Постанова № 33009777, 15.08.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2013 року Справа № 921/167/13-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіДерепи В.І.суддів :Грека Б.М., - (доповідача у справі), Палія В.В.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 05.06.13у справі№921/167/13-ггосподарського судуТернопільської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

доПублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз"

простягнення сумиза участю представників від:позивачаСтанішевський І.С. (дов. від 22.03.13) відповідачаЛовчук М.В. (дов. від 03.01.13)

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом про стягнення із Публічного акціонерного товариства "Тернопільгаз" (враховуючи уточнення позовних вимог) боргу, неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання на загальну суму 7 4022 7919,03 грн.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 10.04.13 (суддя

Колубаєва В.О.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 05.06.13 (колегія суддів у складі: головуючий-суддя Михалюк О.В., судді:

Новосад Д.Ф., Мельник Г.І.), позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто: 68 4510,38 грн. - інфляційних, 171 761,02 грн. - 3% річних, 67 541,86 грн. - пені, 8 946,65 грн. - судового збору. В іншій частині позову відмовлено. Судові акти у частині зменшення пені на 90% мотивовані правом, наданим п.3 ч.1 ст.83 ГПК України.

Не погоджуючись із судовими актами, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулася до Вищого господарського суду України зі скаргою, в якій просить скасувати судові акти в частині зменшення розміру пені. Свої доводи скаржник обгрунтовує прийняттям зазначених актів з порушенням норм матеріального права (ст.233 ГК України, ст.ст.549-552 ЦК України) та процесуального права (ст.ст.42, 43, 83-84 ГПК України).

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.09.11 між позивачем та відповідачем укладено договір № 14/2238/11 про купівлю-продаж природного газу, за умовами якого позивач взяв на себе зобов'язання передати у власність відповідача у 4 кварталі 2011 року та у 2012 році природний газ, ввезений на митну територію України, який використовується відповідачем для потреб суб'єктів господарювання, які виробляють теплову енергію. Пунктом 7.2 Договору сторони визначили, що у разі невиконання покупцем п.6.1 договору він зобов'язується сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення платежу.

На виконання умов договору позивачем протягом жовтня 2011 року по лютий 2012 року здійснено поставку природного газу в обсязі обсягом 5 837,000 тис.м3 на загальну суму 18 126 764,03 грн. В той час, як покупцем здійснено невчасне проведення розрахунків за поставлений природній газ, через що у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 6 096 184,43 грн. Станом на 31.01.13 заборгованість погашена, місцевим судом в частині стягнення суми основного боргу провадження припинено на підставі ст.80 ГПК України.

Скаржник не оскаржує судові акти у частині припинення провадження, стягнення 3% річних та інфляційних, тому в цій частині вони не перевіряються судом касаційної інстанції. Скарга стосується правомірності зменшення судами пені на 90%, враховуючи положення ст.83 ГПК України. При цьому скаржник вказує на те, що судами безпідставно використано такі свої права на зменшення фінансової санкції, оскільки невірно оцінені обставини щодо матеріального становища боржника, як виняткові.

Суди попередніх інстанцій, зменшуючи заявлену до стягнення пеню, взяли до уваги те, що станом на час розгляду справи відповідач у повній мірі розрахувався за одержаний природній газ, що не заперечується сторонами, відтак заборгованість за поставлений газ відсутня. Також встановлено, що невчасна оплата за одержаний газ спричинена збитками відповідача, пов'язаними з тим, що основним видом діяльності ПАТ по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз" є транспортування та постачання природного газу за регульованим тарифом за встановленими НКРЕ України цінами. Відповідно до п.1.5 Постанови НКРЕ України від 04.09.01 №983 "Про затвердження Методики розрахунку тарифів на транспортування та постачання природного газу для підприємств з газопостачання та газифікації" тарифи, визначені методикою повинні забезпечувати підприємствам з газопостачання та газифікації покриття економічно обґрунтованих витрат виробництва, отримання прибутку. Однак, всупереч вищезазначеній методиці, протягом 2001-2011 років тарифи відповідачу доводяться не у повному обсязі, в межах 60-70%, що не дає можливості своєчасно проводити розрахунки з постачальниками природного газу, а також з працівниками по зарплаті, здійснювати у визначені законодавством терміни відрахування до бюджету по податкових зобов'язаннях, проводити на належному рівні роботи по будівництву, ремонту і заміні газопроводів та обладнання на них.

Крім того, заборгованість за використаний природний газ перед позивачем виникла у зв'язку з дебіторською заборгованістю кінцевих споживачів, в тому числі, підприємств комунальної теплоенергетики та бюджетних установ і організацій, які в силу неналежного державного фінансування несвоєчасно проводили розрахунки перед ПАТ по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз", що свідчить про відсутність вини товариства в простроченні оплати.

Колегія суддів касаційного суду вважає, що зменшення пені на 90% не відповідає вимогам співрозмірності та не враховує інтереси позивача, що у свою чергу, суперечить принципу рівності сторін у господарському процесі.

Пунктом 1 ст.233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про надання відстрочки. Втім, розмір, до якого суд зменшив пеню (на 90%) не є співрозмірним, в контексті інтересів позивача та відповідача.

Тому судові акти в частині відмови у стягненні пені підлягають скасуванню з направленням справи у цій частині на новий розгляд.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Тернопільської області від 09.04.13 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 05.06.13 у справі №921/167/13-г скасувати в частині відмови у стягненні пені, справу в цій частині направити на новий розгляд до господарського суду Тернопільської області.

В решті постанову Львівського апеляційного господарського суду від 05.06.13 у справі №921/167/13-г залишити без змін.

Головуючий - суддя В. І. Дерепа

Судді Б. М. Грек

В. В. Палій