Постанова № 33009473, 13.08.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2013 року Справа № 902/487/13

Вищий господарський суд України у складі: суддя Львов Б.Ю. (доповідач) - головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Харченко В.М.,

розглянувши касаційні скарги військової частини А0215, м. Вінниця,

на рішення господарського суду Вінницької області від 18.04.2013

та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 19.06.2013

зі справи № 902/487/13

за позовом державного виробничо-технічного підприємства "Граніт", м. Одеса,

до військової частини А0215,

третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Головне управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області, м. Вінниця,

про стягнення 985 181,40 грн.,

та зустрічним позовом військової частини А0215 (далі - Військова частина)

до державного виробничо-технічного підприємства "Граніт" (далі - Підприємство),

третя особа на стороні Військової частини, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Головне управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області,

про стягнення 11 114,40 грн.,

за участю представників:

позивача - Мастюка Є.П.,

відповідача - не з'явився,

третьої особи - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Підприємство звернулося до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з Військової частини 985 181,40 грн. боргу, що мотивувало невиконанням відповідачем зобов'язань з оплати послуг, наданих за договором від 27.07.2012 № 133/12 (далі - Договір).

У свою чергу, Військова частина подала зустрічний позов до Підприємства про стягнення 11 114,40 грн. пені через несвоєчасне виконання останнім передбачених Договором робіт.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 18.04.2013 (суддя Яремчук Ю.О.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 19.06.2013 (колегія суддів у складі: Юрчук М.І. - головуючий суддя, судді Василишин А.Р., Крейбух О.Г.), первісний позов задоволено повністю, а зустрічний - частково: стягнуто з Підприємства 4 327,37 грн. пені; в решті позовних вимог відмовлено.

Прийняті судові рішення з посиланням на приписи статей 11, 509, 525, 526, 530, 546, 548, 549, 610, 612, 627, 629, 712 Цивільного кодексу України, статей 173, 174, 193, 218, 230, 231, 343 Господарського кодексу України та статей 1, 3, 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" мотивовано несплатою Військовою частиною коштів за надані Підприємством послуги, тоді як зустрічний позов задоволено частково з посиланням на невірне визначення періоду для нарахування пені та необхідність застосування законодавчих обмежень щодо її розміру.

У касаційних скаргах до Вищого господарського суду України Військова частина просить судові рішення зі справи скасувати в частині задоволення первісного позову, передавши справу в цій частині на новий судовий розгляд, та стосовно часткового задоволення зустрічного позову - з прийняттям нового рішення про повне задоволення зустрічних позовних вимог. Своє прохання скаржник обґрунтовує прийняттям оскаржуваних судових рішень з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Підприємство подало відзив на касаційні скарги Військової частини, в якому зазначило про безпідставність доводів скаржника та просило постанову апеляційного суду зі справи залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційних скарг.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши представника позивача, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність часткового задоволення касаційних скарг з урахуванням такого.

Місцевий та апеляційний господарські суди з дотриманням приписів згаданих норм матеріального права, на підставі ретельної оцінки поданих сторонами доказів, із наведенням у судових рішеннях необхідного мотивування, дослідивши фактичні обставини, пов'язані з наявністю Договору, його змістом та виконанням сторонами договірних зобов'язань, встановивши виконання Підприємством умов Договору з надання передбачених ним послуг, які відповідачем були прийняті без зауважень, але за які Військова частина, всупереч положенням Договору, з позивачем не розрахувалася, дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення первісних позовних вимог та стягнення з Військової частини суми основного боргу в розмірі 985 181,40 грн.

Водночас стосовно стягнення за зустрічним позовом з Підприємства 11 114,40 грн. пені на підставі пунктів 5.1, 5.8, 7.2 Договору за прострочення виконання робіт з 01.12.2012 по 21.12.2012 (0,1 % вартості послуг, надання яких було прострочено, за кожен з 20 днів прострочення) попередні судові інстанції, вірно встановивши факт 20-денного (з 01.12.2012 по 21.12.2012) прострочення з надання Підприємством послуг, зазначеної вартості (на суму 555 724,80), не лише дійшли помилкового висновку стосовно необхідності стягнення пені за 19 днів, але й безпідставно (за відсутності у Підприємства грошових зобов'язань перед Військовою частиною та без врахування особливостей суб'єктного складу сторін згідно з частиною другою статті 231 Господарського кодексу України) застосували до спірних правовідносин передбачене статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою Національного банку України.

З огляду на наведене рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів зі справи на підставі частини першої статті 11110 ГПК України підлягають скасуванню в частині відмови Військовій частині в стягненні з Підприємства пені з прийняттям нового рішення про повне задоволення зустрічних позовних вимог.

Відповідному перерозподілу підлягають й судові витрати зі справи.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги військової частини А0215 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Вінницької області від 18.04.2013 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 19.06.2013 зі справи № 902/487/13 стосовно зустрічного позову військової частини А0215 скасувати.

Зустрічний позов задовольнити повністю.

Стягнути з державного виробничо-технічного підприємства "Граніт" на користь військової частини А0215 пеню в розмірі 11 114 (одинадцять тисяч сто чотирнадцять) грн. 40 коп. та 3 441 (три тисячі чотириста сорок одну) грн. судового збору із зустрічної позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг.

3. У решті рішення господарського суду Вінницької області від 18.04.2013 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 19.06.2013 зі справи № 902/487/13 залишити без змін.

4. Видачу відповідного наказу доручити господарському суду Вінницької області.

Суддя Б.Львов

Суддя І.Бенедисюк

Суддя В.Харченко