Рішення № 33015900, 12.08.2013, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.08.2013 Справа №901/2205/13За позовом Публічного акціонерного товариства "Науково - Виробниче Об'єднання "Йодобром"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "СЛК "Укрліфт"

про стягнення 179306,71 грн.

Суддя Іщенко І.А.

За участю представників:

від позивача - Головков П.В., довіреність № 1/897 від 29.07.2013, представник

від відповідача - Дубініна С.М., довіреність № б/н від 08.02.2013, представник

Суть спору: Публічне акціонерне товариство "Науково - Виробниче Об'єднання "Йодобром" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "СЛК "Укрліфт" та просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 179306,71 грн., у тому числі суму основного боргу в розмірі 120000,00 грн., пеню в розмірі 58200,00 грн., 3 % річних в розмірі 956,71 грн., індекс інфляції в розмірі 150,00 грн.

Представник позивача - Публічного акціонерного товариства "Науково - Виробниче Об'єднання "Йодобром" під час судового засідання представив суду заяву на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України про припинення провадження по справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 4100,00 грн. (а.с.60), у зв'язку з частковою сплатою Товариством з обмеженою відповідальністю "СЛК "Укрліфт" суми основного боргу в розмірі 4100,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 50 від 01.08.2013 на суму 1800,00 грн. (а.с.63), платіжним дорученням № 55 від 09.08.2013 на суму 2300,00 грн. (а.с. 64).

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 175206,71 грн., у тому числі сума основного боргу в розмірі 115900,00 грн., пеня в розмірі 58200,00 грн., 3 % річних в розмірі 956,71 грн., індекс інфляції в розмірі 150,00 грн. підтримав у повному обсязі, наполягав на їх задоволенні.

Суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розгляд справи здійснювався в межах строку встановленого статтею 69 Господарського процесуального кодексу України.

Судовий процес фіксувався за допомогою звукозаписувального пристрою в порядку статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

04.04.2013 між Публічним акціонерним товариством "Науково - Виробниче Об'єднання "Йодобром" та Товариством з обмеженою відповідальністю "СЛК "Укрліфт" було укладено договір № 4/04-2013 про надання поворотної фінансової допомоги (а.с. 9).

Відповідно до пункту 1.1 Договору Кредитор надає Позичальнику поворотну' фінансову допомогу (далі по тексту - «ДОПОМОГА») шляхом передачі Позичальнику у користування на визначений строк тимчасово вільних коштів Кредитора без нарахування та отримання процентів або надання інших видів компенсації як плати за користування такими коштами, а Позичальник зобов'язується повернути Кредитору таку ж суму коштів.

Відповідно до пункту 1.2 Договору Кошти Позичальнику надаються на поворотній основі.

Згідно пункту 2.1 Договору сума допомоги становить за цим Договором 150000,00 грн.

Відповідно пункту 3.1 Договору Кредитор зобов'язується надавати Позичальнику допомогу як шляхом перерахування всієї суми допомоги у повному розмірі, визначеному у пункті 2.1 цього договору, так і частинами в межах розміру, встановленого в пункті 2.1 цього договору на поточний рахунок Позичальника. Позичальник самостійно визначає необхідну суму допомоги в межах обумовленої у договорі суми, яку належить перерахувати Кредитору. Для отримання допомоги Позичальник попередньо інформує Кредитора будь-яким зручним способом про надання такої суми.

Пунктом 3.1 Договору встановлено, що Кредитор, отримавши від Позичальника попереднє звернення щодо надання частини суми допомоги, надає останньому допомогу у відповідності до цього договору.

Пунктом 4.1 Договору сторони встановили, що отриману допомогу Позичальник зобов'язується повернути Кредитору не пізніше 11.04.2013. Допускається повернення допомоги достроково частками, але остаточно сума допомоги повинна бути повернена Позичальником Кредитору не пізніше вказаного в договорі строку.

Відповідно пункту 4.3 Договору фінансова допомога повертається у безготівковому порядку на розрахунковий рахунок Кредитора.

Відповідно до пункту 5.1 Договору цей Договір набуває чинності з моменту перерахування Кредитором коштів і є дійсним до моменту повернення всієї суми запозичених грошей.

Свої зобов'язання за договором Публічне акціонерне товариство "Науково - Виробниче Об'єднання "Йодобром" виконало у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 641 від 04.04.2013, яким позивач перерахував Товариству з обмеженою відповідальністю "СЛК "Укрліфт" загальну суму фінансової допомоги розмірі 150000,00 грн.

Проте, відповідач, в строк, визначений умовами договору, отриману допомогу не повернув.

Позивач 14.05.2013 направив на адресу відповідача претензію вих. № 1-6/637 з вимогою, щодо повернення коштів поворотної фінансової підтримки (допомоги) на розрахунковий рахунок Публічного акціонерного товариства "Науково - Виробниче Об'єднання "Йодобром" у розмірі 150000,00 грн. та 24000,00 грн. пені в строк до 28.05.2013 (а.с. 17).

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач отримав вказану претензію 21.05.2013 (а.с. 18), проте відповіді позивачу не надав.

Відповідно до платіжного доручення № 25 від 31.05.2013 Товариством з обмеженою відповідальністю "СЛК "Укрліфт" переховано грошові кошти в розмірі 20000,00 грн. на розрахунковий рахунок Публічного акціонерного товариства "Науково - Виробниче Об'єднання "Йодобром" (а.с. 19).

04.06.2013 Публічним акціонерним товариством "Науково - Виробниче Об'єднання "Йодобром" було спрямовано на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "СЛК "Укрліфт" претензію №2 вих. № 1-6/719 з вимогою про повернення позивачу коштів в розмірі 130000,00 грн., пені в розмірі 40500,00 грн. у трьох денний строк з моменту отримання претензії (а.с. 20).

Дана претензія отримана відповідачем 13.06.2013, згідно повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 40).

Відповідно до платіжного доручення № 32 від 06.06.2013 Товариством з обмеженою відповідальністю "СЛК "Укрліфт" переховано грошові кошти в розмірі 10000,00 грн. на розрахунковий рахунок Публічного акціонерного товариства "Науково - Виробниче Об'єднання "Йодобром" (а.с. 39).

25.06.2013 Публічне акціонерне товариство "Науково - Виробниче Об'єднання "Йодобром" звернулось до відповідача з претензією № 3 вих. № 1-6/755, з вимогою, що у трьох денний термін Товариство з обмеженою відповідальністю "СЛК "Укрліфт" зобов'язане повернути позивачу кошти поворотної фінансової підтримки (допомоги) у сумі 120 000,00 грн., пені у розмірі 52800,00 грн., 3 % річних в розмірі 867,95 грн., а також інфляційних втрат у розмірі 150,00 грн. (а.с. 37).

Згідно відмітки відповідача, дана претензія отримана Товариством з обмеженою відповідальністю "СЛК "Укрліфт" 25.06.2013(а.с. 37), однак сума заборгованості відповідачем сплачена не була.

Неналежне виконання відповідачем зобов'язань за вищевказаним договором призвело до утворення заборгованості перед позивачем у розмірі 179306,71 грн., що й стало приводом для звернення позивача з даним позовом до суду для стягнення цієї заборгованості в примусовому порядку.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

З огляду на правовідносини, які виникли між сторонами у даному спорі, та характеру їх дій, встановлено, що між між Публічним акціонерним товариством "Науково - Виробниче Об'єднання "Йодобром" та Товариством з обмеженою відповідальністю "СЛК "Укрліфт" виникли правовідносини, що підпадають під дію норм договорів позики.

Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У порушення вищезазначених правових норм та умов Договору, грошові кошти, у встановлений пунктом 4.1 Договору строк відповідачем позивачу не повернуті

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами Договору.

Під час розгляду справи по суті, до прийняття рішення у ній, відповідач не надав доказів погашення відповідної заборгованості, отже, не спростував тверджень позивача про те, що фінансова допомога, надана за вказаним договором, не повернута, тоді як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством України для доведення такого роду фактів.

У судовому засіданні позивач заявив клопотання в порядку пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України про припинення провадження по справі, в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмір 4100,00 грн. (а.с.60), у зв'язку з частковою сплатою Товариством з обмеженою відповідальністю "СЛК "Укрліфт" заборгованості в розмірі 4100,00 грн.

Так, судом встановлено, що після звернення позивача з даним позовом до суду, заборгованість у розмірі 4100,00 грн. була сплачена відповідачем, що підтверджується платіжним дорученням №50 від 01.08.2013 на суму 1800,00 грн. (а.с.63), платіжним дорученням № 55 від 09.08.2013 на суму 2300,00 грн. (а.с. 64).

Відповідно до пункту 4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 (із змінами та доповненнями) «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Пунктом 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За такими обставинами, матеріалами справи підтверджується факт виконання відповідачем зобов'язань по оплаті 4100,00 грн. заборгованості за Договором про надання поворотної фінансової допомоги № 4/04-2013 від 04.04.2013, однак вказана оплата була здійснена відповідачем в процесі судового розгляду справи, тобто після звернення позивача з позовом до суду, через що провадження у справі в частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 4100,00 грн. підлягає припиненню у зв'язку з відсутністю предмета спору.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача інфляцію за період з 04.04.2013 по 03.07.2013 в розмірі 150,00 грн., 3% річних за період з 04.04.2013 по 03.07.2013 в розмірі 956,71 грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України суд вважає таким, що кореспондуються зі статтею 536 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти.

Суд, перевіривши розрахунок позивача, встановив, що розмір інфляційних втрат та 3% річних за періоди, вказані у позові, розраховано правильно, складає 150,00 грн. та 956,00 грн. відповідно, а отже, підлягають стягненню з відповідача.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 58200,00 грн.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання, при порушенні зобов'язань наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно частини першої статті 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то воно підлягає стягненню у повному розмірі.

Згідно статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами пункту 6 статті 231 Господарського кодексу України унормовано, що Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 6.2 Договору передбачено, що у разі прострочення повернення суми допомоги Кредитор має правовимагати від Позичальника сплатити пеню у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань регулюються Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Статями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Заявлена позивачем сума пені у розмірі 58200,00 грн. за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором підтверджується матеріалами справи та визнана судом обґрунтованою, отже повинна бути стягнута з відповідача.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

При цьому, ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі; в необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Судовий збір покладається на відповідача згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення, повне рішення складено 16.08.2013.

Керуючись пунктом 1-1 частини 1 статті 80, статтями 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Провадження по справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «СЛК «Укрліфт» на користь Публічного акціонерного товариства «Науково - Виробниче Об'єднання «Йодобром» суми основного боргу в розмірі 4100,00 грн. припинити на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СЛК «Укрліфт» (вул. Балаклавська, 68, м. Сімферополь, АР Крим, 95048, ЄДРПОУ 35228217) на користь Публічного акціонерного товариства «Науково - Виробниче Об'єднання «Йодобром» (вул. Заводська, 86, м. Саки, АР Крим, 96500, ідентифікаційний код 04836770) заборгованість в розмірі 175206,71 грн., у тому числі суму основного боргу в розмірі 115900,00 грн., пеню в розмірі 58200,00 грн., 3 % річних в розмірі 956,71 грн., індекс інфляції в розмірі 150,00 грн., судовий збір в розмірі 3586,17 грн.

4. Наказ видати після набрання рішення законної сили.

Суддя І.А. Іщенко