Постанова № 330009, 26.12.2006, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.12.06 р. Справа № 41/406пн

м. Донецьк, вул. Артема, 157 к. 223

Суддя господарського суду Донецької області Гончаров С.А.

при секретарі судового засідання Возневій Н.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовною заявою Відкритого акціонерного товариства “Енергомашспецсталь”,

м. Краматорськ

до відповідача: Державної податкової інспекції у м. Краматорську

про зобов’язання надати до Відділення державного казначейства у м. Краматорську

висновок із зазначенням залишку суми ПДВ, яка підлягає відшкодуванню із бюджету

за даними декларації за травень 2006р. у розмірі 703665грн.

СУТЬ СПОРУ

Позивач, Відкрите акціонерне товариство “Енергомашспецсталь”, звернувся до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Краматорську про зобов’язання надати до Відділення державного казначейства у м. Краматорську висновок із зазначенням залишку суми ПДВ, яка підлягає відшкодуванню із бюджету за даними декларації за травень 2006р. у розмірі 703665грн.

Ухвалою від 12.12.2006р. було відкрито провадження в адміністративній справі № 41/406пн та провадження у справі відбувалося за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на норми підпунктів 7.7.1, 7.7.2, 7.7.4 – 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” (в редакції Закону України № 2505-4 від 25 березня 2005 року), якими встановлений порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків, визначення ним у відповідності із зазначеними нормами у декларації за травень 2006 року суми бюджетного відшкодування, безпідставне не надання відповідачем висновку щодо відшкодування суми податку на додану вартість у розмірі 703665грн.

Позивач стверджує, що всі дії необхідні для відшкодування податку на додану вартість визначені Законом України “Про податок на додану вартість” ним проведені, правомірність бюджетного відшкодування по декларації за травень 2006р. в сумі 3014841грн. підтверджена самим податковим органом, про що свідчить відповідний акт перевірки, проте висновки про відшкодування суми ПДВ у повному обсязі, як того потребує законодавство, до відділення держказначейства не направлені, бюджетне відшкодування в сумі 703665грн. позивачем безпідставно не отримано.

Відповідач проти позовних вимог заперечує та посилаючись на наказ ДПА України № 196 від 24.04.2003р. “Відносно здійснення ефективного контролю за правомірністю відшкодування з бюджету сум ПДВ юридичним особам” наполягає на відсутності бездіяльності та правомірності ненадання висновків на відшкодування податку, оскільки у цей час ним проводяться дії по перевіркам контрагентів відповідача з метою запобіганню безпідставного відшкодування податку.

Відповідач наполягає на тому, що ненадання ним всіх висновків є правомірним до тих пір, доки не будуть перевірені всі контрагенти позивача щодо яких формувався податковий кредит лютого та березня 2006р. При цьому відповідач посилається на визначення терміну “бюджетне відшкодування”, встановлене п. 1.8. Закону України “Про податок на додану вартість”.

Позивачем у позовній заяві та відповідачем у запереченнях на позов визнано ту обставину, що відповідачем на момент розгляду спору та прийняття рішення по справі складено та направлено до органів держказначейства висновки щодо відшкодування податку на додану вартість на суму 2311176грн. по декларації за травень 2006 року.

У судовому засіданні судом досліджені надані сторонами документи: про правовий статус позивача та статус позивача як платника податків, декларація позивача за травень 2006 року, розрахунок коригування сум ПДВ до податкової декларації за травень 2006 року, розрахунок суми бюджетного відшкодування за травень 2006 року, заява про повернення суми бюджетного відшкодування, акт № 881/23-6-00210602 від 18.08.2006р., витяг з рахунку позивача № 26005301510738.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши додатково надані документи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.

Позивач є суб’єктом підприємницької діяльності - юридичною особою (свідоцтво про держреєстрацію №289620 від 20.11.95р.), код ЕДРПОУ 00210602, є платником ПДВ (свідоцтво № 06292253 від 04.03.03р.), взятий на облік ДПІ у м. Краматорську.

Пункт 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” (в редакції Закону України № 2505-4 від 25 березня 2005 року), відповідно до пункту 13 Перехідних положень, діє з 1 червня 2005 року та встановлює порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 зазначеного пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від’ємному значені суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності – зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від’ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від’ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Позивачем відповідно до Порядку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 166 від 15.06.2005 р. було складено та надано до податкового органу 20.06.2006 р. декларацію з податку на додану вартість за травень 2006 року. Відповідно до рядків 25 та 25.1 цієї декларації сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, складає 3032341 грн. При цьому, до складу податкового кредиту травня 2006 року віднесено залишок від’ємного значення квітня 2006р. в розмірі 3551089 грн. (рядок 23).

Відповідно до підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Суду наданий акт №881/23-6-00210602 від 18.08.06р., складений фахівцями ДПІ у м. Краматорську відповідно до вищевказаної норми за результатами виїзної позапланової перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за період травень 2006р. (надалі – „акт перевірки”). У акті перевірки відповідачем було зафіксоване порушення позивачем п.п 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п.п 7.3.1 п. 7.3. та п.п 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", у результаті чого встановлено завищення суми бюджетного відшкодування за травень 2006р. на суму 17500грн., та була підтверджена сума ПДВ, заявлена до бюджетного відшкодування за травень 2006р., у розмірі 3014841грн.

Суд зазначає, що позивачем податкова декларація з податку на додану вартість за травень 2006 року та заява про повернення повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації, надані за правилами підпункту 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Відповідно до абзацу 2 вищенаведеного підпункту 7.7.5 (в редакції Закону № 2642-4 від 3 червня 2005 року) податковий орган зобов’язаний у п’ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до підпункту 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п’яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Згідно із наявною у матеріалах справи довідкою відповідача, станом на 18.12.06р. позивачу фактично відшкодовано від’ємне значення ПДВ, заявлене у декларації за травень 2006р., за висновком від 10.11.06р. №958 - 2200833грн., за висновком від 10.11.06р. №959 - 110343грн., взагалі – на суму 2311176 грн.

Позивачем надано витяг із банківського рахунку № 26005301510738, згідно з яким із суми бюджетного відшкодування ПДВ по декларації за травень 2006р. фактично з держбюджету на рахунок позивача відшкодована сума у розмірі 2311176,00 грн. - відповідно до наданих відповідачем до ВДК у м. Краматорську висновків № 958-959 від 10.11.06р. Щодо інших висновків про суми відшкодування по декларації за травень 2006р., то сторонами підтверджена та обставина, що такі висновки до ВДК у м. Краматорську відповідачем не надавались.

Таким чином, підтвердивши під час перевірок правомірність формування позивачем бюджетного відшкодування у сумі 3014841грн. за травень 2006 року відповідач надав висновки органу казначейства щодо бюджетного відшкодування тільки на суму 2311176 грн.

Підпунктом 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” передбачені дії податкового органу, якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, серед них (підпункт “в”) у разі з’ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Аналіз наведених норм підпункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” свідчить про те, що податковий орган як орган владних повноважень, здійснюючи контроль за обчисленням та сплатою податків, у тому числі, бюджетним відшкодуванням, повинен діяти у певний спосіб, а саме за наслідками перевірок, визначених Законом, або надати висновок із зазначення суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, або відмовити у наданні бюджетного відшкодування. Утриматися від здійснення однієї чи іншої дії означає неналежне здійснення своїх повноважень шляхом бездіяльності.

З огляду на наведене у даному випадку наявна протиправна бездіяльність відповідача щодо ненадання висновків із зазначенням суми відшкодування ПДВ, що підлягає відшкодуванню на банківський рахунок позивача по декларації за травень 2006р., яка порушує права позивача на отримання із державного бюджету від’ємного значення ПДВ, передбачені Законом України "Про податок на додану вартість".

Суд не приймає посилання відповідача на наказ Державної податкової адміністрації України № 196 від 24.04.2003р., так як в розумінні статті 117 Конституції України він не є нормативно-правовим актом, оскільки не зареєстрований Міністерством юстиції України.

Відповідно до преамбули Закону України “Про податок на додану вартість” цей Закон серед іншого визначає платників податку на додану вартість, порядок обліку звітування та внесення податку до бюджету. Таким чином, саме нормами зазначеного Закону регулюються всі питання пов’язанні із визначенням та сплатою податку на додану вартість. Нормами зазначеного Закону право платника податку не поставлене в залежність від проведення або не проведення всіх зустрічних перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника.

Враховуючи наведене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись п.п. 7.7.1, 7.7.2, 7.7.4 – 7.7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254, пунктами 2-1, 6 розділу 7 “Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Відкритого акціонерного товариства “Енергомашспецсталь” до Державної податкової інспекції у м. Краматорську - задовольнити.

Зобов’язати Державну податкову інспекцію у м. Краматорську надати до Відділення державного казначейства у м. Краматорську висновок із зазначенням залишку суми ПДВ, яка підлягає відшкодуванню із бюджету за даними декларації за травень 2006р. у розмірі 703665 грн.

Присудити з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства “Енергомашспецсталь” (84306, м. Краматорськ, р\р 2600901517252 у філії ВАТ "Державний експортно-імпортний банк" у м. Донецьк, МФО 334817, ЄДРПОУ 00210602) витрати по сплаті судового збору у розмірі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня складення постанови в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Гончаров С.А.