Ухвала суду № 33013025, 01.08.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2013 р.Справа № 818/1135/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: П'янової Я.В.

Суддів: Зеленського В.В. , Чалого І.С.

за участю секретаря судового засідання Городової А.О. Касян В. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сумської митниці Державної митної служби України на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 13.05.2013р. по справі № 818/1135/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром"

до Сумської митниці Державної митної служби України , Головного управління Державної казначейської служби України в Сумській області

про скасування рішення та стягнення суми надмірно сплаченого ПДВ,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Сумихімпром" (далі - ПАТ "Сумихімпром"), звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Сумської митниці Державної митної служби України (далі - відповідач 1) про скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 09.11.2012р. № 805130000/2012/000814/1 та стягнення суми надмірно сплаченого ПДВ у розмірі 37 483,31 грн.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 24.04.2013р. Головне управління Державної казначейської служби України в Сумській області залучено до участі у справі в якості другого відповідача (далі - відповідач 2).

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 13.05.2013 р. адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Сумської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів від 09.11.2012р. № 805130000/2012/000814/1.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПАТ "Сумихімпром" (40012, м. Суми, вул. Харківська п/в 12, розрахунковий рахунок № 26001110000003 в СФ АКБ "Індустріалбанк", МФО 337892, ідентифікаційний код 05766356) суму надмірно сплаченого ПДВ у розмірі 37483 (тридцять сім тисяч чотириста вісімдесят три) грн. 31 коп.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПАТ "Сумихімпром" (40012, м. Суми, вул. Харківська п/в 12, розрахунковий рахунок № 26001110000003 в СФ АКБ "Індустріалбанк", МФО 337892, ідентифікаційний код 05766356) судовий збір, сплачений відповідно до платіжного доручення від 18.02.2013р. № 33156, у розмірі 374 (триста сімдесят чотири) грн. 83 коп.

Не погодившись з прийнятою постановою, відповідач 1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, вважаючи, що при прийнятті рішення судом надано неправильну правову оцінку обставинам у справі, необ'єктивно та не всебічно їх досліджено, що призвело до прийняття незаконного та необґрунтованого судового рішення, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В ході судового розгляду справи представник апелянта повністю підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представник позивача заперечував проти задоволення вимог апеляційної скарги та просив постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача 2 в судове засідання не прибув, був повідомлений належним чином про дату, час та місце слухання справи.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено, що між ПАТ "Сумихімпром" та ЗАТ "Білоруська калійна компанія" укладено зовнішньоекономічний контракт № 2012-0171 від 19.04.2012р. (а.с. 6-13) та додаткову угоду № 5 від 03.10.2012р. (а.с. 14), відповідно до яких Продавець зобов'язується поставити калій хлористий на умовах поставки DAF кордон Білорусь/України за ціною 315 Євро за одну метричну тону.

Для здійснення митного оформлення товару по контракту № 2012-0171 позивачем подано митну декларацію (далі - МД) від 31.10.2012 р. № 805130000/2012/013937 (а.с. 48-49), до якої було додано наступні документи: рахунки-фактури на оплату калію хлористого від 31.10.2012 р. №№ 2869, 2870, 2871, 2872, 2873, 2874, 2875, 2876, 2877, 2878, 2879, 2880, 2881, 2882, 2883 (а.с. 102-116), платіжне доручення в іноземній валюті № 647 від 08.11.2012 р. (а.с. 30), ЗД накладні №№ 09305895, 09305896, 09305897, 09305898, 09305899, 09305900, 09305901, 09305902, 09305903, 09305904, 09305905, 09305906, 09305907, 09305908, 09305909 (а.с. 31-45).

Митна вартість пред'явлених до митного оформлення товарів (калій хлористий дрібний рожевий (ГОСТ 4568-95) сорт І, вагою 1000 000 кг) була визначена декларантом за основним методом (за ціною договору (контракту)) і становила загальну суму 3263566,01 грн. (при курсі Євро 10.360527).

Під час митного оформлення вказаних товарів інспектор митної служби дійшов висновку, що документи, надані для митного оформлення, не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, у зв'язку з чим у Сумської митниці виникли сумніви щодо правильності визначення митної вартості товарів та достовірності відомостей, необхідних для її підтвердження.

31 жовтня 2012 року інспектором митниці у письмовому вигляді на зворотній сторінці декларації митної вартості № 805130000/2013/013937 витребувано додаткові документи: 1) договори та рахунки з третіми особами; 2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 3) розрахунок ціни (калькуляцію); 4) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 5) виписку з бухгалтерської документації.

На виконання вимоги щодо надання додаткових документів (зазначеній на зворотному аркуші декларації митної вартості № 805130000/2013/013937) декларантом позивача 2 листопада 2012 року додатково надано: виписку з бухгалтерської документації (довідка про оплату продукції); лист № 05/4098 від 02.11.2012р. щодо діяльності постачальника (а.с. 52); Указ Президента Республіки Білорусь № 398 від 25.08.2005р. (а.с. 54-57); лист № 4530 від 31.10.2012р. стосовно інформації щодо ціни товару від ДП «Укрпромзовнішекспертиза» (а.с. 53); інформацію біржових організацій щодо ринкових цін калійних добрив, та зазначено на звороті МД, що інших документів надати не має можливості.

В зв'язку з ненаданням декларантом запитуваних документів, відповідачем 1 прийнято рішення про коригування митної вартості товарів на рівні 334, 4 Євро за 1 тону метричну, другорядним методом - за ціною договору щодо ідентичних товарів від 09.11.2012 р. № 805130000/2012/000814/1 (а.с. 60-61) та видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 09.11.2012р. № 805130000/2012/00444 (а.с. 62-64).

Не погодившись з такими діями відповідача 1, ПАТ "Сумихімпром" звернулось до суду з зазначеним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Сумська митниця, як суб'єкт владних повноважень, не довела правомірності своїх рішень.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 7 Митного кодексу України (далі - МК України) митні органи визначено як спеціально уповноважений орган виконавчої влади в галузі митної справи, на які відповідно до цього Кодексу та інших законів України покладено її безпосереднє здійснення.

Відповідно до ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтями 51, 52 МК України визначення митної вартості під час її декларування віднесено до компетенції декларанта. За результатами здійснення контрою правильності визначення митної вартості митний орган визнає заявлену декларантом митну вартість або приймає письмове рішення про її коригування.

Частинами 4 та 5 ст. 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Відповідно до ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

В силу ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу ч. 1 та 2 ст. 53 МК України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Матеріалами справи підтверджено, що норми ч. 1 та 2 ст. 53 МК України позивачем виконано у повному обсязі.

Митна вартість пред'явлених до митного оформлення товарів (калій хлористий дрібний рожевий (ГОСТ 4568-95) сорт І, вагою 1 000 000 кг.) була визначена декларантом за основним методом (за ціною договору (контракту) і становила загальну суму 3263566,01 грн. (при курсі євро 10,360527).

Частиною 3 ст. 53 МК України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, ст. 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Згідно з ч. 4 та 5 ст. 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Колегія суддів вважає за необхідне зауважити на той факт, що відповідачем 1 ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанцій не надано жодних доказів на підтвердження того, що позивач в декларації митної вартості зазначив не всі складові числового значення митної вартості, неправильно здійснив розрахунок, вніс до декларації недостовірні або неточні відомості, або що надані митному органу документи містили розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів.

Обґрунтовуючи свою позицію щодо розбіжностей в первинних документах, наданих декларантом до митного оформлення, та наявних підстав у відповідача для витребування додаткових документів, апелянт посилається на:

1. відмінність даних контракту від 19.04.12р. №2012-0171 та даних митної декларації від 31.10.12р. №805130000/2012/013937 (в контракті виробником зазначено ВАТ «Білоруськалій», в МД виробником зазначено ЗАТ «Білоруська калійна компанія»),

2. невідповідність умов контракту ЗД накладним в частині особи продавця (в контракті Продавцем визначено ЗАТ «Білоруська калійна компанія», в ЖД накладних ВАТ «Білоруськалій»),

3. відмінність митної вартості товару (315 000 євро), визначеного в МД позивачем та в експортній декларації продавця товару (311 520 євро),

4. ненадання позивачем на момент декларування товару документів, що підтверджують його сплату,

5. неповна та несвоєчасна сплата ПАТ «СУМИХІМПРОМ» вартості отриманого товару;

6. невідповідність умов здійснення поставки (DAF Інкотермс -2000) правилам, які діяли у 2012 році (Інкотермс - 2010);

7. наявність в контракті положень, які містять положення про пряму чи непряму реалізацію товару, що підтверджує взаємозацікавленість сторін,

8. ненадання ПАТ «Сумихімпром» на вимогу митного органу документів відповідно до переліку, визначеному в декларації митної вартості.

Проте, такі висновки апелянта не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не відповідають обставинам справи та спростовуються первинними документами.

Так, відповідно до умов контракту від 19.04.12 р. №2012-0171 ЗАТ «Білоруська калійна компанія» є продавцем товару, виробником та вантажовідправником якого є ВАТ «Білоруськалій» (п. 3 Контракту). Крім того, Указом Президента Республіки Білорусь від 25.08.05р. №389 визначено, що виключне право зовнішньоекономічної торгівлі мінеральними або хімічними калійними добривами здійснюється саме ЗАТ «Білоруська калійна компанія». При чому, ВАТ «Білоруськалій» здійснює вивіз калійних добрив за територію Республіки Білорусь та їх реалізацію здійснює виключно ЗАТ «Білоруська калійна компанія». До митного оформлення калійні добрива пред'являються ВАТ «Білоруськалій».

Як вбачається з митної декларації від 31.10.12 р. №805130000/2012/013937 (графа 2), у митному оформлені якої було відмовлено, відправником є ВАТ «Білоруськалій», що відповідає умовам п. 3 Контракту від 19.04.12р. №2012-0171 та Указу Президента Білорусії.

А отже, висновки відповідач 1 про невідповідність даних контракту та митної декларації є безпідставними.

Крім того, у митній декларації зазначається «відправник», а не «виробник» товару.

Жодних обґрунтувань стосовно невірності оформлення ЗД накладних апеляційна скарга відповідача також не містить.

Як вже зазначалось вище, порядок реалізації хімічних добрив у республіці Білорусь регулюється Указом Президента від 25.08.05р. №389, згідно з яким митне оформлення товару та його відправлення здійснюється ВАТ «Білоруськалій» виключно через ЗАТ «Білоруська калійна компанія», а тому в графі «6» ЗД накладної «отметки не обязательные для железной дороги» зазначено номер та дату договору купівлі - продажу між ВАТ «Білоруськалій» та ЗАТ «Білоруська калійна компанія».

Таким чином, висновки апелянта щодо невідповідності умов контракту ЗД накладним в частині встановлення особи продавця є такими, що не відповідають обставинам справи.

Безпідставними є також висновки апелянта щодо невідповідності даних контракту від 19.04.12р. №2012-0171 даним експортних декларацій, складених відправником товарів.

По-перше, експортна декларація складається відправником товару і відповідальність за її належне оформлення покупець (отримувач товару) не несе.

По - друге, експортна декларація складається відправником товару відповідно до законодавства, яке діє в країні його відправлення, а тому доводи апелянта про те, що в певній графі експортної декларації повинен зазначатися саме контракт від 19.04.12р. №2012-0171 є необґрунтованими .

Відмінність митної вартості товару, визначеного в МД позивачем, та в експортній декларації продавця товару також пояснюється особливістю законодавчого регулювання експортних операцій в Республіці Білорусь.

Зазначена в графі «22» експортної декларації сума в розмірі 311520,02 євро відповідає вартості реалізації товару ВАТ «Білоруськалій» ЗАТ «Білоруська калійна компанія» та жодним чином не стосується митної вартості товару, розрахованого ПАТ «Сумихімпром» за першим методом - за ціною контракту з ЗАТ «Білоруська калійна компанія» (315 000 євро).

Крім того, навіть, якщо допустити правомірність позиції митного органу про невідповідність даних митної декларації ПАТ «Сумихімпром», в якій визначено митну вартість товару в розмірі 315 000 євро, та даних експортних декларацій, в яких вартість товару визначена у розмірі 311 520 євро, то позивачеві слід не збільшувати митну вартість товару, а навпаки зменшувати відповідно до даних експортних декларацій.

Митна вартість товару визначена ПАТ «Сумихімпром» відповідно до ст. 57 МК України за основним методом - за ціною договору (контракту), що також підтверджується первинними документами.

Так, загальна кількість товару - 25000 тон метричних та його ціна - 315 євро за тону метричну визначена додатковою угодою №5 від 03.10.12р. до контракту від 19.04.12р. №2012-0171.

Згідно з ЗД накладними жовтня 2012 року та митної декларації від 31.10.12р. №805130000/2012/013937 декларантом отримано 1000 тон метричних калію хлористого, митна вартість якого склала 3 263 566,01 грн. (1000 тон х 315 євро х 10.360527 курс євро).

Доказом сплати за товар в загальній кількості 1000 тон. метричних є платіжне доручення №647 від 08.11.12р. на суму 315 000 євро, що відповідає заявленій до декларування сумі гривень (3 263 566,01 грн.).

Відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, надаються разом із митною декларацією, якщо рахунки були сплачені.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент подачі попередньої митної декларації 31.10.12р. оплату за товар здійснено не було, отже обов'язку позивача надавати платіжний документ при відсутності самого платежу також не виникало.

При митному оформленні товару ПАТ «Сумихімпром» надані копії рахунків - фактур №№2869-2883 від 31.10.12р., що відповідає графі 70 «призначення платежу» платіжного доручення від 08.11.12р. №647. Зазначене підтверджується даними, вказаними в декларації митної вартості від 31.10.12р. №805130000/2012/013987, в якій визначено перелік додаткових документів, тобто документів, яких надано не було. До такого переліку рахунки - фактури увійшли, оскільки вже були надані.

Отже, митна вартість товару, заявлена ПАТ «Сумихімпром» до декларування, визначена на підставі первинних документів та підтверджується платіжним документом, що стосується оцінюваного товару.

Колегія суддів вважає за необхідне зауважити на той факт, що платіжне доручення підтверджує лише факт оплати за товар та не змінює його митну вартість, оскільки митна вартість товару визначається за ціною договору, а не за кількістю фактично сплачених коштів.

Своєчасність оплати за товар, порядок обміну первинними документами є суто господарськими відносинами ПАТ «Сумихімпром» та ЗАТ "Білоруська калійна компанія", контроль за дотриманням умов договору, укладеного між суб'єктами господарювання, до функцій митного органу не відноситься.

Не впливає на ціну товару та на визначення його митної вартості право продавця застосовувати санкції за невиконання чи неналежне виконання умов контракту.

До складу ціни на товар входять сировина та матеріали, паливо та енергія на технічні цілі, куповані напівфабрикати та напівфабрикати власного виробництва, основна заробітна плата виробничих працівників, відрахування на соціальне страхування, загальновиробничі витрати та адміністративні витрати (Методичні рекомендації з формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості, затверджені Наказом Мінпромполітики України від 9 липня 2007 року №373).

Пеня є способом забезпечення виконання зобов'язання (глава 49 ЦК України) та не є складовою ціни товару, право на її нарахування має виключно сторона по договору, чиї інтереси було порушено. Нараховувати пеню, тим більше включати її до складу ціни товару, митний орган не має права.

Необґрунтованим є і твердження апелянта про невідповідність умов поставки товарів, зазначених в контракті - DAF кордон Білорусь/Україна в редакції Інкотермс - 2000, правилам Інкотермс -2010, оскільки сторони можуть посилатися не тільки на норми Інкотермс 2010, а і на Інкотермс 2000 або Інкотермс 1990. Однак, посилаючись на більш ранні версії, необхідно чітко вказувати, про яку саме редакцію йдеться, оскільки за замовчуванням, вказуючи в договорі базис поставки Інкотермс, вважається, що мається на увазі остання з діючих на день укладення договору редакцій.

Аналогічна позиція викладена в листі Міністерства економіки України від 10.06.11р. №4201-24/939.

Як вбачається з п. 17 до контракту від 19.04.12р. №2012-0171, ціна формувалась саме на умовах поставки DAF кордон Білорусь/Україна в редакції правил Інкотермс 2000.

Зміна правил поставки товарів не впливає на визначення митної вартості товару, оскільки остання визначається за ціною контракту, тим більше, що умови поставки DAF (Інкотермс-2000), є ідентичними правилам поставки в редакції Інкотермс 2010 - DAF погоджене місце, продавець зобов'язаний забезпечити перевезення товару до погодженого сторонами місця, не розвантажуючи товар з транспортного засобу у такому місці.

Про ідентичність зазначених вище умов поставок Державна митна служба України листом від 29.12.10р. №11/2-10.16/17217-ЕП надала відповідні роз'яснення.

Відповідно до чинного законодавства України сторони мають право вносити до Контрактів (договорів) будь-які положення, які не суперечать нормам діючого законодавства.

Жодних доказів невідповідності п. 9 Контракту нормам діючого законодавства України відповідачем 1 не надано.

Сам по собі Контракт є вираженням волі сторін та підтверджує їх зацікавленість у виконанні угод, що були досягнуті. Умова п. 9 Контракту щодо реекспорту товару жодним чином не підпадає під норми ч. 3 ст. 53 МК України.

З огляду на викладене, відповідачем не доведено наявності підстав для застосування норм ч. 3 ст. 53 МК України.

При цьому, колегія суддів зауважує, що з системного аналізу положень ч.3 ст. 53, ч.1, 2 та 5 ст. 54, ст. 58 МК України вбачається, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з'ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в частині другій статті 53 Митного кодексу України.

Крім того, п. 3.16, 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур встановлено стандартне правило, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства. У випадках, коли окремі підтверджуючі документи не можуть бути представлені разом з декларацією на товари з причин, які визнані митною службою обґрунтованими, вона дозволяє подачу таких документів протягом визначеного періоду часу.

Згідно з ч.3 ст. 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Колегія суддів вважає за необхідне зауважити на те, що відповідно до листа ДП "Укрпромзовнішекспертиза" щодо проведення аналізу відповідності цінових умов контракту № 2012-0171 від 19.04.2012р. між ПАТ "Сумихімпром" (України) та ЗАТ "Белорусская калийная компанія" (Білорусь) поточній кон'юктурі ринку (а.с. 53) встановлено, що відповідно до додаткової угоди № 5 від 03.10.2012р. до контракту № 2012-0171 від 19.04.2012р. предметом імпорту є дрібний калій хлористий, рожевого кольору (ГОСТ 4568-95) за ціною 315, 00 євро/т, на умовах поставки DAF - кордон Білорусь - України, ст. Терехівка - Хоробичи. Відповідно до аналізу ринку мінеральних добрив та цінової інформації виробників та постачальників відповідної продукції рівень ціни на дрібний калій хлористий, рожевого кольору (ГОСТ 4568-95), а саме 315, 00 євро/т, на умовах поставки DAF - кордон Білорусь - України, ст. Терехівка - Хоробичи, що імпортується згідно з додатковою угодою № 5 від 03.10.2012р. до контракту № 2012-0171 від 19.04.2012р., відповідає поточній кон'юктурі ринку. Рівень цін може змінюватися в залежності від якості зазначеного товару, умов оплати, розміру партії, кон'юктурної ситуації на ринку тощо.

В листі-відповіді від 02.11.2012р. № 05/4098 (а.с. 52) на запит позивача ЗАТ "Білоруська калійна компанія" повідомила, що свою діяльність це підприємство здійснює на підставі Указу Президента Республіки Беларусь від 25.08.2005р. № 398, яким визначено порядок взаємовідносин між ЗАТ "Білоруська калійна компанія" та ВАТ "Беларуськалій" і відповідно до цього Указу ЗАТ "Білоруська калійна компанія" фактично є першим ціноутворювачем при експорті калійний добрив виробництва ВАТ "Беларуськалій". Прейскурантів, каталогів, калькуляцій експортного ціноутворення ВАТ "Беларуськалій" на калійні добрива, що поставляються на експорт, не існує, оскільки це підприємство не займається вказаним видом діяльності. Експортна ціна визначається двохстороннім контрактом між ЗАТ "Білоруська калійна компанія" та закордонним покупцем і залежить виключно від умов і обсягу поставки, виду товару і кон'юктури світового ринку. Зміст договору між ЗАТ "Білоруська калійна компанія" та ВАТ "Беларуськалій" складає комерційну таємницю. Цей лист ЗАТ "Білоруська калійна компанія" надало ПАТ "Сумихімпром", як офіційне повідомлення для взаємодії з українськими митними органами при митному оформленні калійних добрив, що поставляються ЗАТ "Білоруська калійна компанія".

Такі обставини діяльності ЗАТ "Білоруська калійна компанія" та ВАТ "Беларуськалій" повністю підтверджуються Указом Президента Республіки Беларусь № 398 від 25.08.2005р. з послідуючими змінами та доповненнями (а.с. 54-57), в пункті 1.1 та пункті 1.2 якого вказуються, що виключне право зовнішньої торгівлі (в частині експорту) мінеральними чи хімічними калійними добривами закріплюється за державою і реалізується ВАТ "Беларуськалій" і ЗАТ "Білоруська калійна компанія", при цьому ВАТ "Беларуськалій" здійснює вивіз калійних добрив за межі республіки Беларусь та їх реалізацію тільки ЗАТ "Білоруська калійна компанія", яке здійснює продажу придбаних калійних добрив за межами республіки. Калійні добрива, що вивозяться за межі Республіки Беларусь, надаються до митного оформлення ВАТ "Беларуськалій".

Таким чином, позивач об'єктивно не міг надати для митного оформлення Сумській митниці: договір із третіми особами, пов'язаний з договором на поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, тобто позивач не мав можливості виконати вимоги митного органу щодо надання цих документів. Інші документи, що витребовувалися Сумською митницею під час митного оформлення калійних добрив, були похідними від вищеперелічених документів.

Митний орган при здійсненні митного контролю має діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що митний орган неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначивши митну вартість за другим методом та прийнявши рішення про коригування митної вартості товару.

Виходячи з того, що рішення про визначення митної вартості товарів №805130000/2012/000814/1 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 805130000/2012/00444 є незаконними, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги щодо повернення з Державного бюджету на користь ПАТ "Сумихімпром" надміру сплачених платежів на загальну суму 37 483, 31 грн.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Сумською митницею не доведено правомірності своїх рішень, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують з підстав, наведених вище.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Сумської митниці Державної митної служби України залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 13.05.2013р. по справі № 818/1135/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Пянова Я.В.Судді(підпис) (підпис) Зеленський В.В. Чалий І.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Пянова Я.В.

Повний текст ухвали виготовлений 06.08.2013 р.