2012 р. за вих. № 1008/07/1 (1 том справи, а.с. 65) - дату проведення платежу. Даним листом відповідач підтвердив ідентичність екземплярів договору № 22-07-10/174 Д про участь у фонді фінансування будівництва виду А "Прогрес" (договору управління майном).
Пунктом 3.1 договору визначено розмір 100% від вартості загальної площі об'єкту інвестування, який становить 418897,00 грн.; пунктом 1.4 договору визначено плановий строк введення об'єкта будівництва в експлуатацію - перший квартал 2009 року.
До договору сторонами було підписано: додаток № 1 - графік внесення коштів до ФФБ виду А "Прогрес" за об'єктом інвестування з визначеним розміром початкового внеску у розмірі 418897 грн. та строку внесення коштів 14.12.2007 року (том справи 1, а. с. 49 зворотна сторінка), а також додаток № 2 - технічні характеристики та споживчі властивості об'єкта будівництва.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем 14 грудня 2007 року було отримано від відповідача свідоцтво ФФБ виду А "Прогрес" за № 22-07-10/174 ДС, яким засвідчується участь та статус позивача як довірителя ФФБ виду А "Прогрес" та закріплення за ним об'єкту інвестування, що знаходиться за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 170, корпус 3 (вул. Макіївська в 841 м/р, другий пусковий комплекс), секція № 2, поверх - 14, квартира робочий № 269; планова загальна площа об'єкта інвестування складає 102,17 вимірних одиниць, плановий строк введення об'єкта будівництва в експлуатацію - перший квартал 2009 року. Вказане підтверджує виконання позивачем зобов'язань щодо здійснення початкового внеску до ФФБ виду А "Прогрес" за договором управління майном № 22-07-10/174 Д і що повністю відповідає п. 2.1.3, п. 3.1 вказаного договору, п.п 3 п. 5.3 Правил ФФБ виду А "Прогрес" та ст. 15 Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю".
На виконання п.п. 4.4 п. 4 Правил ФФБ виду А "Прогрес" та 2.1.4 договору управління майном, яким передбачено умови передачі майнових прав на об'єкт інвестування, між сторонами - позивачем та відповідачем, було укладено договір № 22-07-10/174 ДВ про відступлення права вимоги від 14 грудня 2007 року за умовами якого відповідач (банк, управитель) відступив позивачеві (довірителю) право вимоги на об'єкт інвестування - квартиру робочий № 269 за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 170, корпус 3 (вул. Макіївська в 841 м/р, другий пусковий комплекс), секція № 2, поверх - 14, загальною площею 102,17 кв.м. до ПБК "Прогрес" (забудовник), яке виникає із договору № 22-05-10-З від 11 травня 2007 року, укладеного між відповідачем (банком) та забудовником, а позивач (довіритель) прийняв таке право вимоги.
Згідно з п. 4.1 договору № 22-07-10/174 ДВ про відступлення права вимоги договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до моменту оформлення позивачу права власності на об'єкт інвестування.
Водночас, відповідач, в порушення п. 2.2 вказаного договору, яким визначено триденний робочий термін на видання відповідачем позивачеві довідки яка підтверджує права останнього на отримання у власність повністю проінвестованого ним об'єкта інвестування, а також інших необхідних документів, які засвідчують права, що передаються відповідачем позивачеві по цьому договору (ст. 517 ЦК України), не склав та не передав позивачу обумовлені вказаним пунктом договору документи; довідка, передбачена п.п. 2.2 договору № 22-07-10/174 ДВ про відступлення права вимоги від 14 грудня 2007 року, відповідачем не складалась, докази її передачі позивачу до суду в матеріали справи не надані.
Як зазначено вище в рішенні суду, запланований термін введення об'єкту будівництва в експлуатацію - перший квартал 2009 року, проте об'єкт інвестування в запланований термін (перший квартал 2009 року) в експлуатацію не було введено.
17 травня 2010 року, тобто після спливу майже річного терміну з запланованої дати ведення об'єкта будівництва в експлуатацію, відповідачем було укладено договір № 22-05-10-ЗЗ між ним, управителем ФФБ виду А "Прогрес", ПБК "Прогрес" та ТОВ "Меркурій-Прогрес" та за яким змінено забудовника з ПБК "Прогрес" на ТОВ "Меркурій-Прогрес" шляхом передоручення функцій забудовника. До вказаного договору було підписано акт приймання-передачі майнових прав від 17 травня 2010 року.
Лише 31 жовтня 2012 рок, тобто після спливу більш ніж трирічного терміну з запланованої дати ведення об'єкта будівництва в експлуатацію, відповідачем було укладено додаткову угоду № 4 від 31.10.2012 року до договору № 22-05-10-З за якою змінено забудовника, ПБК "Прогрес", на ТОВ "Меркурій-Прогрес" та строки будівництва - планова дата введення об'єкту будівництва в експлуатацію - грудень 2014 року (п.1.3 додаткової угоди № 4 до договору).
Такі дії відповідача є порушенням п.п. 4.5 та 4.12 Правил Фонду фінансування будівництва виду А "Прогрес", ст. 18 Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю", оскільки вищевказаними нормами передбачено по-перше, здійснення контролю за виконанням забудовником своїх зобов'язань за договором з метою своєчасного запобігання виникнення ризикових ситуацій у процесі будівництва внаслідок дій забудовника, що можуть призвести, зокрема, до зростання строків будівництва більш ніж 90 днів; по-друге, за офіційним в письмовому виді повідомленням забудовника у разі зміни ним запланованої дати введення об'єкта будівництва в експлуатацію (з зазначенням підстав такої зміни), управитель (банк, відповідач) повинен повідомити позивача (довірителя ФФБ) та внести зміни до договору про участь у ФФБ та похідних документів.
Жодних змін до договору № 22-07-10/174 Д про участь у фонді фінансування будівництва виду А "Прогрес" (договір управління майном), а саме до п. 1.4 договору, внесено не було.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 626 Цивільного Кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
За приписами статті 6 Цивільного Кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).
В розумінні статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Водночас, стаття 629 Цивільного кодексу України, визначає обов'язковість для сторін виконання договору.
Статтею 509 Цивільного Кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно статті 901 Цивільного Кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Статтями 837 та 875 Цивільного Кодексу України визначено поняття договору підряду та договору будівельного підряду. В розумінні вказаних статей, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу; за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. При цьому, договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.
Таким чином, дослідивши правовідносини, що склались між їх учасниками (позивачем - довірителем; відповідачем - управителем ФФБ виду А "Прогрес" та третьою особою - забудовником) за договором № 22-05-10-З від 11 травня 2007 року з врахуванням додаткових угод (в тому числі із врахуванням договору № 22-05-10-ЗЗ від 17 травня 2010 року) та за договором № 22-07-10/174 Д про участь у фонді фінансування будівництва виду А "Прогрес" (договір управління майном) з врахуванням договору № 22-07-10/174 ДВ про відступлення права вимоги від 14 грудня 2007 року, суд вважає, що за своєю правовою природою вони є змішаними - тобто такі, що включають в себе як елементи договору будівельного підряду, так і елементи договору про надання послуг. Відповідно, до спірних правовідносин повинні застосовуватись положення Цивільного кодексу України, що регулюють загальні умови виконання зобов'язання, а також положення параграфу 1 та 4 глави 61 та глави 63 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Скориставшись своїм правом на відмову (вихід) від участі у ФФБ, право на яку передбачено пунктами 3.8 та 5.5 Правил фонду фінансування будівництва виду А "Прогрес", підпунктом 5 абз. 1 ст. 13 Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю", п. 2.4.4 та п. 6.1 договору № 22-07-10/174 Д, позивач листом від 09 листопада 2010 року повідомив відповідача про вихід з ФФБ, а 08 квітня 2011 р. направив відповідачеві заяву за вих. № 2725/0/2-11 про розірвання договору № 22-07-10/174 Д та про повернення інвестованих в об'єкт коштів (том справи 1, а.с. 53).
Відповідач прийняв заяву позивача про розірвання договору та про вихід позивача із ФФБ, про що свідчить лист відповідача складений за вих. № 2245/07/1 від 12 травня 2011 року. На виконання вказаного, відповідач 22 квітня 2011 року направив забудовнику (третій особі) лист, яким проінформував забудовника про вихід позивача з ФФБ (том справи 1, а.с. 54, 82). Вказаним листом № 2245/07/1 від 12 травня 2011 року, який відповідач направив на адресу позивача, відповідач з метою офіційного оформлення відмови позивача від участі у ФФБ направив позивачу примірник заяви про вихід з ФФБ (том справи 1, а. с. 54, 55).
Додатково, позивачем 30 вересня 2011 року за вих. № 7475/0/2-11 повторно направлено відповідачу претензію, яка фактично є заявою про вихід з ФФБ, і до якої позивачем було додано заповнений бланк заяви про вихід з ФФБ (том справи 1, а. с. 62).
Своєю відповіддю на претензію позивача відповідач, про що зазначено у листі відповідача від 21 грудня 2011 року № 7757/07 (том справи 1, а.с. 63), визнав як припинення правовідносин між ним та позивачем, так й звернення відповідача до забудовника щодо повернення коштів.
Згідно статті 20 Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю", управління майном, яке здійснюється за договором про участь у ФФБ, припиняється у разі відмови довірителя від участі в ФФБ.
Пунктом 5.5 Правил Фонду фінансування будівництва виду А "Прогрес" передбачено припинення управління майном у разі відмови довірителя від участі у ФФБ; до запланованої дати введення об'єкта будівництва в експлуатацію довіритель має право достроково припинити управління майном та відмовитись від участі у ФФБ, для цього довіритель має подати заяву про відмову від участі у ФФБ.
Пунктом 5.1 договору № 22-07-10/174 Д про участь у фонді фінансування будівництва виду А "Прогрес" (договір управління майном) сторонами досягнуто згоди відносно того, що договір є діючим до, зокрема, моменту його розірвання зі ініціативою довірителя (п. 5.1 договору).
Підпунктами 5.2.2 та 5.2.5 пункту 5.2 вказаного договору сторонами досягнуто згоди щодо випадків з настанням яких управління майном припиняється, зокрема:
- управління майном припиняється у разі відмови довірителя від участі у ФФБ (підпункт 5.2.2. пункту 5 договору);
- дострокового припинення договору згідно чинного законодавства України.
Частиною 3 статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Відповідно до ст. 653 Цивільного Кодексу України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються; у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.
Стаття 654 Цивільного Кодексу України визначає, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Судом з'ясовано, що умовами вищевказаних норм Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю", Правил Фонду фінансування будівництва виду А "Прогрес" та договору № 22-07-10/174 Д про участь у фонді фінансування будівництва виду А "Прогрес" (договір управління майном) передбачено інший порядок розірвання договору - без укладення між сторонами в письмовій формі договору про розірвання договору або додаткової угоди до договору № 22-07-10/174 Д про участь у фонді фінансування будівництва виду А "Прогрес" (договір управління майном).
Скориставшись своїм правом односторонньої відмови від договору, позивач (довіритель) повідомив відповідача (управителя ФФБ) як про розірвання договору, так і про вихід з ФФБ, про що в матеріалах справи наявні відповідні листи про розірвання договору та заява про вихід ФФБ, і про що зазначено вище у рішенні суду. Відповідачем було схвалено дії позивача (довірителя ФФБ) шляхом прийняття та направлено забудовнику (третій особі) відповідні повідомлення.
Таким чином, ще до звернення позивача із позовом до суду про розірвання договору № 22-07-10/174 Д про участь у фонді фінансування будівництва виду А "Прогрес" (договір управління майном), договір розірвано між сторонами та за їх згодою, отже зобов'язання за ним (договором) припинилися в порядку частини 3 ст. 651 та статей 653, 654 Цивільного Кодексу України.
Оскільки договір № 22-07-10/174 ДВ про відступлення права вимоги від 14 грудня 2007 року (яким передбачено умови передачі майнових прав на об'єкт інвестування, і за умовами якого відповідач (банк, управитель) відступив позивачеві (довірителю) право вимоги на об'єкт інвестування - квартиру робочий № 269 за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 170, корпус 3 (вул. Макіївська в 841 м/р, другий пусковий комплекс), секція № 2, поверх - 14, загальною площею 102,17 кв.м. до ПБК "Прогрес" (забудовник), яке виникає із договору № 22-05-10-З, укладеного між відповідачем (банком) та забудовником, а позивач (довіритель) прийняв таке право вимоги) укладено на виконання п.п. 4.4 п. 4 Правил ФФБ виду А "Прогрес" та 2.1.4 договору № 22-07-10/174 Д про участь у фонді фінансування будівництва виду А "Прогрес" (договір управління майном), відповідно договір № 22-07-10/174 ДВ про відступлення права вимоги від 14 грудня 2007 року є похідним від першого договору - договору № 22-07-10/174 Д про участь у фонді фінансування будівництва виду А "Прогрес" (договір управління майном) та його виконання, він також припинив свою дію внаслідок припинення дії договору № 22-07-10/174 Д про участь у фонді фінансування будівництва виду А "Прогрес" (договір управління майном).
Статтею 12 Господарського Процесуального Кодексу України визначено перелік справ, які підвідомчі господарським судам. Господарським судам підвідомчі: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів; справи про банкрутство; справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції; справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів; справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери; справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів; справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України; справи за заявами про затвердження планів санації боржника до порушення справи про банкрутство.
Статтями 16 Цивільного Кодексу України та 20 Господарського Кодексу України встановлено способи захисту прав та інтересів особи, до яких віднесено: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Позивачем обрано спосіб захисту права, який передбачено як Цивільним так і Господарським Кодексами України.
Проте, при зверненні позивача із позовом до суду останнім не було враховано приписи статті 1 Господарського Процесуального Кодексу України, згідно якої підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
За таких обставин, приймаючи до уваги припинення правовідносин між позивачем та відповідачем за договором № 22-07-10/174 Д про участь у фонді фінансування будівництва виду А "Прогрес" (договір управління майном) та за договором № 22-07-10/174 ДВ про відступлення права вимоги від 14 грудня 2007 року ще до звернення позивача із відповідним позовом до суду, оскільки станом на час звернення позивача із позовом до суду право останнього не є порушеним, суд вважає за необхідне відмовити позивачеві у задоволенні позову в частині позовних вимог про розірвання договору № 22-07-10/174 Д про участь у фонді фінансування будівництва виду А "Прогрес" (договір управління майном) та договору № 22-07-10/174 ДВ про відступлення права вимоги від 14 грудня 2007 року.
Суд вважає безпідставними посилання відповідача на те, що заява довірителя (позивача) про вихід з ФФБ за вих. № 2725/0/2-11 від 08 квітня 2011 р. була направлена останнім в порушення умов п. 6.1 договору № 22-07-10/174 Д - після запланованої дати введення об'єкта будівництва в експлуатацію, оскільки, про що свідчать матеріали справи - додаткова угода № 4 від 31 жовтня 2012 року до договору № 22-05-10-З від 11 травня 2007 року, планова дата введення об'єкту будівництва в експлуатацію - грудень 2014 року.
Водночас, суд звертає увагу на те, що на виконання ст. 10 Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю", якою передбачено забезпечення виконання зобов'язань забудовника за договором, укладеним між ним та управителем фонду, встановленням іпотеки, між первісним забудовником та управителем (відповідачем) було укладено іпотечний договір майнових прав на нерухомість № 22/2-15-100 від 11 травня 2007 року, нотаріально посвідчений, у якому визначено ринкову вартість майнових прав у розмірі 25776000 грн., а також передбачено право банку (управителя ФФБ, відповідача у справі) отримати задоволення своїх вимог за рахунок майнових прав переважно перед іншими кредиторами у випадку невиконання забудовником умов договору забудови. Пункт 5 вказаної статті передбачає, що у разі невиконання забудовником умов договору управитель має право звернути стягнення на предмет іпотеки відповідно до законодавства. В подальшому, внаслідок зміни забудовника на ТОВ "Меркурій-Прогрес", а саме 31 жовтня 2012 року між відповідачем (управителем) та залученим (зміненим, новим) забудовником було укладено іпотечний договір № 02/2-08-237, нотаріально посвідчений, за умовами якого забудовник (третя особа) в забезпечення своїх обов'язків передав в іпотеку відповідачеві майнові права на суму 182380000 грн. Проте відповідачем жодних дій, право на які зокрема визначено вищевказаною нормою закону, та спрямованих на недопущення порушень прав позивача (довірителя) за договором № 22-07-10/174 Д про участь у фонді фінансування будівництва виду А "Прогрес" (договір управління майном) належним чином вжито не було. Відповідач (управитель), відповідно до приписів ст. 10 Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю", у разі порушення третьою особою (забудовником) зобов'язань, має переважні права, якими він не скористався керуючись законом, та якими, зокрема, визначено право управителя (відповідача), у разі невиконання забудовником умов договору, звернути стягнення на предмет іпотеки відповідно до законодавства.
Відповідачем також не надано суду доказів щодо вжиття заходів стосовно залучення наступного (іншого) довірителя за об'єктом інвестування з метою прискорення повернення грошових коштів позивачу. Пред'явлення відповідачем позовної заяви до ТОВ "Меркурій-Прогрес" про стягнення коштів, як доказу належного захисту прав позивача, суд вважає штучним. Нормативними актами та правилами (вказано вище у рішенні суду), які застосовуються до даних правовідносин, врегульовано механізм та порядок дій управителя (відповідача) у разі порушення - зокрема прав довірителя (позивача); позовну заяву до третьої особи відповідачем складено та направлено до суду фактично та за спливом двомісячного строку розгляду даної справи.
Згідно приписів п. 2. Постанови Пленуму ВГСУ № 6 від 23.03.2012 р., рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні:
- чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;
- чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин;
- яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
З огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).
За змістом ст. 1212 Цивільного Кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
За таких обставин, враховуючи те, що кошти в розмірі 418897,00 грн. позивачем були сплачені відповідачу за договором № 22-07-10/174 Д про участь у фонді фінансування будівництва виду А "Прогрес" (договір управління майном), який припинено, позовні вимоги позивача в частині стягнення 418897,00 грн. підлягають задоволенню на підставі ст. 1212 ЦК України.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу.
Згідно ст. 34 ГПК України суд вважає, що позивач надав належні докази для підтвердження своїх вимог стосовно суми грошових коштів в розмірі 418897,00 грн.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати в частині задоволених позовних вимог покладаються на відповідача, а саме в сумі 8377,94 грн., в іншій частині - на позивача.
Керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 22, 32-34, 43, 44, 49, 69, 75, 82-85 ГПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства Банк "Меркурій", 61002, м. Харків, вул. Петровського, 23 (код ЄДРПОУ 14360386) на користь Публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд", 01010, м. Київ, вул. Суворова, 4/6 (код ЄДРПОУ 23527052) грошові кошти у розмірі 418897,00 грн. та судові витрати у розмірі 8377,94 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В задоволенні позовних вимог про розірвання договорів: № 22-07-10/174 Д про участь у фонді фінансування будівництва виду А "Прогрес" (договір управління майном), № 22-07-10/174 ДВ про відступлення права вимоги від 14 грудня 2007 року, укладених між Публічним акціонерним товариством Банк "Меркурій" (код ЄДРПОУ 14360386) та Публічним акціонерним товариством "Холдингова компанія "Київміськбуд" (код ЄДРПОУ 23527052) відмовити.
Повне рішення складено 12.08.2013 р.
Суддя Калініченко Н.В.
справа № 922/2037/13
Судове рішення № 33016085, Господарський суд Харківської області було прийнято 06.08.2013. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 922/2037/13. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: