Постанова № 33001351, 14.08.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 серпня 2013 року письмове провадження № 826/10186/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. вирішив у порядку письмового провадження адміністративну справу

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-будівельна компанія «Альтернатива» до Державна податкова інспекція у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.06.2013 р. № 0006172270 та № 0006162270

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 03.06.2013 р. № 0006172270 та № 0006162270.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем у порушення норм податкового законодавства України, прийняті протиправні податкові повідомлення-рішення, якими позивачу неправомірно збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток і застосовані штрафні (фінансові) санкції, що призвело до порушення його прав та законних інтересів.

Відповідач проти позову заперечував, вважаючи оскаржувані рішення законними та обґрунтованими, винесеними на підставі та на виконання норм податкового законодавства за результатами перевірки позивача, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

30.07.2013 р. за клопотанням сторін у справі суд перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:

Відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань правильності нарахування і своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Тутто-Ол Міт», ПП «СТОК-СЕРВІС» за весь період взаємовідносин.

Перевіркою встановлено, що взаємовідносини позивача з ТОВ «Тутто-Ол Міт» ґрунтувалися на домовленості на поставку товару на підставі рахунків-фактур, на підтвердження виконання якої, а також включення позивачем витрат на оплату товару до складу валових витрат підприємства та сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар, контрагентом виписані позивачу первинні документи: видаткові накладні від 18.05.2012 р. № РН-0000846, від 29.05.2012 р. № РН-0000997 та податкові накладні від 18.05.2012 р. № 38 на загальну суму 5299,39 грн. (в т.ч. ПДВ - 883,23 грн.), від 29.05.2012 р. № 48 на загальну суму 8330,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 1388,33 грн.).

Розрахунки між позивачем та ТОВ «Тутто-Ол Міт» проведені в повному обсязі, кредиторська/дебіторська заборгованість відсутня.

Взаємовідносини позивача з ПП «СТОК-СЕРВІС» ґрунтувалися на наступних договорах:

договорі субпідряду від 17.10.2011 р. № 17/10/11, за яким позивач як підрядник доручає, а ПП «СТОК-СЕРВІС» як субпідрядник зобов'язується на свій ризик виконати власними та залученими силами і засобами відповідно до умов цього Договору будівельні роботи на об'єктах підрядника, а останній, в свою чергу, зобов'язується оплатити ці роботи відповідно до умов цього Договору.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, включення позивачем витрат на оплату робіт до складу валових витрат підприємства, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за виконані контрагентом роботи, ПП «СТОК-СЕРВІС» виписані позивачу первинні документи: податкові накладні від 29.12.2011 р. № 57 на загальну суму 71193,42 грн. (в т.ч. ПДВ - 11865,57 грн.), від 25.07.2012 р. № 34 на загальну суму 59170,40 грн. (в т.ч. ПДВ - 9861,73 грн.).

договорі субпідряду від 25.04.2012 р. № 25/04/12, за яким позивач як підрядник доручає, а ПП «СТОК-СЕРВІС» як субпідрядник зобов'язується на свій ризик виконати власними та залученими силами і засобами відповідно до умов цього Договору будівельні роботи на об'єктах підрядника, а останній, в свою чергу, зобов'язується оплатити ці роботи відповідно до умов цього Договору.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, включення позивачем витрат на оплату робіт до складу валових витрат підприємства, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за виконані контрагентом роботи, ПП «СТОК-СЕРВІС» виписані позивачу первинні документи: податкові накладні від 17.05.2012 р. № 29 на загальну суму 57500,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 9583,33 грн.), від 08.05.2012 р. № 8 на загальну суму 58680,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 9780,00 грн.), від 24.05.2012 р. № 45 на загальну суму 59100,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 9850,00 грн.), від 28.05.2012 р. № 52 на загальну суму 57540,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 9590,00 грн.), від 12.07.2012 р. № 9 на загальну суму 59215,60 грн. (в т.ч. ПДВ - 9869,27 грн.), від 26.07.2012 р. № 42 на загальну суму 57650,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 9608,33 грн.), від 30.07.2012 р. № 65 на загальну суму 58625,80 грн. (в т.ч. ПДВ - 9770,97 грн.).

В той же час, подальшою перевіркою встановлено, що ТОВ 'Тутто-Ол Міт» має стан платника - «До ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням».

В ході аналізу податкової звітності відсутня будь-яка інформація про наявність у ТОВ 'Тутто-Ол Міт» складських приміщень, наявність автомобільного чи іншого транспорту а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Фактично згідно податкової звітності у ТОВ «Тутто-Ол Міт» відсутнє виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності. Відсутні необхідні основні фонди та обладнання для виконання господарської діяльності, які виконувались протягом перевіряємого періоду, що підтверджується податковою звітністю ТОВ 'Тутто-Ол Міт».

Також встановлено, що ПП «СТОК-СЕРВІС» має стан платника - «До ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням».

В ході аналізу податкової звітності відсутня будь-яка інформація про наявність у ПП «СТОК-СЕРВІС» складських приміщень, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також у устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Фактично згідно податкової звітності у ПП «СТОК-СЕРВІС» відсутнє виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності. Відсутні необхідні основні фонди та обладнання для виконання господарської діяльності, які виконувались протягом перевіряємого періоду, що підтверджується податковою звітністю ПП «СТОК-СЕРВІС».

Крім того, ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС здійснено відповідні заходи з метою проведення зустрічної звірки ТОВ «Тутто-Ол Міт» щодо підтвердження господарських платниками податків за період лютий 2012 року, квітень 2012 року, травень 2012 року та червень 2012 року, за результатами якої, у зв'язку з відсутністю товариства за податковою адресою та як наслідок відсутністю підтверджуючих первинних документів щодо взаємовідносин із постачальниками, не встановлено факту передачі товару (надання послуг) та встановлено відсутність можливості реального здійснення операцій товариством за лютий 2012 року, квітень 2012 року, травень 2012 року та червень 2012 року.

ДПІ у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби, здійснено відповідні заходи з метою проведення зустрічної звірки ПП «Сток-Сервіс» щодо підтвердження реального здійснення, товарності, фінансово-господарських операцій за з 01.11.2011 р. - 31.08.2012 р. за результатам якої надано висновок щодо наявності ознак «фіктивності» та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ПП «Сток-Сервіс».

Податковим органом надано оцінку викладеному та зроблено висновок про неможливість здійснення фінансово-господарських операції між позивачем та зазначеними контрагентами. Отже, складені контрагентами первинні документи складені всупереч вимогам діючого законодавства, у зв'язку з чим не можуть підтвердити факт здійснення господарських операцій та не можуть бути прийняті до уваги.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 18.05.2013 р. №313/1-22-70-36135244, яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства України, а саме: пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено на прибуток у загальній сумі 87778,00 гри., а саме по періодах: 2011 рік у сумі 13646,00 грн.; І пів. 2012 року у сумі 33066,00 грн.; 9 міс. 2012 року у сумі 41066,00 грн.; 2012 рік у сумі 74132,00 грн.; п.198.3., п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено податковий кредит за перевіряємий період у розмірі 82468,00 грн., що призвело до: заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду (р. 25 Декларації з ПДВ) на загальну суму 82468,00 грн., у т. ч. по періодам: за грудень 2011 року у сумі 11866,00 грн.; за травень 2012 року у сумі 31492,00 грн.; за липень 2012 року у сумі 39110,00 грн.

Не погоджуючись з такими висновками акту перевірки, позивачем, у порядку п.86.7. ст.86 Податкового кодексу України, були подані відповідачу заперечення до акту перевірки, за результатами розгляду яких, висновки акту перевірки були залишені без змін, a заперечення - без задоволення.

На підставі акта перевірки від 18.05.2013 р. №313/1-22-70-36135244, відповідачем прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення форми «Р»: від 03.06.2013 р. №0006172270, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 87778,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 37066,00 грн.; від 03.06.2013 р. №0006162270, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 82468,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 41234,00 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.202, ч.1-3,5,6 ст.203 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч.1 ст.205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 180 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (ч. 2). При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ч. 3). Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості (ч. 4).

Відповідно до ч.1 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно ч.1 ст.838 ЦК України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (ч.1 ст.843 ЦК України).

Відповідно до ч.1,2 ст.846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Згідно ч.1 ст.875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Відповідно до ст.877 ЦК України підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт.

Договором будівельного підряду мають бути визначені склад і зміст проектно-кошторисної документації, а також має бути визначено, яка із сторін і в який строк зобов'язана надати відповідну документацію.

Отже, істотними умовами договору будівельного підряду (субпідряду) є предмет - перелік та обсяг робіт, ціна, строк виконання зобов'язань та кошторисна документація.

Аналіз, наявних в матеріалах справи копій договорів на виконання субпідрядних будівельних робіт від 17.10.2011 р. № 17/10/11 та від 25.04.2012 р. № 25/04/12, укладених між позивачем та ПП «Сток-Сервіс» свідчить про наступне.

Договір від 17.10.2011 р. № 17/10/11 не містить істотних умов, зокрема, предмету, ціни та строків виконання робіт.

Пунктом 1.2. зазначеного договору передбачено, що характер та обсяги робіт, що виконуються субпідрядником за цим договором на об'єктах, визначаються додатками до цього Договору.

Пунктом 2.1. договору визначено, що вартість робіт наведена в договірній ціні.

В той же час, позивачем надано суду лише договірну ціну та локальний кошторис № 2-1-1 на влаштування монолітних залізобетонних ростверків при реконструкції з надбудовою та прибудовою об'єкту - нежитлового (адміністративного) будинку по вул. Військовий проїзд, буд.1, літера «З» в Печерському районі м. Києва, що здійснюється у 2011 році. При цьому, податкова накладна від 25.07.2012 р. № 34 виписана ПП «Сток-Сервіс» на підтвердження виконання будівельних робіт по влаштуванню пальових фундаментів будівлі по вул. Т. Шамрила, 7а м. Києва.

Договір від 25.04.2012 р. № 25/04/12 також не містить істотних умов, зокрема, предмету, ціни та строків виконання робіт.

Пунктом 1.2. зазначеного договору передбачено, що характер та обсяги робіт, що виконуються субпідрядником за цим договором на об'єктах, визначаються додатками до цього Договору.

Пунктом 2.1. договору визначено, що вартість та перелік робіт наведені в Актах на виконані роботи.

В той же час, позивачем не надано суду для огляду відповідних додатків та актів до договору для підтвердження його реальності.

Отже, враховуючи вищевикладені законодавчі норми, зазначені договори фактично є неукладеними.

Більше того, з аналізу наявних в матеріалах справи копій податкових накладних, виписаних позивачу контрагентом ПП «Сток-Сервіс», судом встановлено, що вони виписані на підтвердження договорів поставки, а не договорів на виконання субпідрядних будівельних робіт. Таким чином, суд не може прийняти зазначені первинні документи у якості доказу виконання фактично неукладених договорів від 17.10.2011 р. № 17/10/11 та від 25.04.2012 р. № 25/04/12.

Судом також встановлено, що згідно будівельної документації контрагент-субпідрядник здійснював приховані роботи - вдавлювання багатосекційних трубо бетонних паль, бетонування та армування вдавлюваних паль, влаштування бетонної підготовки для ростверків, бетонування ростверків тощо, підтвердження виконання яких вимагає складання акту виконання продаваних робіт. В той же час, надані позивачем суду акти не мають жодного відношення до субпідрядника-контрагента, що ставить під сумнів виконання саме ним відповідних робіт.

Таким чином, суд системно проаналізувавши викладене, погоджується з доводами відповідача про те, що зазначені господарські операції фактично не здійснювалися, а первинні документи складені з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

Отже, незалежно від того чи визнавались зазначені господарські договори недійсними в судовому порядку, останні не були спрямовані на досягнення будь-яких наслідків, пов'язаних із здійсненням підприємницької господарської діяльності, що унеможливлю врахування їх наслідків в податковому обліку платника податку.

Щодо взаємовідносин поставки позивача з ТОВ «Тутто-Ол Міт», суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної у інформаційному листі від 20.07.2010 р. № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», відсутність товарно-транспортних накладних може бути свідченням відсутності факту перевезення товару, що, у свою чергу, може вказувати на фіктивність відповідної господарської операції.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. також зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Під час розгляду справи позивачем не надано будь-яких доказів транспортування придбаного у ТОВ «Тутто-Ол Міт» товару (лісоматеріали круглі, бруски обрізні, дошка обрізна, дошка не обрізна, арматура), зважаючи на його великий обсяг. Виписані ТОВ «Тутто-Ол Міт» позивачу податкові накладні не містять витрат на транспортування, якби такі мали місце при проведенні операцій.

Також позивачем не надано суду товарно-транспортних накладних, а також довіреностей на отримання відповідного товару, що не надає змоги ідентифікувати осіб, що приймали участь у здійсненні згаданих господарських операцій та позбавляє можливості встановити факт товарності зазначених господарських операцій.

Крім того, позивачем не надано суду доказів обліку (прийняття на склад, оприбуткування) придбаного товару, враховуючи його значну кількість та асортимент, не доведено використання придбаного товару у власній господарській діяльності позивача, а також не надано доказів щодо наявності на даний час товару у позивача або реалізації його іншим контрагентам.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі-Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп.14.1.36. п.14.1. ст.14 Кодексу, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пп.14.1.27. п.14.1. ст.14 Кодексу, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п.138.2 ст.138 Кодексу).

Згідно пп.139.1.9. п.139.1. ст.139 Кодексу, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Відповідно до п.44.1. ст.44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до пп. а п.198.1, п.198.2., п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, для підтвердження включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" (далі-Закон).

Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст.2).

Частиною 2 ст.3 Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст.1 Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

Враховуючи наведені правові норми, а також ті обставини, що взаємовідносини позивача з ПП «Сток-Сервіс» ґрунтувалися на фактично неукладених договорах субпідряду, а первинні документи виписані позивачу зазначеним контрагентом не мають прив'язки до укладених між ними договорів субпідряду, а виписані на виконання неіснуючих договорів поставки, а по взаємовідносинам з ТОВ «Тутто-Ол Міт» відсутні необхідні первинні документи на підтвердження транспортування товару (товарно-транспортні накладні), суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати подані позивачем документи на підтвердження податкового кредиту та валових витрат, первинними бухгалтерськими документами в розумінні Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", тобто документами, які підтверджують фактичне придбання позивачем товарів (робіт, послуг) від контрагентів, фактичне здійснення господарських операцій та дають позивачу право податковий кредит та включення відповідних витрат до складу валових витрат підприємства.

Згідно з ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені судом обставини справи та положення вищевказаних законодавчих норм, суд приходить до висновку, що прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 03.06.2013 р. № 0006172270 та № 0006162270, можна визнати таким, що узгоджуються з вимогами ч.3 ст.2 КАС України, оскільки вони прийняті у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення для прийняття рішень, отже є правомірними.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-будівельна компанія «Альтернатива» відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій