Рішення № 33010104, 14.08.2013, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 45-24-38, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2013 року Справа № 925/835/13

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Спаських Н.М. з секретарем судового засідання Волна С.В., за участю представників сторін:

від позивача: Синюка В.М. - за довіреністю;

від відповідача: Коханій О.В. - за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова охорона" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаська продовольча компанія" про усунення перешкод в користуванні майном та зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про усунення перешкод у користуванні майном із вимогами про зобов'язання відповідача забезпечити безперешкодний доступ представникам позивача та будь-яким особам, з якими позивач має договірні стосунки, що нежитлової будівлі 105 корпусу з переходом (цех виробництва медичних препаратів) літ. Ш-5, Ш-2 та віварію літ. К-2, що знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. Смілянська, 122/30, а саме: дозволити прохід та проїзд через контрольно-пропускні пункти ТОВ "Черкаська продовольча компанія" та по території ТОВ "Черкаська продовольча компанія" до нежитлової будівлі 105 корпусу з переходом (цех виробництва медичних препаратів) літ. Ш-5, Ш-2 та віварію літ. К-2, а також зобов'язати відповідача поновити живлення електричною енергією та підключення до інших комунікацій нежитлової будівлі 105 корпусу з переходом (цех виробництва медичних препаратів) літ. Ш-5, Ш-2 та віварію літ. К-2, що знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. Смілянська, 122/30.

Уточненням до позовної заяви від 13.08.2013 року № 2013/08/13 позивач фактично зменшує позовні вимоги та просить суд зобов'язати відповідача забезпечити безперешкодний доступ (дозволити прохід та проїзд) лише працівникам та представникам позивача до нежитлової будівлі 105 корпусу з переходом (цех виробництва медичних препаратів) літ. Ш-5, Ш-2 та віварію літ. К-2, що знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. Смілянська, 122/30 і до моменту встановлення земельного сервітуту між позивачем та відповідачем по справі.

В частині решти вимог позивач просить суд зобов'язати відповідача поновити передачу електричної енергії до нежитлової будівлі 105 корпусу з переходом (цех виробництва медичних препаратів) літ. Ш-5, Ш-2 та віварію літ. К-2, що знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. Смілянська, 122/30 через електромережу, електропідстанцію та автоматизовану систему контролю обліку електроенергії, що належать ТОВ "Черкаська продовольча компанія.

У відповідності до ст. 22 ГПК України позивач має право до часу прийняття судового рішення зменшити або збільшити позовні вимоги, а до часу початку розгляду справи по суті має право змінити підставу або предмет позову.

Уточнені вимоги суд приймає до розгляд як подані в порядку ст. 22 ГПК України.

В судовому засіданні представник позивача уточнені вимоги підтримав та просить їх задовольнити.

Представник відповідача просить у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки позивач не надав доказів порушення своїх прав, не має права без сервітуту користуватися земельною ділянкою відповідача, пропозиція про спільне користування ділянкою та комунікаціями відповідачу з боку позивача не направлялася і вважає, що чинне законодавство не передбачає обов'язку для відповідача допускати позивача до його майна через територію ВАТ "Черкаська продовольча компанія". При цьому у відповідача немає заперечень з приводу права власності на будівлю позивача, яку було придбано ним на торгах.

Заслухавши доводи та пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі документи, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити повністю, виходячи з такого:

У відповідності до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З матеріалів справи вбачається наступне:

Відповідач, ТОВ "Черкаська продовольча компанія", на праві постійного користування володіє та користується земельною ділянкою 13,1613 га по вул. Смілянська, 122/1 у м. Черкаси, що підтверджується державним актом на право постійного користування землею ІІ-ЧР № 000098, виданого у жовтні 1999 року.

На території цієї земельної ділянки розташовано земельну ділянку площею 3184 кв.м., яку орендувало дочірнє підприємство "ЧПК-Фарма" ТОВ "Черкаська продовольча компанія" за договором оренди землі від 07.09.2007 року (а.с. 57).

За доводами позивача, він придбав на прилюдних торгах належні ДП "Черкаси-Фарма" приміщення - нежитлова будівля 105 корпусу з переходом (цех виробництва медичних препаратів) літ. Ш-5, Ш-2 та віварій літ. К-2, що знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. Смілянська, 122/30.

Суд вважає, що в даному випадку мова йде про одне і те ж підприємство. оскільки за документами у справі дочірнє підприємство "ЧПК-Фарма" ТОВ "Черкаська продовольча компанія" та ДП "Черкаси-Фарма" мають один і той же ідентифікаційний код 30200532.

Про придбання майна позивачу видано свідоцтво від 22.12.2011 року (а.с. 7), а також зареєстровано його право власності у Державному реєстрі, що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав (а.с. 9).

За доводами позивача, відповідач вчиняє йому перешкоди у користуванні майном і не допускає позивача до придбаного ним майна по своїй території через КПП. Крім того, відповідач відключив позивача від всіх комунікацій, з чого і виник спір.

У справі немає доказів вчинення перешкод позивачу у доступі до придбаного ним нерухомого майна та про відключення відповідачем позивача від усіх комунікацій. За доводами представника позивача його працівників не пропускають чере КПП на територію ТОВ "ЧПК", а представник відповідача стверджує, що дані пояснення спростовуються тим фактом, що будівля позивача постійно охороняється найнятою охоронною фірмою, а тому доступ до неї не блокується.

Позивач просить захисти ти свої права шляхом зобов'язання відповідача забезпечити безперешкодний доступ своїм працівникам до придбаного майна та зобов'язання відповідача поновити передачу електричної енергії через належні відповідачу електромережу, електропідстанцію, автоматизовану систему обліку контролю електроенергії на підставі ст.317,321, 391 ЦК України.

У відповідності до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Суд вважає, що даної норми недостатньо для задоволення заявлених позовних вимог, виходячи з такого:

Позивач просить захистити своє порушене право шляхом зобов'язання відповідача надати право проходу та проїзду позивача до свого об'єкта нерухомості по земельній ділянці відповідача по справі, якою той користується на підставі державного акту.

Зі свого боку відповідач теж має право користуватися своєю земельною ділянкою без втручання сторонніх осіб.

Чинний ЦК України право користування чужим майном пов'язує виключно із встановленням сервітуту, якщо інший спосіб користування майном є не можливим.

Суд вважає, що оскільки земельна ділянка навколо об'єкта позивача належить на законних підставах відповідачу по справі і не існує норми чинного законодавства про те, що будь-яка особа безкоштовно має право на свій розсуд у вільному режимі та на необмежений період використовувати її для проходу та проїзду, а відповідач повинен забезпечити це право стороннім особам, то позивач не має право спірні питання вирішувати через усунення перешкод у користуванні майном. Даний спосіб захисту можливй лише при незаконності дій відповідача по користуванню певним майном.

У відповідності до ст. 401-404 ЦК України, право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку.

Особа, яка користується сервітутом, зобов'язана вносити плату за користування майном, якщо не встановлено інше.

Право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо.

Встановлення сервітуту з боку позивача є законною вимогою на підставі ч. 2 ст. 404 ЦК України -- особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

Згідно ч. 2,3 ст. 402 ЦК земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не звертався до відповідача з пропозицією чи до суду із позовом про встановлення сервітуту щодо земельної ділянки ТОВ "Черкаська продовольча компанія". Наявні у справі листи від 19.04.2013 року ( а.с. 11) на адресу ТОВ "ЧПК" та від 23.04.2013 року (а.с. 78) на адресу міського голови Одарича С.О. свідчать лише про те, що позивач мав намір вирішити із відповідачем та міським головою питання щодо не вчинення йому перешкод у користуванні майном, відновлення комунікаційних послуг, укладення договору оренди землі, однак в цих листах не ставилося питання про укладення сервітуту між позивачем та відповідачем по справі.

У відповідності до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, є: договори та інші правочини.

З цього випливає, що примус у вчиненні певних дій може бути застосовано судом до особи лише на підставі закону або договору.

Обґрунтування позовних вимог лише статтями 317, 321 та 391 ЦК України про зміст права власності та про захист права власності від порушень, не позбавлених із володінням майном, не є достатнім для задоволення позовних вимог про зобов'язання надати безперешкодний доступ позивачу до його майна та відновлення послуг із комунікацій за умови, що навколо будівлі позивача знаходиться у законному користуванні земельна ділянка відповідача. Жодна норма чинного законодавства без узаконення питання про порядок користування чужим майном не зобов'язує відповідача по справі надати свою ділянку зацікавленій особі для проходу та проїзду по ній.

Суд відхиляє доводи позивача про те, що до часу оформлення сервітуту відповідач повинен надати йому доступ до його майна на необмежений термін. Чинне законодавство не передбачає такого обов"язку для відповідача.

Крім того, позивач у даний час навіть не вирішує питання про встановлення сервітуту, не склав проект договору для передачі його відповідачу, не розробив схему проходу та проїзду по земельній ділянці відповідача.

Суд відхиляє заперечення позивача про те, що йому з часу придбання у 2011 році об'єкту не було часу займатися сервітутом, бо до 2013 року тривали судові спори з приводу придбання цього майна. Виникнення у позивача права власності на майно є підставою для вирішення земельних питань, яким не перешкоджає спір про набуття майна у власність, поки право власності у позивача не скасоване.

За змістом ЦК України всі спірні питання про користування чужим майном повинні бути вирішені лише за згодою сторін, а якщо особа має право вимагати надання їй такого користування, то при незгоді мирно вирішити спір його слід передавати на розгляд суду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач не вирішував із відповідачем питання про користування його земельною ділянкою мирним шляхом через встановлення сервітуту -- натомість позивач відразу пред'явив вимогу про зобов'язання надати доступ до його майна шляхом проходу та проїзду по земельній ділянці відповідача.

Незаконною також є і вимога позивача про зобов'язання відповідача забезпечити безперешкодний доступ до його майна через земельну ділянку відповідача на період до моменту встановлення земельного сервітуту між ТОВ "Нова Охорона" та ТОВ "Черкаська продовольча компанія", виходячи з такого:

Як встановлено судом, на час розгляду спору позивач ще не розпочав процедуру вирішення із відповідачем питання про встановлення сервітуту.

У відповідності до ч. 2 ст. 84 ГПК України в резолютивній частині рішення вказуються найменування сторони, яка зобов'язана виконати відповідні дії, строк виконання цих дій.

Вимога позивача про зобов'язання відповідача забезпечити безперешкодний доступ до майна позивача до моменту встановлення сервітуту між сторонами по справі задоволена бути не може.

Діючий ЦК України розрізняє поняття строків і термінів. У відповідності до ст. 251,252 ЦК строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Таким чином, позивач просить встановити саме термін тривалості зобов'язальної дії, оскільки визнає цей період подією, щодо якої вважає, що вона неминуче настане (встановлення сервітуту). В той же час ст. 84 ГПК України говорить лише про можливість встановлення строку зобов'язальної дії, яка може бути визначена роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Суд вважає, що при визначенні тривалості зобов'язальної дії саме у такому виді, коли її кінець можна встановити конкретною датою, буде досягнуто баланс інтересів сторін, оскільки відповідач не може знаходитися під примусом вчинення певної дії на невизначений строк (не відомо чи буде позивачем взагалі почато процедуру встановлення сервітуту та коли вона буде завершена).

На підставі викладеного, оскільки позивачем не доведено правомірність вимоги про зобов'язання відповідача забезпечити безперешкодний доступ до його нерухомого майна через земельну ділянку відповідача за умови відсутності оформленого сервітуту між сторонами і на невизначений конкретною датою термін, то у задоволенні цієї частини позову слід відмовити повністю.

В частині вимоги про зобов'язання відповідача поновити передачу електричної енергії до придбаного позивачем об'єкту, суд встановив наступне:

Позивач придбав з прилюдних торгів нерухоме майно, що знаходиться в середині земельної ділянки відповідача по справі, якою той користується на підставі Державного акту на право постійного користування земелю. При цьому в наявних у справі копіях свідоцтва про придбане на прилюдних торгах майно та акті № 1285 про реалізацію предмета іпотеки не йде мова про те, що разом із придбанням об'єкту позивач придбав його інфраструктуру та комунікації.

Позивач не надав суду ніяких підтверджуючих документів про те, у яких відносинах з приводу використання комунікацій до свого об'єкту нерухомості знаходяться сторони.

Як вказано вище, судовий примус до сторони спору може бути застосований лише на підставі положень закону або договору між сторонами.

Позивач просить зобов'язати відповідача поновити передачу електричної енергії до приміщень позивача і не вказує при цьому, на якій підставі відповідач взагалі її подає, чи є між сторонами укладений договір про передачу електроенергії.

За доводами представника відповідача, договірних стосунків між сторонами спору з приводу подачі електроенергії ніколи не було. Відповідач сам є споживачем електроенергії за договором із Черкасиобленерго від 10.09.2012 року (а.с. 33) і не надає послуги з передачі електроенергії іншим особам.

Доказів про те, що саме відповідач відключив позивача від постачання електроенергії до його приміщення у справі немає.

Крім того, не спростованими з боку позивача є ті обставини, що позивач не позбавлений проводити індивідуальні комунікації всіх видів від свого об'єкту до загальних мереж міста і не примушувати відповідача надавати доступ до своїх технічних установок.

За результатами розгляду обставин справи та оцінки взаємовідносин сторін суд також зауважує, що придбання позивачем об'єкту нерухомості, який знаходиться по середині чужої земельної ділянки без вирішення питання про приналежність комунікацій є страхом і ризиком комерційної діяльності позивача і не є доказом порушення його прав іншими особами.

На підставі викладеного, позивач не довів правомірність своїх позовних вимог, а тому у задоволенні позову слід відмовити повністю.

При відмові у позові судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 днів.

Повне рішення складено 16 серпня 2013 року.

Суддя Н.М. Спаських