Постанова № 33012559, 02.08.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 серпня 2013 року 10:33 № 826/7879/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Дон Пак»доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва ДПСпро визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.05.2013 р. № 0004572270 та № 0004582270,

за участю представників сторін:

від позивача: Риченко В.В., який діє на підставі довіреності від 24.05.2013 р. № 24/05/13;

від відповідача: Пащенко В.А., який діє на підставі довіреності від 23.01.2013 р. № 15/10-015.

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 02 серпня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України. Під час проголошення вступної та резолютивної частин постанови сторонам роз'яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту постанови, визначеного статтею 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дон Пак» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.05.2013 р. № 0004572270 № 0004582270.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва ДПС на підставі хибних та неправомірних висновків акту перевірки зроблено висновок про порушення позивачем приписів податкового законодавства, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 6 496,50 гривень та завищено податковий кредит з податку на додану вартість за перевіряємий період у розмірі 19 447,40 гривень.

Представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити в повному обсязі з огляду на те, що висновки акту перевірки від 22.04.2013 р. № 251/1-22-70-33691483 є помилковими, а прийняті податкові повідомлення-рішення від 13.05.2013 р. № 0004572270 та № 0004582270 протиправними та підлягають скасуванню. Так, на обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податковим органом не взято до уваги первинні документи по взаємовідносинам з ТОВ «Профінком» та первинні документи позивача. Натомість податковий кредит був сформований на підставі належним чином оформлених первинних документів та у відповідності до вимог чинного законодавства.

Представник відповідача заперечив проти позовних вимог з огляду на те, що перевіркою встановлено неможливість здійснення фінансово-господарських операцій між ТОВ «Дон Пак» та ТОВ «Профінком» щодо надання товару та послуг. При цьому, операції між контрагентами та позивачем здійснені з метою перерахування коштів за товар без фактичного отримання останнього та переходу права власності на нього, тобто без наміру викликати юридичні наслідки та з метою одержання коштів за рахунок бюджетного відшкодування. Отже, вимоги позивача є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Дон Пак» з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Профінком» за весь період взаємовідносин.

Перевіркою встановлено порушення:

1. пп.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 6 496,50 грн., а саме по періодах: 1 кв. 2011 р. - 6 496,50 грн.

2. п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, ТОВ «Дон Пак» завищено податковий кредит за перевіряємий період у розмірі 19 447,40 гривень, а саме по періодах:

- у січні 2011 р. у сумі 15 000,00 грн.;

- у лютому 2011 р. у сумі 4 447,40 грн.;

- заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду (р. 25 Декларації з ПДВ) на загальну суму 19 447,40 грн., а саме по періодах:

- у січні 2011 р. у сумі 15 000,00 грн.;

- у лютому 2011 р. у сумі 4 447,40 грн.

На підставі висновків акту перевірки від 22.04.2013 р. № 251/1-22-70-33691483 прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.05.2013 р. № 0004572270, яким позивачу визначене грошове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 8 120,60 грн., в т.ч. за основним платежем - 6496,50 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1624,10 грн. та податкове повідомлення-рішення від 13.05.2013 р. № 0004582270, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 19 449,40 грн., в т.ч. за основним платежем - 19447,40 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2,00 грн.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Наведені правові норми свідчать, що для отримання платником податку права на бюджетне відшкодування необхідними та достатніми умовами є фактична сплата податку на додану вартість отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до бюджету, подання заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації, та додання розрахунку суми бюджетного відшкодування.

Разом з тим, в Акті перевірки не встановлено, а представником відповідача під час судового розгляду справи не зазначено про порушення щодо фактичної сплати податку на додану вартість та податку на прибуток позивачем постачальникам товарів/послуг або до бюджету, або не подання позивачем заяви про повернення суми бюджетного відшкодування та розрахунку суми бюджетного відшкодування.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

З пояснень позивача вбачається, що підставою для висновку Відповідача про порушення Позивачем приписів податкового законодавства стало неприйняття до уваги належним чином оформлених первинних документів позивача по взаємовідносинах з ТОВ «Профінком» у зв'язку з отриманням від співробітників УПМ ДПС у м. Києві копії Постанови Деснянського районного суду м. Києва від 07.06.2012 року № 1-404/12, яка стосується кримінальної справи щодо учасника ТОВ «Профінком» ОСОБА_3 та з огляду на те, що в інформаційній базі даних «АІС ОР» відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, про наявність автомобільного та іншого транспорту та устаткування у ТОВ «Профінком».

Натомість, з акту перевірки вбачається, що при проведенні перевірки податковим органом були використані первинні документи позивача - податкові накладні, виписки з банку, акти приймання-передачі, оборотно-сальдові відомості по рахунках 10, 631, валові витрати, реєстри виданих та отриманих позивачем податкових накладних за січень та лютий 2011 року, додатки № 5 до декларацій з ПДВ Позивача за січень та лютий 2011 року.

На підставі цих первинних документів перевіркою встановлено, що ТОВ «Дон Пак» у січні та лютому 2011 року мав взаємовідносини з ТОВ «Профінком», зокрема, за отриманий товар (роботи, послуги) позивач сплатив на користь ТОВ «Профінком» у січні 2011 року суму у розмірі 90000,00, у тому числі ПДВ 15000,00 грн. та у лютому 2011 року у розмірі 26684,42 грн., у тому числі 4447,40 грн., що підтверджується банківськими виписками. На зазначені суми ТОВ «Профінком» виписав Позивачу податкові накладні № 012804 від 28.01.2011 р. та № 186 від 28.02.2011 р. Суми податку на додану вартість по зазначеним податковим накладним Позивач включив до складу податкового кредиту за відповідні періоди та відобразив їх у № 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до податкових декларацій з ПДВ відповідних періодів.

Також, перевіркою встановлено, що Позивачем вартість отриманих від ТОВ «Профінком» матеріалів підтверджується актом виконаних робіт з детальною розшифровкою за видами і обсягами на всю їх вартість, яка була віднесена до складу валових витрат у 1 кварталі 2011 року, лише частково, у сумі 25986,00 грн., що підтверджується оборотно-сальдовими відомостями і даними декларації з податку на прибуток за відповідний період.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Позивачем на підтвердження товарності господарських операцій надано суду наступні документи:

Кредитний договір № 14008-20/5-1 від 21.09.2005 р., укладений між АБ «Київська Русь» та ТОВ «Дон Пак», відповідно од якого банк відкриває позичальнику відкличну кредитну лінію строком дії з 22.09.2005 р. по 20.09.2008 р. зі сплатою 20% річних за користування кредитними коштами.

Договір застави від 30.09.2005 р., укладений між АБ «Київська Русь» та ТОВ «Дон Пак». Перелік основних засобів ТОВ «Дон Пак», що передаються в заставу АБ «Київська Русь», акт перевірки наявності стану та умов зберігання майна, що надано в забезпечення згідно договору від 30.09.2005 р. до кредитного договору № 14008-20/5-1 від 21.09.2005 р., акт перевірки наявності, стану та умов зберігання майна від 23.08.2012 р.

Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва за І квартал 2011 р., за 2012 р., за І квартал 2013 р., електронні квитанції на підтвердження подачі звітів, форма 1-ДФ, наказ від 18.11.2011 р. № 7-К про встановлення посадових окладів, штатний розпис.

Однак, позивачем не надано суду первинні документи, які б підтверджували оприбуткування товарів, віднесення їх до певної категорії засобів, наявність умов для їх зберігання, дані про матеріально-відповідальних осіб, подальший рух товарів, довіреностей на отримання матеріальних цінностей, документів на підтвердження розрахунків. Документи надані в якості доказів носять неповний та суперечливий характер, що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення суб'єктами господарювання задекларованого основного виду діяльності.

При цьому, матеріалами справи встановлено, що відповідно до постанови від 07.06.2012 р. № 1-404/12 Деснянського районного суду м. Києва по обвинуваченню засновника ТОВ «Профінком» ОСОБА_3, органами досудового слідства ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що протягом листопада-грудня 2010 р., за попередньою змовою з невстановленою слідством особою, придбав суб'єкт підприємницької діяльності - ТОВ «Профінком» з метою прикриття незаконної діяльності.

Підсудний на досудовому слідстві визнав себе винним у вчинені злочину та пояснив, що дійсно погодився на пропозицію незнайомих чоловіків, за винагороду у 500 гривень зареєструвати підприємство, надавши останнім ксерокопію свого паспорту та ідентифікаційного коду та підписати відповідні документи. Вину свою визнав повністю.

З огляду на викладене, суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Водночас частиною четвертою статті 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Наведеними нормами КАС України встановлені преюдиційні обставини, тобто ті обставини, що встановлені в судовому рішенні, яке набрало законної сили. Зазначені преюдиційні обставини є підставами для звільнення від доказування.

Отже, за змістом частини першої статті 72 КАС України учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, в якому відповідні обставини зазначені як установлені.

Диспозиція ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України на відміну від норми частини першої цієї статті, прямо вказує на те, що обов'язковими для суду, який розглядає справу, є вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок. Така обов'язковість поширюється лише на те питання, чи мало місце певне діяння та чи вчинене воно особою, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову.

Отже, обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративний проступок, щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

Таким чином, суд при вирішення даної справи, враховує постановлений вирок у кримінальній справі № 1-404/12 по обвинуваченню ОСОБА_3, який набрав законної сили.

З огляду на вищевказане та враховуючи відсутність документів, які б могли достовірно свідчити про фактичне отримання позивачем товарів, інших документів щодо реальності та товарності проведених операцій, суд дійшов висновку про непідтвердження реальності проведення господарських операцій з ТОВ «Дон Пак» та ТОВ «Профінком» тобто, про відсутність операцій, які можуть бути об'єктом оподаткування ПДВ та підставою для формування валових витрат.

Враховуючи вищенаведене, із наданих позивачем документів не можливо встановити зв'язок між його господарською діяльністю, придбанням послуг та їх реалізацією, руху активів, а відтак позивач не довів, що його дії по формуванню податкового кредиту та валових витрат є правомірними.

У зв'язку з вищенаведеним, суд приходить до висновку про відсутність сукупності умов, обставин та підстав з якими Податковий Кодекс України у взаємозв'язку з положеннями Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» пов'язують виникнення у позивача права на спірні суми податкового кредиту з ПДВ та формування валових витрат.

Враховуючи вищенаведене, суд погоджується із висновком податкового органу про те, що в порушення вимог, п. 198.3, ст. 198, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, позивачем занижено податок на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Профінком» на загальну суму 19 447,40 грн. та занижено податок на прибуток на загальну суму 6 496,50 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Як зазначено в ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідачем надано достатні аргументи та доводи, які свідчать що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято в межах повноважень податкового органу та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано та правомірно. В той же час, позивач не довів обставин в обґрунтування своїх вимог, в зв'язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати не підлягають поверненню.

Керуючись ст.ст. 69-72, 94, 160-163, 167, 254 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

У позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Дон Пак» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва ДПС відмовити повністю.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук

Повний текст постанови виготовлено 07.08.2013 р.