Рішення № 33010013, 12.08.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" серпня 2013 р.Справа № 916/1484/13

За позовом: Державного підприємства „Одеська залізниця" в особі відокремленого підрозділу „Одеська дирекція залізничних перевезень"

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙН УКРЕЙН"

про стягнення 68720 грн.

Суддя Оборотова О.Ю.

За участю представників:

Від позивача: Запорожець К.С. - довіреність від 02.01.13р.; Агєєва О.М. - довіреність від 01.01.13р.; За польський О.В. довіреність від 02.01.2013р.

Від відповідача: Новічкова О.В. - довіреність від 10.05.13р.

Суть спору: Державне підприємство „Одеська залізниця" в особі, Відокремленого підрозділу "Одеська дирекція залізничних перевезень" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙН УКРЕЙН" про стягнення 68 720 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 07.06.2013року було порушено провадження у справі № 916/40961/13.

26.06.2013р. до господарського суду Одеської області від відповідача надійшов відзив на позов.

26.06.2013р. до господарського суду Одеської області від позивача надійшли письмові пояснення.

31.07.2013р. до господарського суду Одеської області від позивача надійшли письмові пояснення.

31.07.2013р. до господарського суду Одеської області від відповідача надійшов відзив на позов.

Від відповідача надано до господарського суду Одеської області клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 31.07.2013року продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів до 22.08.2013р.

12.08.2013р. до господарського суду Одеської області від позивача надійшли письмові пояснення.

У судовому засіданні 12.08.2013 р. після виходу судді з нарадчої кімнати було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні 26.06.2013р. було оголошено перерву до 17.07.2013р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторіна, суд встановив:

У грудні 2012 р. по накладній № 36356384 зі станції Сенкевичевка Львівської залізниці ТОВ „Трейн Укрейн" було відправлено вагони № 59597641, 53200093 з вантажем „Семена маслиничных культур", станція призначення Одеса- Порт Одеської залізниці, одержувач філія ДП „ГПЗКУ" Одеський зерновий термінал".

19.12.2012 р. станцією Одеса-Порт Одеської залізниці було складено комерційні акти № 023914/744, 023916/746, якими засвідчено, що при вивантаженні та переважуванні вантажу, по вимозі вантажоодержувача, на тензометричних вагах виявлено, вага у вагоні № 59597641 тара з документа 22400 кг, нетто 58100 кг, що складає різницю ваги проти документа в сторону зменшення на 1050 кг; вага у вагоні № 53220093 тара з документа 21650 кг, нетто 59300 кг, що складає різницю ваги проти документа в сторону зменшення на 1500 кг.

Позивачем у позовній заяві зазначено, що при заповненні перевізних документів відповідачем було невірно зазначено масу вантажу, що було виявлено у процесі перевезення.

Відповідно до ст. 24 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998р. вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності неточності або неповноти відомостей зазначених у накладній. Залізниця має право перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначається у накладній.

Відповідно до ст. 6 Статуту залізниць України, накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до Статуту залізниць України та Правил і наданий відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Згідно з ст. 24 Статуту залізниць України, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.

В силу вимог ст. 129 Статуту залізниць України, передбачено, що комерційний акт складається для засвідчення невідповідності найменування, маси та кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Відповідно до пунктів 1.1, 1.3 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за № 863/5084 (далі - Правила), на кожне відправлення вантажу відправник повинен подати станції навантаження накладну (комплект перевізних документів). Форми бланків перевізних документів, затверджені наказом Мінтрансу від 19.11.1998 року № 460 "Про затвердження бланків перевізних документів". Накладна є складовою частиною комплекту перевізних документів, до якого, крім неї, входять: дорожня відомість, корінець дорожньої відомості та квитанція про приймання вантажу. Бланки цих документів видаються вантажовідправникам за плату згідно з тарифом. Усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником до відповідних граф. Виправлення не допускаються, у разі зміни відомостей, внесених до перевізного документа відправник зобов'язаний заповнити новий перевізний документ.

У відповідності до ст. 122 Статуту залізниць України, за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Статтею 118 Статуту залізниць України передбачено, що за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Таким чином, позивачем відповідачу було нараховано штраф у розмірі 68 720грн.

Враховуючи, що при заповнені перевізних документів відповідачем було невірно зазначено массу вантажу, що було виявлено у процесі перевезення позивач звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою, згідно якої просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙН УКРЕЙН" суму штрафу 68 720 грн.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків:

Згідно п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За вимогами ч.5 ст. 307 ГК України, які кореспондуються з вимогами ч.4 ст. 909, ч.1 ст. 920 ЦК України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначається транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 1 ст. 909 ЦК України встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

26.06.2013р. до господарського суду Одеської області від відповідача надійшов відзив на позов, відповідно до якого зазначено, що 19.12.2012 року при вивантаженні вантажу на тензометричних вагах виявлено, що вага у вагоні № 59597641 та у вагоні № 53220093 є меншою, ніж зазначено в накладній. Таке поняття як тензометричні ваги та порядок їх застосування на залізничному транспорті було встановлено в Наказі Міністерства транспорту України № 279 від 05.04.2004 року „Про затвердження Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті". Цей наказ втратив чинність згідно з Наказом Міністерства інфраструктури України від 31.07.2012 року № 442. Отже, такого виду ваг, як тензометричні, на час здійснення зважування та складання комерційного акту, для застосування на залізниці - не передбачена, а отже, здійснено не на підставі норм законодавства.

26.06.2013р. до господарського суду Одеської області від позивача надійшли письмові пояснення, відповідно до яких зазначено, що у грудні 2012 р. по накладній № 36356384 зі станції Сенкевичевка Львівської залізниці ТОВ „Трейн Укрейн" було відправлено вагони № 59597641, 53200093 з вантажем „Семена маслиничных культур", станція призначення Одеса- Порт Одеської залізниці, одержувач філія ДП „ГПЗКУ" Одеський зерновим термінал".

Згідно з ст. 24 Статуту залізниць України, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.

Відповідно до ст. 27 Статуту залізниць України, передбачає, вантажі, що потребують тари для їх збереження від втрат, недостач, псування та пошкодження, повинні здаватися до перевезення у непошкодженій тарі, яка відповідає стандартам (технічним умовам), а вантажі, на тару та упаковку яких стандартів не установлено, - у непошкодженій тарі, яка забезпечує їх збереження.

Згідно з ст. 37 Статуту залізниць України, передбачає, маса вантажів визначається відправником.

Спосіб визначення маси зазначається у накладній.

Відповідно до Правил приймання вантажів до перевезення затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 р. та зареєстрованих Міністерстві юстиції України 24.11.2000 р. за № 861/5082 (далі - Правила приймання вантажів), п. 5, 7, 10, 13,15: Загальна маса вантажу визначається зважуванням (на вагонних, вантажних, елеваторних та інших вагах) або іншим способом. Тип ваг указується в накладній. Маса вантажу визначається відправником. Про спосіб визначення маси вантажу відправник зобов'язаний зазначити в накладній. Маса інших вантажів, які перевозяться навалом та насипом, визначається зважуванням на вагонних вагах. Зважування вантажів на вагонних вагах провадиться із зупинкою і розчепленням вагонів або із зупинкою без розщіплення. Кількість місць вантажів, які пред'являються до перевезення, у всіх випадках визначає відправник. У разі приймання вантажів дрібними відправками на місцях загального користування через склади станцій залізниця приймає їх за кількістю місць і загальною масою, визначеною відправником як сума мас, зазначених на кожному вантажному місці. Залізничне маркування провадиться відправником - при навантаженні вантажів дрібними відправками на місцях незагального користування.

Відповідно до ст. 6 Статуту залізниць України, накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до Статуту залізниць України та Правил і наданий відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Відповідно до Правил оформлення перевізних документів затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 р. та зареєстрованих Міністерстві юстиції України 24.11.2000 р. за № 863/5084 (далі - Правила оформлення перевізних документів), п. 1.1, 1.2, 1.3, 2.4, 2.6, 5.5, 6.1, 6.7:

На кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. У разі пред'явлення до перевезення вантажу груповою відправкою або маршрутом відправник додає до накладної відомість вагонів або відомість вагонів і контейнерів, що перевозяться маршрутом (групою) за накладною, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 N 542.

Накладна згідно з цими Правилами може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису (далі - ЕЦП)). Порядок здійснення електронного документообігу під час перевезення вантажів залізничним транспортом у внутрішньому сполученні регламентується додатком до договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.

Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення.

Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем.

Усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником у відповідні графи.

Про виконання умов розміщення і кріплення вантажу у вагоні до графи 20 "Найменування вантажу" відправник вносить відмітку відповідно до розділу IV Порядку розроблення технічної документації щодо розміщення і кріплення вантажів у вагонах і контейнерах, які перевозяться залізничним транспортом, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 18.05.2010 N 299, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.07.2010 за 503/17798, та Правил розміщення та кріплення вантажів у вагонах та контейнерах.

Якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

За одним перевізним документом на маршрут або групу вагонів приймаються до перевезення вантажі маршрутами відправників із дотриманням таких умов: вантажі мають бути однорідними;

вантажі приймаються до перевезення від одного відправника з однієї станції відправлення і адресуються на одну станцію призначення одному одержувачу.

Номери вагонів, їх рід, число осей, маса тари, вантажопідйомність, маса вантажу, пломби (запірно-пломбувальних пристроїв (далі - ЗПП)), сума платежів для кожного вагона зазначаються у відомості вагонів, яка додається до накладної та є її невід'ємною частиною. У верхній частині відомості зазначаються номер відправки (накладної), дата приймання вантажу до перевезення, коди станцій відправлення та призначення.

У кінці відомості зазначаються загальна маса вантажу і загальна сума платежів. Про відомість вагонів зазначається у графі 9 "Документи, що додані відправником".

Відповідно до Правил оформлення перевізних документів затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 р. та зареєстрованих Міністерстві юстиції України 24.11.2000 р. за № 863/5084, п. 2.1: Відправник заповнює відповідні графи накладної згідно з додатком 3 до цих правил, а саме: Пункти накладної: № 20 - найменування вантажу; № 24 - маса вантажу визначена відправником; № 26 - спосіб визначення маси (ВКАЗУЄТЬСЯ ВІДПРАВНИКОМ).

З вищевказаного вбачається, що відповідачем було вказано саме невірно масу вантажу, тому що відповідно до п. 1.3 вищевказаних правил - Усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником у відповідні графи. Виправлення не допускаються; у разі необхідності зміни відомостей, унесених до перевізного документа, відправник зобов'язаний заповнити новий перевізний документ.

19.12.2012 р. станцією Одеса-Порт Одеської залізниці було складено комерційні акти № 023914/744, 023916/746, якими засвідчено, що при вивантаженні та переважуванні вантажу, на вимогу вантажоодержувача, на тензометричних вагах виявлено, вага у вагоні № 59597641 тара з документа 22400 кг, нетто 58100 кг, що складає різницю ваги проти документа в сторону зменшення на 1050 кг; вага у вагоні № 53220093 тара з документа 21650 кг, нетто 59300 кг, що складає різницю ваги проти документа в сторону зменшення на 1500 кг.

Відповідно до Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу затверджених наказом Мінтранса від 20.08.2001 № 542 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції 10 вересня 2001 р. за № 796/5987, п. 6: з метою забезпечення збереженості всіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу, що було виконано відповідачем.

А відповідно до пункту 1.2, частини 1, розділу 1 Порядку оформлення, розслідування та обліку незбережених перевезень вантажів - як розкрадання підлягають обліку втрати та недостачі вантажів, виявлені за таких обставин: на наявність ознак крадіжки вантажу, що перевозиться у відкритих вагонах - виїмки, порушення маркування та ін.. Тобто враховуючи дані, які були вказані у комерційному акті, таких ознак, як розкрадання не виявлено.

Згідно абз. 3 ст. 32 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету міністрів України 06.04.1998 р. № 457, відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.

Відповідно до п. 5, 8, 11, Правил перевезень вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених наказом Мінтрансу України від 20.08.2001 № 542, а також Технічних умов навантаження та кріплення вантажів виданих у відповідності до Статуту залізниць України, перед навантаженням вантажів, які містять дрібні фракції, відправник зобов'язаний пересвідчитися, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати вантажу. Якщо втрата можлива через конструктивні зазори, відправник зобов'язаний вжити додаткових заходів щодо їх ущільнення, для чого йому залізницею надається безоплатний час користування вагонами до 30 хвилин на всю одночасно подану групу вагонів.

Також відповідно до ч. 5 ст. 31 Статуту залізниць України, придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається: вагонів -відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами.

У разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів вагона (із "шапкою"). Такі заходи розроблюються відправником окремо для кожного виду вантажу.

Поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. Для розрівнювання і ущільнення вантажу відправник може використовувати механізовані установки та інші пристрої.

У разі навантаження у напіввагон вугілля, яке містить дрібні фракції (крім сортового, рядового і брикетів призначенням на сортувальні установки і збагачувальні фабрики), вище рівня його бортів, відправник повинен здійснити ущільнення вантажу. У цьому разі "шапка" в поперечному розрізі повинна мати форму трапеції.

Висота частини "шапки" над обв'язним брусом кузова на піввагона після ущільнення вугілля має бути не більше 300 мм, а нижня її частина - міститися нижче обв'язного бруса.

Обладнання вагонів нарощеними бортами провадиться в межах габариту навантаження. Визначення міцності зазначених пристроїв і порядок кріплення їх до вагонів розробляється і затверджується відправником у відповідності до "Технический условий погрузки икрепления грузов" від 1990 року.

Відповідно до Правил приймання вантажів, п. 10, зважування вантажів на вагонних вагах провадиться із зупинкою і розчіпленням вагонів або із зупинкою без розщіплення.

Відповідно до Правил складання актів затверджених наказом Мінтранса від 28.05.2002 № 334 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції 08 липня 2002 р. за № 567/6855, п. 1 - При перевезеннях у залежності від обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, відправника, одержувача, пасажира, складаються комерційні акти та акти загальної форми. Це також вказано у ст. 129 Статуту залізниць України; п. 2 - Комерційні акти складаються для засвідчення таких обставин: невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах; Дані в комерційному акті зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин. п. 9 - У комерційному акті зазначається, чи правильно навантажений, розміщений і закріплений вантаж, а також про наявність та стан захисного маркування для вантажів, що перевозяться у відкритих вагонах. У разі неправильного завантаження, розміщення, закріплення вантажу в акті зазначається, яке порушення було допущено. п. 10 - Комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

Статтею 122 Статуту залізниць України, передбачено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника стягується штраф у розмірі згідно із ст. 118 Статуту залізниць України.

Так ст. 118 Статуту залізниць України, передбачено штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Позивачем зазначено, що в основній перевізній накладній № 36356384 вказана провізна плата за вагон. По факту невірно вказаної маси вантажу, в основній накладній, було складено комерційні акти № 023914/744, 023916/746 від 19.12.2012р., в яких зазначено, що у вищезазначених вагонах - невірна маса вантажу. Відповідно до накладної - провізна плата вагону складає 6 872,00 грн., а відповідно до ст. 118, 122 Статуту: 6 872,00 X 5 X 2 = 68 720,00 грн. сума позову.

31.07.2013р. до господарського суду Одеської області від відповідача надійшов відзив на позов, відповідно до якого зазначено, що 19.12.2012 року при вивантаженні вантажу на тензометричних вагах виявлено, що вага у вагоні № 59597641 та у вагоні № 53220093 є меншою, ніж зазначено в накладній. Відповідач наполягає, що таке поняття як тензометричні ваги та порядок їх застосування на залізничному транспорті було встановлено в Наказі Міністерства транспорту України № 279 від 05.04.2004 року „Про затвердження Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті". Цей наказ втратив чинність згідно з Наказом Міністерства інфраструктури України від 31.07.2012 року № 442. Отже, на думку відповідача такого виду ваг, як тензометричні, на час здійснення зважування та складання комерційного акту, для застосування на залізниці - не передбачена, тому, здійснено не на підставі норм законодавства. В комерційних актах АА №023891/744 та АА №023891/746 від 19.12.12 р., на підставі якого залізниця звернулась з позовом до суду зазначено, що перевірка ваги вантажу проводилась на Елеваторних Є-70-м вагах, а в позовній заяві вказано, що переважування здійснювалось на тензометричних вагах. Таким чином, існує невідповідність між відомостями щодо виду ваг що зазначені в позові та комерційному акті. В комерційних актах зазначено, що вантаж прибув у справному вагоні з цілими ЗПУ. Пунктом 12 Правил видачі вантажу зазначено, що вантажі, завантажені відправником і ті, що прибули у справних вагонах із непошкодженими пломбами (ЗПУ) відправника видаються без перевірки їх кількості й стану. Залізниця може здійснювати перевірку маси вантажів, що перевозяться навалом і насипом і прибули без ознак утрати, при наявності на станції призначення або в одержувача вагонних ваг, відповідно до договору між залізницею та одержувачем. Пунктом 22 Правил видачі вантажу встановлено, що перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, тим самим способом, яким цю масу було визначено на станції. В залізничних накладних, які є формою договору перевезення, зазначено, що способом визначення маси є вагонні ваги (150 т). Ці самі відомості вказані в комерційному акті. Отже, переважування мало відбуватись також: на вагонних вагах. Крім того, слід зазначити, що зважування при відправленні вагона проводилось на вагонних вагах. Так, згідно п. 1.4 Наказу Міністерства інфраструктури України № 442 від 31.07.2012 року „Про затвердження Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України" вагонні ваги - засіб ваговимірювальної техніки, призначений для зважування одиниць рухомого складу залізничного транспорту, який вбудований у рейкову колію і є елементом будови залізниці. У той час як елеваторні ваги - ваги бункерні для зважування зернових культур на елеваторах та механізованих складах та згідно технологічної карти передбачають зважування після вивантаження вантажу транспортного засобу. Це знаходить своє підтвердження і в позовній заяві, і в комерційному акті, що визначення меншої маси відбулось вже при вивантаженні, що підтверджує факт того, що переважування відбувалось в інший спосіб, ніж: маса була визначена при навантаженні, а отже не може вважатись обґрунтованим. Пунктом 23 Правил видачі вантажу зазначено, що у разі вивантаження на місцях загального користування вимога щодо перевірки маси вантажів може бути заявлена одержувачем до початку вивантаження. Вимога щодо перевірки маси вантажу у вагонах, що подаються на під'їзну колію, може бути заявлена письмово в момент приймання вагонів у пункті, встановленому договором. Вимога про перевірку маси вантажу була заявлена одержувачем після початку вивантаження, що суперечить вимозі вищенаведеного пункту, а отже не є правомірно. У той же час, якщо ДП „ГПЗКУ Одеський зерновий термінал" отримує вантажі на під'їзній колії, вимога одержувача про перевірку маси вантажу мала б бути письмовою, однак цей документ також: відсутній, тобто залізниця виконувала перевантаження з порушенням Правил.

31.07.2013р. до господарського суду Одеської області від позивача надійшли письмові пояснення, відповідно до яких зазначено, що згідно до Інформаційного листа Вищого господарського Суду України від 02.02.2010 N 01-08/71 „Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів законодавства про відповідальність за порушення у галузі залізничного транспорту (за матеріалами узагальнення судової практики у справах, розглянутих господарськими судами України)", п. 12,14: У пункті 6.2 Рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 29.09.2008 N 04-5/225 роз'яснено, що у застосуванні статей 118 та 122 Статуту слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки. Збитки (додаткові витрати, якщо вони є), завдані залізниці через допущені відправником порушення, зазначені у статтях 118 та 122 Статуту, підлягають відшкодуванню відправником незалежно від сплати ним штрафу, оскільки згідно зі статтею 24 Статуту вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Виходячи із того, що, вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, врахувати інтереси сторін. які заслуговують на увагу, причини неналежного виконання або невиконання обов'язку, вжиття відповідачем заходів для усунення порушення та його наслідків та інші обставини. які заслуговують на увагу, господарський суд не має права з власної ініціативи зменшувати розмір штрафу, встановлений статтями 118 та 122 Статуту, виходячи тільки з того, що, на думку суду, встановлений Статутом розмір штрафу є занадто великим. Вантажі, які перевозяться на експорт на підставі міжнародної накладної СМГС, що стаття 12 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення містить перелік випадків, за порушення яких також стягується штраф у п'ятикратному розмірі, але склад порушень, при яких відправник несе відповідальність за правильність відомостей та заяв, внесених ним у накладну СМГС, відрізняється від умов пунктів 118 та 122 Статуту залізниць України, тому такі справи слід вирішувати на підставі статті 12 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС).

Відповідно до Оглядового листа Вищого господарського Суду України від 29.11.2007 N 01-8/917 „Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства, п. 21: Залізниця має право нараховувати штраф на підставі пунктів 118 та 122 Статуту залізниць України окремо за кожне порушення: неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача. При цьому неправильно зазначені код або адреса одержувача вважаються окремими порушеннями.

Пункт 122 Статуту залізниць встановлює, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно із пунктом 118 цього Статуту.

При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

При розгляді справ про стягнення цього штрафу слід виходити з того, що неправильно вказано має бути хоча б одна відомість; при цьому код та адреса вантажоодержувача вважаються окремими порушеннями.

У застосуванні пунктів 118 та 122 Статуту залізниць України слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.

Збитки (додаткові витрати) завдані залізниці через допущені відправником порушення, зазначені у пунктах 118 та 122 Статуту, підлягають відшкодуванню відправником незалежно від сплати ним штрафу, оскільки у відповідності до пункту 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.

12.08.2013р. до господарського суду Одеської області від позивача надійшли письмові пояснення, відповідно до яких зазначено, що згідно п. 1.1. договору № ДН-1-13/60дню від 30.01.2013р. „Про надання послуг» укладеного між Одеським зерновим терміналом та Одеською залізницею, залізниця зобов'язується за завданням Одеського зернового терміналу надавати послуги, які складаються з роботи щодо участі представника залізниці у зважуванні всіх вагонів, що будуть на адресу Одеського зернового терміналу в порядку та на умовах, визначених цим договором. Відповідно до п. 4.2. договору, Залізниця звільняється від відповідальності за нестачу вантажу, у разі наявності справних, непошкоджених ЗПУ на вагоні. Позивачем було надано технічний паспорт ваг - з 20.01.2011р. елеваторні ваги знаходяться на балансі підприємства власника Філії державного підприємства „Державна продовольчо - зернова корпорація України" „Одеський зерновий термінал" (Постанова КМУ України від 11.09.2010р. №764), відповідно до якого зазначено, що ваги допущено до експлуатації.

Роз'ясненнями Президій ВГС України від 29.09.2008р. № 04-5/225 п. 3.18. вказано, що п. 22 Правил видачі вантажів затверджених наказом Міністерством транспорту України від 21.11.2000р. №664, передбачає пеервірка маси вантажу на станціїї призначення провадиться в порядку, передбаченому Правилами приймання вантажів до перевезення. При цьому зважування вагону з вантажем на станції відправлення на 200-тонних електронних вагах, а при видачі на станції призначення на 100-150-тонних вагонних вагах або навпаки не є поушенням способу визначення маси вантажу.

Згідно приписів п. 22 Правил видачі вантажів, щодо способу визначення вантажу під час контрольних перевірок маси вантажів приміжних станціях не передбачена нормами діючого законодавства. Пеервірка проміжною станцією маси вантажів у вагонах може здійснюватись нею у будь - який спосіб передбачений для визначення маси відповідного вантажу. При цьому нормами діючого законодавства дозволяють здійснювати перевірку його маси шляхом як зважування, так і обміром чи розрахунковим способом. Однак саме зважування є більш точним способом визначення маси вантажу ніж обміром чи розрахунковим шляхом (Роз'яснення ПрезидіїВГС України від 29.05.2002р. №04-5/601 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею»).

Відповідно до Правил приймання вантажів до перевезення затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000р. та зареєстрованих Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за №861/5082 (Правил приймання), п. 5, 7, 10, 15: Загальна маса вантажу визначається зважуванням (на вагонних, вантажних, елеваторних та інших вагах) або іншим способом. Тип вагах указується у накладній. Маса вантажу визначається відправником. Про спосіб визначення маси вантажу відправник зобовязаний зазначити в накладній.

Відповідно до Правил оформлення перевізних документів затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000р. та зареєстрованих Міністерстві юстиції україни 24.11.2000р. за №863/5084, п. 2.1. - відправник заповнює відповідні графи накладної згідно з додатком №3 до цих правил, а саме: пункти накладної №20 - найменування вантажу, №24 - масса вантажу визначена відправником, №26 - спосіб визначення маси (вказується відправнкиом).

У відповідності до ст. 122 Статуту залізниць України, за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Статтею 118 Статуту залізниць України передбачено, що за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Таким чином, позивачем відповідачу було нараховано штраф у розмірі 68720грн.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно зі ст.ст. 44,49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 50, ст.ст. 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙН УКРЕЙН" (65014, м. Одеса, Лідерсівський бульвар, 5, оф. 6, р/р 26002311274601 АБ «Південний» у Одеській обл, МФО 328209, код ЄДРПОУ 34673821) на користь Державного підприємства „Одеська залізниця" в особі, Відокремленого підрозділу "Одеська дирекція залізничних перевезень" (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 17, р/р 26002000262 в Одеській філії АК «Експресс - банк», МФО 328801, код ЄДРПОУ 25426332) - штраф у сумі 68 7200грн.; судовий збір у розмірі 1720,50грн.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10-денного строку з моменту складання повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Одеським апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 14.08.2013р.

Суддя Оборотова О.Ю.