Рішення № 33002861, 08.08.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/13297/13 08.08.13

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський завод будівельних матеріалів Астор»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Мікол»

про стягнення 122 086,38 грн.

Суддя Удалова О.Г.

представники сторін:

від позивача Садовська Н.В. (за довіреністю)

від відповідача не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Харківський завод будівельних матеріалів Астор» (далі - ТОВ «Харківський завод будівельних матеріалів Астор») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Мікол» (далі - ТОВ «Мікол») про стягнення 112 641,47 грн. основного боргу, 112,64 грн. інфляційної складової боргу, 7 776,89 грн. пені та 1 555,38 грн. 3% процентів річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушені умови договору поставки № Б-2403/11 від 24.03.2011 р. щодо оплати отриманого товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2013 р. порушено провадження у справі № 910/13927/2013 та призначено її до розгляду на 08.08.2013 р.

У судовому засіданні представник позивача надав документи на вимогу ухвали суду про порушення провадження у справі та підтримав позовні вимоги. Відповідач своїх представників в засідання не направив та вимоги ухвали суду не виконав. Про день, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

24.03.2011 р. між ТОВ «Харківський завод будівельних матеріалів Астор» (постачальником) та ТОВ «Мікол» (покупцем) було укладено договір поставки № Б-2403/11 (далі - Договір).

Згідно з п. 1.1. Договору постачальник зобов'язується передавати у власність покупця товар, найменування, кількість, вартість якого вказана у специфікаціях (додаток № 1 до Договору), які є невід'ємною частиною даного договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах даного Договору.

Відповідно до п. 4.9.1. Договору на підставі специфікації та заявки покупця на відвантаження, постачальник формує рахунок на попередню оплату для кожної окремої партії товару, з оплатою якого постачальник є зобов'язаним поставити товар, а покупець прийняти його.

Пунктом 4.9.4. Договору встановлено, що постачальник має право відвантажити покупцю товар без попередньої оплати. У такому випадку покупець зобов'язаний оплатити поставлений товар в строк не пізніше 5 (п'яти) днів з моменту поставки.

Позивач у період з 19.03.2012 р. по 26.10.2012 р. поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 118 240,20 грн. Даний факт підтверджують видаткові накладні, які підписані сторонами та наявні в матеріалах справи.

Відповідач, у свою чергу, свій обов'язок щодо оплати отриманого товару виконав частково, сплативши грошові кошти в сумі 5 598,73 грн. Це підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи.

Таким чином, відповідач залишив за собою заборгованість перед позивачем в розмірі 112 641,47 грн.

01.02.2013 р. та 25.03.2013 р. позивач направляв на адресу відповідача претензії про сплату заборгованості за поставлений товар. Даний факт підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

У матеріалах справи наявний акт звіряння розрахунків за період з 01.08.2012 р. по 21.11.2012 р., підписаний представниками обох сторін, в якому зафіксована заборгованість відповідача в розмірі 112 641,47 грн. станом на 21.11.2012 р.

Крім того, в матеріалах справи наявна факсограма відповідача від 29.11.2012 р. (вих. 1002/01), в якій ТОВ «Мікол» визнає за собою заборгованість перед позивачем в розмірі 112 641,47 грн. та узгоджує графік погашення даної заборгованості.

Але на даний час відповідач заборгованість не сплатив, у зв'язку з чим позивач просить стягнути борг у судовому порядку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Таким чином, факт наявності у відповідача заборгованості за отриманий товар в розмірі 112 641,47 грн. перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований.

Також позивачем було заявлено до стягнення пеню в розмірі 7 776,89 грн.

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до абзацу першого п. 6.2. Договору покупець, який прострочив виконання грошового зобов'язання понад строків, обумовлених п. 4.9.4 Договору, за вимогою постачальника зобов'язаний сплатити останньому:

- суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення;

- пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, за кожен день прострочення. Нарахуванням пені здійснюється на суму простроченого платежу без обмеження строків, встановлених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України;

- 3% річних з простроченої суму.

На підставі викладеного вище, суд визнає за позивачем право вимагати стягнення пені з відповідача за несвоєчасну оплату товару. При перевірці розрахунку пені позивача, судом було встановлено, що остання за період з 30.10.2012 р. по 15.04.2013 р. дорівнює 7 755,64 грн.

На підставі викладеного, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 7 755,64 грн. підлягають задоволенню. Позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 21,25 грн. задоволенню не підлягають.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення втрати від інфляції в розмірі 112,64 грн. та 3% проценти річних в сумі 1 555,38 грн.

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд перевіривши розрахунок інфляційної складової боргу та трьох процентів річних, наданий позивачем, встановив, що інфляційні втрати за період з 30.10.2012 р. по 15.04.2013 р. складають 224,94 грн. та розмір трьох процентів річних відповідає дійсності. Оскільки позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати в розмірі 112,64 грн., стягувати останні в більшому розмірі правові підстави відсутні.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна стороні повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач жодних доводів на спростування обставин, викладених позивачем, суду не надав.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги в частині стягнення з відповідача боргу в розмірі 112 641,47 грн., пені в сумі 7 755,64 грн., інфляційних втрат в сумі 112,64 грн. та 1 555,38 грн. трьох процентів річних підлягають задоволенню. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення 21,25 грн. пені відмовлено.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Мікол» (01054, м. Київ, вул. Павлівська, 7, код 21570210) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський завод будівельних матеріалів Астор» (61106, м. Харків, вул. Індустріальна, 3, код 32359553) 112 641 (сто дванадцять тисяч шістсот сорок одна) грн. 47 коп. боргу, 7 755 (сім тисяч сімсот п'ятдесят п'ять) грн. 64 коп. пені, 112 (сто дванадцять) грн. 64 коп. інфляційних втрат, 1 555 (одна тисяча п'ятсот п'ятдесят п'ять) грн. 38 коп. трьох процентів річних та 2 241 (дві тисячі двісті сорок одна) грн. 35 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовлено.

Повне рішення складено 15.08.2013 р.

Суддя О.Г. Удалова