Постанова № 33012634, 08.08.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2013 року м. ПолтаваСправа №816/3751/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Петрової Л.М.,

при секретарі - Сировні Я.А.,

за участю:

представника позивача - Голобородька О.П.,

представника відповідача - Луговської С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Еліт Альфа ЛТД" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

20 червня 2013 року Приватне підприємство "Еліт Альфа ЛТД" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24 травня 2013 року №0008572301/649, №0008612301/650.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач порушив права та інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин через безпідставне визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість та з податку на прибуток приватних підприємств.

Підставою прийняття оспорюваних у справі податкових повідомлень-рішень став Акт перевірки від 07 травня 2012 року №1125/22-209/34537137, складений на підставі проведеної Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією позапланової виїзної перевірки ПП "Еліт Альфа ЛТД" з питань взаємовідносин з ТОВ "Еспекар" за період з 01 січня 2011 року по 30 вересня 2011 року, ПП "Електросервис Бровари" за період з 01 липня 2011 року по 30 вересня 2011 року, ПП "Арикон" за період з 01 січня 2011 року по 30 вересня 2011 року, ТОВ "Креміньтрансбіт" за період з 01 липня 2010 року по 31 грудня 2010 року, за результатами якої, відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Позивач не погоджується з висновками податкової інспекції викладеними в Акті перевірки, оскільки податкові органи не наділені повноваженнями щодо встановлення вини особи. Зазначав, що правові взаємовідносини позивача з ТОВ "Еспекар", ПП "Електросервіс Бровари", ПП "Арикон", ТОВ "Креміньтрансбіт" мали реальний характер, підтверджені документами бухгалтерського обліку. Зміст договорів, укладених з ТОВ "Еспекар", ПП "Електросервіс Бровари", ПП "Арикон", ТОВ "Креміньтрансбіт" не суперечить актам цивільного законодавства України, фактичне виконання умов договорів підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку, які досліджувалися перевіряючим під час проведення перевірки. Контрагенти позивача ТОВ "Еспекар", ПП "Електросервіс Бровари", ПП "Арикон", ТОВ "Креміньтрансбіт" на момент укладення договорів та складання податкових накладних були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та мали свідоцтва платника податку на додану вартість, які на момент виникнення спірних відносин не були анульовані. З огляду на викладене, позивач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, прийняті на підставі Акту перевірки від 07 травня 2012 року №1125/22-209/34537137, підлягають скасуванню, як такі, що не відповідають чинному законодавству, оскільки прийняті на підставі хибних висновків, до яких прийшов відповідач у ході проведення перевірки.

У судовому засіданні 08 серпня 2013 року замінено відповідача у справі з Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби на Кременчуцьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління міндоходів у Полтавській області.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, просив суд відмовити у задоволенні позову.

У своїх письмових запереченнях відповідач посилався на те, що під час проведення перевірки податковим органом використано акти перевірок контрагентів позивача ТОВ "Еспекар", ПП "Електросервіс Бровари", ПП "Арикон", ТОВ "Креміньтрансбіт". Так, у контрагентів позивача ТОВ "Еспекар", ПП "Електросервіс Бровари" відсутні трудові ресурси, виробничі потужності для здійснення господарської діяльності, до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей. Контрагенти позивача ТОВ "Еспекар", ПП "Електросервіс Бровари", ПП "Арикон", ТОВ "Креміньтрансбіт" не виконали свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету. Угода між позивачем ПП "Еліт Альфа ЛТД" та ТОВ "Еспекар", на думку позивача, носить фіктивний характер, позивач здійснив видимість придбання дизельного палива від ТОВ "Еспекар", які в дійсності ним не реалізовувались, а лише полягали в документальному оформленні первинних документів з метою ухилення від сплати податків. По контрагенту ПП "Арикон" до ЄДР внесено запис про прийняття рішення про припинення (розпочато ліквідаційну процедуру), по контрагенту позивача ТОВ "Креміньтрансбіт" до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням. У зв'язку з цим, за результатами перевірки позивачу збільшено суми грошових зобов'язань з податку на додану вартість на 117469,00 грн., у тому числі 109625,00 грн. за основним платежем, 7844,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 295569 грн., у тому числі 281768,00 грн. за основним платежем, 13801,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Приватне підприємство "Еліт Альфа ЛТД" зареєстровано як юридична особа, код ЄДРПОУ 34537137, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААВ №153431 /том І, а.с. 22/.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 24 січня 2012 року №200019014 серії НБ №207240, копія якого наявна у матеріалах справи /том І, а.с. 24/, позивач є платником податку на додану вартість.

Судовим розглядом встановлено, що у період з 20 квітня 2012 року по 26 квітня 2012 року посадовими особами Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції проведено позапланову виїзну перевірку ПП "Еліт Альфа ЛТД" (код ЄДРПОУ 34537137) з питань взаємовідносин з ТОВ "Еспекар" за період з 01 січня 2011 року по 30 вересня 2011 року, ПП "Електросервіс Бровари" за період з 01 липня 2011 року по 30 вересня 2011 року, ПП "Арикон" за період з 01 січня 2011 року по 30 вересня 2011 року, ТОВ "Креміньтрансбіт" за період з 01 липня 2010 року по 31 грудня 2010 року.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

За результатами перевірки складено Акт від 07 травня 2012 року №1125/22-209/34537137 /том І, а.с. 71-90/, у якому зафіксовано, порушення:

- пункту 5.1., підпункту 5.2.1 пункту 5.2,, підпункту 5.3.9 пункту 5.3. статті 5, підпунктів 8.3.1, 8.4.1 пункту 8.3. статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", у результаті чого підприємством занижено податок на прибуток у періоді, що перевірявся на загальну суму 55204,00 грн., у тому числі ІV квартал 2010 року 55204,00 грн.;

- підпунктів 7.4.1., 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", у результаті чого підприємством завищено податковий кредит на суму 20074,00 грн., у тому числі за жовтень 2010 року у сумі 16685,00 грн., за листопад 2010 року у сумі 3389,00 грн.

- пункту 135.1. , підпункту 135.5.4 пункту 135.5. статті 135, підпункту 138.1.1. пункту 138.1, пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 226564,00 грн., у тому числі за ІІ квартал 2011 року у сумі 212267,00 грн., за ІІІ квартал 2011 року у сумі 14297,00 грн.;

- підпунктів 198.1.1, 198.1.3 пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження ПДВ на загальну суму 89551,00 грн., у тому числі за травень 2011 року у сумі 28214,00 грн., за червень 2011 року у сумі 55686,00 грн., у липні 2011 року у сумі 5651,00 грн.

Відповідно висновків Акту перевірки, порушення податкового законодавства виникло у зв'язку із тим, що у контрагентів позивача ТОВ "Еспекар", ПП "Електросервіс Бровари" відсутні трудові ресурси, виробничі потужності для здійснення господарської діяльності /том І, а.с. 73, 77,/, до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей /том І, а.с. 73, 77/.

Контрагенти позивача ТОВ "Еспекар", ПП "Електросервис Бровари", ПП "Арикон", ТОВ "Креміньтрансбіт" не виконали свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету /том І, а.с. 73, 77, 80, 86/.

Угода між позивачем ПП "Еліт Альфа ЛТД" та ТОВ "Еспекар", на думку відповідача, носить фіктивний характер, позивач здійснив видимість придбання дизельного палива від ТОВ "Еспекар", які в дійсності ним не реалізовувались, а лише полягали в документальному оформленні первинних документів з метою ухилення від сплати податків /том І, а.с. 75/.

По контрагенту ПП "Арикон" до ЄДР внесено запис про прийняття рішення про припинення (розпочато ліквідаційну процедуру) /том І, а.с. 80/, по контрагенту позивача ТОВ "Креміньтрансбіт" до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням /том І, а.с 86/.

На підставі Акту перевірки Кременчуцькою державною податковою інспекцією винесено податкове повідомлення-рішення від 24 травня 2012 року №0008612301/650, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 117469,00 грн., у тому числі 109625,00 грн. за основним платежем, 7844,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) /том І, а.с. 67/, та податкове повідомлення-рішення від 24 травня 2012 року №0008572301/649, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 295569,00 грн., у тому числі за основним платежем 281768,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 13801,00 грн. /том І, а.с. 65/.

Позивач не погодився із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями та оскаржив їх до суду.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 24 травня 2013 року №0008572301/649, №0008612301/650 суд виходить з наступного.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку валових витрат та податкового кредиту регулюються статтею 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та статтею 7 Закону України "Про податок на додану вартість", статтями 135, 138, 198 Податкового кодексу України (в редакції цих актів на час відображення спірних операцій в податковому обліку.

Згідно підпункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що до складу валових витрат відносяться, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Згідно підпункту 5.2.1 пункту 5.2. статті 5 цього ж Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

У відповідності до підпункту 5.3.9. пункту 5.3. статті 5 зазначеного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати не підтвердженні відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За приписами пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно пункту 138.4. цього ж Кодексу витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

У взаємозв'язку з вищенаведеним, суд також зазначає, що відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно підпункту 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6.).

Відповідно до підпункту "а " пункту 198.1. статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З огляду на викладені положення Закону та Кодексу, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Судом встановлені фактичні обставини справи щодо господарських операцій, при оподаткуванні яких, на думку відповідача, платником були порушені наведені норми закону.

Господарські відносини позивача (Покупець) з ТОВ "Еспекар", ПП "Електросервис Бровари", ПП "Арикон", ТОВ "Креміньтрансбіт" (Постачальники) ґрунтувалися на підставі договірних відносин з постачання нафтопродуктів для використання у власній господарській діяльності.

Так, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ПП "Еліт Альфа ЛТД" укладено договори поставок:

- з ПП "Електросервіс Бровари" від 21 червня 2011 року №22 /том І, а.с. 135-136/, предметом якого є продаж та постачання ПП "Електросервіс Бровари" (Постачальник) дизельного пального ПП "Еліт Альфа ЛТД" (Покупець);

- з ПП "Арикон" від18 травня 2011 року №71 /том І, а.с. 191-194/, предметом якого є продаж та постачання ПП "Арикон" (Постачальник) нафтопродуктів ПП "Еліт Альфа ЛТД" (Покупець);

- з ТОВ "Креміньтрансбіт" від 02 вересня 2010 року №74 /том ІІ, а.с. 29-30/, предметом якого є продаж та постачання ТОВ "Креміньтрансбіт" (Постачальник) нафтопродуктів ПП "Еліт Альфа ЛТД" (Покупець);

- з ТОВ "Еспекар" від 22 квітня 2011 року №68 /том ІІ, а.с. 220-221/, предметом якого є продаж та постачання ТОВ "Еспекар" (Постачальник) нафтопродуктів ПП "Еліт Альфа ЛТД" (Покупець).

Із пояснень представника позивача у судовому засіданні встановлено, та підтверджено матеріалами справи, що на підставі даних договорів ПП "Еліт Альфа ЛТД" здійснило придбання у вказаних контрагентів нафтопродуктів (дизельного пального) для використання у господарській діяльності позивача: для заправки автомобілів, оскільки підприємства позивача здійснює перевезення вантажів у межах України та за кордоном, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів /том І, а.с. 104-120/, договорами оренди транспортних засобів /том І, а.с. 121-134/, а також ліцензією Міністерства транспорту та зв'язку України серії АД №062262 на здійснення внутрішніх та міжнародних перевезень небезпечних вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами /том І, а.с. 23/.

На виконання умов вищезазначених договорів, а також на підтвердження реальності здійснення господарських операцій, транспортування, оплати та подальшого використання придбаних нафтопродуктів, позивачем залучено до матеріалів справи, а судом досліджено наступні документи:

- по взаємовідносинах з ПП "Електросервіс Бровари": податкові накладні, накладні, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення /том І, а.с. 137-190/;

- по взаємовідносинах з ПП "Арикон": специфікація, податкові накладні, накладні, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, акти надання послуг /том І, а.с. 195-250; том ІІ, а.с. 1-28/;

- по взаємовідносинах з ТОВ "Креміньтрансбіт": податкові накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, акти надання послуг /том ІІ, а.с. 31-219/;

- по взаємовідносинах з ТОВ "Еспекар": податкові накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, акти надання послуг /том ІІ, а.с. 222-250; том ІІІ, а.с. 1-152/.

Таким чином, у ході судового розгляду справи доведено реальність господарських операцій з придбання позивачем нафтопродуктів у ТОВ "Еспекар", ПП "Електросервіс Бровари", ПП "Арикон", ТОВ "Креміньтрансбіт" за перевіряємий період.

Відповідачем достовірність записів в первинних документах позивача не заперечуються, відповідність податкових накладних вимогам закону під сумнів не ставляться.

Із пояснень представника позивача у судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на балансі ПП "Еліт Альфа ЛТД" знаходяться ємності для зберігання дизельного палива 75 м. куб та 8 м.куб., у яких зберігались придбані нафтопродукти від постачальників ТОВ "Еспекар", ПП "Електросервіс Бровари", ПП "Арикон", ТОВ "Креміньтрансбіт" /том ІV, а.с. 20-23/.

Також, факт оприбуткування та використання підприємством позивача придбаних нафтопродуктів підтверджується рахунками 281, актами списання, подорожніми листами, копії яких залучено до матеріалів справи /том ІV, а.с. 26-194, 201-215/.

Крім цього, на вимогу суду позивачем було подано розрахунок отриманого економічного прибутку по окремим господарським операціям за перевіряємий період /том ІV, а.с. 195/.

Сторони в повному обсязі виконали взяті на себе зобов'язання, здійснили поставку нафтопродуктів у обумовлені строки покупцю, сторони один до одного претензій не мають, а отже, договори між ними укладені та виконані у встановленому законом порядку.

Виконання договорів характеризується дотриманням кожною стороною його умов: передачею майна та його оплатою, що підтверджується матеріалами справи.

Незважаючи на проаналізовані вище обставини, визначальним при винесенні спірних податкових повідомлень-рішень було прийняття до уваги відповідачем даних Актів перевірок ТОВ "Еспекар", ПП "Електросервіс Бровари", ПП "Арикон", ТОВ "Креміньтрансбіт" та невиконання ТОВ "Еспекар", ПП "Електросервіс Бровари", ПП "Арикон", ТОВ "Креміньтрансбіт" своїх зобов'язань щодо сплати податку до бюджету, що на думку представника відповідача є підставою для збільшення суми податкового зобов'язання за платежами податок на прибуток та податок на додану вартість.

Посилання відповідача в Акті перевірки на допущені позивачем порушення суд вважає не обґрунтованими та не підтвердженими матеріалами справи. На вимогу суду про надання підтверджуючих документів відповідачем їх надано не було, у зв'язку з чим суд не має можливості оцінити вказані припущення Кременчуцької ОДПІ як докази. Натомість, реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Еспекар", ПП "Електросервіс Бровари", ПП "Арикон", ТОВ "Креміньтрансбіт" підтверджено первинною бухгалтерською документацією, дослідженою у судовому засіданні.

Крім того, суд вважає необхідним зазначити, що чинним законодавством не заборонено використовувати залучені трудові ресурси, тощо, ці факти відповідачем у жодний спосіб не перевірені.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки і збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.

Досліджена судом первинна документація відповідає вимогам, установленим статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Фактичність поставки нафтопродуктів від ТОВ "Еспекар", ПП "Електросервіс Бровари", ПП "Арикон", ТОВ "Креміньтрансбіт" підтверджена належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, копії яких наявні в матеріалах справи та досліджені судом у ході судового розгляду.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає необґрунтованим висновки перевірки про завищення позивачем суми податкового кредиту, заниження податку на додану вартість, завищення валових витрат та заниження податку на прибуток, у зв'язку з віднесенням до їх складу сум з отриманих товарів від ТОВ "Еспекар", ПП "Електросервіс Бровари", ПП "Арикон", ТОВ "Креміньтрансбіт".

Податковий орган вважає, що платник податків неправомірно одержував податковий кредит, оскільки ТОВ "Еспекар", ПП "Електросервіс Бровари", ПП "Арикон", ТОВ "Креміньтрансбіт" не виконали своїх зобов'язань щодо сплати податку до бюджету.

На противагу доводам відповідача, суд зазначає, що Податковий кодекс України не пов'язує право платника податку на формування податкового кредиту з податку на додану вартість із фактом підтвердження сплати податку контрагентами позивача по ланцюгу постачання, оскільки податковий кредит є коштами платника податку, які він сплатив продавцям (постачальникам) товарів (робіт, послуг) в ціні таких товарів (робіт, послуг). Порушення норм вказаного Кодексу контрагентами позивача породжує негативні наслідки безпосередньо для контрагентів позивача і не може впливати на права позивача.

Таку правову позицію висловлено Верховним Судом України у постанові від 31 січня 2011 року за наслідками розгляду за винятковими обставинами у зв'язку з наявністю підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, - неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, справи за позовом закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат"до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення. Зокрема, у зазначеній постанові Верховий Суд України вказав, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований податок на додану вартість, що включений платником податку до податкового кредиту.

Зазначені висновки узгоджуються із правовими позиціями Верховного Суду України при вирішенні спорів цієї категорії. Так, у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі №21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі №21-573во10, від 29 жовтня 2010 року у справі № 21-14а10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Згідно із частиною першою статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

З огляду на вищевикладене, при розгляді даної категорії справ, суд повинен керуватися тими принципами, що держава в особі податкових органів може і повинна вживати заходів для недопущення та/або зупинення зловживань у сфері сплати ПДВ, але зменшення розміру податкового кредиту, тільки на тій підставі, що податковий орган не встановив сплати ПДВ з боку постачальника та/або його контрагентів у ланцюгу - є порушенням права такого платника податків.

Суд зауважує, що характер товарів, які отримані позивачем від вищенаведених контрагентів, цілком узгоджується з його діяльністю.

Відповідач у якості обґрунтування своїх заперечень посилається на Акти перевірок контрагентів позивача.

Однак, суд вважає за необхідне зазначити, що частиною другою статті 61 Конституції України закріплено принцип індивідуальної відповідальності.

Тобто, якщо податковим органом встановлено факти порушення податкового законодавства з боку контрагентів позивача або постачальників останніх, негативні наслідки у вигляді визначення ДПІ податкових зобов'язань повинні наставати саме для порушників, а не для позивача, який свої податкові зобов'язання виконав належним чином.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає необґрунтованим висновки перевірки про завищення позивачем податкового кредиту, заниження податку на прибуток, у зв'язку з віднесенням до їх складу сум з отриманих товарів за перевіряємий період від ТОВ "Еспекар", ПП "Електросервіс Бровари", ПП "Арикон", ТОВ "Креміньтрансбіт".

Оскільки, судом не встановлено порушень позивачем вимог податкового законодавства, на які посилався відповідач, відповідно, і штрафні санкції застосовані до нього неправомірно.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття оскаржуваних повідомлень-рішень покладено на податковий орган.

Відповідач не довів суду правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 24 травня 2013 року №0008572301/649, №0008612301/650.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо скасування податкових повідомлень-рішень від 24 травня 2013 року №0008572301/649, №0008612301/650 обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до положень частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Еліт Альфа ЛТД" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 24 травня 2013 року №0008572301/649, №0008612301/650.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Мндоходів у Полтавській області на користь Приватного підприємства "Еліт Альфа ЛТД" (код ЄДРПОУ 34537137) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2294,00 грн. /дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні 00 копійок/.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 09 серпня 2013 року.

Суддя Л.М. Петрова