Ухвала суду № 33003773, 15.08.2013, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 538/538/13-ц

Номер провадження 22-ц/786/3011/2013

Головуючий у 1-й інстанції Крекотень С.А.

Доповідач Кривчун Т. О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2013 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області у складі:

Головуючого: судді Кривчун Т.О.,

Суддів: Дряниці Ю.В., Карнауха П.М.

при секретарі -Філоненко О.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко"

на рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 10 липня 2013 року

по справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -

В С Т А Н О В И Л А:

21.03.2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом до Приватного акціонерного товариства «Райз-Максимко» (далі - ПрАТ «Райз-Максимко»), в якому, з урахуванням змінених позовних вимог, остаточно прохав стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за 42 дні затримки виплати всіх сум при звільненні 18.01.2013 року, який складає 22290,24 грн.

В обґрунтування позову посилається на те, що з 05.06.2012 року по 18.01.2013 року працював у Червонозаводській філії ПрАТ «Райз-Максимко» вантажником. 18.01.2013 року звільнений з займаної посади на підставі п.2 ч.1 ст.36 КЗпП України у зв'язку із закінченням строку договору. В день звільнення не працював, його зміна була вихідна, але він усно звернувся до розрахункового відділу ПрАТ «Райз-Максимко» з питанням щодо отримання розрахункових коштів. У день звільнення йому не було проведено виплату всіх сум, у зв»язку з тим, що, як пояснили працівники бухгалтерії, головний бухгалтер та директор Червонозаводської філії ПрАТ «Райз-Максимко», розрахувати в день звільнення не мають можливості, оскільки не здані наряди на виконані роботи та через відсутність коштів.

Зазначає, що трудова книжка була видана йому 18.01.2013 року, а виплату всіх належних йому сум було здійснено 28.02.2013 року шляхом перерахунку коштів на його банківський рахунок, при цьому затримка розрахунку при звільненні склала 42 дні. Середньоденна заробітна плата згідно довідки про доходи становить 530,72 грн., тому середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні складає 22290,24 грн.

Рішенням Лохвицького районного суду Полтавської області від 10 липня 2013 року стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Райз-Максимко» (вул. Матросова,10, м. Червонозводське, Лохвицький район, Полтавської області, 37240. код ЄДРПОУ 30382533) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 37240, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 22290,24 грн. (двадцять дві тисячі двісті дев'яносто грн. 24 коп.) середнього заробітку за час затримки при звільненні.

Вирішено питання стягнення судових витрат.

Не погодившись із рішенням місцевого суду, його в апеляційному порядку оскаржило ПрАТ «Райз-Максимко», представник якого в апеляційній скарзі, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також на те, що місцевим судом не застосовано норми матеріального права, які підлягали застосуванню до даних правовідносин, просить рішення суду скасувати, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

Зазначають, що 18.01.2013 року ОСОБА_1 звільнений із займаної посади вантажника на підставі п.2 ч.1 ст.36 КЗпП України у зв'язку із закінченням строку договору. У день звільнення позивач не працював, про що свідчить табель обліку робочого часу. Вимога про проведення розрахунку від позивача на адресу підприємства не надходила. Проведення виплати всіх сум, що належали позивачу, було здійснено 28.02.2013 року, шляхом перерахунку коштів на банківський рахунок позивача.

Вважають, що у зв'язку з відсутністю вимоги про розрахунок відсутня і прострочка у його проведенні.

Перевіривши матеріали справи, з'ясувавши межі апеляційного оскарження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з підстав, визначених статтею 308 ЦПК України.

У відповідності до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ч.3 ст.10, ч.1ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Частиною 4 статті 60 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин.

Місцевим судом установлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 з 04.06.2012 року працював вантажником у Червонозаводській філії Приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко".(а.с.48).

На підставі наказу № 257-к від 18.01.2013 року звільнений з роботи 18.01.2013 року згідно п.2 ст.36 КЗпП України у зв'язку із закінченням строку трудового договору (а.с.7).

Згідно довідки про доходи №45 від 07.03.2013 року загальна сума доходу ОСОБА_1 з 01 серпня 2012 року по 18 січня 2013 року становить 52063,33 грн. (а.с.8).

Статтею 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

У відповідності до статті 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

За змістом статті 117 КзПП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у встановлені законодавством строки, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Установлено, що в день звільнення 18.01.2013 року ОСОБА_1 не працював (а.с.35), однак перебував на робочому місці, отримав у цей день трудову книжку та звернувся в усній формі до бухгалтерії та керівництва підприємства щодо проведення розрахунку при звільненні. Однак, усі належні йому суми у цей день виплачено не було через відсутність коштів та у зв»язку з тим, що не були здані наряди на виконані роботи.

Заборгованість по заробітній платі остаточно була виплачена позивачу 28.02.2013 року (а.с.13).

Таким чином, затримка у виплаті заробітної плати тривала в період з 18.01.2013 року по 28.02.2013 року та склала 42 дні.

Пунктами 20,25 Постанови «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» №13 від 24.12.1999 року Пленум Верховного Суду України роз»яснив, що, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Непроведення розрахунку з працівником у день звільнення є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП.

У відповідності до п.21 постанови №13 від 24.12.1999 року, при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995р. №100 (з наступними змінами і доповненнями).

Пунктом 2 Постанови КМУ №100 від 08.02.1995р. визначено, що період, за який беруться дані для розрахунку середньомісячного заробітку беруться два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Пунктом 8 Постанови КМУ № 100 від 08.02.1995р. передбачено, що середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, проводяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, які мають бути оплачені середнім заробітком.

При звільненні позивача з роботи 18.01.2013 року для розрахунку беруться виплати за листопад та грудень місяці 2012 року.

За листопад 2012 року позивачеві, згідно розрахункового листка, нараховано 10515,23грн., при цьому він відпрацював 136 годин (до розрахунку не включено оплату лікарняного).

У грудні 2012 року позивачеві, згідно розрахункового листка, нараховано 11246,81 грн. за відпрацьовані 192 години.

За два календарні місяці позивачеві нараховано 21762,04грн. за відпрацьовані 328 годин.

Таким чином, середньоденна заробітна плата буде становити 530,72 грн. (21762,04грн. : 328х8).

З огляду на те, що затримка розрахунку при звільненні склала 42 дні, суд першої інстанції правильно визначив розмір середнього заробітку в сумі 22290,24грн. (530,72 грн.х42)., який підлягає виплаті позивачу за час затримки розрахунку при звільненні.

Апеляційна скарга не містять нових фактів чи засобів доказування, які б спростували висновки суду першої інстанції, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, тому підстав для її задоволення не вбачається.

За результатами апеляційного розгляду колегія суддів приходить до висновку, що при вирішенні спору по суті місцевим судом були вірно враховані та застосовані норми матеріального права, а також у повному обсязі з'ясовані та правильно встановлені фактичні обставини по справі, та їм дано належну правову оцінку.

Виходячи з ч.1 ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.303,307,308,315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко", - відхилити.

Рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 10 липня 2013 року, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею чинності.

ГОЛОВУЮЧИЙ /підпис/ Т.О. Кривчун

СУДДІ /підпис/ Ю.В. Дряниця /підпис/ П.М. Карнаух

ЗГІДНО:

Суддя Апеляційного суду Полтавської області Т.О. Кривчун