Рішення № 330007, 20.12.2006, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20.12.06 р. Справа № 1/364

за позовом Комунального підприємства «Донецькміськводоканал» м. Донецьк

до відповідача Відкритого акціонерного товариства “Донвуглеводоканал” м. Донецьк

про стягнення 213 020 грн. 18 коп.

Суддя Азарова З. П.

При секретарі судового засідання: Пасічник О.В.

Представники :

Від позивача – Гнатюк О.І.- представник

Від відповідача – Казієв Л.С. – старший юрисконсульт

В засіданні брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

Комунальне підприємство «Донецькміськводоканал» м. Донецьк звернулося з позовом до відкритого акціонерного товариства “Донвуглеводоканал” м. Донецьк про стягнення річних 40 817 грн. 60 коп., інфляційних 172 202 грн. 58 коп.

В обґрунтування позову позивач посилається на копію постанови апеляційної інстанції від 08.11.2006р. по справі № 17/239, розрахунок річних та інфляційних.

Відповідач в засіданні надав відзив, в якому пояснив, що в лютому 2004р. господарським судом Донецької області порушена справа про банкрутство та введений мораторій на задоволення вимог кредиторів, який ще діє. Він вважає, що з періоду введення мораторію до моменту його скасування, не нараховуються штрафні санкції, а також інші санкції за невиконання грошових зобов’язань.

Розглянувши матеріали справи, надані додаткові докази, заслухавши пояснення представників cторін, господарський суд встановив, що 02.01.1998р. між сторонами був укладений договір № 1800 на постачання та прийом господарсько-побутових стоків. Відповідачу за період з лютого 2004р. по березень 2004р. включно були оказані послуги водопостачання та водовідводу на загальну суму 2 213 658 грн. 69 коп., які в строки, передбачені цим договором сплачені не були.

В силу статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має бути виконано належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу.

Оплату за послуги водопостачання та водовідводу, надані в лютому та березні 2004 року відповідач зобов’язаний був виконати відповідно: за лютий – не пізніше 29.02.2004 року, за березень – не пізніше 31.03.2004 року. Відповідач в порушення умов договору не здійснив погашення заборгованості, тому позивач звернувся з позовом до господарського суду.

Рішенням господарського суду Донецької області від 22.10.2004р. по справі № 17/239 позов КП “Донецькміськводоканал” був задоволений та на його користь з відповідача суд стягнув заборгованість 1072749, 73 грн., 16837,12 грн. – інфляційних витрат, 9 661,98 грн. – річних.

08.11.2006р. Донецьким апеляційним господарським судом вищезазначене рішення було частково змінено, стягнуто з відповідача на користь КП “Донецькміськводоканал” 590 504,38 грн. заборгованості, річних - 7 638,45 грн., інфляційних витрат 11 387,56 грн.

В силу ст.. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання повинен на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та сплатити річні за весь час прострочки ( ст. 625 Цивільного кодексу України). Позивач нарахував індекс інфляції в сумі 172 202,58 грн., а також річні в сумі 40 817,60 грн., за період з 01.08.2004 року по 01.11.2006 року.

Тобто нарахування річних та інфляційних витрат позивач продовжив на день пред’явлення позову, оскільки сума боргу відповідачем не була погашена.

Інфляційні втрати пов’язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних – платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником. Ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов’язань та в зв’язку з цим відносити до санкцій у розумінні ст. 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позивач довів позовні вимоги, які підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача не приймаються до уваги, оскільки абзацом другим частини четвертої ст.. 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” передбачено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів).

Вказана норма визначає конкретний проміжок часу, протягом якого не нараховується неустойка та не застосовуються інші санкції, і цей проміжок часу лише відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів але ніяк не пов’язаний з його суттю, що розкривається в ст.. 1 Закону про банкрутство. Тобто, боржник повинен виконувати зобов’язання, що виникли після введення мораторію, але за їх невиконання або неналежне виконання неустойка не нараховується, а інші санкції не застосовуються.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” під терміном “грошове зобов’язання” розуміється зобов’язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов’язань боржника не зараховуються, зокрема, пеня та штраф.

Відповідно до цієї ж статті грошове зобов’язання складається також і з грошової суми, яку боржник зобов’язаний заплатити кредитору і на інших, крім цивільно-правового договору, підставах, що передбачені цивільним законодавством.

Такі підстави передбачені, зокрема, ст. 214 ЦК УРСР та 625 ЦК України, згідно з якими боржник, що прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

У зв’язку з цим, грошовими зобов’язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних.

Саме з такою вимогою на підставі зазначеної норми позивач звернувся з позовом до відповідача у справі №17/239. Грошовим зобов’язанням відповідача перед позивачем була грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу та трьох процентів річних. Позивач продовжив нарахування річних та індексу інфляції, які стягнуті частково у справі №17/239. Рішення набуло законної сили. Тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Комунального підприємства «Донецькміськводоканал» м. Донецьк задовольнити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Донвуглеводоканал” (83096, м. Донецьк, вул. Куйбишева, 109, р/р 26000301015820 в АК “Промекономбанк” м. Донецька, МФО 334992, ЗКПО 05438089) на користь Комунального підприємства «Донецькміськводоканал» м. Донецьк ( 83114, м. Донецьк, вул. Щорса, 110, р/р 260039801206 в Донецькій обласній філії АКБ УСБ м. Донецька, МФО 334011, ЗКПО 03361477 ) річні 40 817 грн. 60 коп., інфляційні витрати 172 202 грн. 58 коп., судові витрати по держмиту 2130 грн. 20 коп. та за інформаційно-технічні послуги 118 грн. 00 коп.

Рішення оголошено в засіданні та набуває законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя Азарова З.П.