Ухвала суду № 33016033, 12.08.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

УХВАЛА

"12" серпня 2013 р.Справа № 5023/5877/12

Господарський суд Харківської області у складі:

головуючий суддя Бринцев О.В.

судді: Макаренко О.В. , Жиляєв Є.М.

при секретарі судового засідання Невзгляд Н.О.

розглянувши справу

за позовом Фізичної особи ОСОБА_1, м. Харків Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Департамент містобудування, архітектури та земельних відносин Харківської міської ради, м.Харків до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірмовий магазин № 1 "Молоко", м. Харків відповідача-2: Департамент державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Виконавчого комітету Харківської міської ради, м. Харків про про скасуваня державної реєстрації змін до установчих документів за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, особисто;

відповідача-1, не з"явився;

відповідача-2, не з"явився;

третя особа, не з"явився,

ВСТАНОВИВ:

20.12.2012р. Позивач ФО ОСОБА_1, звернулася до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача-1 ТОВ "Фірмовий магазин № 1 "Молоко".

Протягом строку розгляду справи позивач змінювала, доповнювала та уточнювала предмет позовних вимог неодноразово. З урахуванням остаточної заяви про зміну предмету позову від 17.07.2013р. (т.VІ а.с. 83-86), поданої нею 18.07.2013р. та прийнятої до розгляду ухвалою суду від 18.07.2013р., позивач просить суд:

1) визнати недійсною державну реєстрацію протоколу №1 від 11.02.1998р., реєстраційний номер відсутній, розпорядження №388 (1, 13) від 16.02.1998р. та статуту 1998 року (п.3.4.);

2) визнати недійсною державну реєстрацію чинної редакції статуту 2008р., дата реєстрації 26.06.2088р. №14801050011030672 (в частині п.2.1. (таблиця));

3) визнати недійсною державну реєстрацію статуту 2007р., дата реєстрації 30.01.2008р. №14801050003030672 (пункт 3.3. частково (зменшення статутного капіталу товариства до 55461,64 грн.).

Заявою від 18.07.2013р. позивач просить суд не розглядати усі подані раніше позовні вимоги крім тих, що викладені в заяві від 17.07.2013р. (т.VІ а.с.124).

В обґрунтування остаточно заявлених позовних вимог позивач посилається на ст.ст. 203, 215 ЦК України, ст. 89 ГК України, вважає, що державна реєстрація вказаних вище змін до установчих документів ТОВ "Фірмовий магазин №1 "Молоко" була проведена неправильно, з порушенням порядку розподілу часток в статутному капіталі. Позивач вказує, що належним чином її частка в статутному капіталі визначена у рішенні господарського суду Харківської області від 04.04.2011р. у справі №5023/834/11. Проте, під час здійснення державної реєстрації названих змін до установчих документів цей розподіл не був врахований і таким чином державна реєстрація є незаконною і підлягає визнанню недійсною.

В судовому засіданні 12.08.2013р. позивач підтримує наведені позовні вимоги, наполягає на їх задоволенні, просить суд визнати державну реєстрацію змін до установчих документів ТОВ "Фірмовий магазин №1 "Молоко" недійсною та підтверджує, що на даний час інших вимог в цьому процесі нею по відношенню до відповідачів не висувається.

Відповідач-1 ТОВ "Фірмовий магазин №1 "Молоко" правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, відзиву на позов та витребуваних судом документів не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресою, вказаною у позовній заяві та повідомлення про неможливість вручення відповідного поштового відправлення адресату "за перебігом строку зберігання".

Відповідач-2 Департамент державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Виконавчого комітету Харківської міської ради, залучений до участі у справі ухвалою від 18.07.2013р. правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, відзиву на позов не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресою, вказаною у позовній заяві та повідомлення про вручення відповідного поштового відправлення адресату.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Департамент містобудування, архітектури та земельних відносин Харківської міської ради правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, відзиву на позов та витребуваних судом документів не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресою, вказаною у позовній заяві та повідомлення про вручення відповідного поштового відправлення адресату.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд прийшов до висновку про неможливість розгляду даного спору в порядку господарського судочинства з наступних підстав.

У відповідності до приписів частини третьої статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.

Згідно статей 1, 41, 12 ГПК господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

Зокрема, відповідно п.4 ч.1 ст.12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин - справи у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

Відповідно п.3.2. Постанови Пленум Вищого господарського суду України "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" від 24 жовтня 2011 року N10 предметом відповідних позовів у корпоративних спорах можуть бути вимоги про визнання недійсними актів органів управління господарського товариства, визнання недійсними установчих документів товариства або договорів про відчуження майна тощо.

Натомість в даному разі, як вбачається з пояснень позивача та зі змісту остаточної заяви позивача про зміну предмету позову (т.VІ а.с. 83-86), прийнятої до розгляду ухвалою суду від 18.07.2013р., позивач просить суд визнати недійсними не рішення органів управління товариства, не його установчі документи (як це було в первісній позовній заяві), а державну реєстрацію установчих документів товариства. Питання ж про визнання недійсними самих установчих документів чи про визнання недійсними рішень органів управління позивача в остаточному позові не ставиться.

При цьому адресовані ці позовні вимоги не відповідачеві-1 ТОВ "Фірмовий магазин №1 "Молоко" (котрий був би належним відповідачем за вимогами про визнання статуту недійсним, чи визнання рішення загальних зборів недійсними), а відповідачеві-2 - Департаменту державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Виконавчого комітету Харківської міської ради (котрий здійснив відповідні оскаржувані дії з державної реєстрації відповідних змін до установчих документів).

Згідно ч.1 ст.4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців" державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Державний реєстратор - посадова особа центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, яка відповідно до цього Закону від імені держави здійснює державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (абз.4 ч.1 ст.1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців"). Державний реєстратор - посадова особа, яка відповідно до цього Закону від імені держави здійснює державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (згідно із Законом України від 16.03.2006 р. N 3575-IV).

Тобто, державний реєстратор будучи посадовою особою центрального органу виконавчої влади (посадовою особою виконавчого органу місцевого самоврядування) та здійснюючи функцій з державної реєстрації в порядку визначеному Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців" виступає в якості суб'єкта владних повноважень, що бере участь публічно-правових відносинах.

З огляду на викладене судова колегія приходить до висновку про те, що в даному випадку предмет спору (визнання недійсною державної реєстрації змін в установчих документах) стосується не господарських, а адміністративних правовідносин, які виникають між суб'єктом господарювання та суб'єктом владних повноважень під час здійснення останнім покладених на нього управлінських функцій.

У відповідності до п.1 ч.2 ст.17 КАС України публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності віднесені до юрисдикції адміністративних судів.

Підпунктом б п.17 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" від 24 жовтня 2011 року N10 визначено, що до компетенції господарських судів не відноситься розгляд справ у спорах про оскарження суб'єктом господарювання дій (бездіяльності) органу державної влади, органу місцевого самоврядування, іншого суб'єкта владних повноважень, їхньої посадової чи службової особи, що випливають з наданих їм владних управлінських функцій, якщо ці дії (бездіяльність) не пов'язані з відносинами, врегульованими господарським договором.

Згідно ст.8 Закону України „Про судоустрій і статус суддів" ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

У відповідності до п.1 ч.1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

На підставі викладеного судова колегія приходить до висновку про необхідність припинення провадження у даній справі.

Приходячи до висновку про неможливість розгляду даної справи в порядку господарського судочинства та необхідність припинення провадження у справі судова колегія керується також правовою позицією Пленуму Верховного Суду України, викладеною в постанові "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" від 24.10.2008р. №13. В пункті 8 цієї постанови Пленум ВСУ звертає увагу, що господарським судам може бути підвідомчій спір із вимогами до суб'єкта владних повноважень (зокрема, про державну реєстрацію припинення юридичної особи) лише у разі, якщо ця вимога є похідною від спору про право - спору про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників (акціонерів). В даному ж разі предметом позову остаточно заявленого позивачем виступають лише вимоги про визнання недійсною державної реєстрації установчих документів (т.VІ а.с. 83-86).

Аналогічну позицію зайняв Верховний Суд України у конкретній справі під час перегляду судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах. Так у постанові від 06.03.2012р. ВСУ визначив, що спір є господарським і розглядається в порядку господарського судочинства у разі якщо у справі заявлені одночасно вимоги, що стосуються спору про право (визнання недійсними рішення загальних зборів ТОВ) і вимоги про скасування державної реєстрації ТОВ. І навпаки, якщо у справі заявлені окремо лише вимоги про скасування державної реєстрації ТОВ, чи змін до установчих документів ТОВ, а вимоги про визнання недійсними рішень чи установчих документів ТОВ заявлені у іншому процесі, або не заявлені взагалі (що відповідає ситуації у даній справі), - спір є адміністративним і розглядається в порядку адміністративного судочинства.

У відповідності до ст.111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України. Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Припинення провадження у справі означає відсутність правових підстав для задоволення заяв та клопотань заявлених позивачем протягом розгляду справи. З цих підстав суд відмовляє позивачеві у задоволенні поданих ним клопотань (заяв) (т.VІ а.с. 77), а саме від 03.06.2013 р. про залучення третьої особи, від 06.06.2013р. про забезпечення позову, від 06.06.2013р. про залучення третьої особи, від 06.06.2013р. про забезпечення позову, від 20.06.2013р. про залучення судового експерта та призначення судової експертизи, від 20.06.2013р. про залучення третьої особи, від 20.06.2013р. про забезпечення позову, від 12.07.2013р. про перерахунок часток у статутному капіталі, від 12.07.2013р. про забезпечення позову, від 17.07.2013р. про витребування доказів.

У відповідності до ч. 3 ст. 80 ГПК України про припинення провадження у справі виноситься ухвала, в якій мають бути вирішені питання про розподіл між сторонами господарських витрат, про повернення судового збору з бюджету. Вирішуючи питання стосовно судового збору судова колегія виходить з наступного.

Стаття 7 Закону України "Про судовий збір" передбачає перелік підстав для повернення з державного бюджету судового збору. Відповідно до цієї статті, сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі: 1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; 2) повернення заяви або скарги; 3) відмови у відкритті провадження у справі; 4) залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям позивача або за його клопотанням); 5) закриття провадження у справі.

Даний випадок (припинення провадження у справі) не входить до наведеного вище переліку.

Пленум Вищого господарського суду України в п. 5.1. Постанови від 21.02.2013 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" роз'яснив, що перелік підстав повернення судового збору, визначений статтею 7 вказаного Закону, є вичерпним. У їх числі не зазначено такої підстави, як припинення провадження у справі (стаття 80 ГПК). Таким чином, припинення провадження у справі з підстав, передбачених статтею 80 ГПК, не тягне за собою наслідків у вигляді повернення сплаченої суми судового збору. Такої ж правової позиції Вищий господарський суд додержується під час розгляду аналогічних справ (див. зокрема ухвалу ВГСУ від 02.07.2012р. у справі № 5021/886/2011р.).

Такі обставини унеможливлюють повернення позивачеві сплаченого ним судового збору.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.49, п.1 ч.1 ст.80, ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Провадження у справі припинити

Головуючий суддя Суддя Суддя Бринцев О.В. Жиляєв Є.М. Макаренко О.В.

/Справа №5023/5877/12/