Рішення № 33009935, 14.08.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" серпня 2013 р.Справа № 916/1869/13За позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1;

До відповідача: Крижанівській сільської ради Комінтернівського району Одеської області;

про стягнення заподіяної шкоди, втраченої вигоди та моральної шкоди

Суддя Оборотова О.Ю.

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 - паспорт НОМЕР_1 видан Суворовським РВОМУ УМВС України в Одеській області;

від відповідача: Сорокін С.Ю.- довіреність від 30.07.13р.

Суть спору: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до господарського суду Одеської області з позовом до відповідача Крижанівській сільської ради Комінтернівського району Одеської області про стягнення заборгованості 299 553,90грн., яка складається з суми шкоди демонтажем рекламних конструкцій в розмірі 122 553,90грн., неотриманого прибутку від демонтажу шести рекламних конструкцій в розмірі 157 000грн., моральної шкоди 20 000грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.07.2013 року порушено провадження у справі № 916/1869/13.

13.08.2013р. до господарськог осуду Одеської області від позивача надійшли письмові пояснення.

Представник відповідача у судове засідання з'явився, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав, відповідач свого права на захист не використав, хоч і повідомлявся про час та місце проведення судового засідання належним чином шляхом надіслання ухвал суду на юридичну адресу, у зв'язку з чим справа розглядається за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

У судовому засіданні 14.08.2013 р. після виходу судді з нарадчої кімнати було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Рішенням Крижанівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області № 1 І-ї сесії 5-го скликання від 07.04.2006 р. ОСОБА_1 за заявою було надано право на тимчасове користування місцями для розміщення зовнішньої реклами в межах території Крижаківської сільської ради, на землях, які знаходяться у комунальній власності.

Відповідно до рішення Крижанівської сільської ради, між ОСОБА_1 і Виконавчим комітетом Крижанівської сільської ради, у 2006р. було укладено договір „на право тимчасового користування місцями для розміщення зовнішньої реклами". В подальшому цей договір було поновлено 01 грудня 2008 р.

1 липня 2009 р. між ОСОБА_1 і Виконавчим комітетом Крижанівської сільської ради було укладено додаткову угоду, якою було узгоджено нові тарифи оплати за користування місцями для розміщення зовнішньої реклами. Згідно договору позивачем були отримані дозволи на розміщення зовнішньої реклами від Крижанівської сільської ради і від Департаменту автомобільних доріг України (Укр)автодор.

4 липня 2011р. виконком Крижанівської сільської ради виніс рішення за № 243 про демонтаж об'єктів зовнішньої реклами розташованих на території сільської ради, згідно якого демонтажу підлягали і позивача власні рекламні конструкції вздовж автомобільної дороги Т 16-06 „Одеса-Южний" за адресами: 14км.+100 (праворуч); 14км.+150 (праворуч); 14км.+300 (праворуч); 14км.+800 (праворуч); 14км.+620 (праворуч); 15км.+100 (праворуч).

Рішення виконкому Крижанівської сільської ради обґрунтовано тим, що позивачем були не виконані вимоги виконкому в частині отримання необхідних погоджень на розміщення рекламних конструкцій, також було зроблені посилання на його відповідність вимогам Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні", Закону України „Про рекламу", Постанову Кабінету Міністерства України від 20.12.2003 р. за № 2037 „Про затвердження Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами" і на протокол наради від 01.04.2011 року.

У позовній заяві зазначено, що на момент укладання договору на розміщення зовнішньої реклами з місцевим органом самоврядування і отримання відповідних дозволів, робочий орган, яким був виконком Крижанівської сільської ради, вимагав отримати дозвіл в самому виконкомі, як власника місця розміщення реклами. В 2006 році Крижанівською сільською радою не були затвердженні місцеві правила розміщення зовнішньої реклами і виконком керувався „Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами" затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України 20.12.2003 р. за №2037. Узгодження з органом містобудування і архітектури робочий орган не вимагав, так як спеціального органу з питань містобудування і архітектури в Крижанівської сільської раді не існувало ніколи, хоча створення такого органу належить до компетенції сільських рад. Крижанівська сільська рада прийняла рішення в межах своєї компетенції, дозволи були оформленні у порядку, п. 16-20 „Типових правил розміщення зовнішньої реклами". На момент пред'явлення нових вимог в питаннях узгодження дозволів положення діючого законодавства з цих питань не змінилися.

Згідно п.16 „Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами" Дозвіл погоджується з власником місця або уповноваженим ним органом (особою) і спеціально уповноваженим органом з питань містобудування та архітектури. Від власника місця у мене дозвіли були отримані.

Згідно ст. 13 Закону України „Про архітектурну діяльність" „органи місцевого самоврядування здійснюють свою діяльність у сфері містобудування та архітектури відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". В свою чергу ст. 31 даного закону передбачає широкий спектр повноважень селищних рад в галузі будівництва - „підготовка і подання на затвердження ради відповідних місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови населених пунктів, іншої містобудівної документації, надання єдиних умов та обмежень забудови земельних ділянок і інше".

Ст. 12 Закону України „Про архітектурну діяльність передбачає, що відповідна місцева рада утворює у складі виконавчого комітету ради орган з питань містобудування та архитектури".

Позивач зазначає, що після демонтажу металевих конструкцій Крижанівська сільська рада на запит позивача відповіла, що 01.04.2011 р. була проведена нарада працівників Крижанівської сільської ради з представниками рекламних організацій, на якій було оголошено оформити всі відповідні узгодження до 20 квітня 2011 р. На нараді було зібрано біля 30 представників рекламних організацій і говорилося в загальному плані, що не у всіх є „узгодження з відповідними службами". Конкретні організації і підприємці, та узгоджувальні служби, не називалися. Приймаючи до уваги, що у позивача з Крижанівською сільською радою був укладений цивільно-правовий договір на розміщення зовнішньої реклами, сільській раді необхідно було керуватися положеннями цього договору і вирішувати питання у відповідності з його змістом. З боку позивача ніяких порушень наявного договору допущено не було. Позивачем були отримані всі необхідні узгодження, як того вимагав виконком Крижанівської сільської ради на момент укладання договору. Згідно умов договору, а конкретно, п. 8, зміни до нього проводяться за згодою сторін, а при недосягненні згоди, розглядаються в Господарському суді. Нічого подібного Крижанівська сільська рада не проводила і навіть не повідомила позивача про будь-які претензії по Договору, чим порушила його умови між сторонами. Відповідно до ст. 188 Господарського кодексу України зазначається, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягай згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. З боку Крижанівської сільської ради було грубо порушено конституційне право на оскарження незаконних дій юридичних осіб, що передбачено ст. 55 Конституції України. Прийнявши 04.07.2011 р. рішення № 243 про демонтаж належних мені рекламних конструкцій, виконком Крижанівської сільської рада на слідуючий день - 05. 07.2011 р. демонтувала 5 конструкцій, а 06.07.2011 р. шосту конструкцію. На цій підставі позивач вважала рішення виконкому Крижанівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області за № 243 від 4 липня 2011 р. в частині про демонтаж власних рекламних конструкції зовнішньої реклами, розташованих на її території вздовж автомобільної дороги Т 16-06 „Одеса-Южний" незаконним і позивачем в квітні 2012 р. було подано адміністративний позов до Комінтернівського районного суду про його скасування. Постановою Комінтернівського районного суду від 12 лютого2013 р. рішення Крижанівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області за № 243 від 4 липня 2011 р. в частині демонтажу об'єктів зовнішньої реклами суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 визнано не чинним. 5 липня 2011 р. з використанням необхідної техніки Служби автомобільних доріг в Одеській області було проведено демонтаж 5 рекламних конструкцій зовнішньої реклами, а 6 липня ще одна конструкція, які були приватною власністю, чим було завдано позивачу матеріальної шкоди в розмірі 122 553,90грн. 5 липня позивач їхала по дорозі Т 16-06 „Одеса-Южний" та побачила, що одну із рекламних конструкцій демонтують, а дві вже демонтовані і лежать у кузові автомобіля. Демонтажом керували голова Крижанівскої сільської ради Крупиця Н.Г., два ії заступника, там же була присутня юрист ради. Крупиця Н.Г. позивачу об'явила, що вчора відбулось засідання сільської ради, на якій було прийнято рішення про демонтаж моїх конструкцій, а тому позивача конструкції незаконні і підлягають демонтажу. Ніяких приписів позивачу сільська рада не вручили, на засідання ради не запрошували. Беручі до уваги той факт, що угода на розміщення реклами на території Крижанівської сільської ради була укладена між позивачем і власником землі, не було ніяких підстав демонтувати моє приватне майно. У відповідності зі ст. 41 Конституції України ст. ст. 320, 321 Цивільного Кодексу України „Право приватної власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений в його здійсненні". Статтею 1166 ЦК України також передбачено, що „майнова школа, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Ст. 41 Господарського кодексу України викладені загальні гарантії прав підприємців, зазначено, що «держава гарантує недоторканність майна і забезпечує захист майнових прав підприємця. Вилучення державою або органами місцевого самоврядування у підприємця основних і оборотних фондів, іншого майна допускається відповідно до статті 41 Конституції України на підставах і в порядку, передбачених законом". Збитки, завдані підприємцю внаслідок порушення громадянами чи юридичними особами, органами державної влади чи органами місцевого самоврядування його майнових прав, відшкодовуються підприємцю відповідно до цього Кодексу та інших законів".

Позивач вказує, що наданий розрахунок суми заявлених позовних вимог згідно якого на виготовлення рекламних конструкцій і їх встановлення на місцевості, позивачу була нанесена матеріальна шкоди в розмірі 122 553,90грн. (розрахунок шкоди завданої демонтажем рекламних конструкцій: виготовлення металоконструкцій на двох опорах - 13 182 грн. - демонтовано три конструкції - 39 546 грн.; Виготовлення металоконструкцій на одній опорі - 15 934, 60 грн. - демонтовано дві конструкції -31 869, 20 грн.; Виготовлення блек-лайта - 10 525, 90 грн.; Виготовлення бетонної плити - 3 868, 80 грн. - демонтовано шість плит - 23 212, 80 грн.; Встановлення рекламних щитів - 2 900 грн. - демонтовано шість рекламних щитів - 17 400 грн.) На демонтованих рекламних щитах була встановлена зовнішня реклама підприємців з якими у мене були укладені відповідні договори на надання подібних послуг. Позивачем, як підприємцем була втрачена можливість отримати прибуток (втрачена вигода) - Договір № 15/12 від 15.12. 2009 р. з підприємцем ОСОБА_6 на суму 1300 грн. в місяць (300* 20 = 26 000 грн.); Договір № 4 від29.07. 2011 р. з підприємцем ОСОБА_7 на суму 1500 грн. в місяць за щит. два щита (3000 грн. х 20 мес. 60 000 грн.); Договір № 21/02 від 23.02. 2011 р. з ВАТ „Чорноморською будівельною групою" на суму 950 грн. (в місяць 950 * 20 =19 000 грн.); Договір № 8/06 від 15.06. 2011 р. з СПД ОСОБА_8 на суму 1300 грн. (в місяць 1300* 20 = 26 000 грн.); -Договір № б/н від 06. 2011 р. укладено не було в зв'язку з демонтажем конструкцій на суму 1300 грн. (в місяць 1300 * 20 =26 000 грн.) Всього на суму 157 000 грн.

Позивач зазначає, що в зв'язку з порушенням майнових прав як підприємця позивачу була спричинена і моральна шкода. В результаті неправомірних дій Крижанівської сільської ради позивач залишилася частково без своєї безпосередньої роботи як підприємець, що викликало матеріальну скруту в сім'ї, нервовий розлад моральні переживання серед членів її родини. Неправомірні дії Крижанівської сільської ради негативно вплинули на її ділову репутацію, так як не в змозі була виконати свої зобов'язання перед клієнтами, яким надавала рекламні послуги у відповідності з договорами. До процесу демонтажу рекламних конструкцій керівництво Крижанівської сільської ради залучило працівників Одеської обласної радіотелевізійної компанії 38 канал, які все знімали про це репортаж. Після показу всього цього по телевізійному каналу, ОСОБА_1 постійно телефонували рідні, клієнти і інші знайомі з приводу цього репортажу, де її фактично як підприємця опорочили. Все це в сукупності дуже негативно вплинуло на її моральний і фізичний стан. В зв'язку з цим позивач просить стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 20 000грн.

13.08.2013р. до господарського суду Одеської області від позивача надійшли письмові пояснення, відповідно до якого зазначено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звертаючись з позовом про стягнення заподіяної шкоди, втраченої вигоди та моральної шкоди, виходила з того, що згідно діючого законодавства України, і зокрема. Закону України „Про рекламу", Постанови Кабінету Міністрів України від 20.12. 2003 р. за № 2037 „Про затвердження Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами", господарчого, та цивільного законодавства, від власника території, яким був і є на даний момент - Крижанівська сільська рада, отримала відповідні дозволи на розміщення зовнішньої реклами в межах території даного органу місцевої влади. В зв'язку з виконанням всіх відповідних вимог, які висунув робочий орган сільської ради з цього питання, ОСОБА_1 і було надано дозвіл на розміщення зовнішньої реклами, а потім і укладено договір з Крижанівською сільською радою на тимчасове використання належних їй земель. На підставі усіх цих умов ОСОБА_1 за свої кошти замовила у відповідних підприємствах металеві конструкції під розміщення рекламних бікбордів і після їх встановлення, в свою чергу уклала договори з клієнтами на надання послуг по розміщенню реклами. З 2006 по 2011 р. р. ОСОБА_1 займалась підприємницькою діяльністю і жодного разу ні який контролюючий орган не мав до неї ніяких претензій ні стосовно відповідності законодавства, ні стосовно технічного стану металевих конструкцій. На початку липня 2011 р. ОСОБА_1 виявила, що її рекламні конструкції демонтовані. Позивач одразу звернулася до Крижанівської сільської ради, щоб вияснити причину зникнення належних їй рекламних конструкцій, але юрист сільської ради нічого конкретного не пояснила. 13.07.2011 р. офіційно звернулася з заявою до Крижанівської сільської ради з приводу демонтування рекламних конструкцій. У встановлений законом термін відповіді з Крижанівської сільської ради не отримала. 11 серпня 2011 р. позивач знову звернулася до Крижанівської сільської ради з черговою заявою, але не отримувала ніякої відповіді на свої звернення. Позивачу стало відомо, що виконком виніс рішення про демонтаж рекламних конструкцій. Вважаючи, що сільська рада винесла своє рішення у відношенні її рекламних конструкцій з порушенням діючого законодавства. 6 жовтня 2011 р. позивач в черговий раз написала заяву голові Крижанівської сільської ради і так відповіді не отримувала, то змушена була звернутися в прокуратуру Комінтернівського району Одеської області з скаргою на керівництво Крижанівської сільської ради, яка не реагувала на її звернення. В ході перевірки прокуратурою Комінтернівського району її заяви було встановлено, що Крижанівська сільська рада на її звернення від 13.07.2011 р. начеб-то направляла відповідь на адресу: АДРЕСА_2. Так як ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1, про що достовірно було відомо Крижанівському виконкому за п'ять років спілкування. Після звернення ОСОБА_1 до прокуратури Крижанівська сільська рада почала відповідати на її заяви, але рішення виконкому Крижанівської сільської ради від 04.07.2011р. Тільки в березні 2012 р. на запит адвоката Крижанівська сільська рада надіслала своє рішення № 243 від 04.07.2011 р. Отримавши рішення виконкому Крижанівської сільської ради № 243 від 04.07.2011 р. позивач зібрала необхідні документи для звернення з позовом до господарського суду. З адміністративним позовом з цього приводу звернулася до Комінтернівського районного суду. Постановою Комінтернівського районного суду від 12 лютого 2013 р. рішення Крижанівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області за № 243 від 4 липня 2011 р. в частині про демонтаж власних рекламних конструкції зовнішньої реклами ОСОБА_1 було визнано не чинним. Отримуючи дозвіл на розміщення рекламних конструкцій ОСОБА_1, починаючи з 2005 р. виконувала всі вимоги, які на той час ставила Крижанівська сільська рада, як власник землі. Згідно її заяви 1-а сесія 5-го скликання Крижанівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області 07.04.2006 р. винесла рішенням № 1 про надання ОСОБА_1 права на тимчасове користування місцями для розміщення зовнішньої реклами в межах території Крижанівської сільської ради, на землях, які знаходяться в її комунальній власності. У відповідності з даним рішенням сільської ради, з ОСОБА_1 як підприємцем, з одного боку і виконкомом Крижанівської сільської ради, який є робочим органом сільської ради, з іншого боку, в 2006 р. було укладено цивільно-правовий договір „на право тимчасового користування місцями для розміщення зовнішньої реклами". В подальшому цей договір було поновлено 01 грудня 2008 р, який діяв до 01.07.2013 р. 1 липня 2009 р. між сторонами було укладено додаткову угоду, якою були узгоджені нові тарифи оплати за користування місцями для розміщення зовнішньої реклами. Робочий орган сільської ради вимагав отримати дозволи на розміщення зовнішньої реклами, що ОСОБА_1 і було зроблено. На момент укладання договору на розміщення зовнішньої реклами з місцевим органом самоврядування, були вже отримання відповідні дозволи, як того вимагав робочий орган, яким був виконком Крижанівської сільської ради. Він вимагав отримати дозвіл в самому виконкомі, як власника місця розміщення реклами і більше ніяких узгоджень не вимагав. В 2006 році Крижанівською сільською радою ще не були затвердженні місцеві правила розміщення зовнішньої реклами і виконком керувався „Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами" затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України 20.12. 2003 р. за № 2037. Згідно п.16 „Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами": „Дозвіл погоджується з власником місця або уповноваженим ним органом (особою) і спеціально уповноваженим органом з питань містобудування та архітектури". Від власника місця ОСОБА_1 дозвіл отримала. Безпосередньо робочий орган Крижанівської сільської ради ніяка інших узгоджень не вимоги. Крижанівська сільська рада посилались також на те, що 01.04.2011р. була проведена нарада працівників Крижанівської сільської ради з представниками рекламних організацій, на якій було оголошено оформити всі відповідні узгодження до 20 квітня 2011 р. Даний протокол залучено до матеріалів справи і з його змісту видно, що там були зібрані представники рекламних організацій і говорилося в загальному плані, про відсутність у деяких користувачів „узгодження з відповідними службами". Конкретні організації і підприємці, та узгоджувальні служби, не називалися. З цього протоколу не можна зробити висновок, що з боку Крижанівської сільської ради були якісь претензії конкретно до ОСОБА_1, тим більше, що у неї з виконкомом Крижанівської сільської ради був укладений цивільно-правовий договір на розміщення зовнішньої реклами.

У відповідності зі ст. 41 Конституції України ст. ст. 320, 321 Цивільного Кодексу України „Право приватної власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений в його здійсненні".

Статтею 1166 ЦК України також передбачено, що «майнова школа, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Аналогічні норми містяться в Господарському кодексі України. Так. в ст. 41, де викладені загальні гарантії прав підприємців, зазначено, що „держава гарантує недоторканність майна і забезпечує захист майнових прав підприємця. Вилучення державою або органами місцевого самоврядування у підприємця основних і оборотних фондів, іншого майна допускається відповідно до статті 41 Конституції України на підставах і в порядку, передбачених законом". Збитки, завдані підприємцю внаслідок порушення громадянами чи юридичними особами, органами державної влади чи органами місцевого самоврядування його майнових прав, відшкодовуються підприємцю відповідно до цього Кодексу та інших законів".

Так, частина 1 ст. 225 ГК, яка певною мірою дублює положення ч. 2 ст. 224 ГК, зазначає, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною» В цій же статті господарського кодексу вперше зазначається про таку складову збитків, як матеріальна компенсація моральної шкоди.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 279 553,90грн., яка складається з суми шкоди демонтажем рекламних конструкцій в розмірі 122 553,90грн., неотриманого прибутку від демонтажу шести рекламних конструкцій в розмірі 157 000грн., у задоволенні моральної шкоди у розмірі 20 000грн. суд відмовляє в зв'язку з необґрунтованістю.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти пропорційно задоволенню позовних вимог на відповідача згідно зі ст.ст. 44,49 ГПК України.

Суд відмовляє у задоволенні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 8 000грн. за надання юридичних послуг, в звзяку з необґрунтованістю таких вимог.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 50, 75 ст.ст. 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов - задовольнити частково.

2. Стягнути з Крижанівській сільської ради Комінтернівського району Одеської області (67572, с. Крижанівка, вул. Ветеранів, 5, банк одержувач ГУДКСУ в Одеській області р/р 31512544700282, МФО 828011, код ЄДРПОУ 05384560) на користь Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (65111, АДРЕСА_1, банк одержувач ГУДКСУ в Одеській області р/р 31412544700282, МФО 828011, код ЄДРПОУ 05384560) - заборгованість у розмірі 279 553,90грн., яка складається з суми шкоди демонтажем рекламних конструкцій в розмірі 122 553,90грн., неотриманого прибутку від демонтажу шести рекламних конструкцій в розмірі 157 000грн.; витрати по сплаті судового збору в сумі 5 591,94грн.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10-денного строку з моменту складання повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Одеським апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 16.08.2013р.

Суддя Оборотова О.Ю.