Постанова № 33009648, 15.08.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2013 року Справа № 5027/815/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дерепи В.І. - доповідача (головуючого), Грека Б.М., Палія В.В.,

за участю повноважних представників:

позивача - Іванова П.О.,

відповідача -

розглянувши у відкритому засіданні касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Чернівецької області від 13.05.2013 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.06.2013 року у справі за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Фізичної особи-підприємця Луцака Тодора Лазаровича про стягнення заборгованості в сумі 2 793,35 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2012 року позивач звернувся до господарського суду Чернівецької області з позовом до відповідача про стягнення заборгованості у сумі 2 793,35 грн., у тому числі: основний борг у сумі 2 535,83 грн., пеню у сумі 26,41 грн., 3% річних у сумі 108,49 грн., 7% штрафу у сумі 10,49 грн., інфляційні 112,14 грн., судовий збір у сумі 1609,50 грн.

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 13.05.2013 року (суддя Проскурняк О.Г.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.06.2013 року, у задоволенні позову відмовлено, з підстав його необґрунтованості та недоведеності.

У касаційній скарзі позивач просить вказані судові рішення скасувати, як прийняті з порушенням норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи та на підставі встановлених в ній фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень норм матеріального і процесуального права, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як правильно було встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, позивач, звертаючись з позовом до суду, в обґрунтування своїх вимог посилався на наявність заборгованості у відповідача за природний газ, поставлений на підставі договору №264512 від 01.10.2010 року (укладення якого відповідачем не заперечується) в сумі 149,84 грн., а також на акт прийому-передачі природного газу від 31.03.2011 року, відповідно до якого відповідачем спожито природного газу в березні 2011 року на суму 2 339,37 грн., також відповідно до акта прийому-передачі від 30.04.2011 року відповідачем спожито природного газу в квітні 2011 року на суму 13,91 грн., що в загальній сумі становить 2 353,28 грн.

Розглядаючи справу та оцінюючи надані сторонами докази в їх сукупності суди попередніх інстанцій також встановили, що відповідач на спростування правової позиції позивача у даній справі, надав судам оригінал попередження про припинення газопостачання та сплату боргу, згідно з яким заборгованість відповідача перед позивачем за природний газ, поставленого на підставі договору №264512 від 01.10.2010 року, станом на 06.04.2011 року складала 2 835,93 грн. На підтвердження факту здійснення оплати за поставлений природний газ відповідно до умов договору №264512 від 01.10.2010 року, відповідачем було долучено оригінали платіжних квитанцій від 15.02.2011 року на суму 2800 грн., від 16.03.2011 року на суму 2000 грн., від 28.04.2011 року на суму 2700 грн., що в загальній сумі становить 7500 грн. (а.с.32). Окрім того, судами встановлено, що відповідач заперечував проти позовних вимог, а також проти підписання та укладання договору №264513 від 20.12.2010 року.

23.04.2013 року експертом Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Ю.В. Герцаном, на підставі ухвали господарського суду Чернівецької області від 26.03.2013 року, складено висновок експерта №461-К, згідно з яким, "підпис в графі "Покупець" в договорі поставки природного газу №264513 від 20.12.2010 р. (а.с.36-37) - виконаний, ймовірно, не Луцаком Тодором Лазаровичем, а іншою особою. Відповісти на поставлене питання в категоричній формі не виявляється можливим в зв'язку зі частковими транскрипційними розбіжностями досліджуваного підпису та зразків підпису Луцака Т.Л. Підписи в графі "керівник" в двох актах прийому-передачі природного газу від 31.12.2010 р. за лютий 2010 р. (а.с.38) та за березень 2010 р.(а.с.39) - виконані, ймовірно, не Луцаком Тодором Лазаровичем, а іншою особою. Відповісти на поставлене питання в категоричній формі не виявляється можливим в зв'язку зі частковими транскрипційними розбіжностями досліджуваних підписів та зразків підпису Луцака Т.Л.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст.34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Приймаючи оскаржувані судові рішення, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, правильно встановив, що згідно з платіжною квитанцією від 28.04.2011 року, відповідачем здійснено оплату природного газу в сумі 2 700 грн. (а.с.32), на підставі договору №264512, що перевищує вартість спожитого газу відповідно до вищевказаних актів прийому-передачі на суму 346 грн.72 коп.

З огляду на викладене, судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що доводи позивача про наявність заборгованості у відповідача за поставлений природний газ в сумі 149,84 грн. та нарахування пені в сумі 26,41 грн., 3% річних в сумі 5,19 грн., 7% штрафу в сумі 10,49 грн. за неналежне виконання відповідачем зобов'язань відповідно до умов договору №264512 від 01.10.2010 року є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості на підставі договору поставки природного газу №264513 від 20.12.2010 року також не доведенні належними та допустимими доказами, оскільки, враховуючи висновок експерта №461-К від 23.04.2013 року відсутні підстави стверджувати про факт підписання відповідачем договору поставки природного газу №264513 від 20.12.2010 року, акта прийому-передачі природного газу від 31.12.2010 року за лютий 2010 року, акта прийому-передачі природного газу від 31.12.2010 року за березень 2010 року.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Таким чином, висновки господарських судів про відсутність підстав для задоволення позову у зв'язку з недоведеністю позивачем відповідно до ст. 33, 34 ГПК України тих обставин, на які він посилався, як на підставу своїх вимог, є законними і обґрунтованими і підстав для скасування постановлених у справі рішення та постанови судом касаційної інстанції не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Чернівецької області від 13.05.2013 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.06.2013 року залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Головуючий Дерепа В.І.

С у д д і: Грек Б.М.

Палій В.В.