Ухвала суду № 33005830, 29.07.2013, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 2523/2549/2012 Провадження № 22-ц/795/1715/2013 Головуючий у I інстанції -Кухта В. О. Доповідач - Висоцька Н. В.Категорія - цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2013 року м. ЧернігівАПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого-судді Висоцької Н.В.

суддів: Шитченко Н.В., Шарапової О.Л.

при секретарі - Зіньковець О.О.,

за участю ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Харківського національного університету внутрішніх справ на рішення Чернігівського районного суду від 01 лютого 2013 року по справі за позовом Харківського національного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення витрат пов'язаних з навчанням та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Харківського національного університету внутрішніх справ про визнання недійсною угоди,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Чернігівського районного суду від 01 лютого 2013 року у задоволенні позову Харківського національного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення витрат пов'язаних з навчанням, та задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Харківського національного університету внутрішніх справ про визнання недійсною угоди відмовлено в повному обсязі.

В апеляційній Харківський національний університет внутрішніх справ просить скасувати зазначене рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення суду винесено з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що на підставі угоди про підготовку фахівців в Національному університеті внутрішніх справ за державним замовленням укладеної між університетом та ОСОБА_1 10.10.2001 року, останній навчався у навчальному закладі за державним замовленням з 04.08.2001 по 23.06.2006 року та відповідно до п. 2.5, 3, 7 Угоди зобов'язувався відшкодувати фактичні витрати, пов'язані з його утриманням під час навчання в університеті у разі звільнення з органів внутрішніх справ після закінчення навчання до встановленого трирічного терміну перебуванні на службі. Разом з тим відповідач, після закінчення навчання за державним замовленням у вищому навчальному закладі системи МВС України, прослужив в органах внутрішніх справ лише один рік та один місяць, порушивши при цьому взяті на себе зобов'язання відповідно до укладеної Угоди. Апелянт вказує, що з причин, які не залежали від позивача, інформація стосовно звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ України надійшла до ХНУВС лише 13.02.2012 року в листі УМВС України в Чернігівській області від 09.02.2012 року № 412-303, тому, відповідно до п. 1 ст. 261 ЦПК України, перебіг строку позовної давності необхідно обраховувати саме з 13.02.2012 року, проте суд першої інстанції належним чином вказану обставину не дослідив.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом встановлено, що відповідно до угоди про підготовку фахівців в Університеті внутрішніх справ за державним замовленням із осіб цивільної молоді, рядового і молодшого начальницького складу органів внутрішніх справ України та їх працевлаштування від 10.10.2001 року укладеної між Університетом та ОСОБА_1, останній повинен був відшкодувати вартість навчання в разі звільнення з органів внутрішніх справ до закінчення 3-річного терміну перебування на службі за власним бажанням без поважних причин. Строк дії угоди зазначено до 1 липня 2009 року (а.с.4).

Наказом №170 о/с від 23.06.2006 року ОСОБА_1 відраховано зі складу курсантів та направлено для подальшого проходження служби у розпорядження територіальних підрозділів МВС України (а.с. 6).

Наказом №168 о/с від 30.07.2007 року ОСОБА_1 було звільнено з органів МВС в запас за власним бажанням (а.с.7).

Відмовляючи в задоволені первісного та зустрічного позовів, місцевий суд посилався на те, що відповідно до умов спірної угоди вона діє до 01.07.2009 року і саме з цієї дати починається перебіг трирічного строку позовної давності, про застосування наслідків спливу строку позовної давності заявлялось ОСОБА_1, тому за ч. 3 та 4 ст. 267 ЦК України це є підставою для відмови у позові. Суд також вказав, що зустрічний позов також не підлягає задоволенню через сплив строку позовної давності, про що зазначалось представником ХНУВС.

З даними висновками суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд, так як судом першої інстанції обставини справи з"ясовані в обсягу, необхідному для правильного вирішення спору, відповідно до встановлених обставин, правильно визначено суть і характер правовідносин сторін та норми матеріального права, що їх регулюють.

Рішення суду в частині відмови в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Харківського національного університету внутрішніх справ про визнання недійсною угоди сторонами не оскаржується.

Доводи апеляційної скарги, що інформація стосовно звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ України надійшла до ХНУВС лише 13.02.2012 року в листі УМВС України в Чернігівській області від 09.02.2012 року № 412-303, тому, відповідно до п. 1 ст. 261 ЦПК України, перебіг строку позовної давності необхідно обраховувати саме з 13.02.2012 року, не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду І інстанції перевірено в межах доводів апеляційної скарги і підстав для його скасування не встановлено.

Оскаржуване рішення ґрунтується на повно та всебічно досліджених доказах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують та не містять передбачених законом підстав для скасування вірного по суті рішення, яке відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Харківського національного університету внутрішніх справ відхилити.

Рішення Чернігівського районного суду від 01 лютого 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: