Постанова № 33003054, 12.08.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" серпня 2013 р. Справа№ 910/4090/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ропій Л.М.

суддів: Кондес Л.О.

Рябухи В.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Гавера В.І. - представник, дов. № 14-06/13-1юр від 14.06.2013;

від відповідача: не викликався та не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Імпекс Сталь"

на рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2013

у справі № 910/4090/13 (суддя Мельник С.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Меш Інвест"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Імпекс Сталь"

про стягнення 140 457,46 грн.

На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.06.2013 продовжено строк розгляду апеляційної скарги у справі № 910/4090/13; розгляд апеляційної скарги відкладено на 12.08.2013.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 12.08.2013 склад колегії суддів змінено.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.04.2013 у справі № 910/4090/13 позов задоволено повністю; підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 140 457,46 грн. заборгованості, 2 809,15 грн. судового збору.

Рішення мотивоване тим, що відповідач оплачений товар позивачу не поставив, проте частково повернув сплачену суму попередньої оплати у розмірі 4 000,00 грн.; будь-яких інших дій, направлених на поставку товару чи повернення попередньо сплачених коштів, відповідачем не виконано, тому суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та не спростованими належним чином відповідачем.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2013 у справі № 910/4090/13 скасувати з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Скаржник вважає, що судом першої інстанції невірно встановлено, що відповідач не поставив позивачу оплачений товар, оскільки відповідачем було здійснено поставку металопрокату, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000138 від 27.07.2012, загальна вартість недопоставленого товару позивачу склала 46 048,68 грн., загальна вартість некондиційного товару, поставленого позивачу, склала 9 143,10 грн., що також підтверджується листом позивача № 11-09/12 від 11.09.2012, у якому позивач підтвердив прийняття товару від скаржника відповідно до рахунку-фактури № СФ-0001021 від 18.07.2012 та просив повернути на власний розрахунковий рахунок 46 048,68 грн., з них 46 048,68 грн. за недопоставлену продукцію та 918,19 грн. за поставлену некондиційну продукцію.

Скаржник вказує, що видаткова накладна № РН-0000138 від 27.07.2012 та лист позивача № 11-09/12 від 11.09.2012 не були подані до суду першої інстанції через відсутність у скаржника позовної заяви, копію якої не було направлено позивачем скаржнику.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти доводів апеляційної скарги, вказує на те, що на момент прийняття судового рішення за відповідачем обліковувалась заборгованість перед позивачем за оплачений та непоставлений товар згідно із рахунком-фактурою № СФ-0001021 від 18.07.2012 в розмірі 140 457,46 грн.; видаткова накладна № РН-0000138 від 27.07.2012, яка долучена відповідачем до апеляційної скарги, відсутня у бухгалтерській документації позивача, позивач не підписував вказаний документ, також позивачу невідомо про зміст листа № 11-09/12 від 11.09.2012, оскільки такий відсутній у внутрішній кореспонденції позивача; зазначає, що позивач направляв на юридичну адресу відповідача копію позовної заяви з додатками.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представника позивача, враховуючи доводи відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів встановила наступне.

Позивач подав до Господарського суду міста Києва позовну заяву про стягнення з відповідача 140 457,46 грн. заборгованості за оплачений та непоставлений товар; судового збору.

Як вбачається із матеріалів справи, 18.07.2012 відповідачем на підставі замовлення позивача було виставлено останньому рахунок-фактуру № СФ-0001021 на загальну суму у розмірі 144 457,46 грн. на оплату продукції в асортименті, зазначеному в рахунку-фактурі.

Позивачем, згідно із платіжним дорученням № 416 від 24.07.2012, у графі: "Призначення платежу" якого зазначено: "За металопрокат згідно рах. № 0001021 від 18.07.2012 року в т.ч. ПДВ 20% 24 076,24 грн." сплачено відповідачу грошові кошти у розмірі 144 457,46 грн.

Згідно із ч. 1 ст. 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Отже, враховуючи те, що відповідачем виставлено рахунок-фактуру № СФ-0001021 від 18.07.2012, а позивачем сплачено згідно із зазначеним рахунком грошові кошти, то сторонами укладено договір купівлі-продажу та виконано його позивачем повністю.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

17.08.2012 позивач надіслав на адресу відповідача претензію № 16-08/12, в якій запропонував в семиденний термін з дня отримання даної претензії поставити товар на підприємство згідно із рахунком-фактурою № СФ-0001021 від 18.07.2012; у випадку неможливості поставити товар у вищевказаний термін, позивач просив в семиденний термін з дня отримання цієї претензії повернути грошові кошти в розмірі 144 457,46 грн. на поточний рахунок позивача, надіслати на адресу позивача копію відповідного платіжного доручення з відміткою банку та письмову відповідь на претензію позивача.

Як вбачається із витягів із особового рахунку позивача (а.с.15-17), відповідачем частково, на суму у розмірі 4 000,00 грн., повернуто позивачу грошові кошти, сплачені останнім згідно із рахунком-фактурою № СФ-0001021 від 18.07.2012.

Відповідачем відповіді за зазначену претензію № 16-08/12 позивачу не надано, товар згідно із рахунком-фактурою № СФ-0001021 не поставлено, суму передплати, сплаченої за непоставлений товар, що складає 140 457,46 грн., з урахуванням часткового повернення відповідачем позивачу грошових коштів у розмірі 4 000,00 грн., позивачу не повернуто.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час; боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно із ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Доказів поставки товару згідно зі рахунком-фактурою № СФ-0001021 або повернення грошових коштів позивачу у розмірі 140 457,46 грн. відповідачем не надано.

Таким чином, апеляційний господарський суд погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що позовна вимога про стягнення 140 457,46 грн. є такою, що відповідає нормам законодавства та підтверджена матеріалами справи.

Апеляційний господарський суд не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне.

Згідно із ст. 101 ЦК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу; додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього; апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2013 розгляд справи № 910/4090/13 призначено на 27.03.2013, а ухвалою суду від 27.03.2013 розгляд справи відкладено на 24.04.2013.

Як свідчить рекомендоване повідомлення № 05215638, відповідачем одержано ухвалу суду першої інстанції 02.04.2013.

Отже, відповідач мав можливість надати до суду відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи, а також скористатись правом, наданим статтею 22 ГПК України та ознайомитись з матеріалами справи.

Таким чином, враховуючи матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що заявником не обґрунтовано неможливість подання додаткових доказів суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього, у зв'язку із чим додані відповідачем до апеляційної скарги копії видаткової накладної № РН-0000138 від 27.07.2012 та листа позивача № 11-09/12 від 11.09.2012 судом апеляційної інстанції не приймаються.

Крім того, слід зазначити, що скаржником подано видаткову накладну № РН-0000138 від 27.07.2012 та лист № 11-09/12 від 11.09.2012 у копії, засвідченій одноособово, лише відповідачем. Однак, оскільки накладна є документом, складеним за участю двох сторін, а згаданий лист, як заявляє скаржник, підписаний позивачем, то засвідчення копії згаданих документів лише відповідачем є неналежним, тому ці копії документів не мають юридичної сили доказів відповідно до ст. 36 ГПК України.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2013 у справі № 910/4090/13 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Імпекс Сталь" без задоволення.

2. Справу № 910/4090/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Ропій Л.М.

Судді Кондес Л.О.

Рябуха В.І.