Ухвала суду № 33001766, 12.08.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2013 р.Справа № 820/3943/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бартош Н.С.

Суддів: Старостіна В.В. , Філатова Ю.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Харківський завод Гідропривід" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.06.2013р. по справі № 820/3943/13-а

за позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до Публічного акціонерного товариства "Харківський завод Гідропривід"

про стягнення суми,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд стягнути з Публічного акціонерного товариства "Харківський завод Гідропривід" (юридична адреса: 61052, м. Харків, Мала Панасівська, І, код ЄДРПОУ 00223214, МФО 351618, р\р 26009000123300 у Філії ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в м. Харкові) на користь Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (61022, м. Харків, Держпром, 1 під, 1 пов., К.16, код ЄДРПОУ 14070760, одержувач: р\р 31219230700003, МФО 851011, код одержувача: 37999654, УДКСУ у Дзержинському районі м. Харкова) адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів, в сумі 10406,67 грн. та пені в розмірі 2,08 грн.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 18.06.2013 року позовні вимоги задовольнив.

Публічне акціонерне товариство "Харківський завод Гідропривід" подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про відмову у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У відповідності до положень ст. 197 КАС України, зазначена адміністративна справа розглянута в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2012 р. (форма 10-ПІ) підприємства відповідача середньооблікова чисельність штатних працівників в 2012 р. становила 15 осіб, з них середньооблікова чисельність фактично працюючих інвалідів - 0 осіб, а також кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених, відповідно до вимог ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" - 1 особа.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем були подані звіти про наявність вакансій лише за лютий, червень та жовтень місяці 2012 року.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не було дотримано вимоги ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", та не створені робочі місця, для працевлаштування інвалідів.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Відповідно ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Після самостійного розрахунку кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою вищевказаної статті, здійснюється та забезпечується працевлаштування інвалідів.

В ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже, чинним законодавством України передбачено гарантії соціального захисту інвалідів шляхом встановлення особливих вимог щодо організації робочого місця інваліда та покладення на підприємства обов'язку забезпечувати для інвалідів належні та безпечні умови праці з урахуванням медичних показань, але без встановлення для підприємств жодних обмежень щодо обов'язку працевлаштування інвалідів.

Згідно ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Відповідно до інструкції затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007 року №42 щодо заповнення форми №10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів" для роботодавців, у яких працює від 8 до 15 осіб сума коштів адміністративно - господарських санкцій дорівнює 0,5 середньорічній заробітній платі штатного працівника а вже для роботодавців, у яких працює 15 осіб і більше, сума коштів адміністративно - господарських санкцій дорівнює середньорічній заробітній платі штатного працівника.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що на підприємстві працювало саме 15 осіб, а тому сума коштів адміністративно - господарських санкцій дорівнює середньорічній заробітній платі штатного працівника.

Колегія суддів дійшла висноку, що покладення на підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, обов'язку працевлаштування інвалідів, передбачає виділення та створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць, створення для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечення інших соціально-економічних гарантій, а також надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Судовим розглядом встановлено, що відповідачем не були виконані вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" щодо прийняття заходів для працевлаштування інвалідів, створені робочі місця, відповідачем на підприємстві не працевлаштовано особу, що є інвалідом.

Тому колегії суддів дійшла висновку, що заявлена позовна вимога щодо стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів, в сумі 10406,67 грн. та пені в розмірі 2,08 грн., є обґрунтованою та такою що підлягає задоволенню.

Отже, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при її прийнятті суд першої інстанції у повному обсязі з'ясував обставини справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Харківський завод Гідропривід" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.06.2013р. по справі № 820/3943/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Бартош Н.С.Судді Старостін В.В. Філатов Ю.М.