Ухвала суду № 33014712, 13.08.2013, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим (м. Сімферополь)

№ справи:105/1675/12 Головуючий суду першої інстанції:Старова Н.А. № провадження:22-ц/190/4363/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Любобратцева Н. І. _______________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" серпня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді:Любобратцевої Н.І., суддів:Білоусової В.В., Дралло І.Г., при секретарі:Почотовій Я.О.,

за участю представника банку, відповідача ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_6, ОСОБА_7, і як законних представників малолітніх дітей - ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, третя особа - орган опіки та піклування Джанкойської міської ради АР Крим, про виселення, зняття з реєстраційного обліку,

за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Джанкойського міськрайонного суду АР Крим від 22 травня 2013 року,

в с т а н о в и л а :

ПАТ «Державний ощадний банк України» звернулося з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_11 про виселення та зняття їх з реєстраційного обліку, мотивуючи свої вимоги тим, що 31.03.2008 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_6 укладений кредитний договір № 150, відповідно до якого позичальнику було надано кредит в розмірі 250000 грн., зі сплатою 14 % річних, строком на двадцять років до 28.03.2028 року включно. В забезпечення виконання зобов'язань згідно кредитного договору між сторонами було укладено іпотечний договір від 01.04.2008 року № 1498, відповідно до якого відповідач передав в іпотеку житловий будинок з відповідними будівлями та спорудами за АДРЕСА_1. Рішенням Джанкойського міськрайонного суду від 28.11.2011 року позов ПАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на предмет іпотеки, задоволено. Стягнуто в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 150 від 31.03.2008 року, укладеного між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_6 заборгованість в розмірі 259007 грн. 28 коп., яка складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 233415 грн. 65 коп., заборгованості по процентам в розмірі 22269 грн. 86 коп., пені за простроченою заборгованістю та процентами в розмірі 3321 грн. 77 коп. Звернуто стягнення на предмет іпотеки - домоволодіння, яке розташоване на земельній ділянці розміром 513 кв.м., державний акт на право власності на земельну ділянку ЯЕ № 077800, виданий 26.03.2008 року, яке складається з житлового будинку літер А, прибудови літер «а», навісу літер «а 1», житлового будинку літер Б, та інших будівель - літньої кухні літер В, вбиральні літер Г, сараю літера Д, навісу літера 3, гаражу літер Е. споруджень 1-6, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1. Відповідач ОСОБА_6 в порушення умов іпотечного договору зареєстрував в житловому будинку, що є предметом іпотеки, відповідачів - ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та своїх малолітніх дітей. 05 та 18 вересня 2012 року відповідачам вручені письмові повідомлення про добровільне звільнення житлового будинку, проте до цього часу вимога відповідачами не виконана, у зв'язку з чим позивач просив виселити відповідачів та зняти їх з реєстраційного обліку.

Рішенням Джанкойського міськрайонного суду АР Крим від 22 травня 2013 року зазначений позов публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» задоволено частково. Виселено ОСОБА_6, ОСОБА_7 разом з малолітніми дітьми - ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 із житлового будинку АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_11 на користь публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» витрати по сплаті судового збору в розмірі в розмірі по 26 грн. 82 коп. з кожного.

Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати і направити справу на новий розгляд. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд своїм рішенням порушив права малолітніх дітей, виселивши їх з житлового будинку без надання іншого житлового приміщення. Крім того, суд не врахував, що вони бажають добровільно виконувати рішення суду, що підтверджується сплаченими сумами в 2011р. - 11000 грн., в 2012 р. - 18000 грн., в 2013р. - 30000 грн., і щомісячні платежі не припиняються.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в межах вимог ст. 303 ЦПК України, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Банком та іншими особами, які беруть участь у справі, судове рішення не оскаржено, у зв'язку з чим в частині відмови у задоволенні інших позовних вимог банку його законність та обґрунтованість колегією суддів не перевіряється і не аналізується.

Частково задовольняючи заявлені вимоги та виселяючи відповідачів разом із малолітніми дітьми із житлового будинку АДРЕСА_1, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням суду, що набрало законної сили, в рахунок погашення заборгованості в розмірі 259007 грн. звернено стягнення на предмет іпотеки - вищезазначене домоволодіння шляхом його продажу з публічних торгів. Банком відповідачам було направлено письмову вимогу про добровільне звільнення будинку, проте відповідачі протягом місяця не залишили житлове приміщення, у зв'язку з чим вони підлягають виселенню в примусовому порядку.

З такими висновками місцевого суду погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи, а також вимогам чинного законодавства.

Так, з матеріалів справи вбачається, що існує таке, що набрало законної сили рішення Джанкойського міськрайонного суду від 28 лютого 2011 року, яким задоволено позов ПАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на предмет іпотеки. В рахунок погашення заборгованості в розмірі 259007 грн.28 коп. звернено стягнення на предмет іпотеки - домоволодіння, яке розташовано на приватизованій земельній ділянці розміром 513 кв.м за адресою АДРЕСА_1.

Частиною 3 ст.109 ЖК України встановлено, що звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, якщо сторонами не погоджено більший строк.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до вимог ч.2, ч.3 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» та ст.109 ЖК України відповідачам банком були направлені письмові вимоги про добровільне звільнення іпотечного майна із зняттям з реєстраційного обліку, які відповідач ОСОБА_11 отримала 20 серпня 2012 р. (а.с.16,18,81), відповідач ОСОБА_10 отримав 05 вересня 2012 р. (а.с.15,18), відповідач ОСОБА_6 - 19 вересня 2012 р. (а.с.13,17), а відповідачка ОСОБА_7 - 05 вересня 2012 р. (а.с.14,17).

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п.43 своєї постанови № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснив, що при розгляді позову іпотекодержателя про виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення в разі задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в іншій погоджений сторонами строк.

Протягом встановленого законом строку (один місяць) спірний будинок в добровільному порядку відповідачами звільнено не було. Відповідно до протоколу зустрічі із позичальником ОСОБА_6 від 23.10.2012 р. слідує, що претензії про виселення відповідачі отримали, але оскільки іншого житла вони не мають, виселитися їм нема куди, а тому вимогу про виселення виконати не може (а.с.30). За таких обставин суд першої інстанції прийняв обґрунтоване рішення про примусове виселення відповідачів зі спірного житлового будинку.

Колегія суддів не може взяти до уваги довід апеляційної скарги ОСОБА_7, що своїм рішенням про виселення суд грубо порушив права та інтереси малолітніх дітей відповідачів. З матеріалів справи слідує, що кредитний договір відповідач ОСОБА_6 з банком уклав 31 березня 2008 р., а 01 квітня 2008 р. передав в іпотеку будинок АДРЕСА_1 (а.с.4-10). Згоду на укладення іпотечного договору дала й відповідачка ОСОБА_7, яка на час укладення договору разом із малолітньою дочкою ОСОБА_8 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (син ОСОБА_9 народився після укладення договору)(а.с.28).

Лише 30 грудня 2009 р. (а.с.116), тобто після укладення кредитного та іпотечного договорів, ОСОБА_7 разом з малолітніми дітьми було зареєстровано в спірному будинку, при цьому відповідач ОСОБА_6 не отримав на це згоду іпотекодержателя.

Таким чиномё на момент укладення іпотечного договору малолітні діти відповідачів ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, не мали права власності чи права користування предметом іпотеки, а тому будь-які дії, вчинені без згоди іпотекодержателя після укладення договору іпотеки (в тому числі реєстрація малолітніх дітей в житловому будинку, переданому в іпотеку, народження дитини після укладення договору іпотеки), не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про їх виселення.

Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на таке порушення норм матеріального і процесуального права, яке є безумовною підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції, воно є законним і обґрунтованим.

На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 307, 308, 313, 314 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати по цивільних справах,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 відхилити. Рішення Джанкойського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 22 травня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді:

Білоусова В.В.

Дралло І.Г.

Любобратцева Н.І.