Ухвала суду № 33005422, 12.08.2013, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження: 22ц/790/3043/2013 Головуючий І інстанції -

Справа: №2034/9959/2012 Юдін Є.О.

Категорія: договірні Доповідач - Костенко Т.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого-судді: Костенко Т.М.,

суддів: Міненкової Н.О., Ларенка В.І.

при секретарі Галушко Т.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3, на рішення Харківського районного суду Харківської області від 20 лютого 2013 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії» до ОСОБА_2, ОСОБА_4, Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія «Актив-OIJI» про звернення стягнення майно,

встановила:

Позивач звернувся до суду до відповідачів з позовом, який уточнював та остаточно просив в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 184-Н/08/12/Ф0/П від 03 листопада 2008 року у розмірі 4 400 151,53 грн., звернути стягнення за іпотечними договорами від 03 листопада 2008 року на садовий будинок та земельну ділянку, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 на території Русько-Тишківської сільської ради, яка належить ОСОБА_4 та звернути стягнення на нежитлову будівлю АГЗС літ. «А-1» загальною площею 31,4 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та належить Товариству з обмеженою повідальністю Компанія «Актив-ОІЛ», шляхом її продажу на публічних торгах.

В обґрунтування своїх позовних вимог банк посилається на те, що 03 листопада 2008 року між позивачем та ОСОБА_2 був укладений Кредитний договір № 184-Н/08/12/Ф0/П, за умовами якого позивач надав їй кредитні кошти у загальному розмірі 2 080 000 гривень зі сплатою 20,5 % річних та кінцевим терміном повернення 03 листопада 2018 року. Додатковою угодою від 18 березня 2008 року до договору, сторонами змінено графік повернення загальної заборгованості. В забезпечення виконання зобов'язання за вказаним кредитним договором між позивачем та повідачем ОСОБА_4 03 листопада 2008 року укладено нотаріально посвідчений договір іпотеки, відповідно до умов якого останній передав в іпотеку, належний йому на праві власності: садовий будинок та земельну ділянку, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 на території Русько-Тишківської сільської ради. Також в забезпечення виконання зобов'язання ОСОБА_2 за вищевказаним договором, 03 листопада 2008 року між позивачем та відповідачем, Товариством з обмеженою повідальністю Компанія «Актив-ОІЛ», укладено нотаріально посвідчений договір іпотеки, відповідно до умов якого, компанія передала з іпотеку, належну їй на праві власності: нежитлову будівлю (АГЗС) літ. «А-1» загальною площею 31,4 кв. м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Станом на жовтень 2010 року відповідач ОСОБА_2 припинила виконання умов договору кредиту в результаті чого, утворилась заборгованість у розмірі 4400151,53 гривні, складається з: суми загальної заборгованості у розмірі 2 028 000,01 грн.; суми поточної заборгованості за відсотками у розмірі 600 955,23 гривні; пені по простроченому кредиту у розмірі 14687 34,50 гривень; пені за прострочення сплати відсотків з користування кредитом у розмірі 302 461,79 гривень. Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 11 травня 2010 року з відповідача ОСОБА_2 стягнуто суму заборгованості за кредитним договором № -Р/08/12/Ф0/П від 03 листопада 2008 року у розмірі 2 246 575,06 гривень. Відповідно іпотечних договорів, у разі невиконання або неналежного виконання ОСОБА_2 своїх зобов'язань за кредитним договором, позивач має право задовольнити свої вимоги за рахунок звернення стягнення на предмети іпотеки, Відповідно до ст. 38 Закону України «Про іпотеку», визначити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом застосування процедури продажу предмету іпотеки, початкову ціну предметів іпотеки встановити відповідно до проведеної оцінки.

Рішення судом ухвалювалось за відсутністю сторін.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області позов задоволено частково. В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором № 184-Н/08/12/Ф0/П від 03 листопада 2008 року у розмірі 4400151, 53 грн., звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: на садовий будинок літ. А-1, загальною площею 197,8 кв. м., житловою площею 88,7 кв. з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 на території Русько-Тишківської сільської ради, та належать ОСОБА_4; на земельну ділянку, площею 0,0727 га., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 на території Русько-Тишківської сільської ради, та належить ОСОБА_4; на нежитлову будівлю (АГЗС) літ. «А-1» загальною площею 31,4 кв. м , яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. та належить Товариству з обмеженою відповідальністю Компанія «Актив-ОІЛ». Визначено спосіб реалізації предметів іпотеки відповідно до ст. 41 Закону України «Про іпотеку», шляхом застосування процедури реалізації предметів іпотеки на прилюдних торгах. Початкову ціну реалізації встановлено на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Вирішене питання про стягнення судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2, ОСОБА_3, просить скасувати рішення суду, як таке, що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, вважають, що судом невірно дана оцінка обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення спору.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

У відповідності до ст.11 та ч.1 ст.303 ЦПК України суд першої інстанції розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог, а апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Як встановлено в суді першої інстанції, підтверджено наявними у справі доказами та не заперечується сторонами, 03 листопада 2008 року між Публічним акціонерним вариством «Дочірній банк Сбербанку Росії» та ОСОБА_2 був ладений кредитний договір № 184 Н/08/12/Ф0/П, за умовами якого позивач надав відповідачу кредитні кошти в у розмірі 2080000 гривень зі сплатою 20,5 % річних та кінцевим терміном повернення 03 листопада 2018 року. Додатковою угодою від 18 березня 2008 року до договору сторонами змінено графік вернення загальної заборгованості. В забезпечення виконання зобов'язання за вказаним кредитним договором з боку ОСОБА_2 між позивачем та відповідачем ОСОБА_4 03 листопада 2008 року укладено нотаріально посвідчений договір іпотеки, відповідно до умов якого, останній передав в іпотеку, належний йому на праві власності: садовий будинок та земельну ділянку, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 на території Русько-Тишківської сільської ради. Договір посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6, реєстр № 2338.

Крім того, в забезпечення виконання зобов'язання з боку ОСОБА_2 за вищезазначеним кредитним договором між позивачем та відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія «Актив-ОІЛ», 03 листопада 2008 року укладено нотаріально посвідчений договір іпотеки, відповідно до умов якого, товариство передало в іпотеку, належні йому на праві власності: нежитлову будівлю (АГЗС) літ. «А-1» загальною площею 31,4 кв. м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1. Договір посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6, реєстр № 2326.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 зобов*язання за кредитним договором від 03 листопада 2008 року станом на 15 жовтня 2010 року виконувати припинила, в зв*язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 4 400 151, 53 гривні.

Відповідно до ч. 2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції з посиланням на ст.33 Закону України «Про іпотеку», виходив з того, що відповідачкою ОСОБА_2 зобов*язання за кредитним договором не виконуються, а тому позивач вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Судова колегія погоджується з таким висновком суду, оскільки він відповідає вимогам Закону та узгоджується з матеріалами справи.

Одним з доводів апелянта є посилання на можливість подвійного стягнення боргу за кредитним договором з ОСОБА_2, оскільки за рішенням Шевченківського районного суду м.Харкова від 11 травня 2010 року з неї на користь позивача вже стягнута сума такого боргу в розмірі 2246575,06 гривень.

Судова колегія вважає такий довід безпідставним, виходячи з роз*ясень Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ N 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», пунктом 9 якого передбачено, що право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК, статті 3 і 4 ЦПК ).

Задоволення позову кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави не є перешкодою для пред'явлення позову про стягнення заборгованості з поручителя за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду справи заборгованість за кредитом не погашена. Задоволення позову кредитора про стягнення заборгованості з поручителя не є перешкодою для пред'явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави з метою погашення заборгованості за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду спору заборгованість за кредитом не погашена.

Погоджується судова колегія також і з висновком суду першої інстанції в частині визначення способу реалізації предмету іпотеки у відповідності до ст..41 Закону України «Про іпотеку», оскільки доказам по справі в цій частині дана об*єктивна оцінка і зроблений вірний висновок.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Інші доводи, викладені представником ОСОБА_2, ОСОБА_3, в апеляційній скарзі висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для скасування чи зміни ухваленого у справі рішення.

За таких обставин судова колегія приходить до висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 308, 315, 319, 218 ЦПК України, судова колегія, -

У х в а л и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2, ОСОБА_3, відхилити.

Рішення Харківського районного суду Харківської області від 20 лютого 2013 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий-суддя -

Судді -