Постанова № 33009758, 14.08.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2013 року Справа № 5023/5973/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Остапенка М.І.,суддів :Гончарука П.А., Стратієнко Л.В. розглянувши касаційну скаргу Міністерства охорони здоров'я України в особі ДП "Укрвакцина"на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.06.2013 року у справі за позовомМіністерства охорони здоров'я України в особі ДП "Укрвакцина"доПАТ "Фармстандарт-біолік"простягнення коштів В С Т А Н О В И В:

у грудні 2012 року Міністерство охорони здоров'я України в особі ДП "Укрвакцина" звернулось до господарського суду з позовом, у якому просило стягнути з ПАТ "Фармстандарт-біолік" штрафні санкції у розмірі 355 769, 70 грн. за порушення умов договору № 465/21-24 від 27.11.2011 року та додаткової угоди до нього № 1 від 27.12.2011 року в частині дотримання строків поставки товару.

Рішенням господарського суду Харківської області від 18.02.2013 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача пеню в розмірі 240 009, 88 грн., штраф у розмірі 114 129, 40 грн. і 7 082, 79 грн. судового збору. В частині стягнення 1 630, 42 грн. пені відмовлено.

За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.06.2013 року рішення місцевого суду в частині стягнення 240 009, 88 грн. пені та 114 129, 40 грн. штрафу змінено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 72 002, 96 грн. пені та 34 238, 82 грн. штрафу.

Постанову у справі оскаржено в касаційному порядку й ухвалою Вищого господарського суду України від 05.08.2013 року порушено касаційне провадження у справі за скаргою позивача, у якій він посилається на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права і просить постанову скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, судова колегія вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до приписів ст.ст. 662, 663 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу, а також одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи, у строк встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 ЦК України.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами обох інстанцій, відносини сторін врегульовані договором № 465/21-24 від 27.11.2011 року, за умовами якого відповідач (постачальник) зобов'язався у 2011 році поставити товар, зазначений у специфікації (додаток 1), а Міністерство охорони здоров'я України (замовник), уповноваженим підприємством якого є ДП "Укрвакцина", оплатити такий товар за рахунок коштів державного бюджету за бюджетною програмою 2301270 "Програми і централізовані заходи з імунопрофілактики".

Відповідно до п. 5.1 договору поставка товару здійснюється у відповідності до узгодженого графіку поставки, що є невід'ємною частиною договору (п. 12.1 розділу 12 договору).

Згідно п. 4.2 договору замовник має право передбачити попередню оплату шляхом підписання відповідної додаткової угоди до договору про закупівлю, яка передбачається постановою Кабінету Міністрів України від 09.10.2006 року № 1404, і постачання здійснюється у термін до 30 календарних днів з моменту оплати у розмірі до 100 % від ціни договору на підставі рахунку, виставленого постачальником.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що у випадку затримки поставки товару понад термін, встановлений п. 5.1 договору постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення поставки товару, а за прострочення понад 30 календарних днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 % від вартості непоставленого (неприйнятого) товару, а у разі здійснення попередньої оплати постачальник, крім сплати зазначених штрафних санкцій, повертає замовнику кошти з урахуванням індексу інфляції.

27.12.2011 року між МОЗ України та відповідачем укладено додаткову угоду № 1 до договору № 465/21-24 від 27.12.2011 року, якою змінено строк постачання товару, що становить 90 календарних днів з моменту проведення попередньої оплати. Також додатковою угодою внесено зміни до п. 1.1 договору й передбачено, що замовник зобов'язується здійснити 100 % попередню оплату за товар, зазначений в специфікації, а постачальник - поставити замовнику товар на умовах укладеного договору.

Перевіряючи дотримання кожною із сторін своїх зобов'язань, суд першої інстанції та апеляційний господарський суд встановили, що замовник здійснив попередню оплату товару відповідно до умов договору, кошти на рахунок відповідача надійшли 29.12.2011 року і кінцевим терміном поставки товару є 28.03.2012 року, проте, відповідач здійснив поставку товару з простроченням обумовленого договором терміну - 23.08.2012 року, що підтверджується актом приходу товару № 155 Б (видаткова накладна № 120834 від 22.08.2012 року) на суму 1 562 792, 00 грн., завершивши поставку 28.08.2012 року згідно з актом приходу товару № 159 Б (видаткова накладна № 120838 від 27.08.2012 року), а тому, за таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність у позивача права вимагати сплати штрафних санкцій, з урахуванням відповідальності відповідача за порушення зобов'язань, передбаченої ч. 1 ст. 216, ст. 230 ГК України, ст.ст. 610-612 ЦК України, та умовами договору, обґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача пеню в розмірі 240 009, 88 грн., штраф у розмірі 114 129, 40 грн. та відмовивши, при цьому, у стягненні 1 630, 42 грн. пені на тій підставі, що сторонами у договорі не передбачено включення дня поставки товару до періоду прострочення, на який нараховується пеня, - в даному випадку 23.08.2012 року та 28.08.2012 року, і підстав для зміни судового рішення за наведених апеляційним господарським судом мотивів, які не мають істотного значення і не свідчать про можливість застосування судом повноважень наданих ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, не було.

Таким чином, постанова апеляційного господарського суду підлягає скасуванню, а рішення місцевого суду, як таке, що прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, у відповідності з матеріалами та фактичними обставинами справи, слід залишити без змін.

З огляду на наведене, керуючись ст. ст. 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.06.2013 року скасувати, а рішення господарського суду Харківської області від 18.02.2013 року залишити без змін.

Головуючий М.І. Остапенко

Судді П.А. Гончарук

Л.В. Стратієнко