Постанова № 33003072, 12.08.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" серпня 2013 р. Справа №922/999/13-г

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Барбашова С.В., суддя Білецька А.М., суддя Гончар Т.В.

при секретарі Гурдісовій Н.В.

за участю представників сторін:

позивача - Мозгова О.С., дов. №08/05-2013 від 20.05.2013р.

відповідача - Єлісєєв А.В., дов. б/н від 12.04.2013р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТОВ Торговий дім "РМСЗ" м. Харків (вх. №1466 Х/3-10)

на рішення господарського суду Харківської області від 22.04.2013р. у справі №922/999/13-г (суддя Сальнікова Г.І.)

за позовом Дочірнього підприємства "Ружин-молоко", смт. Ружин, Житомирська обл.

до ТОВ "Торговий дім "РМСЗ", м. Харків

про стягнення 144019,53 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2013р. позивач - ДП "Ружин-молоко" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, який в подальшому було уточнено, про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "РМСЗ" заборгованості у сумі 133251,64 грн., з яких 113317,68 грн. - сума боргу, 8429,82 грн. - сума пені, індексація - 4841,02 грн., 6663,12 грн. - 3% річних., яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором №15-07/10, укладеним між сторонами 15.07.2010 р. Також просив покласти на відповідача судові витрати.

Рішенням господарського суду Харківської області від 22.04.2013р. у справі №922/999/13-г позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Торговий дім "РМСЗ" на користь Дочірнього підприємства "Ружин-молоко" суму боргу за договором в розмірі 113317, 68 грн., пеню в розмірі 8419,05 грн., 3 % річних в розмірі 6660,56 грн., інфляційні в розмірі 1587,35 грн. та судовий збір в розмірі 2599,70 грн.

Відповідач з рішенням господарського суду Харківської області від 22.04.2013р. у справі №922/999/13-г не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій з урахуванням доповнень, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Витрати по сплаті судового збору в розмірі 1332,52 грн. просив покласти на позивача. Зокрема, відповідач наполягає на порушенні його процесуальних прав у зв'язку з тим, що він не отримував копії позовної заяви та ухвали господарського суду про порушення провадження у справі, у зв'язку з чим розгляд справи здійснювався без участі представника відповідача. Також скаржник вважає, що оскаржуване рішення прийнято при неповному з'ясування обставин справи, оскільки позивачем не було надано суду обґрунтованого розрахунку позовних вимог, замовлення, відповідно до п.1.6 договору №15-07/10 від 15.07.2010 р., актів виконаних робіт відповідно до п.1.8. договору, всі додатки до договору та докази часткової сплати відповідачем заборгованості по спірному договору. Крім того, заявник скарги вважає, що відповідно до умов договору, поставка товару повинна була здійснюватись після 100% попередплати від вартості партії товару до моменту його відвантаження, а тому позивачем було порушено умови договору , зокрема відвантаження товару без попередньої оплати. Також відповідач заперечує проти отримання товару на підставі накладних, наданих позивачем, оскільки відсутні довіреності уповноваженої особи відповідача на отримання товару.

Позивач надав суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в якому просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

Як свідчать матеріали справи, 15.07.2010 р. між ДП "Ружин-молоко" (виконавець) та ТОВ "Торговий дім "РМСЗ" (замовник) було укладено договір №15-07/10 відповідно до умов якого, замовник доручає, а виконавець зобов'язується виготовити зі своєї сировини за власною рецептурою масло вершкове 73,0% жирності і масло вершкове 82,5% жирності, яке має відповідати ДСТУ 4399:2005 під торговою маркою АУРА (далі продукція) та передати продукцію замовнику, а останній у свою чергу зобов'язується прийняти та оплатити вироблену виконавцем продукцію відповідно до умов цього договору.

Зокрема, пунктом п. 1.9 договору було встановлено, що асортимент, кількість, ціна поставленої продукції вказується в накладних, підписаних сторонами. Підписання сторонами накладної свідчить про узгодження ними всіх вищеперелічених умов поставки. У разі наявності заборгованості за поставлену раніше продукцію, виконавець має право відмовитися виконувати свої обов'язки за даним договором до повного погашення замовником поточної заборгованості без будь-якої відповідальності за таку відмову.

У розділі 3 договору сторони обумовили ціну та порядок розрахунків, а саме, п. 3.1 договору визначено, що замовник здійснює авансові платежі на поточний рахунок виконавця протягом 5 календарних днів після підписання плану-замовлення на виготовлення продукції на підставі рахунку виконавця.

Розмір авансового платежу по кожному план-замовленню становить 10% від розрахованої суми відповідно до плану-замовлення ( п. 3.2 договору), а оплата залишку 90% вартості кожної партії продукції, проводиться замовником не пізніше 21 календарного дня від дати отримання продукції замовником, тобто від дати підписання сторонами накладної. (п. 3.3 договору)

Відповідно до п. 3.7 договору, загальну суму договору складає сума всієї продукції, переданої за накладними протягом усього терміну дії договору.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач належним чином виконав взяті на себе зобов'язання за договором та поставив відповідачу продукцію на загальну суму 124800,88 грн., про що свідчать складені, підписані сторонами та скріплені їх печатками копії видаткових накладних, які містяться в матеріалах справи.

Проте, відповідач в порушення п. 3.3 договору не здійснив повної остаточної оплати вартості за отриману продукцію, внаслідок чого за відповідачем утворився борг в сумі 113317,68 грн.

Відповідно до ст. 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду. У разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб'єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач, в порядку досудового врегулювання спору, звернувся до відповідача з претензію №61 від 30.01.13 р. із вимогою погасити заборгованість на суму 113317,68 грн., яка була залишена відповідачем без відповіді.

Невиконання відповідачем своїх зобов'язань в частині повної оплати за отриману продукцію й стало підставою для звернення позивача до суду.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що позивачем не було доведено факту здійснення відповідачем замовлення відповідно до п.1.6 договору №15-07/10 від 15.07.2010 р., актів виконаних робіт відповідно до п.1.8. договору, всі додатки до договору та докази часткової сплати відповідачем заборгованості по спірному договору. Крім того, заявник скарги вважає, що відповідно до умов договору, поставка товару повинна була здійснюватись після 100% поперед плати від вартості партії товару до моменту його відвантаження, а тому позивачем було порушено умови договору , зокрема, відвантаження товару без попередньої оплати. Також відповідач заперечує проти отримання товару на підставі наданих позивачем накладних, оскільки відсутні довіреності уповноваженої особи відповідача на отримання товару.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, колегія суддів зазначає, що укладений сторонами договір №15-07/10 містить в собі елементи як договору підряду, так і договору поставки.

Згідно частини 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, господарські операції господарюючих суб'єктів фіксуються та підтверджуються первинними документами, складеними та оформленими відповідно до вимог зазначеного Положення. Такими документами зокрема є видаткова накладна, що входить до кола доказів про передачу товару однією стороною іншій.

Крім того, надані позивачем довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей (типова форма М-2) також оформлені належним чином відповідно до Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженою наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16.05.1996 р., а саме вказані довіреності містять номер і дату, перелік цінностей, які належать отримати, в тому числі найменування товару та його кількість, засвідчені підписом керівника підприємства та головного бухгалтера, а також містять зразок підпису особи, яка уповноважена на отримання цінностей.

Так, п. 1.9 договору було встановлено, що асортимент, кількість, ціна поставленої продукції вказується в накладних, підписаних сторонами. Підписання сторонами накладної свідчить про узгодження ними всіх вищеперелічених умов поставки.

Таким чином, оскільки факт поставки товару відповідачу товару за договором є доведеним та підтвердженим належними доказами, у відповідача в будь-якому випадку виникло зобов'язання по оплаті отриманого товару.

У зв'язку з цим, колегія суддів вважає безпідставними та такими, що спростовуються умовами договору та положеннями ст. 692 ЦК України твердження відповідача про те, що товар підлягає оплаті виключно за умови одержання позивачем замовлення відповідно до п.1.6 договору №15-07/10 від 15.07.2010 р. та актів виконаних робіт відповідно до п.1.8. договору, оскільки перебіг строку виконання грошового зобов'язання починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору поставки, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення ч.2 ст. 530 ЦК України, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується.

Беручи до уваги викладені обставини, враховуючи, що відповідачем доказів погашення суми боргу не надано, а також враховуючи, що згідно ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, колегія суддів вважає правомірним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 113317,68 грн.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 11.06.2013, , відповідача було зобов'язано надати суду витяг з банківського рахунку на підтвердження перерахування позивачу коштів за отриманий товар відповідно до договору №15-07/10 від 15.07.2010. Проте, відповідач зазначених вимог ухвали не виконав та відповідних доказів перерахування суми боргу та списання цих коштів з банківського рахунку по накладним, зазначеним у позові, суду не надав. Надані відповідачем до суду апеляційної інстанції платіжні доручення на оплату товару не можуть слугувати належними доказами оплати товару, оскільки доказів отримання позивачем суми боргу за цими платіжними дорученнями відповідачем не надано. Більш того, акт виконаних робіт, передбачений договором, сторонами взагалі не складався та не є підставою для неперерахування суми боргу і невиконання з боку відповідача своїх зобов'язань по сплаті коштів за отриману продукцію.

Складений та підписаний належним чином акт звірки взаєморозрахунків, сторони суду апеляційної інстанції не надали.

Частиною 1 ст. 216 та частиною 2 ст. 217 ГК України передбачена господарсько-правова відповідальність учасників господарських відносин за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором, у вигляді відшкодування збитків, штрафних санкцій та оперативно-господарських санкцій.

Відповідно до п. 4.2. договору, у разі порушення замовником порядку розрахунків за цим договором замовник виплачує штрафні санкції у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми заборгованості.

Перевіривши здійснений судом першої інстанції розрахунок розміру пені, інфляційних та 3% річних, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про нарахування та стягнення з відповідача 8419,05 грн. пені, 6660,56 грн. - 3% річних та 1587,35 грн. інфляційних.

Обґрунтованого контррозрахунку розміру штрафних санкцій відповідачем суду не надано та не спростовано.

Відповідач в апеляційній скарзі посилався також на порушення місцевим господарським судом норм процесуального права в зв'язку з тим, що відповідач не отримував копії позовної заяви та справу було розглянуто за відсутністю представника відповідача.

Колегією суддів не береться до уваги зазначене посилання відповідача, оскільки матеріали справи свідчать про те, що позивачем надіслано на адресу відповідача позовну заяву, та як належний доказ її відправки надано до справи поштовий чек (а.с.6 т.1) та опис вкладення до цінного листа.

Направлені на юридичну адресу відповідача ухвала про порушення провадження у справі від 15.03.2013 та ухвала про відкладення розгляду справи від 09.04.2013 повернулись до місцевого господарського суду з позначкою пошти "за закінченням терміну зберігання", проте зазначена судом першої інстанції в повідомленні адреса відповідача повністю відповідає його фактичній адресі, зазначеній в самій апеляційній скарзі.

Оскільки нормами Господарського процесуального кодексу України на господарський суд не покладено обов'язок з'ясування адреси фактичного місцезнаходження сторін у справі та надсилання сторонам копій процесуальних документів, колегія суддів визнає, що відповідач є таким, що належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання.

Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідач є таким, що належним чином повідомлений про час та місце засідання суду першої інстанції, а відтак, підстав для скасування рішення суду згідно з п. 2 ч. 2 ст. 104 ГПК України (справу розглянуто за відсутності будь-якої сторони, не повідомленої належним чином про місце засідання суду) колегія суддів не вбачає.

Відповідна позиція також викладена і в Інформаційних листах Вищого господарського суду України та узгоджується з наявною судовою практикою.

За таких обставин, відповідач ані під час вирішення спору у господарському суді Харківської області, ані під час розгляду його апеляційної скарги не надав жодного документального доказу обґрунтованості та правомірності висловлених у своїй апеляційній скарзі тверджень. Тому, вказані вимоги відповідача, що зазначені ним в апеляційній скарзі, не підлягають задоволенню, а наведені на їх підтвердження доводи не можуть бути прийнятими до уваги колегією суддів в якості підстав для зміни або скасування прийнятого у даній справі рішення господарського суду Харківської області від 22.04.2013р. у справі №922/999/13-г.

На підставі викладеного та керуючись статтями статями 32-34, 43, 99, 101, пунктом 1 статтею 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів ,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ТОВ Торговий дім "РМСЗ" м. Харків залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 22.04.2013р. у справі №922/999/13-г залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено та підписано 12.08.2013

Головуючий суддя Барбашова С.В.

Судді Білецька А.М.

Гончар Т.В.