Постанова № 33011371, 05.08.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2013 року о/об 17год. 30 хв.

Справа № 808/5538/13-а

м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., за участю секретаря судового засідання Колесникової С.Г., розглянувши у місті Запоріжжі у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжсільбудкомплект»

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжсільбудкомплект» (далі – позивач або ТОВ «Запоріжсільбудкомплект») до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі – відповідач або ДПІ у Жовтневому районі), в якому позивач просив скасувати податкове повідомлення-рішення №0001252212 від 24.05.2013 Державної податкової служби щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжсільбудкомплект», яким нараховано податкове зобов’язання за податком на додану вартість у сумі 61 881,25грн., у тому числі за штрафними санкціями 12 376,25грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що при проведенні перевірки відповідачем перевірені, але не взяті до уваги первинні документи, що підтверджують дійсність господарських відносин між позивачем та ТОВ «Техопромгруп». На думку позивача наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника податку суму ПДВ. Крім того, позивач зазначає, що на дату здійснення та відображення у бухгалтерському та податковому обліку господарських операцій постачальник позивача у встановленому порядку був зареєстрований уповноваженими органами як суб’єкт господарювання, взятий податковим органом на облік як платник податків, в тому числі ПДВ, а позивач мав належним чином оформлені податкові накладні, одержані від такого постачальника та інші первинні документи, що підтверджують факт наявності господарчих відносин між підприємствами.

Заперечуючи проти позовних вимог з підстав, викладених в письмових запереченнях, відповідач зазначив, що перевіркою встановлено відсутність на балансі підприємства позивача транспортних засобів, товарно-транспортних накладних, або інших документів, які підтверджують транспортування придбаних товарів, до перевірки не надано. Отже, беручи до уваги факт відсутності документів підтверджуючих транспортування від постачальника до покупця, габарити та вагу придбаних товарів вбачається, що господарські операції між ТОВ «Технопромгруп» та ТОВ «Запоріжсільбудкомплект» здійснені без мети настання реальних наслідків та з метою штучного формування податкового кредиту, а отже заниження суми податку, яка підлягає сплаті до Державного бюджету.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 17 червня 2013 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні просив суд відмовити у задоволенні позову.

На підставі частини третьої статті 160 КАС України в судовому засіданні 05 серпня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Запоріжсільбудкомплект» зареєстроване 18.06.1998 виконавчим комітетом Запорізької міської ради в якості юридичної особи за адресою: 69002, Запорізька області, м.Запоріжжя, вул. Червоногвардійська, буд.48, ідентифікаційний код – 01352356.

На підставі направлення від 24.04.2013р. № 309 виданого ДПІ у Жовтневому районі м.Запоріжжя, на підставі пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України працівниками ДПІ у Жовтневому районі м.Запоріжжя проведена позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжсільбудкомплект» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при здійсненні господарських операцій з ТОВ «ТЕхнопромгруп» за період з січня 2012 року по липень 2012 року та листопад 2012 року.

За результатами перевірки складено Акт №72/22-12/01352356 від 08.05.2013 на підставі якого контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0001252212 від 24.05.2013, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість за основним платежем – 49 505,00грн., за штрафними санкціями – 12 376,25грн.

Відповідно до висновків перевірки встановлено порушення підприємством п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України підприємством TOB «Запоріжсільбудкомплект» занижене суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на загальну суму 49 505,00 грн в т.ч.: І квартал 2012 року - 17440,00 грн, в т.ч.: січень 2012 року – 6 747,00 грн., лютий 2012 року – 6 240,00 грн., березень 2012 року – 4 453,00 грн; ІІ квартал 2012 року – 25 416,00 грн., в т.ч.: квітень 2011 року – 12 231,00 грн., травень 2012 року – 7 673 грн., червень 2012 року – 5 512,00 грн.; III квартал 2012 року – 4 316,00 грн., в т.ч.: липень 2012 року – 4 316,00 грн.; IV квартал 2012 року – 2 333,00 грн., в т.ч.: листопад 2012 року - 2 333,00 грн.; в частині реальності проведення операцій за період з 01.06.2012 по 30.06.2012 щодо придбання TOB «Запоріжсільбудкомплект» у TOB «Технопромгруп» товарів (робіт, послуг) на суму ПДВ 163,00 грн. та продажу контрагенту TOB «НВО «Укренергоресурс» на суму ПДВ 166,67 грн, а саме, відсутні об'єкти, які підпадають під визначення п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, а отже, відсутній факт реальної поставки товарів (робіт, послуг) вищезазначеним контрагентам, у яких відповідно, відсутнє право на формування податкового кредиту по операціях з ТОВ «Запоріжсільбудкомплект» в розумінні п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України; в частині реальності проведення операцій за період з 01.11.2012 по 30.11.2012 щодо придбання TOB «Запоріжсільбудкомплект» у TOB «Технопромгруп» товарів (робіт, послуг) на суму ПДВ 3 600,00 грн. та продажу контрагенту ПП «Фактор-Буд» на суму ПДВ 6 223,33 грн., а саме, відсутні об'єкти, які підпадають під визначення п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України, а отже відсутній факт реальної поставки товарів (робіт, послуг) вищезазначеним контрагентам, у яких, відповідно, відсутнє право на формування податкового кредиту по операціях з ТОВ «Запоріжсільбудкомплект» в розумінні п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України.

В судовому засіданні встановлено, що між позивачем (покупець) та ТОВ «Технопромгруп» (продавець) укладено договір №23/01-12-01 від 12 січня 2012 року.

За умовами договору продавець зобов’язується передати товар у власність (повне господарське відання), а покупець прийняти та оплатити товар, кількість, характеристики і вартість якого викладені в накладних, які виписуються продавцем в затверджені підписами та печатками обох сторін, або печаткою продавця та довіреністю покупця на кожну парію товару.

На виконання умов договору ТОВ «Технопромгруп» видало позивачу рахунки-фактури №СФ-0000132 від 23.01.2012, №СФ-0000242 від 06.02.2012, №СФ-0000452 від 03.03.2012, №СФ-0000710 від 04.04.2012, №СФ-0000717 від 05.04.2012, №СФ-0000908 від 03.05.2012, №СФ-0001084 від 28.05.2012, №СФ-0001179 від 06.06.2012, №СФ-0001334 від 25.06.2012, №СФ-0001480 від 11.07.2012, №СФ-002500 від 29.11.2012 видаткові накладні №РН-0000133 від 23.01.2012, №РН-000240 від 06.02.2012, №РН-000456 від 03.03.2012, №РН-000688 від 04.04.2012, №РН-000708 від 05.04.2012, №РН-000854 від 04.05.2012, №РН-000994 від 28.05.2012, №РН-001083 від 06.06.2012, №РН-001222 від 26.06.2012, №РН-001334 від 11.07.2012, №РН-002225 від 29.11.2012.

Суми ПДВ ТОВ «Запоріжсільбудкомплект» віднесені до складу податкового кредиту по деклараціям за січень – квітень 2012 року на підставі наступних податкових накладних: №122 від 23.01.2012 на суму 40 480,00грн., в т.ч. ПДВ 20% - 6 746,67грн., №41 від 06.02.2012 на суму 37 440,00грн., в т.ч. ПДВ 20% - 6 240,00грн., №35 від 03.03.2012 на суму 26 715,00грн., в т.ч. ПДВ 20% - 4 452,50грн., №38 від 04.04.2012 на суму 49 412,00грн., в т.ч. ПДВ 20% - 8 235,33грн., №52 від 05.04.2012 на суму 23 975,00грн., в т.ч. ПДВ 20% - 3 995,82грн., №14 від 04.05.2012 на суму 27 180,78грн., в т.ч. ПДВ 20% - 4 530,13грн., №196 від 28.05.2012 на суму 18 858,00грн., в т.ч. ПДВ 20% 3 143,00грн., №46 від 06.06.2012 на суму 24 390,00грн., в т.ч.. ПДВ 20% - 4 065,00грн., №166 від 26.06.2012 на суму 9 660,00грн., в т.ч. ДПВ 20% - 1 610,00грн., №93 від 11.07.2012 на суму 25 893,65грн., в т.ч. ПДВ 20% - 4 315,61грн., №146 від 29.11.2012 на суму 35 600,00грн., в т.ч. ПДВ 20% - 5 933,33грн.

Відповідно до п. п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов’язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Згідно п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, Податковим кодексом України встановлено вичерпний перелік документів, на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV (далі – Закон України №996-ХІV) встановлено, що бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.2 ст. 9 Закону України №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

За змістом статті першої Закону України №996-ХІV первинний документ – це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону України № 996-ХІV).

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (далі – Положення №88), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. (п. 2.2 Положення №88).

В силу приписів пункту 2.4 Положення №88 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Аналіз викладених норм свідчить про те, що податковий кредит має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Таким чином, будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Слід зазначити, що предметом поставки були: плити залізобетонні ПП-12-01-01,25, рельси Р-65, шпали залізобетонні, рейки Р-65, ремонтний комплект стрілочного переводу, рельси Р-43, шпали дерев’яні, металева конструкція драбини, конструкція металвееих воріт, візок гідравлічний «Рокла», візок б/у «Рокла», кран-балка Q-5тн б/у, штабелер електричний з навісним обладнанням, балка посилена №24, єврорубероїд, пристосування для вирубки металу, комбіновані механічні ножиці НВ 5221, вугілля кам’яне АО25-50, тобто товар з великим об’ємом та вагою.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. В свою чергу дані бухгалтерського обліку та податкового обліку відображуються у податкових деклараціях платників податків. Суд зважає, що вирішення спорів, пов’язаних із правомірністю формування платниками податкового кредиту потребує встановлення всіх обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції. Однак, наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.

У відповідності до положень частини 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно положень статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

В обґрунтування реальності вчинення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Технопромгруп» та використання отриманого товару у власній господарській діяльності позивачем надано: зведений Акт вартості будівель та споруд, технічний паспорт БТІ, накладні, податкову накладну на реалізацію візка гідравлічного «Рокла», довіреність №010606 від 01.06.2012, накладну №1 від 01.06.2012, податкову накладну №1 від 02.11.2012, довіреність №358 від 29.11.2012, видаткову накладну №4 від 29.11.2012, довіреність №356 від 29.11.2012, №8 від 29.11.2012, видаткову накладну №3 від 29.11.2012, договір №8 на експлуатацію під’їзного шляху та подачу-прибирання вагонів від 01.03.2001, додаткову угоду від 24.12.2002 до договору №8 від 01.01.2001, додаткову угоду від 29.12.2012 №17 до договору №8 від 01.01.2001, наказ №19 від 30.07.2012, Акт б/н від 30.04.2012, Акт б/н від 30.04.2012, Акт б/н від 30.04.2012, Акт б/н від 31.05.2012, Акт б/н від 31.05.2012, інвентаризаційний опис основних засобів, журнал розрахунків з постачальниками та підрядниками за січень-липень, листопад 2012 року, договір оренди нерухомого майна №17 від 01.11.2011, Акт б/н прийом у-передачі об’єктів оренди згідно договору №17 від 01.11.2011, фотокартки, а також постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 липня 2013 року у справі №804/9090/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Технопромгруп» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити певні дії.

Разом з тим, позивачем не надано жодних доказів транспортування товару, який був предметом договору поставки №23/01-12-01 від 23.01.2012. Так, відповідно до п. 3.4 Договору №23/01-12-01 доставка товару здійснюється за рахунок Постачальника, разом з тим в Договорі не визначено хто є постачальником. Суд критично оцінює посилання директора ТОВ «Запоріжсільбудкомплект» на перевезення товару власними силами за допомогою орендованих транспортних засобів за усними домовленостями, оскільки здійснення поставки товару на будь-яких умовах поставки не звільняє учасників господарської операції від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік.

Згідно п. 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, правила оформлення документів на перевезення, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Відповідно до п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Таким чином, враховуючи відсутність будь-яких документів, що підтверджують поставку товару від ТОВ «Технопромгруп» по суті не надано тих матеріалів, які зазвичай супроводжують операції такого роду та у сукупності підтверджують їх фактичне виконання.

Позивачем не наведено та не доведено обставин, не надано інших доказів, які прямо та опосередковано могли б в сукупності або окремо підтверджувати фактичне вчинення спірних операцій та зумовлювали право позивача на формування спірних сум податкових вигод.

У той же час, обізнаність позивача відносно наявності у контрагентів відповідних ресурсів при укладанні угод, обумовлюється характером та специфікою угод (обумовлених операцій) та звичайною діловою практикою.

Відтак, виходячи з встановлених судом обставин та наведених вище норм законодавства у їх сукупності, суд приходить до висновку про недоведеність наявності сукупності умов, обставин та підстав (фактичного виконання спірних операцій саме з контрагентом позивача) з якими наведені вище норми законодавства пов'язують можливість правомірного формування спірних сум податкових вигод та, відповідно, про відсутність у позивача підстав для їх формування.

Надані позивачем та досліджені судом документи, наведені ним доводи, не спростовують наведеного та не доводять зворотного.

Суд у взаємозв'язку з наведеним також враховує, що наявність оплати на користь контрагента сама по собі не є підтвердженням фактичного здійснення операцій та в даному випадку - самостійною підставою для формування спірних сум податкових вигод, оскільки рух цих коштів, виходячи з вищенаведеного, не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників спірних операцій.

Відсутність сукупності зазначених чинників, з якими Податковий кодекс України у взаємозвязку з положеннями наведених вище норм законодавства повязують можливість формування платником податків податкового кредиту, у т.ч. недоведеність фактичного (реального) виконання операцій, відсутність звязку витрат платника податків з господарською діяльністю, відсутність наміру використовувати придбані товари (роботи, послуги) у власній господарській діяльності, відсутність розумних економічних причин для вчинення певних операцій, виключає можливість формування податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою первинних документів (у т.ч. податкових накладних) та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товару (роботи/послуги) з ПДВ.

Таким чином, витрати для цілей визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Підтвердженням даних податкового обліку можуть бути лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції (зазначена позиція висловлювалася неодноразово Верховним Судом України, зокрема в Постанові ВСУ від 17 лютого 2009 року, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 7046232 та додатково відображена у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11).

В даному випадку, за результатами розгляду справи суд не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення, яке, як приходить до висновку суд, є законним та обґрунтованим, а отже у задоволенні позову слід відмовити.

За змістом підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України податкове законодавство України ґрунтується на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом вказаної норми, відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Разом з тим, оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

З урахуванням викладеного, не ставлячи під сумнів подальшого використання товару позивачем в своїй господарській діяльності, суд звертає увагу, що в межах спірних відносин з’ясуванню підлягають обставини отримання ТОВ «Запоріжсільбудкомплект» товару - плити залізобетонні ПП-12-01-01,25, рельси Р-65, шпали залізобетонні, рейки Р-65, ремонтний комплект стрілочного переводу, рельси Р-43, шпали дерев’яні, металева конструкція драбини, конструкція металвееих воріт, візок гідравлічний «Рокла», візок б/у «Рокла», кран-балка Q-5тн б/у, штабелер електричний з навісним обладнанням, балка посилена №24, єврорубероїд, пристосування для вирубки металу, комбіновані механічні ножиці НВ 5221, вугілля кам’яне АО25-50 - саме від ТОВ «Технопромгруп», оскільки лише фактичне здійснення вказаної господарської операції дає підстави для формування первинних документів для цілей ведення податкового обліку.

Відтак, враховуючи викладене, доказове значення для підтвердження факту реальності поставки та отримання товару за Договором має не лише наявність податкових накладних, а й документи, які засвідчують факт передачі (транспортування) товару від ТОВ «Технопромгруп» до ТОВ «Запоріжсільбудкоемплект». При цьому, вказані обставини судом аналізуються і досліджуються з урахуванням конкретних умов договірних відносин, які визначені сторонами в договорі.

З означеного випливає, що – якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентами на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності та є не підставою для нарахування податкових зобов’язань платнику податків.

В даному випадку, за результатами розгляду справи суд не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення, яке, як приходить до висновку суд, є законним та обґрунтованим, а отже у задоволенні позову слід відмовити.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача не є обґрунтованими, та, відповідно, такими, що не підлягають до задоволення.

Керуючись ст. ст. 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжсільбудкомплект» – відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя Я.В. Горобцова