Рішення № 33015561, 14.08.2013, Апеляційний суд міста Києва

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

[1]

14 серпня 2013року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді: Мазурик О.Ф.,

суддів: Прокопчук Н.О., Пікуль А.А.,

при секретарі: Мурзі М.В.,

розглянувши апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України

на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 21 лютого 2012 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1, яка також діє в інтересах доньки ОСОБА_2, до Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське», ОСОБА_3 про стягнення страхового відшкодування та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А:

В жовтні 2011 року позивачка звернулася до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське» (далі - ПрАТ «СТ «Іллічівське», Товариство) та ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

В обґрунтування позову зазначила, що внаслідок ДТП, яке відбулася 05 липня 2011 року з вини водія ОСОБА_3, їй завдано матеріальну шкоду у розмірі 11 508 грн. 41 коп., яку вона просила стягнути зі страховика за договором цивільно-правової відповідальності.

Крім цього, просила стягнути з ОСОБА_3 на її користь моральну шкоду у розмірі 2 000 грн., яка полягає у душевних стражданнях, що вона зазнала у зв'язку із пошкодженням майна, а також 2 500 грн. у відшкодування моральної шкоди з ПрАТ «СТ «Іллічівське», що завдана її доньці внаслідок ушкодження здоров'я під час ДТП.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 21 лютого 2012 року в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ), вважаючи, що даним рішенням порушено його права та обов'язки, звернулося до суду з апеляційною скаргою, в обґрунтування якої зазначило, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

Як на підставу скасування рішення суду МТСБУ зазначило, що не залучивши до участі у справі в якості третьої особи МТСБУ, не повно з'ясувавши всі обставини справи, суд першої інстанції прийнятим рішенням про відмову в задоволенні позову порушив не тільки права позивачки, а й безпідставно переклав зобов'язання страховика - ПрАТ «СТ «Іллічівське» на МТСБУ, чим порушив права останнього.

Просив рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 21 лютого 2012 року скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Представник МТСБУ - Патрик Г.М. в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримала, з підстав викладених в ній та просила задовольнити.

ОСОБА_1 в судовому засіданні апеляційну скаргу МТСБУ підтримала та просила задовольнити.

Представник ПрАТ «СТ «Іллічівське» -Остапченко О.В. в суді апеляційної інстанції проти апеляційної скарги заперечувала та просила відмовити в її задоволенні, зазначивши, що рішення суду є законним та обґрунтованим.

ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с. 109), причини неявки суду не повідомив. Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України, його неявка не перешкоджає розглядові справи.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що заявлялися у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відмовляючи в задоволенні позову до ПрАТ «СТ «Іллічівське», суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи та вважав, що відсутні підстави для задоволення позову.

Проте, судова колегія не може погодитися з таким висновком суду з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 05 липня 2011 року по вул. Сирецька, 58 у м. Києві з вини водія ОСОБА_3, сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої автомобіль Форд, д.н.з. НОМЕР_1, власником якого є ОСОБА_1, отримав технічні пошкодження (а.с. 10-12).

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 була застрахована у ПрАТ «СТ «Іллічівське» за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/4642120, а тому ОСОБА_1 звернулася до ПрАТ «СТ «Іллічівське» як страховика із заявою про виплату страхового відшкодування.

Відмовляючи у виплаті страхового відшкодування, відповідач ПрАТ «СТ «Іллічівське» посилаючись на публікацію в газеті «Голос України» № 114 від 24.06.2011 зазначив, що поліс № ВЕ/4642120 від 27.08.2010 року (тип 3) втрачений і є недійсним з 24.06.2011, тому згідно Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відповідальність за вказаним полісом у ПрАТ «СТ «Іллічівське» перед ОСОБА_1 не настає.

Суд першої інстанції не повно з'ясував обставини справи та безпідставно вважав доведеним ПрАТ «СТ «Іллічівське» факт недійсності правочину.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 998 ЦК України договір страхування є нікчемним або визнається недійсним у випадках, встановлених цим Кодексом.

Наслідки недійсності договору страхування визначаються відповідно до положень про недійсність правочинів, встановлених цим Кодексом.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» судам відповідно до статті 215 ЦК необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо).

Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

З огляду на положення глави 16 ЦК України договір страхування цивільно-правової відповідальності ОСОБА_3 за полісом № ВЕ/4642120 від 27.08.2010 року (тип 3) є оспорюваним правочином.

Проте, ПрАТ «СТ «Іллічівське» з позовом про визнання договору страхування цивільно-правової відповідальності за полісом № ВЕ 4642120 не звертався.

Ураховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що втрата страховою компанією бланку Полісу обов'язкового страхування не є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування.

Однак, суд першої інстанції не повно з'ясував обставини, що мають значення для справи та не врахував вказаних обставин і наведених норм матеріального права, що призвело до невірного висновку суду про безпідставність позову та відсутність у ПрАТ «СТ «Іллічівське» обов'язку виплати страхового відшкодування ОСОБА_1

Як вбачається з матеріалів справи, а саме зі звіту № 649-У/11 з визначення вартості матеріального збитку, сума матеріального збитку завданого власнику автомобіля Форд, д.н.з. НОМЕР_1 в результаті його пошкодження в ДТП, складає 12 018 грн. 41 коп., що дорівнює ринковій вартості КТЗ на момент пошкодження (а.с. 33-36).

Страховою компанією не оспорювалася суми завданої шкоди.

Відповідно до полісу № ВЕ/4642120 від 27.08.2010 страхове відшкодування за шкоду, заподіяну майну потерпілих, зменшується на суму франшизи, яка становить 510 грн. (а.с. 8).

Статтею 979 ЦК України ЦК України визначено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон) регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Згідно із пунктом 22.1 статті 22 Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до страхових сум відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Враховуючи наведені обставини, колегія суддів вважає, що сума страхового відшкодування, яка підлягає стягненню з відповідача ПрАТ «СК «Іллічівське» на користь ОСОБА_1 становить 11 508 грн. 41 коп. (12 018 грн. 41 коп. - 510 грн. франшизи).

Вимоги до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі франшизи не заявлялися.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди завданої ушкодженням здоров'я дитині внаслідок ДТП судом не враховано, що пунктом 22.3. статті 22 Закону, яким передбачено, що потерпілому відшкодовується також моральна шкода, передбачена пунктами 1, 2 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України.

Так, згідно з п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я та у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог статті 23 ЦК України. При цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5 відсотків ліміту, визначеного у пункті 9.3 статті 9 цього Закону. Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

При настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи (п. 22.1. ст. 22 Закону).

Згідно положень п. 9.3. ст. 9 Закону та відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/4642120 від 28.08.2010 ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю (на одного потерпілого) становить 51 000 грн. (5% - 2550 грн.)

Матеріалами справи, а саме довідкою № 1247 Дитячої клінічної лікарні № 7 Печерського району м. Києва та заключенням спеціаліста Київської міської клінічної лікарні № 1 підтверджується, що малолітній доньці позивачки - ОСОБА_2, яка під час ДТП перебувала в автомобілі, було завдано ушкодження здоров'ю, а саме забій шиї та голови (а.с. 13, 21).

Ураховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що вимоги позивачки про стягнення з ПрАТ «СТ «Іллічівське» моральної шкоди у сумі 2 500 грн., що становить менше 5% ліміту, яка завдана її малолітній доньці ОСОБА_2 узгоджуються з наявними в матеріалах справи доказами та відповідають положенням матеріального закону, а тому підлягають задоволенню.

Вирішуючи позов в частині стягнення з ОСОБА_3 моральної шкоди судом першої інстанції встановлено, що вина ОСОБА_3 у пошкодженні транспортного засобу ОСОБА_1 є підставою для відшкодування моральної шкоди останній.

Проте, встановивши відповідні обставини та дійшовши вірного висновку про завдання ОСОБА_1 моральної шкоди з вини ОСОБА_3, суд безпідставно вважав, що позивачкою не надано належних доказів про те, що вона зазнала душевних страждань.

Як вбачається з матеріалів справи внаслідок винних дій відповідача ОСОБА_3 було пошкоджено майно позивачки, у зв'язку з чим остання зазнала моральних страждань, які полягають в тому, що вона вимушена захищати свої порушені права в судовому порядку, що вимагало додаткових зусиль для організації нею свого життя.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Абзацом 2 пункту 22.3. статті 22 Закону встановлено, що якщо судом встановлено відшкодувати потерпілому моральну шкоду, передбачену пунктами 3, 4 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України, таке відшкодування у розмірі, визначеному судом, здійснює особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

Враховуючи характер правопорушення, глибину душевних страждань, змін у звичному укладі життя позивачки, з урахуванням вимог розумності, виваженості і справедливості, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача ОСОБА_3 на користь позивачки моральної шкоди підлягають частковому задоволенню у сумі 1 000 грн.

Вищезазначене дає суду апеляційної інстанції підстави для часткового задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового про часткове задоволення позовних вимог.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку статті 88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 218, 303, 307, 309, 313-315, 317, 319, 325, 327 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України - задовольнити частково.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 21 лютого 2012 року - скасувати та ухвалити нове наступного змісту.

Позов ОСОБА_1, яка також діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2, до Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське», ОСОБА_3 про стягнення страхового відшкодування та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське»(місце знаходження: м. Київ, вул. Саксаганського, 38-Б, код ЄДРПОУ 25186738) на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 11 508 грн. (одинадцять тисяч п'ятсот вісім) грн. 41 коп.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське» (місце знаходження: м. Київ, вул. Саксаганського, 38-Б, код ЄДРПОУ 25186738) на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди, завданої малолітній дитині ОСОБА_2, 2 500 (дві тисячі п'ятсот) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_1) на користь ОСОБА_1 1 000 (одну тисячу) грн. 00 коп. моральної шкоди.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське»(місце знаходження: м. Київ, вул. Саксаганського, 38-Б, код ЄДРПОУ 25186738) на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 132 (сто тридцять дві) грн. 08 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 60 (шістдесят) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_1) на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 17 (сімнадцять) грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 60 (шістдесят) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду.

Головуючий:

Судді:

Справа № 2-1079/12

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/5940/2013

Головуючий у суді першої інстанції: Горбань Н.І.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Мазурик О.Ф.