Постанова № 33001149, 26.07.2013, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" липня 2013 р. 14 год.42 хв.Справа № 821/1704/13-а

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді: Дубровної В.А.,

при секретарі: Кургузовій Т.М.,

за участю представників:

позивача - Петряєва В.В.,

відповідача - Палінічака К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного виробничо-комерційного підприємства "Севід" до Державна податкова інспекція у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

встановив:

Приватне виробничо-комерційне підприємство "Севід" (далі - позивач, ПВКП "Севід") звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ), у якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 16.04.2013 року № 0002972200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 13800,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що висновок податкового органу про нереальність господарської операції ПВКП "Севід" щодо надання послуг від ТОВ "Югресурспостач" у червні 2011 року ґрунтується виключно на акті про неможливість підтвердження факту реального здійснення господарських операцій зазначеного контрагента. При цьому, позивач вказує, що під час перевірки підприємством були надані всі первинні документи, які підтверджують факт надання послуг вказаним контрагентом, які були необхідні ПВКП "Севід" при здійсненні господарської діяльності, що підтверджує реальність господарської операції ПВКП "Севід" з ТОВ "Югресурспостач".

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Відповідач надав суду письмові заперечення, в яких зазначає, що в ході проведення перевірки позивача не було підтверджено реальність здійснення господарських операцій між ПВКП "Севід" та ТОВ "Югресурспостач" на підставі акту про неможливість підтвердження факту реального здійснення господарських операцій ТОВ "Югресурспостач". Відповідач вказує, що даним актом встановлено укладення угод без мети настання реальних наслідків, а тому взаємовідносини між позивачем та його контрагентом були створені з метою лише документального оформлення господарських операцій без фактичного їх здійснення. Крім цього, при дослідженні акту здачі - прийняття робіт та товарно - транспортних накладних були встановлені недоліки, які позбавляють вказані документи юридичної сили та доказовості при відображенні їх в бухгалтерському та податковому обліку. Вказані обставини стали підставою для встановлення факту завищення валових витрат на 60000,00 грн. та у зв'язку з цим заниження податку на прибуток за 2 квартал 2011 року у сумі 13800,00 грн., про що було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав заперечення проти адміністративного позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, дослідивши норми законодавства, які регулюють дані правовідносини та їх застосування сторонами, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Приватне виробничо - комерційне підприємство "Севід" зареєстроване 24.06.1997 року виконавчим комітетом Херсонської міської ради та перебуває на обліку платників податків в ДПІ у м. Херсоні з 30.07.1997 р. за номером №1502.

За даними податкового органу, основним видом діяльності ПВКП "Севід" є ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення.

Судом встановлено, що відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України, на підставі наказу від 25.03.2013 року №595, податковим ревізором-інспектором ДПІ було проведено невиїзну позапланову перевірку ПВКП "Севід" з питання дотримання вимог податкового законодавства при фінансово-господарських відносинах з ТОВ "Югресурспостач" у червні 2011 року, за результатами якої складено акт від 05.04.2013 року №2105/22.4/24757972 (далі - акт перевірки).

Як вбачається з акту перевірки, за наслідками перевірки показників поданої до ДПІ у м. Херсоні декларації з податку на прибуток за 2 квартал 2011 року (від 29.07.2011 р. вх. №171127), первинних документів, а саме: акту виконаних робіт, податкової накладної за червень 2011 року, товарно-транспортних накладних тощо, а також інформації з підрозділів податкової міліції, висновку ГВПМ ДПІ у м. Херсоні від 27.09.2011 року №2909/26-906, акту від 29.09.2011 року №300/23-2/35568653 "Про неможливість підтвердження факту реального здійснення господарських операцій суб'єкта господарювання ТОВ "Югресурспостач" щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами - постачальниками та покупцями за червень, липень 2011 року", встановлено завищення валових витрат у 2 кварталі 2011 року на 60000,00 грн., та як наслідок зроблено висновок про порушення п.138.1, п.138.2 ст.138, п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток за 2 квартал 2011 року в сумі13800,00 грн.

На підставі вказаного висновку податковим органом було прийнято податкове повідомлення - рішення від 16.04.2013 року №0002972200 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 13800,00 грн., у т.ч. за основним платежем у сумі 13800,00 грн.

Оцінюючи правомірність прийняття оскаржуваного податкового - повідомлення рішення, суд виходить з встановлених в ході розгляду справи фактичних обставин та їх узгодженості з діючими положеннями податкового законодавства.

Спірні правовідносини у перевіряємому періоді були врегульовані Податковим кодексом України від 02.12.2010 р. за № 2755-VІ ( далі Податковий кодекс України).

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України).

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України).

Пунктом 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПВКП "Севід" (за договором - замовник) та ТОВ "Югресурспостач" (за договором - виконавець) було укладено договір про надання транспортних послуг від 01.06.2011 року, згідно умов якого виконавець зобов'язується виконувати послуги по перевезенню за завданням замовника на період з 01.06.2011 року по 30.06.2011 року, при цьому виконавець в інтересах замовника здійснює пов'язанні з перевезенням транспортно - експедиційні операції, оплата наданих послуг здійснюється в безготівковій формі.

На виконання умов вказаного договору ТОВ "Югресурспостач" протягом червня здійснювало перевезення вантажу за замовленням ПВКП "Севід". Факт надання послуг підтверджується актом здачі - прийняття робіт (надання послуг) №ОУ - 0000095 від 30.06.2011 року, згідно якого ТОВ "Югресурспостач" були надані послуги з перевезення вантажу на загальну суму 60000,00 грн., та ПДВ 12000,00 грн.

Оплата вартості отриманих послуг здійснювалась в безготівковій формі, що підтверджується платіжним дорученням №70 від 12.07.2011 року.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні " господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

З метою підтвердження реального здійснення господарської операції по придбанню послуг по перевезенню позивачем були надані суду підтверджуючі документи, а саме: видаткові накладні, товарно - транспортні накладні, довіреності, податкові накладні, з яких судом встановлено, що ТОВ "Югресурспостач" за замовленням ПВКП "Севід" здійснювало перевезення товару, який використовувався позивачем в господарській діяльності відповідно до основних видів діяльності підприємства.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, оскільки характер витрат на придбання вищезазначених послуг є пов'язаним з власною господарською діяльністю позивача, що відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України є визначальною ознакою витрат як валових, тому позивач правомірно відніс до складу валових витрат у відповідному звітному періоді вказані послуги.

Суд не погоджується з позицією податкового органу щодо невідповідності акту приймання-передачі виконаних послуг вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" у зв'язку з відсутністю в ньому інформації щодо представників сторін та зміст господарської операції, виходячи із наступного.

Як зазначається в ст. 9 Закону України № 996-ХІУ підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Дослідивши акт виконаних послуг, правову визначеність якого ставить під сумнів податковий орган, суд встановив, що вказаний документ містить всі необхідні реквізити, що дають змогу з'ясувати характер господарської операції, ідентифікувати осіб, які брали в ній участь, а саме: назву та дату документа, найменування наданих послуг, їх вартість у відповідності до умов договорів про надання послуг, назву підприємства - замовника та виконавця, від імені яких складено документ, посаду особи, відповідальної за здійснення господарської операції, особисті підписи уповноважених осіб, реквізити сторін тощо.

При цьому, суд відмічає, що недоліки в первинних документів не можуть бути безумовним доказом безтоварності операції.

Отже первинний документи, наданий позивачем податковому органу для перевірки, відповідає вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а тому є належним і допустимим доказом, що фіксує господарську операцію та є підставою для включення зазначеної у них сум до складу валових витрат з податку на прибуток підприємств.

Щодо доводу податкового органу про те, що товарно - транспортні накладні по перевезенню товару ТОВ "Югресурспостач" за замовленням ПВКП "Севід" не дають змоги ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарських операцій, відсутня інформація щодо часу прибуття автомобіля для розвантаження та завантаження, відсутній підпис водія тощо, то суд зазначає, що вказані документи не є підставою для формування валових витрат за даною господарською операцією, таким документом для позивача є акт здачі - прийняття робіт (надання послуг), а тому даний довід податкового органу в даній господарській операції суд вважає безпідставним.

Крім того, правила податкового обліку не встановлюють конкретного переліку первинних документів за допомогою яких повинні бути оформлені господарські операції, а також не передбачають будь-яких спеціальних вимог до форми або виду первинних документів, до їх оформлення та заповнення.

До документів, які засвідчують факт придбання товару, робіт, послуг, діючим законодавством передбачена лише одна умова: вони повинні засвідчувати фактичне отримання товару або результатів робіт, послуг.

Таким чином, валові витрати сформовані позивачем за господарською операцією, вчиненою з вищевказаним контрагентом, підтверджуються необхідними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, складеними відповідно до вимог чинного законодавства.

Щодо доводу податкового органу про не підтвердження реальності здійснення господарської операції за договором з вищевказаним контрагентом внаслідок встановлених порушень в акті від 29.09.2011 року №300/23-2/35568653, то суд зазначає наступне.

Згідно акту ДПІ у м. Херсоні від 29.09.2011 року №300/23-2/35568653 "Про неможливість підтвердження факту реального здійснення господарських операцій суб'єкта господарювання ТОВ "Югресурспостач" щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами - постачальниками та покупцями за червень, липень 2011 року" встановлено, що підприємство не знаходиться за місцем реєстрації, не надає документальних підтверджень на запити, не має основних фондів, транспортних засобів, на підприємстві працює 1 особа, а тому суб'єкт господарювання використовується для незаконного формування податкового кредиту діючим підприємствам з метою ухилення від сплати податків шляхом відображення у звітності безтоварних операцій, які не спричиняють настання реальних наслідків.

Щодо висновків податкового органу про безтоварність та нереальність угоди, укладеної між позивачем та ТОВ "Югресурспостач", то суд зазначає, що згідно ст.ст. 207 і 208 Господарського кодексу України, ч. 3 ст.228 Цивільного кодексу України встановлено, що одного лише висновку органу державної податкової служби про нікчемність вчиненого платником податків правочину або про нереальність здійсненої платником податків господарської операції є недостатньо для судження іншого податкового органу про вчинення контрагентом такого платника порушення закону, оскільки податкові органи не наділені законодавцем виключною прерогативою на визнання правочинів такими, що суперечать закону.

При цьому, належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами вчинення платником податків нікчемного правочину можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 КАС України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Однак, відповідачем не подано жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків та його контрагента, рішення суду про визнання правочину недійсним.

Суд зазначає, що доказів того, що зобов'язання між ПВКП "Севід" та ТОВ "Югресурспостач" залишились невиконаними, що завдає шкоди інтересам Держави у сфері оподаткування, відповідач не надав.

Таким чином, судження відповідача про нереальність укладених позивачем правочинів є помилковими, оскільки базуються лише на особистих припущеннях податкового органу, що суперечить вимогам ч.3 ст.2 КАС України.

Суд додатково відмічає, ТОВ "Югресурспостач" на момент вчинення господарської операції з ПВКП "Севід" зареєстроване як юридична особа з 17.12.2007 року, місцезнаходження реєстраційної справи - Реєстраційна служба Брусилівського районного управління юстиції Житомирської області, види діяльності ТОВ "Югресурспостач" відповідають змісту господарської операції з позивачем.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що дослідженні в судовому засіданні копії первинних документів позивача (договір, акт виконаних робіт тощо), не дають підстав для встановлення з боку позивача порушень Податкового кодексу України при декларуванні валових витрат по операції з придбання послуг по перевезенню у ТОВ "Югресурспостач", зокрема не встановлено віднесення до валових витрат сум, які не підтверджені первинними документами.

Враховуючи, що обґрунтованість та правомірність судження суб'єкта владних повноважень про не реальність та не підтвердження первинними документами господарської операції між позивачем і його контрагентом не знайшла свого підтвердження здобутими по справі доказами, а інших фактичних мотивів в основу спірного податкового повідомлення - рішення не покладено, а також наявність у позивача належним чином оформлених первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, то суд приходить до висновку про недоведеність факту порушення ПВКП "Севід" п.138.1, п.138.2 ст.138, п. 139.1 ст.l39 Податкового Кодексу України.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність прийнятого податкового повідомлення - рішення від 16.04.2013 року №0002972200, а тому суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ПВКП "Севід".

Керуючись ст.ст. 2-14, 71, 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 16.04.2013 року №0002972200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 13800,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного виробничо-комерційного підприємства "Севід" (ідентифікаційний код 24757972) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 138,00 грн. (сто тридцять вісім гривень).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 09 серпня 2013 р.

Суддя Дубровна В.А.

кат. 8.2.6