Рішення № 33002779, 08.08.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08.08.2013 Справа №905/3758/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Шилової О.М.,

при секретарі судового засідання Табачнікові В.Г.

розглянув матеріали справи

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі- Страхування», с.Софіївська Борщагівка Київської області

до Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія АСКА», м.Донецьк

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні

відповідача: ОСОБА_1, АДРЕСА_1

про стягнення 6370,98грн. страхового відшкодування

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: не з'явився,

третя особа: не викликався.

Суд перебував у нарадчій кімнаті

08.08.2013р. з 11-50 до 11-55год.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-Страхування», с.Софіївська Борщагівка Київської області звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія АСКА», м.Донецьк про стягнення 6370,98грн. страхового відшкодування.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 31.05.2013р. до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 (а.с.1).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на: Договір комплексного добровільного страхування наземного транспорту CLA№3006 від 21.05.2012р.; Довідки ДАІ; постанову Болградського районного суду Одеської області від 26.11.2012р. у справі №1507/3057/12 (провадження №3/1507/1430/12); страховий акт №АС-005331 від 21.11.2012р. з розрахунком суми страхового відшкодування; заяву про настання страхового випадку вх.№1173.206.12.02 від 10.10.2012р.; заяву про виплату страхового відшкодування вх.№15/01/9.01/5285.12 від 01.11.2012р.; Звіт №10-006 спеціаліста-автотоварознавця про оцінку вартості матеріальної шкоди від 18.10.2012р. з додатками; рахунок №ВПтС-0001598 від 29.10.2012р.; рахунок №10-006 від 15.10.2012р.; платіжне доручення №8064 від 22.11.2012р.; квитанцію №5093.465.3 від 18.10.2012р.; відомість підтверджених переказів від 06.12.2012р.; заяву про страхове відшкодування Вих№15/04/8.04/055-13 від 22.02.2013р. тощо.

Протягом розгляду справи позивач з супровідним листом вих.№15/04/8.01/440-13 від 11.06.2013р. надав витребувані ухвалою суду від 31.05.2013р. документи (а.с.64-71).

Протягом розгляду справи відповідач надав відзив №543/17 від 03.07.2013р. з додатками, в якому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. До відзиву, зокрема, додав копію Полісу №АА/7823848, яким забезпечено транспортний засіб ЗІЛ ММ 34502 д.н.з. НОМЕР_1 (а.с.94-101).

18.06.2013р. на адресу суду від МТСБУ з супровідним листом №7/2-28/14809 від 10.06.2013р. надійшла Інформація про страхове покриття (а.с.62-63).

20.06.2013р. на адресу суду від Болградського районного суду Одеської області з супровідним листом №301/13 від 11.06.2013р. надійшли копії матеріалів адміністративної справи відносно ОСОБА_1 (а.с.74-91).

Ухвалою суду від 04.07.2013р. в порядку ст.69 ГПК України за клопотанням відповідача строк розгляду спору продовжувався на 15 днів (а.с.93, 103).

Розглянувши наявні у матеріалах справи документи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням докази, які мають значення для вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

21.05.2012р. між Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-Страхування» (позивач) та ОСОБА_2 (Страхувальник) було укладено Договір комплексного добровільного страхування наземного транспорту CLA№3006 (далі - Договір страхування, а.с.5-16). Згідно з Секцією 1 Договору страхування позивачем застрахований транспортний засіб марки Lexus IS300, реєстраційний номер НОМЕР_2 (надалі - застрахований автомобіль) на умовах «Повне КАСКО (ДТП, ПДТО, пожежа, стихійні лиха, ВП та викрадення)». За ризиком ДТП Договором встановлена безумовна франшиза 0% від страхової суми. Договором страхування вигодонабувачем визначено Страхувальника. Договір набуває чинності з 15-00год. 21.05.2012р. і припиняє діяти та втрачає чинність з 24-00год. 20 05.2013р.

10.10.2012р. на вул.Люстдорфська дорога у м.Одеса відбулась дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю застрахованого автомобіля під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1 В результаті ДТП обидва автомобілі отримали пошкодження (а.с.75-79).

Наявність вини ОСОБА_1 у порушенні Правил дорожнього руху України, що спричинило пошкодження автомобілів, підтверджена постановою Болградського районного суду Одеської області від 26.11.2012р. у справі №1507/3057/12 (провадження №3/1507/1430/12). В суді ОСОБА_1 вину у скоєнні правопорушення визнав повністю (а.с.86).

На замовлення власника застрахованого автомобіля було складено Звіт №10-006 спеціаліста-автотоварознавця про оцінку вартості матеріальної шкоди від 18.10.2012р. (а.с.25-35), згідно з п.3 «Висновків» якого (а.с.30) вартість матеріальної шкоди, завданої в результаті пошкодження застрахованого автомобіля, складає 5657,26грн. (в тому числі ПДВ 942,88грн.) за умови виконання повного обсягу передбачених робіт на СТО ТОВ «ВіДі Пальміра».

Згідно з виставленим ТОВ «ВіДі Пальміра» рахунком №ВПтС-0001598 від 29.10.2012р. (а.с.36) повна вартість відновлювального ремонту застрахованого автомобіля складає 5920,98грн. (в тому числі ПДВ 986,83грн.).

Позивач на підставі Договору страхування та заяви Страхувальника на виплату страхового відшкодування вх.№15/01/9.01/5285.12 від 01.11.2012р. (а.с.20) склав Страховий акт №АС-005331 від 21.11.2012р. (а.с.40-42), з розрахунку до якого (а.с.43) вбачається, що страхове відшкодування дорівнює 6370,98грн. та складається з вартості відновлювального ремонту за рахунком №ВПтС-0001598 від 29.10.2012р. в сумі 5920,98грн. (а.с.36) і витрат Страхувальника на оплату експертизи в сумі 450грн. (а.с.38, 39).

Платіжним дорученням №8064 від 22.11.2012р. позивач сплатив 5920,98грн. на користь ТОВ «ВіДі Пальміра» з призначенням платежу «Страхове відшкодування згідно АС-005331 від 21.11.2012р. та заяви ОСОБА_4 за ремонт автомобіля НОМЕР_2 згідно рахунку №ВПтС-0001598 від 29.10.2012р.» (а.с.68).

З відомості підтверджених переказів від 06.12.2012р. (а.с.45) та Страхового акту №АС-005331 від 21.11.2012р. (а.с.42) вбачається, що позивачем відшкодовано також витрати Страхувальника в сумі 450грн., що були сплачені ОСОБА_4 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_8 квитанцією №5093.465.3 від 18.10.2012р. за виставленим рахунком №10-006 від 15.10.2012р. за послуги з проведення оцінки вартості матеріальної шкоди, заподіяної пошкодженням застрахованого автомобіля (а.с.38, 39).

Аналіз Договору страхування, положень ст.ст.22, 1192 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України та ст.ст.9, 20, 25 Закону України „Про страхування", ст.42 та абз.5 ч.1 ст.44 Господарського кодексу України дозволяє зробити висновок, що страхову виплату було здійснено позивачем правомірно.

Відповідно до ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

За приписами ст.228 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Стаття 993 ЦК України передбачає, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка отримала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за спричинені збитки. Аналогічне положення встановлене ст.27 Закону України "Про страхування".

Аналіз приписів ч.ч.1, 2 ст.1166, ч.ч.2, 5 ст.1187, п.1 ч.1 ст.1188 ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що у випадку заподіяння шкоди внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки обов'язок з її повного відшкодування покладається на винну особу - тобто у даному випадку на ОСОБА_1.

З наданого відповідачем Полісу №АА/7823848 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - Поліс №АА/7823848, а.с.100) вбачається, що на дату ДТП (10.10.2012р.) ПрАТ «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» застрахувало цивільно-правову відповідальність ОСОБА_1 щодо автомобіля ЗІЛ ММ 34502 д.н.з. НОМЕР_1 (надалі - забезпечений автомобіль) з лімітом відшкодування за майнову шкоду 50000грн та франшизою 510грн. Період дії полісу: з 00-00 15.10.2011р. до 14.10.2012р. включно.

З наведеного у п.1.4. ч.1 ст.1 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон) визначення вбачається, що цивільно-правова відповідальність особи, яка не є страхувальником, вважається застрахованою, якщо така особа правомірно володіє забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.

Забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована (п.1.7. ч.1 ст.1 Закону).

Суд виходить з того, що ОСОБА_1 правомірно керував забезпеченим автомобілем під час ДТП від 10.10.2012р., оскільки з матеріалів справи не вбачається підстав вважати керування неправомірним, і іншого відповідачем не доведено.

На підставі викладеного суд доходить до висновку, що на момент скоєння ДТП автомобіль НОМЕР_1, згідно з приписами п.п.1.4., 1.7. ч.1 ст.1 Закону вважався забезпеченим відповідачем транспортним засобом, а ОСОБА_1- особою, відповідальність якої застрахована.

Таким чином, з урахуванням приписів ст.993 Цивільного кодексу України, ч.3 ст.18, ст.27 Закону України „Про страхування", ст.ст.22, 28, 29 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон) особою, відповідальною за завдані позивачу виплатою ним страхового відшкодування збитки, є ПрАТ «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» (в межах Полісу №АА/7823848).

Отже, позивач отримав право вимоги до ПрАТ «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» саме в межах умов Полісу АА/7823848, який і є підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Матеріали справи не містять доказів відшкодування відповідачем сплаченого позивачем страхового відшкодування на час розгляду даної справи.

Позивач заявив до стягнення вартість відновлювального ремонту за рахунком №ВПтС-0001598 від 29.10.2012р. в сумі 5920,98грн., до якої включено ПДВ в сумі 986,83грн. (а.с.36).

Зазначена сума не перевищує ліміт відповідальності ПрАТ «Українська акціонерна страхова компанія АСКА», проте позивачем не обґрунтовано належним чином правомірність сплати ним ПДВ у складі суми страхового відшкодування, оскільки не надано суду доказів на підтвердження факту здійснення на час сплати відшкодування ремонту застрахованого ним автомобіля. Отже, суд виходить з того, що сплачуючи за таких умов ПДВ у складі страхового відшкодування, позивач діяв за принципом власного комерційного ризику (абз.5 ч.1 ст.44 Господарського кодексу України).

Відповідно до п.22.1 ст.22 Закону у разі настання страхового випадку страховик відповідно до лімітів своєї відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП майну третьої особи.

Відповідно до ст.29 Закону «Шкода, пов'язана з пошкодженням транспортного засобу» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Зі змісту ст.29 Закону вбачається, що перелічені в ній витрати відшкодовуються страховиком лише у разі, якщо ремонт транспортного засобу, його евакуація, поміщення на стоянку фактично відбулися, а не існує припущення, що такі заходи можуть бути здійснені. Тобто за умови неподання доказів фактичного здійснення ремонту пошкодженого автомобіля рахунок СТО не може бути підставою для стягнення зазначеної в ньому суми зі страховика, який застрахував цивільно-правову відповідальність заподіювача шкоди.

Позивач просить стягнути в порядку регресу страхове відшкодування, яке включає ПДВ і розраховане на підставі лише виставленого за відновлювальний ремонт рахунку-фактури №ВПтС-0001598 від 29.10.2012р. (а.с.36), без посилання у Страховому акті (а.с.40-42) на акт виконаних ремонтних робіт або інший доказ реального виконання таких робіт. Тим більше, що рахунок-фактура №ВПтС-0001598 виставлений 29.10.2012р., дійсний протягом 3-х днів включно (після чого наявність та вартість вказаного в ньому товару необхідно додатково узгодити), а сплачений позивачем 22.11.2012р. (а.с.68), і доказів додаткового узгодження вартості вказаного в рахунку товару позивачем суду не надано.

В той же час відповідно до Звіту №10-006 спеціаліста-автотоварознавця від 18.10.2012р. (а.с.25-35) вартість оціненої матеріальної шкоди, завданої власнику застрахованого позивачем автомобіля внаслідок його пошкодження в ДТП, визначена без врахування втрати товарної вартості, складає 5657,26грн. (в тому числі ПДВ 942,88грн.) - за умови виконання повного обсягу передбачених робіт на СТО ТОВ «ВіДі Пальміра» (п.3 «Висновків», а.с.30), тобто на тому самому СТО, яким виставлено оплачений позивачем рахунок. Коефіцієнт фізичного зносу складових застрахованого автомобіля експертом не визначався через відсутність складових, що підлягають заміні в процесі ремонту (а.с.29).

Суд погоджується з наведеною у відзиві позицією відповідача, яка полягає у тому, що сам по собі висновок автотоварознавчого додслідження не може бути підставою для виникнення податкових зобов'язань, пов'язаних з наданням послуг з відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу. Зазначені зобов'язання виникають лише внаслідок фактичного надання послуги з проведення такого ремонту за умови, що виконавець цієї послуги є платником ПДВ. Як наслідок, у випадку непроведення фактичного ремонту транспортного засобу податкові зобов'язання не виникають.

Оскільки позивачем не доведено факт реального надання СТО ТОВ «ВіДі Пальміра» послуг з ремонту застрахованого автомобіля як на момент оплати ним рахунку-фактури №ВПтС-0001598 від 29.10.2012р., так і на момент розгляду даної справи, то суд визнає, що:

- у позивача були відсутні підстави для перерахування суми ПДВ у складі страхового відшкодування, проте позивач був не позбавлений права здійснити таку виплату в рамках ведення власної господарської діяльності, діючи на власний ризик;

- у суду відсутні підстави для стягнення з відповідача в порядку регресу вартості ремонтних робіт з ПДВ за рахунком-фактурою №ВПтС-0001598 від 29.10.2012р., а також суми ПДВ, зазначеної у Звіті спеціаліста-автотоварознавця.

Отже, стягненню з відповідача підлягає вартість оціненої матеріальної шкоди без врахування ПДВ, яка згідно зі Звітом №10-006 спеціаліста-автотоварознавця від 18.10.2012р. складає 4714,38грн. (а.с.30).

При цьому відповідно до приписів п.12.1 ст.12 Закону розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цієї норми.

Враховуючи, що укладеним відповідачем з ОСОБА_1 Полісом №АА/7823848 встановлена безумовна франшиза у розмірі 510грн., зазначена сума франшизи не підлягає стягненню з відповідача.

З огляду на викладене позовні вимоги про стягнення вартості відновлювального ремонту застрахованого позивачем автомобіля в сумі 5920,98грн. підлягають задоволенню частково, в сумі 4204,38грн.:

4714,38грн. (вартість оціненої матеріальної шкоди без врахування ПДВ) - 510грн. (безумовна франшиза відповідача).

До суми позовних вимог позивачем також включена вартість витрат Страхувальника на оплату автотоварознавчого дослідження в сумі 450грн.

Суд вважає, що дана вимога задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

В обґрунтування вказаних вимог позивач зазначає, що ст.27 Закону України «Про страхування» передбачає право страховика за договором майнового страхування на відшкодування збитків у межах фактичних витрат, а ст.1191 ЦК України передбачає право регресу до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Суд зазначає, що положення наведених норм права передбачають, що для страховика, який виплатив страхове відшкодування, право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, обмежене розміром виплаченого страхового відшкодування - а не вказують на можливість включення до обсягу стягуваної в порядку регресу суми всіх понесених страховиком під час здійснення ним підприємницької діяльності збитків або витрат.

Відповідно до частини першої статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Законом України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (зокрема, статтями 28, 29) не передбачено можливості включення до витрат, які відшкодовуються у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу, витрат на проведення оцінки завданої транспортному засобу шкоди.

Крім того, у листі Верховного Суду України «Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування» від 19.07.2011р., зазначено, що страховик не має права вимагати [від заподіювача шкоди] відшкодування вартості експертизи у зв'язку з тим, що такі витрати страховика не є страховим відшкодуванням, а спрямовані на визначення розміру збитків. Ці витрати належать до звичайної господарської діяльності страховика і не підлягають стягненню з особи, яка відповідальна за спричинену шкоду.

Судові витрати розподіляються на підставі приписів абз.3 ч.1 ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, згідно зі ст.22, 993, 1166, 1187, 1188, 1191, 1192 Цивільного кодексу України; ст.ст.42, 44 (абз.5 ч.1), 228 Господарського кодексу України; ст.ст.9, 18, 20, 25, 27 Закону України „Про страхування" №85/96-ВР від 07.03.1996р.; п.п.1.4., 1.7. ч.1 ст.1, ст.ст.12, 22, 28, 29 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" №1961-IV від 01.07.2004р.; керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 69, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-Страхування», с.Софіївська Борщагівка Київської області до Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія АСКА», м.Донецьк про 6370,98грн. страхового відшкодування - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» (83052, м.Донецьк, пр-т Ілліча, буд.100; код ЄДРПОУ 13490997) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-Страхування» (08131, Київська обл., Києво-Святошинський район, с.Софіївська Борщагівка, вул.Велика Кільцева, 56; п/р №26509301956 в ВАТ «Ощадбанк», філія Головне управління по м.Києву та Київській області, МФО 322669, ЄДРПОУ 35429675) 4204,38грн. збитків в порядку регресу, 1135,36грн. судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 08.08.2013р. оголошено і підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складене та підписане 13.08.2013р.

Суддя О.М. Шилова

надруковано 4 примірники:

1 - до справи, 2 - сторонам

1 - третій особі