Ухвала суду № 32996458, 08.08.2013, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

УХВАЛА

08 серпня 2013 року справа № 20-6/459-4/483-9/128-10/051-5/056-3/232Господарський суд міста Севастополя у складі судді Головко В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду

скаргу: ОСОБА_1

(99006, АДРЕСА_1)

на бездіяльність ліквідатора Відкритого акціонерного товариства „Севастопольський маяк" - арбітражного керуючого Дербіна Володимира Леонідовича щодо передачі майна до комунальної власності,

у справі:

за заявою працівників Відкритого акціонерного товариства

„Севастопольський маяк"

ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ін.

до Відкритого акціонерного товариства „Севастопольський маяк",

ідентифікаційний код 14308813

(99053, м. Севастополь, Фіолентівське шосе, 1)

про банкрутство боржника,

Представники учасників судового процесу:

скаржник (ОСОБА_1.) - не прибув, явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив;

банкрут (ВАТ „Севастопольський маяк") - Луценко В.Г., представник, довіреність № 500/001 від 03.01.2013;

ліквідатор (арбітражний керуючий Дербін Володимир Леонідович) - Дербін В.Л., постанова господарського суду м. Севастополя від 02.12.2005, посвідчення № 1372 від 05.07.2013;

кредитор (Фірма „ТЕС") - Козирев К.Ю., представник, довіреність від 04.01.2008;

кредитор (ТОВ „Науково-виробниче підприємство „ЕС.Т.КОМ") - явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив;

кредитор (ТОВ „Курута") - Козирев К.Ю., представник, довіреність від 12.01.2009;

кредитор (МПП „Самерс") - явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив;

кредитор (ОСОБА_6) - не прибула, явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечила.

ВСТАНОВИВ:

Працівники Відкритого акціонерного товариства „Севастопольський маяк" звернулись до господарського суду міста Севастополя (далі - суд) із заявою про визнання банкрутом Відкритого акціонерного товариства „Севастопольський маяк" (далі - ВАТ „Севастопольський маяк", боржник, банкрут).

Ухвалою суду від 23.08.2001 заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі /том 1, арк. с. 1/.

Ухвалою суду від 13.02.2002 введено процедуру санації боржника, керуючим санацією призначено арбітражного керуючого Дербіна В.Л. /том 1, арк. с. 114/.

Ухвалою суду від 29.04.2002 затверджено план санації /том 2, арк. с. 81/.

Постановою суду від 02.12.2005 Відкрите акціонерне товариство „Севастопольський маяк" визнано банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором банкрута призначений Дербін Володимир Леонідович /том 26, арк. с. 76-78/.

Ухвалою суду від 20.04.2007 провадження у справі зупинено до зняття арештів з активів Відкритого акціонерного товариства „Севастопольський маяк" /том 31, арк. с. 11-12/.

За останніми даними, що містяться в матеріалах справи, ліквідатором ВАТ „Севастопольський маяк" повідомлено про неможливість поновлення провадження у справі, оскільки обставини, що зумовили зупинення провадження у справі (наявність арештів активів боржника) не відпали /том 37, арк. с. 4-9/.

Водночас, 18.01.2013 до суду надійшла скарга ОСОБА_1, який зазначив, що є власником квартири АДРЕСА_1, на бездіяльність ліквідатора ВАТ „Севастопольський маяк" - арбітражного керуючого Дербіна В.Л. щодо передачі будинку АДРЕСА_1 до комунальної власності /том 36, арк. с. 78/.

Ухвалою суду від 17.05.2013 вказану скаргу призначено до розгляду в судовому засіданні на 28.05.2013 /том 36, арк. с. 122-124/.

Ухвалою суду від 28.05.2013 розгляд скарги відкладений на 25.07.2013, а ухвалою від 07.06.2013 - призначений на 08.08.2013.

В судове засідання 08.08.2013 скаржник не прибув, явку свого повноважного представника не забезпечив, проте до початку засідання суду надав клопотання з проханням розглянути скаргу у його відсутність /том 37, арк. с. 69/.

Кредитори (ТОВ „Науково-виробниче підприємство „ЕС.Т.КОМ"; МПП „Самерс"; ОСОБА_6) явку своїх повноважних представників у судове засідання також не забезпечили, хоча про дату час та місце розгляду скарги були повідомлені своєчасно та належним чином, причини неявки суду не сповістили.

Присутні у засіданні суду ліквідатор (арбітражний керуючий Дербін Володимир Леонідович), представник банкрута (ВАТ „Севастопольський маяк"), представник кредиторів (Фірма „ТЕС" та ТОВ „Курута"), кожен окремо, зазначили, що вважають скаргу необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Крім того, боржником надані письмові пояснення по суті скарги ОСОБА_1 /том 36, арк. с. 133-135/, в яких ВАТ „Севастопольський маяк", посилаючись на статтю 382 Цивільного кодексу України зазначає, що питання щодо передачі будинку АДРЕСА_1 до комунальної власності має вирішуватись усіма власниками квартир будинку як суб'єктами права спільної власності приміщень загального користування, опорних конструкцій будинку, механічного, електричного, сантехнічного та іншого обладнання за межами квартир.

Розглянувши скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність ліквідатора Відкритого акціонерного товариства „Севастопольський маяк" - арбітражного керуючого Дербіна Володимира Леонідовича щодо передачі майна до комунальної власності, дослідивши надані докази, суд визнав скаргу необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Законом України № 4212-VI від 22.12.2011, який набрав чинності 19.01.2013, Закон України „Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом" викладено у новій редакції.

Відповідно до абзацу першого пункту 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 4212-VI, його положення застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури (абзац третій пункту 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 4212-VI).

Як зазначалося вище, провадження у даній справі порушено ухвалою від 23.08.2001 /том 1, арк. с. 1/, а постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури винесено 02.12.2005 /том 26, арк. с. 76-78/, тобто до набрання чинності новою редакцією Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом".

Отже, на правовідносини учасників провадження про банкрутство у цій справі розповсюджується дія Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом" у редакції, що діяла до набрання чинності Законом № 4212-VI від 22.12.2011.

Звертаючись до суду зі скаргою на бездіяльність ліквідатора, ОСОБА_1 посилається на те, що є власником квартири АДРЕСА_1

Відповідно до частини четвертої статті 25 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом" дії ліквідатора (ліквідаційної комісії) можуть бути оскаржені до господарського суду власником майна (органом, уповноваженим управляти майном) банкрута; особою, яка відповідає за зобов'язаннями банкрута; кожним кредитором окремо або комітетом кредиторів; особою, яка, посилаючись на свої права власника або іншу підставу, передбачену законом чи договором, оспорює правомірність віднесення майнових активів або коштів до ліквідаційної маси.

Тобто, в останньому випадку йдеться зокрема про те, коли ліквідатор при формуванні ліквідаційної маси включив до неї майно, яке не належить боржникові.

Як установлено судом у судовому засіданні 08.08.2013, ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією Свідоцтва про право власності від 15.12.2006.

Натомість він, хоча і є власником вказаного майна, не оспорює правомірність віднесення ліквідатором цього майна до ліквідаційної маси, а просить визнати незаконною бездіяльність ліквідатора ВАТ „Севастопольський маяк" Дербіна В.Л. та зобов'язати його передати будинок АДРЕСА_1 до комунальної власності.

Отже, ОСОБА_1 не є суб'єктом оскарження дій (бездіяльності) ліквідатора. До того ж, як убачається з наказів ВАТ „Севастопольський маяк" № 4 від 24.01.2013 та № 17 від 24.05.2013 /том 36, арк. с. 118, 136/, квартиру АДРЕСА_1 не віднесено до складу ліквідаційної маси.

По суті доводів скарги суд зазначає наступне.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги скаржник вказує не те, що в порушення приписів статті 26 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом" будинок АДРЕСА_1 не передано ліквідатором до комунальної власності, що призводить до неможливості проживання у вказаному будинку.

Дійсно, відповідно до частини першої статті 26 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України від 03.03.2005 № 2453-IV, яка була чинною до 19.01.2013) усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.

Утім, по-перше, станом на дату відкриття ліквідаційної процедури (02.12.2005) будівництво будинку АДРЕСА_1 ще не було завершено, оскільки ПК-2 на 19 квартир, який є частиною 65-квартирного житлового будинку, введений в експлуатацію згідно з Актом державної приймальної комісії, затвердженим розпорядженням Гагарінської районної державної адміністрації міста Севастополя № 42-р від 02.02.2009.

По-друге, власне Порядок передачі об'єктів житлового фонду та об'єктів комунальної інфраструктури до комунальної власності в разі банкрутства підприємства до теперішнього часу не встановлений та чинним законодавством України не визначений.

По-третє, наведена правова норма (ч. 1 ст. 26 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом") не містить ані визначення суб'єкта, на якого покладено обов'язок щодо передачі об'єктів житлового фонду та об'єктів комунальної інфраструктури до комунальної власності, ані якихось строків вчинення відповідних дій.

За викладених обставин взагалі не можна говорити про бездіяльність ліквідатора, адже йому навіть не належить право законодавчої ініціативи.

Крім того, суд вважає за потрібне зауважити на наступному.

Як убачається з матеріалів справи, ВАТ „Севастопольський маяк" є власником квартир №№ 21, 22, 23, 24, 27, 28, 29, 31, 36, 30.39, 40 в будинку № 41 по вул. Молодих будівельників у місті Севастополі, що підтверджується відповідними свідоцтвами про право власності, виданими Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради. На інші квартири, серед яких квартира НОМЕР_1, що належить скаржнику, зареєстровано право власності фізичних осіб.

Тобто квартири, які належать ВАТ „Севастопольський маяк" на праві приватної власності, є складовою частиною багатоквартирного житлового будинку, а отже правовий режим приміщень загального користування, опорних конструкцій будинку, механічного, електричного, сантехнічного та іншого обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, визначається статтею 382 Цивільного кодексу України. Такі приміщення, опорні конструкції та обладнання належать власникам квартир на праві спільної сумісної власності, а тому питання передачі майна у комунальну власність має вирішуватися за участю усіх власників квартир будинку (секції) як суб'єктами права спільної сумісної власності (ч. 2 ст. 369 ЦК України).

Натомість, відповідне рішення співвласниками не приймалось.

До того ж, виходячи зі змісту частини першої статті 26 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом", передачі до комунальної власності підлягають об'єкти житлового фонду, які належать боржнику на праві власності або повного господарського відання.

Визначення житлового фонду надано в Житловому кодексі Української РСР.

Так, згідно зі статтею 4 Житлового кодексу Української РСР житловий фонд утворюють жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території Української РСР.

Житловий фонд включає:

- жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі (державний житловий фонд);

- жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать колгоспам та іншим кооперативним організаціям, їх об'єднанням, профспілковим та іншим громадським організаціям (громадський житловий фонд);

- жилі будинки, що належать житлово-будівельним кооперативам (фонд житлово-будівельних кооперативів); жилі будинки (частини будинків), квартири, що належать громадянам на праві приватної власності (приватний житловий фонд);

- квартири в багатоквартирних жилих будинках, садибні (одноквартирні) жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях усіх форм власності, що надаються громадянам, які відповідно до закону потребують соціального захисту (житловий фонд соціального призначення).

До житлового фонду включаються також жилі будинки, що належать державно-колгоспним та іншим державно-кооперативним об'єднанням, підприємствам і організаціям. Відповідно до Основ житлового законодавства Союзу РСР і союзних республік до цих будинків застосовуються правила, встановлені для громадського житлового фонду.

Таким чином, житловий фонд не включає квартири в багатоквартирних житлових будинках, що належать недержавним підприємствам (таким як ВАТ „Севастопольський маяк"). А тому посилання скаржника на статтю 26 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом" є помилковим.

Обґрунтовуючи вимоги скарги, ОСОБА_1 посилається також на те, що без передачі будинку до комунальної власності (без визначення балансоутримувача будинку) проживання у ньому буде неможливим.

Утім, причинно-наслідковий зв'язок між передачею будинку АДРЕСА_1 до комунальної власності і неможливістю скаржника проживати у вказаному будинку відсутній. На користь такого висновку свідчить і той факт, що, як зазначає сам скаржник, він разом з родиною мешкає у квартирі НОМЕР_1 будинку АДРЕСА_1 вже понад 15 років та уклав договори з постачальниками комунальних послуг.

Беручи до уваги вищевикладене, скарга ОСОБА_1 на бездіяльність ліквідатора Відкритого акціонерного товариства „Севастопольський маяк" - арбітражного керуючого Дербіна Володимира Леонідовича щодо передачі до комунальної власності будинку АДРЕСА_1 є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 5, 25, 26 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", статтями 41, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність ліквідатора Відкритого акціонерного товариства „Севастопольський маяк" - арбітражного керуючого Дербіна Володимира Леонідовича щодо передачі житлового фонду (будинку АДРЕСА_1) до комунальної власності, - відхилити.

Суддя підпис В.О. Головко