Рішення № 33002851, 13.08.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/11297/13 13.08.13

За позовомпублічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» додочірнього підприємства «Комунальне підприємство «Маяк»простягнення 568 505, 83 грн. Суддя Кирилюк Т.Ю.

Представники:

позивача: начальник відділу претензійно-позовної роботи Березова І.Г. (довіреність

№ 139 від 01.07.2013 року)

відповідача: представник Шимкова Н.О. (довіреність від 01.08.2013 року)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з дочірнього підприємства «Комунальне підприємство «Маяк» 568 505, 83 грн., (у тому числі: 486 933, 43 грн. - основного боргу, 13 565, 57 грн. - інфляційні втрати, 18 435, 82 грн. - 3 % річних та 877, 66 грн. - пеня).

Позовну заяву обґрунтовано тим, що Відповідач неналежним чином виконує зобов'язання за договором від 07.02.2003 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.06.2013 року порушено провадження у справі № 910/11297/13 та призначено її розгляд на 02.07.2013 року.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.08.2013 року продовжено строк вирішення спору до 27.08.2013 року.

Представник Позивача у судовому засіданні підтримав вимоги, викладені в позовній заяві та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник Відповідача у письмовому відзиві зазначив про те, що мешканці (споживачі) житлових будинків, які знаходяться на утриманні та обслуговуванні Відповідача здійснюють оплату послуг з постачання питної води та водовідведення на розподільчий рахунок КП ГІОЦ, який в свою чергу обробляє та розщеплює платежі населення, а відповідно і оплачує Позивачу за постачання питної води та водовідведення. Також зазначив про те, що Позивачем не надано обґрунтованого розрахунку позовних вимог та не зазначено обсягів споживання питної води та водовідведення. Крім того, в частині стягнення основного боргу за період з 01.10.2005 року по 01.03.2010 року просив суд застосувати правові наслідки спливу строку позовної давності.

Через відділ діловодства Господарського суду міста Києва 16.07.2013 року представник Відповідача подав клопотання про залучення до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет комунальне підприємство «Головний інформаційно-обчислювальний центр».

Зважаючи на необґрунтованість доводів Відповідача, суд відмовив у задоволенні клопотання.

Через канцелярію Господарського суду міста Києва 06.08.2013 року представник Відповідача подав додаткові письмові пояснення, в яких зазначив про те, що абонентські коди № 695 та № 50695 належить будинкам по вулиці Жилянській, 30/32А та по вулиці Жилянській, 30/32Б, які не належать Відповідачу, оскільки останній не є балансоутримувачем зазначених будинків.

Судом у відповідності з вимогами статті 811 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 13.08.2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачем та Відповідачем укладено договір № 01793/2-05 від 07.02.2003 року на послуги водопостачання та водовідведення.

Відповідно до пункту 1.1 договору № 01793/2-05 від 07.02.2003 року Позивач зобов'язався надавати Відповідачу послуги з постачання питної води та водовідведення, а останній сплачувати їх вартість.

Відповідно до пункту 3.1 договору № 01793/2-05 від 07.02.2003 року кількість води, що подається Позивачем та використовується Відповідачем визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих Позивачем. Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником Позивача спільно з представником Відповідача. Для абонентів із стабільним об'ємом водоспоживання (або незначним коливанням), зняття показників може здійснюватись один раз на квартал. Кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водолічильника та інших способів визначення об'ємів стоків, що потрапляють у міську каналізацію у відповідності з пунктом 21.2 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах і селищах України (пункт 3.3).

Позивачем, зокрема заявлено вимогу про стягнення 433 297, 24 грн. заборгованості за абонентськими кодами № 1-695, 5-428, 7-701 за період з 01.03.2009 року по 31.03.2013 року та за кодами № 1-50695, 5-50428, 7-50701 у розмірі 53 636, 19 грн. за період з 01.10.2005 року по 31.03.2013 року.

Однак Позивачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували факт надання послуг на суму 2 587, 37 грн. за березень 2009 року за абонентськими кодами № 1-695, 5-428, 7-701, тому суд відмовляє у цій частині позовних вимог.

З наданого Позивачем розрахунку вбачається, що заявлена до стягнення сума основного боргу складається з: боргу за постачання холодної води та прийняття стоків холодної води, (за кодами Відповідача 1-695, 5-428, 7-701) у розмірі 433 297, 24 грн. та боргу за постачання питної води, яка використовується для приготування гарячої води (за кодами 1-50695, 5-50428, 7-50701) в сумі 53 636, 19 грн. за період з 01.10.2005 року по 31.03.2013 року.

Згідно з пунктом 2.1 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 року № 190, договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України "Про питну воду та питне водопостачання" та «Про житлово-комунальні послуги".

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Правовідносини між сторонами виникли на підставі договору № 01793/2-05 від 07.02.2003 року, вказаний договір не регулює відносини сторін з приводу постачання Відповідачеві холодної води для виготовлення гарячої води та сплати її вартості, а інші договори, які б регулювали такі відносини між сторонами, в матеріалах справи відсутні.

В силу частини 2 статті 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

За приписами пункту 3.13. Правил обов'язок з оплати обсягів холодної води, яка використовується для виготовлення гарячої, покладено на балансоутримувачів теплових пунктів (котелень).

Отже, обрахунок обсягів спожитої води має здійснюватися на підставі показів приладів обліку, встановлених на межі балансової належності теплового пункту, та сплачуватись балансоутримувачем теплових пунктів на підставі укладеного договору.

Докази перебування на балансі Відповідача ЦТП (котельні) відсутні.

Враховуючи, що договором № 01793/2-05 від 07.02.2003 року не передбачений обов'язок Відповідача оплачувати обсяги холодної води, яка використовується для гарячого водопостачання, інших договорів суду не надано, відсутні правові підстави для задоволення позовної вимоги у розмірі 53 636, 19 грн. за період з 01.10.2005 року по 31.03.2013 року.

З урахуванням наведеного, правові підстави для застосування строку позовної давності за період з 01.10.2005 року по 01.03.2010 року відсутні.

Щодо посилань Відповідача на те, що пред'являючи позовні вимоги Позивачем пропущено строк позовної давності за період з 01.04.2009 року по 01.03.2010 року, суд встановив наступне.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно статті 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

З матеріалів справи вбачається, що Відповідач частково здійснював оплату за надані послуги, таким чином, враховуючи приписи статті 264 Цивільного кодексу України строк позовної давності Позивачем не пропущений.

Відповідно до пункту 3.5 договору № 01793/2-05 від 07.02.2003 року у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг Відповідач зобов'язаний у п'ятиденний термін з дня представлення Позивачем платіжних документів до банківської установи, направити повноважного представника з обгрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання відповідного акту в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані Позивача вважаються прийнятими Відповідачем.

Відповідачем не надано суду жодних доказів звернення до Позивача щодо невідповідності нарахувань за надані послуги, актів звірки між сторонами на виконання пункту 3.5 договору № 01793/2-05 від 07.02.2003 року.

У додаткових поясненнях Відповідач зазначає про те, що будинки за абонентськими кодами № 695 та № 50695 по вулиці Жилянській, 30/32А та вулиці Жилянській, 30/32 Б йому не належать.

Доказів надання послуг водопостачання та водовідведення, зокрема, актів про зняття показань лічильників Позивачем за спірний період за адресою вулиця Жилянська, 30/32А та вулиця Жилянська, 30/32 Б матеріали справи не містять. Таким чином, посилання Відповідача на те, що Позивач надавав послуги за адресою, що не належить споживачу не знайшли свого підтвердження.

Частина перша статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено що, коли у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов'язання, строк виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Враховуючи наведене, суд встановлює, що позовна вимога про стягнення основного боргу підлягає частковому задоволенню у розмірі 430 709, 87 грн.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відповідачем не надано суду будь-яких підтверджень того, що неналежне виконання господарського зобов'язання сталось не з його вини.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 4.2 договору № 01793/2-05 від 07.02.2003 року передбачено, що за несвоєчасну оплату послуг Відповідач сплачує Позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Враховуючи часткове задоволення суми основного боргу, вимога про стягнення пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 574, 41 грн. за період з жовтня 2012 року по березень 2013 року.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Беручи до уваги, що втрати, пов'язані з інфляційними процесами в державі за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, суд вважає, що зазначені позовні вимоги є правомірними.

Перевіривши відповідні розрахунки Позивача, суд встановив, що позовна вимога про стягнення з Відповідача 3% річних та інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню за період з квітня 2010 року по березень 2013 року, тому до стягнення підлягає 3 % річних у розмірі 17 783, 64 грн. та 13 315, 02 грн. - інфляційні втрати.

Посилання Відповідача, викладені у письмовому відзиві до уваги судом не приймаються, оскільки в матеріалах справи наявний договір № 02723/2-04 від 08.07.2003 року, укладений Позивачем та Відповідачем, розшифровки рахунків абонента, що містять помісячну інформацію за кодами останнього щодо обсягу наданих послуг, розміром тарифу та вартістю послуг за спірний період.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені публічним акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал» вимоги документально підтверджені, а отже такі, що підлягають частковому задоволенню у розмірі 462 382, 94 грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, з Відповідача стягуються понесені Позивачем витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з дочірнього підприємства «Комунальне підприємство «Маяк» (04073, м. Київ, Оболонський район, просп. Московський, будинок 8, ідентифікаційний код 23168794) на користь публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, будинок, 1-А, ідентифікаційний код 03327664) 430 709 (чотириста тридцять тисяч сімсот дев'ять) грн. 87 коп. - основного боргу, 574 (п'ятсот сімдесят чотири) грн. 41 коп. - пеня, 17 783 (сімнадцять тисяч сімсот вісімдесят три) грн. 64 коп. - 3 % річних, 13 315 (тринадцять тисяч триста п'ятнадцять) грн. 02 коп. - інфляційні втрати та 9 247 (дев'ять тисяч двісті сорок сім) грн. 66 коп. - витрати по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Видати наказ.

Повне рішення складено: 15.08.2013 року.

СуддяТ.Ю. Кирилюк