Рішення № 33008123, 22.07.2013, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/7904/13-ц

Провадження №2/761/4385/2013

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

22 липня 2013 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Саадулаєва А.І.,

при секретарі Івченко В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Грандфінресурс» про захист прав споживачів, визнання договору недійсним та повернення сплачених коштів, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2013 року ОСОБА_1 (надалі ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Приватного підприємства «Грандфінресурс» (далі ПП «Грандфінресурс», відповідач) про захист прав споживачів, визнання договору недійсним та повернення сплачених коштів.

Просить визнати недійсним Договір №208798 від 29.03.2012 року, укладений між позивачем та відповідачем, стягнути з відповідача на користь позивача 17 670,85 грн., сплачених за договором коштів, стягнути з відповідача транспортні витрати на проїзд з м. Маріуполя до м. Києва його представників.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 29 березня 2012 року він уклав з ПП «Грандфінресурс» договір №208798, згідно з яким відповідач зобов'язався вчинити від імені позивача та за його рахунок певні юридичні дії, спрямовані на придбання товару або відповідної суми у позику на умовах діяльності програми «Альянс України». Відповідач фактично зобов'язався надати позивачу позику 80 000,00 грн. для придбання товару. Зазначена позика надається за умови внесення позивачем одноразового комісійного внеску 5 600,00 грн., адміністративного платежу в розмірі 5 600,00 грн., загального платежу в розмірі 1097,35 грн. Позивач сплатив на користь ПП «Грандфінресурс» одноразовий комісійний внесок у розмірі 5 600,00 грн., одинадцять загальних платежів в розмірі 12 070,85 грн., всього 17 670,85 грн. Позивач зазначає, що укладений договір не відповідає вимогам ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», якою заборонена нечесна підприємницька практика, яка вводить споживача в оману, зокрема така, як утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем. Також, договір не відповідає вимогам ст. 18 цього Закону, оскільки містить несправедливі умови договору. Крім того, позивач зазначає, що відповідач не перебуває на обліку в Нацкомфінпослуг та не має ліцензії на надання фінансових послуг, отже не може бути надавати позики та проводити адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах, оскільки дані послуги віднесені законом до фінансових послуг.

Ухвалою від 29.03.2013 року відкрито провадження у справі.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримували у повному обсязі, просив позов задовольнити.

ПП «Грандфінресурс» у судове засідання не направив свого представника, проте на адресу суду надійшло заперечення проти задоволення позову, в якому відповідач зазначив, що спірні правовідносини не підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів», а тому доводи позивача є необґрунтованими. Крім того, зазначав, що вид послуг, які надає ПП «Грандфінресурс» відноситься до господарських комерційних послуг, пов'язаних із контролем та посередництвом між учасниками програми «Альянс Україна» і така форма адміністрування, яку здійснює відповідач не підпадає під регулювання Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» і не підлягає ліцензуванню.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 213 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 29 березня 2012 року позивач уклав з ПП «Грандфінресурс» договір №208798, згідно з яким відповідач зобов'язався вчинити від імені позивача та за його рахунок певні юридичні дії, спрямовані на придбання товару або відповідної суми у позику на умовах діяльності програми «Альянс України».

Згідно п.1.1 договору адміністратор за згодою учасника, зобов'язується вчинити від імені та за рахунок учасника певні юридичні дії, спрямовані на придбання товару, або відповідної суми позики, зазначеної у додатку № 1 до даного договору, на умовах діяльності програми «Альянс Україна», що міститься в додатку №2, який є невід'ємною частиною цього договору, у тому числі сформувати реєстр учасників, забезпечити його адміністрування, організувати та проводити захід по розподілу грошового фонду, здійснити оплату товару на користь учасника або надати учаснику відповідну суму позики.

Відповідно до п.п. 2.1.1, 2.1.2 договору учасник системи сплатити одноразовий комісійний внесок у день підписання сторонами даного договору та адміністративний платіж, який сплачується не пізніше 15 календарних днів з моменту отримання дозволу; своєчасно, не пізніше 15 числа кожного місяця, сплачує загальний платіж, який включає чистий внесок, за рахунок якого адміністратор здійснює оплату вартості товару чи надає відповідні суми у позику, та адміністративні витрати, що є платою за послуги адміністратора з організації діяльності програми.

Із умов програми «Альянс Україна» (додаток №2 до договору) вбачається, що дозвіл, який надається адміністратором, є правом на отримання товару, на підставі якого адміністратор проводить оплату товару, організовує його передачу у власність учасника або надає відповідну суму у позику. Дозвіл надається учаснику за результатами заходу по розподілу грошового фонду. При цьому, фонд групи - це сума чистих внесків, сплачених учасниками, що витрачаються на їх користь і знаходяться на спеціальному рахунку адміністратора в банківській установі.

На виконання умов договору №208798 позивач сплатив на користь ПП «Грандфінресурс» комісійний внесок у розмірі 5 600,00 грн., одинадцять загальних платежів у розмірі 12 070,85 грн., всього 17 670,85 грн.

Із умов договору вбачається, що ОСОБА_1 сплачував зазначені кошти не за сам товар, тобто гроші, які він мав намір отримати у позику, а за дозвіл отримати позику. Передбачувана позика сплачується із коштів учасників групи і ні договір, ні умови програми «Альянс Україна» не передбачають залучення власних коштів товариства.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч.2 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

За положеннями ч. 1, п. 7 ч. 3, ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Забороняються як такі, що вводять в оману: утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Таким чином, указаний Закон установив недійсність правочинів, здійснених із використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема у введенні в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів з метою реалізації діяльності пірамідальної схеми.

У разі, якщо споживач сплачував кошти не за сам товар, а за можливість одержання права на купівлю товару, а суб'єкт підприємницької діяльності без залучення власних коштів формував групи клієнтів, за рахунок коштів яких здійснювалась передача права на купівлю товару одному з учасників групи, що є компенсацією за рахунок коштів інших учасників групи, залучених до умов діяльності відповідної системи, укладений між сторонами договір не є угодою про посередницьку діяльність; діяльність підприємця з реалізації такої системи є такою, що вводить споживача в оману (постанова Верховного суду України від 23 травня 2012 року у справі №6-35 цс 12).

Враховуючи, що при укладені договору ПП «Грандфінресурс» діяло недобросовісно, внаслідок здійснення нечесної підприємницької практики, яка полягає у введенні в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів з метою реалізації діяльності пірамідальної схеми, позовна вимога про визнання недійсним Договору №208798 від 29.03.2012 року, укладеного між позивачем та відповідачем підлягає до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Враховуючи, що на виконання умов договору №208798 позивач сплатив на користь ПП «Грандфінресурс» комісійний внесок у розмірі 5 600,00 грн., одинадцять загальних платежів в розмірі 12 070,85 грн., всього 17 670,85 грн., то дані грошові кошти підлягають поверненню позивачу.

Судові витрати позивача про стягнення з відповідача транспортних витрат на проїзд з м. Маріуполя до м. Києва його представників не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Згідно з ст. 85 ЦПК України витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їх представників, а також найманням житла, несуть сторони. Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, та її представникові сплачуються іншою стороною добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати. Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду, встановлюється постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 р. № 590.

Отже, ЦПК України передбачено компенсацію стороні, на користь якої ухвалено рішення лише добових та втраченого заробітку, проте не передбачено компенсацію витрат пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту. Такі витрати несе сторона, яка залучила відповідного представника.

Керуючись ст. ст. 3, 57-61, 208, 209, 213, 214, 215, 218, 223 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати недійсним Договір №208798 від 29.03.2012 року, укладений між Приватним підприємством «Грандфінресурс» та ОСОБА_1.

Стягнути з Приватного підприємства «Грандфінресурс»(код 31469012) на користь ОСОБА_1(і.н. НОМЕР_1) 17 670(сімнадцять тисяч шістсот сімдесят) 85 коп., сплачених за договором №208798 коштів.

Стягнути з Приватного підприємства «Грандфінресурс» (код 31469012) на користь державного бюджету 344(триста сорок чотири)грн. 10 коп.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення, а рішення яке було ухвалено без участі особи, яка її оскаржує протягом десяти днів з дня отримання копії рішення. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва.

Суддя: