Рішення № 33005832, 31.07.2013, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 734/670/13-ц Провадження № 22-ц/795/1744/2013 Головуючий у I інстанції - Іванюк Т. І. Доповідач - Висоцька Н. В.Категорія - цивільна

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2013 року м. ЧернігівАПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого-судді Висоцької Н.В.

суддів: Шитченко Н.В., Євстафіїва О.К.

при секретарі - Зіньковець О.О.,

за участю представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 07 червня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО-Україна" про стягнення страхового відшкодування,

В С Т А Н О В И В :

В березні 2013 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до ПАТ «Акціонерна страхова компанія «ІНГО-Україна» про стягнення страхового відшкодування в розмірі 51 000 грн. Позовні вимоги мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_2, керуючи автомобілем «Мазда СХ7», реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ДСП «Чорнобильська АЕС» та застрахований в ПрАТ «АСК «ІНГО-Україна», на автодорозі Київ-Чоп-Нові Яриловичи, здійснив наїзд на ОСОБА_4, в результаті чого останній був смертельно травмований та загинув на місці пригоди. Ліміт відповідальності страховика становить 50 00 грн. ОСОБА_1 вказує на те, що вона, як інвалід III групи, на день смерті сина ОСОБА_4 перебувала на його утриманні, тому у вищевказаній ДТП вона втратила годувальника, тому просить стягнути на свою користь із ПАТ «Акціонерна страхова компанія «ІНГО-Україна» страхове відшкодування в розмірі 51 000 грн.

Рішенням Козелецького районного суду від 07.06.2013 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ «Акціонерна страхова компанія «ІНГО-Україна» про стягнення страхового відшкодування відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що оскаржуване рішення суду є незаконним, оскільки судом під час ухвалення рішення не було враховано те, що суд, посилаючись на норму ст. 27.2 ЗУ «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відмітив, що у зв»язку із смертю годувальника в результаті ДТП, право на страхове відшкодування мають непрацездатні батьки, до відновлення працездатності, якою і являється позивачка по справі. Судом не враховано положення статті 1200 ЦК України, що призвело до ухвалення помилкового по суті рішення.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з"ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового або зміни рішення є невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи і неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції послався на те, що позивачем не доведено факту перебування її на утриманні померлого сина ОСОБА_4, а також те, що ОСОБА_1 хоча і є інвалідом III групи, працездатність якої обмежена, але вона є працездатною особою, при цьому мала постійне джерело для існування у вигляді пенсії.

Проте з таким висновком місцевого суду не може погодитись апеляційний суд, оскільки він суперечить вимогам чинного законодавства.

Згідно п. 22.1 ст. 22 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (ред. 02.12.2010 року) при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 23 вказаного Закону закріплено, що шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого у результаті дорожньо-транспортної пригоди, є шкода (в тому числі моральна шкода), пов'язана із смертю потерпілого.

Приписами ст. 27 цього Закону визначено, що право на отримання відшкодування за шкоду, пов'язану із смертю потерпілого, мають особи, які знаходилися на утриманні потерпілого, та особи, які взяли на себе витрати з поховання. У зв'язку із смертю годувальника в результаті дорожньо-транспортної пригоди право на страхове відшкодування мають мають непрацездатні батьки, до відновлення працездатності. У зв'язку із смертю годувальника відшкодовується частина неотриманих доходів потерпілого, яка кожному утриманцю належала б при його житті, за вирахуванням пенсій, наданих утриманцям внаслідок втрати годувальника. Порядок вирахування відшкодування утриманцям визначає Кабінет Міністрів України, а саме Порядком проведення розрахунку розміру страхового відшкодування утриманцям у зв'язку із смертю годувальника внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2004 р. № 1776. Вказаний нормативний акт встановлює порядок розрахунку розміру страхового відшкодування, що виплачується утриманцям у зв'язку із смертю годувальника внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - страхове відшкодування) виходячи із середньомісячного доходу померлого. Зазначений Порядок допускає можливість виплати страхового відшкодування одноразово.

Частиною 3 статті 1200 ЦК України передбачено, що особам, які втратили годувальника, шкода відшкодовується в повному обсязі без урахування пенсії, призначеної їм внаслідок втрати годувальника та інших доходів.

Суд першої інстанції дані вимоги закону та обставини справи не врахував, а тому помилково прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року близько 17 год. 00 хв. ОСОБА_2 керуючи автомобілем марки «Мазда СХ 7», реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить ДСП «Чорнобильська АЕС», рухаючись по лівій смузі автодороги «Київ - Чернігів - Н.Яриловичі» у напрямку м. Чернігова, на 62 км + 520 м, Козелецького району Чернігівської області, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_4, який від отриманих тілесних ушкоджень помер на місці.

Постановою старшого слідчого СУ УМВС України в Чернігівській області капітана міліції І.П. Адаменко від 25 лютого 2011 року відмовлено в порушенні кримінальної справи по факту даного ДТП за відсутності в діях ОСОБА_2 складу злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України (а.с. 2).

Відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/5650452 на момент вчинення дорожньо - транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність власника автомобілю „Мазда СХ-7», реєстраційний номер НОМЕР_2, була застрахована ПрАТ «АСК „ІНГО-Україна", ліміт відповідальності за шкоду заподіяну життю та здоров'ю (на одного потерпілого) становив 51000 грн. (а.с. 8).

Відповідно до копії свідоцтва про народження (а.с. 9) померлий ОСОБА_4 є сином ОСОБА_1

Згідно копії посвідчення (а.с. 6) серії НОМЕР_3, ОСОБА_1 має III групу інвалідності, яка встановлена з дитинства безстроково, внаслідок чого отримує пенсію. На момент настання страхового випадку розмір пенсії позивачки ОСОБА_1 становив 756,27 грн.

Непрацездатними громадянами, як це передбачено ст. 1 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", є особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку або визнані інвалідами, у тому числі діти-інваліди, а також особи, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до цього Закону.

Суд першої інстанції помилково прийшов до висновку, що підставою для відмови в задоволенні позову є те, що позивачка є працездатною особою, оскільки спеціальний закон, яким врегульовані дані правовідносини, а саме ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", не пов»язує право на отримання відшкодування за шкоду пов»язану зі смертю потерпілого, зі встановленням факту непрацездатності особи, яка була на утриманні потерпілого, крім того не може бути підставою для відмови в задоволенні позову і факт отримання пенсії позивачем.

Відповідно до наданої копії трудової книжки позивачка ОСОБА_1 не працює з липня 2005 року.

Довідкою виконкому Омелянівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області № 103 від 09.04.2013 року, виданої гр. ОСОБА_1, підтверджено, що на день смерті свого ситна ОСОБА_4 вони проживали разом, дійсно вели спільне господарство: син приймав безпосередню участь в обробітку присадибної земельної ділянки, доглядав за домашнім господарством (а.с. 37). Таким чином, виходячи з наявності доказів ведення спільного господарства та з розміру земельної ділянки, а саме 0,49 га, яку обробляла позивачка ОСОБА_1 на день смерті сина ОСОБА_4, слід дійти висновку що за відсутності оплачуваної роботи надана допомога потерпілим при веденні домашнього господарства була основним і постійним джерелом існування позивачки.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції, безпідставно не врахував обставини встановлені рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 21.11.2012 року (а.с. 12-14), , а саме, що на момент смерті ОСОБА_4 його сім»я складалась із чотирьох осіб, а саме померлого ОСОБА_4, його матері - ОСОБА_1 та дітей ОСОБА_6 і ОСОБА_7, тобто суд одноразове відшкодування розраховував виходячи з 4 членів сім»ї.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача страхового відшкодування, колегія суддів приходить до висновку, що за наявності вище перелічених обставин, позивачка ОСОБА_1 має право на довічне відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого.

Разом з тим, враховуючи ліміт відповідальності, який встановлений в полісі в сумі 51 тисяча гривень, слід дійти висновку про стягнення відшкодування в межах ліміту, з врахуванням нульової франшизи.

Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції, на підставі п. 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового рішення про задоволення позову ОСОБА_1 до ПАТ «Акціонерна страхова компанія «ІНГО-Україна» про стягнення страхового відшкодування.

Відповідно до правил п. 5 ст. 88 ЦПК України, оскільки апеляційний суд ухвалює нове рішення, слід провести розподіл судових витрат, а саме стягнути з Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО-Україна" на користь держави у відшкодування судових витрат 765 гривень 00 копійок(510 грн. + 255 грн.), оскільки позивач був звільнений від оплати судових витрат при подачі позову та апеляційної скарги. ( р/р № 31210206780002 в ГУДКСУ у Чернігівській області, МФО 853592, отримувач УК у м. Чернігові/м. Чернігів/22030001, код ЄДРПОУ 38054398.

Керуючись ст. 27 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст. ст. 88, 303, 307, п. 4 ч. 1 ст. 309, 314, 316-317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

В И Р І Ш И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 07 червня 2013 року скасувати.

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО-Україна" на користь ОСОБА_1 одноразово страхове відшкодування в сумі 51 000 (п'ятдесят одна тисяча) гривень 00 копійок.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО-Україна" на користь держави у відшкодування судових витрат 765 гривень 00 копійок ( р/р № 31210206780002 в ГУДКСУ у Чернігівській області, МФО 853592, отримувач УК у м. Чернігові/м. Чернігів/22030001, код ЄДРПОУ 38054398.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: