Постанова № 33011934, 11.07.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2013 р. Справа № 818/227/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: П'янової Я.В.

Суддів: Зеленського В.В. , Чалого І.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства "Сумський м'ясокомбінат" на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 31.01.2013р. по справі № 818/227/13-а

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Сумський м'ясокомбінат"

до Державної податкової інспекції в м.Сумах Сумської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Відкрите акціонерне товариство "Сумський м'ясокомбінат", звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у місті Сумах про скасування податкового повідомлення-рішення від 18.12.2012р. № 0008201502/65407.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 31.01.2013 року в задоволенні адміністративного позову Відкритого акціонерного товариства "Сумський м'ясокомбінат" - відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов у повному обсязі.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу відповідно до ст. 197 КАС України за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 08 листопада 2012 року ДПІ у м. Сумах проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ВАТ "Сумський м'ясокомбінат" з питання дотримання вимог податкового законодавства, а саме повноти та правильності обчислення податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності за червень-грудень 2011 року та січень-вересень 2012 року.

За результатами вказаної перевірки складено акт № 3543/152/05496017 від 08.11.2012р. (а.с. 16-19), яким встановлено порушення п. п. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового Кодексу України, внаслідок чого занижено податкове зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності за червень - грудень 2011 року на суму 467 204, 85 грн. та січень - вересень 2012 року на суму 943 849, 03 грн.

18 грудня 2012 року на підставі вищезазначеного акту перевірки ДПІ у м. Сумах прийнято податкове повідомлення-рішення № 0008201502/65407 (а.с. 20), яким ВАТ "Сумський м'ясокомбінат" збільшено суму грошового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності на загальну суму 2 283 210, 10 грн., у тому числі за основним платежем - 1 411 053, 88 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 672 156, 22 грн.

Не погоджуючись з висновками акта перевірки та прийнятим на їх підставі рішенням, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі, у межах повноважень, та у спосіб, визначений Конституцією та законами України, а тому підстави для визнання його недійсним та скасування відсутні.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Порядок оподаткування землі в Україні, починаючи з 01 січня 2011 року, визначається розділом XIII "Плата за землю" Податкового кодексу України. Питання орендної плати за землю врегульовані статтею 288.

Відповідно до п.п.14.1.72, п.п. 14.1.73 п.14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Пунктом 288.1 статті 288 Податкового кодексу України передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою:

- для земель сільськогосподарського призначення розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу;

- для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу.

Не може перевищувати: для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі) - 3 відсотки нормативної грошової оцінки.

Разом з тим, статтею 271 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування плати за землю є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом XIII Податкового кодексу України, а у разі, якщо нормативну грошову оцінку не проведено - площа земельних ділянок.

Згідно з підпунктом 14.1.125 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України нормативна грошова оцінка земельних ділянок для цілей розділу XIII Податкового кодексу України - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Правові засади проведення оцінки земель в Україні визначені Законом України від 11.12.2003 р. N 1378-ІУ "Про оцінку земель" (із змінами та доповненнями).

Відповідно до абзацу 5 статті 5 Закону N 1378-ІУ нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Пунктом 9 Типового договору оренди землі встановлено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності вноситься у грошовій формі та зазначається у відсотках нормативної грошової оцінки земельної ділянки або розміру земельного податку.

Розмір орендної плати за землю переглядається у випадках і з моменту: зміни умов господарювання, передбачених договором, зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами, в інших випадках, передбачених законом (пункт 13 Типового договору оренди).

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що позивач орендує земельні ділянки на підставі договорів оренди, укладених з Сумською міською радою, а саме:

- площею 1946 кв. м. по вул. Охтирській, 17, під розміщення гуртожитку, терміном до 29.11.2022 р. (договір зареєстровано у Державному реєстрі земель 29.11.1997 за № 170) (а.с. 23).

- площею 148 кв. м. по вул. Кірова, 146/1, під розміщення адміністративного будинку, терміном до 06.03.2012 р. (договір зареєстровано у Державному реєстрі земель 10.12.2007 за № 040761200340) (а.с. 43).

- площею 2814 кв. м. по вулиці Харківській, 105, під розміщення житлового будинку, терміном до 29.11.2022 р. (договір зареєстровано у Державному реєстрі земель 29.11.1997 за № 169) (а.с. 59).

- площею 149145 кв. м. по вул. Харківській, 103, під розміщення виробничої бази, терміном до 04.02.2047 р. (договір зареєстровано у Державному реєстрі земель 04.02.1997 за № 126) (а.с. 36).

27.01.2011 року ВАТ «Сумський м'ясокомбінат» подало до ДПІ у м. Сумах податкову декларацію орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2011 рік (а.с. 38-41) та узгодило податкове зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності на 2011 рік:

- по вулиці Охтирській, 17 у розмірі 0,03 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки;

- по вулиці Кірова, 146/1 у розмірі 2,0 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки;

- по вулиці Харківській, 105 у розмірі 0,03 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки;

- по вулиці Харківській, 103 у розмірі 1,00 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Тобто, як вбачається зі змісту вказаних договорів в частині визначення розміру орендної плати в сумі 0,03%, 1 % та 2 % від грошової оцінки землі, вони не відповідають вимогам чинного законодавства, яким визначений мінімальний розмір орендної плати не менше 3 % від грошової оцінки земель.

Проте, при прийнятті постанови судом першої інстанції не враховано приписи п. 1.3. Податкового Кодексу України, відповідно до яких цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з банків, на які поширюються норми розділу V Закону України "Про банки і банківську діяльність", та погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до постанови Господарського суду Сумської області від 15.04.2010 року по справі № 12/133-09 Відкрите акціонерне товариство «Сумський м'ясокомбінат» (40007, м. Суми вул. Харківська, 103 код 05496017) визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру. На даний час провадження у справі не припинено, розгляд справи знаходиться на стадії ліквідаційної процедури.

З аналізу п. 1.3. Податкового кодексу України слідує, що з моменту прийняття ухвали господарським судом про порушення провадження у справі про банкрутство платника податків порядок сплати податкового зобов'язання або погашення податкового боргу такого платника податків, зазначених у заяві, яка подається до господарського суду, визначається згідно з нормами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", без застосування норм Податкового кодексу України.

Таким чином, діючим законодавством встановлено, що норми Податкового кодексу України не застосовуються до осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон).

При цьому Законом встановлено, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав, а вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури (ст. 23 Закону).

Отже, у зв'язку з визнанням боржника банкрутом у такої особи виникає особливий правовий статус, який значно відмінний від статусу боржника.

Так, відповідно до положень зазначеної статті 23 Закону підприємницька діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу; строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), повернення коштів соціального страхування з тимчасової втрати працездатності вважається таким, що настав; припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута; вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтись тільки в межах ліквідаційної процедури; виконання зобов'язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбаченому цим розділом.

Відповідно до ст. 25 Закону ліквідатор з дня свого призначення здійснює повноваження, визначені у ч. 1 вказаної статті, а також здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом. Отже, правосуб'єктність ліквідатора визначена в Законі та він позбавлений права здійснювати повноваження, які не передбачені положеннями Законом та виходять за межі його компетенції.

Тому, податкові зобов'язання, які виникають в ліквідаційній процедурі, мають бути обумовлені саме в Законі, у зв'язку з чим на ліквідатора покладається відповідний обов'язок їх сплатити.

Таким чином, виходячи з аналізу положень Закону, в ліквідаційній процедурі нові зобов'язання у банкрута в особі його органу управління - ліквідатора (ліквідаційної комісії) можуть виникати виключно у випадках прямо передбачених у цьому Законі і порядок їх виконання визначений нормами Закону.

Такими випадками є зобов'язання з оплати поточних комунальних і експлуатаційних витрат та інших витрат, пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури (ч. 9 ст. 30 Закону).

Вказане також підтверджується тим, що законодавцем чітко визначено призначення коштів єдиного рахунку боржника в ліквідаційній процедурі.

Так, відповідно до ч. 7 ст. 30 Закону ліквідатор зобов'язаний використовувати при проведенні ліквідаційної процедури тільки один рахунок боржника в банківській установі - основний рахунок. Отже, згідно з приписами Закону кошти, які надходять при проведенні ліквідаційної процедури, зараховуються на даний основний рахунок боржника. З цього основного рахунку здійснюються виплати кредиторам у порядку, передбаченому статтею 31 цього Закону (ч. 8 ст. 30 Закону), та проводяться такі виплати: поточні комунальні і експлуатаційні платежі та інші витрати, пов'язані із здійсненням ліквідаційної процедури (ч. 9 ст. 30 Закону).

Стаття 31 Закону розкриває склад витрат, пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури (пп. "г" п. 1 ч. 1 ст. 31 Закону). Оскільки орендна плата за земельні ділянки значно знижує обсяг ліквідаційної маси, то законодавець повинен був прямо виділити цей вид витрат, оскільки він має істотне значення.

Проте, законодавець прямо не визначає орендну плату за земельні ділянки як витрати, пов'язані із здійсненням ліквідаційної процедури.

Отже, з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у боржника не можуть виникати нові зобов'язання зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

З викладеного випливає, що в ліквідаційній процедурі у боржника-банкрута не з'являється ніяких додаткових податкових зобов'язань, крім тих, котрі у вигляді конкурсних вимог включені до реєстру вимог кредиторів відповідно до ст. ст. 14, 23 Закону, тобто у боржника при продажу майна в ліквідаційній процедурі не виникає зобов'язань зі сплати орендної плати за земельні ділянки.

В даному випадку, відповідно до постанови Господарського суду Сумської області від 15.04.2010 року по справі № 12/133-09 ВАТ«Сумський м'ясокомбінат» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

08 листопада 2012 року ДПІ у м. Сумах проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ВАТ "Сумський м'ясокомбінат" з питання дотримання вимог податкового законодавства, а саме повноти та правильності обчислення податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності за червень-грудень 2011 року та січень-вересень 2012 року, за результатами якої складено акт № 3543/152/05496017 від 08.11.2012р. та встановлено порушення п. п. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПК, внаслідок чого занижено податкове зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності за червень - грудень 2011 року на суму 467 204, 85 грн. та січень - вересень 2012 року на суму 943 849, 03 грн.

18 грудня 2012 року на підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0008201502/65407, яким ВАТ "Сумський м'ясокомбінат" збільшено суму грошового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності на загальну суму 2283210,10 грн. (у т.ч. за основним платежем - 1411053,88 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 672156,22 грн.).

Таким чином, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято вже після винесення ухвали про визнання підприємства позивача банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

З огляду на викладене, висновки суду першої інстанції про те, що із порушенням справи про банкрутство та введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів до дня внесення запису до Єдиного державного реєстру про припинення реєстрації юридичної особи, у підприємства не припиняється обов'язку сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), і за порушення податкового законодавства нести відповідальність у вигляді нарахування штрафних санкцій, є помилковими.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, всупереч наведеним положенням, відповідачем не доведено правомірність його рішення, що оскаржується.

За таких обставин, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.12.2012р. № 0008201502/65407 підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 31.01.2013 року не відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова судом першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Сумський м'ясокомбінат" задовольнити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 31.01.2013р. по справі № 818/227/13-а скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства "Сумський м'ясокомбінат" задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м.Сумах Сумської області Державної податкової служби від 18.12.2012р. № 0008201502/65407.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Пянова Я.В.Судді(підпис) (підпис) Зеленський В.В. Чалий І.С.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Пянова Я.В.