Рішення № 32996372, 24.07.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" липня 2013 р. Справа № 911/2493/13

Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.

при секретарі судового засідання Щур О. Д.

за участю представників учасників процесу:

від позивача: Білик І. П. (довіреність № 35-30-2 від 02.01.2013 р.);

від відповідача: не з'явились;

розглянувши матеріали справи

за позовом Державного підприємства „Міжнародний аеропорт „Бориспіль", м. Бориспіль

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Аерохендлінг", м. Бориспіль

про стягнення 554, 17 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ДП „Міжнародний аеропорт „Бориспіль" звернулось в господарський суд Київської області із позовом до ТОВ „Аерохендлінг" про стягнення 395, 84 грн. пені, 158, 33 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем невиконанням відповідачем свого обов'язку щодо сплати у повному обсязі орендної плати за рамковою угодою № 02-2330-26 від 21.11.2003 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.06.2013 р. порушено провадження у справі № 911/2493/13 за позовом ДП „Міжнародний аеропорт „Бориспіль" до ТОВ „Аерохендлінг" про стягнення 554, 17 грн. і призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 10.07.2013 р.

09.07.2013 р. до канцелярії суду від позивача надійшов лист № 35-22/3-511 від 08.07.2013 р. із доданими до нього документами на виконання вимог суду, що долучені судом до матеріалів справи.

10.07.2013 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 24.07.2013 р.

24.07.2013 р. судовому засіданні представник позивача надав документи, витребувані судом, та усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча про судове засідання був повідомлений належним чином, про причини своєї неявки у судове засідання суд не повідомив, відзив на позовну заяву та інші документи, витребувані судом, не надав.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за відсутності відзиву на позовну заяву за наявними у ній матеріалами.

За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.

Заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

21.11.2003 р. між позивачем та відповідачем було укладено рамкову угоду № 02-2330-26, згідно умов п. 2.1. якої МАБ виділяє в Терміналі Б необхідні площі для діяльності АОП по обслуговуванню пасажирів, і умови оренди площ регулюються окремим договором. АОП обладнає площі стійками реєстрації. У разі необхідності МАБ надасть додаткові стійки реєстрації в Терміналах А і Б на умовах окремого договору.

Згідно п. 5.4. угоди МАБ надає АОП в оренду необхідну площу в Терміналі „В". Ставки орендної плати включають фіксовану орендну плату за розмір площі та перемінну орендну плату, яка розраховується в залежності від кількості пасажирів, які обслуговуються протягом року.

Для забезпечення права за надання послуг з ОП МАБ застосовує до АОП та інших агентів з наземного обслуговування наступні ставки перемінної орендної плати за оренду площі та/або обладнання на території Терміналу „В": до 25 000 пасажирів за рік - 1, 00 дол. США за пасажира, від 25 000 до 50 000 пасажирів за рік - 0, 75 дол. США за пасажира, від 50 001 до 100 000 пасажирів за рік - 0, 50 дол. США за пасажира, від 100 001 до 300 000 пасажирів за рік - 0, 20 дол. США за пасажира, від 300 001 до 400 000 пасажирів за рік - 0, 10 дол. США за пасажира, від 400 000 до 500 000 пасажирів за рік - 0, 07 дол. США за пасажира, понад 500 000 пасажирів за рік - 0, 05 дол. США за пасажира.

Ставки перемінної орендної плати нараховуються та сплачуються через 1 рік з моменту початку діяльності, порядок та строки сплати перемінної орендної плати регулюються окремим договором.

Пунктом 6.1. угоди визначено строк її дії, згідно якої ця угода набуває чинності після настання всіх перелічених подій та діє строком 10 (десять) років:

- отримання АОП дозволу на розміщення та функціонування в пункті пропуску через державний кордон України

- підписання договору сторонами

- затвердження договору загальними зборами засновників виконавця

В разі виникнення перелічених подій роздільно, договір набирає чинності після події, яка настане пізніше.

Одночасно із укладенням угоди між позивачем та відповідачем було підписано Додаток № 1 до договору - Специфікація (перелік) обладнання, яке закупається АОП, додаток № 2 до договору - Перелік послуг, надання яких припиняє МАБ.

29.12.2006 р. між позивачем та відповідачем було підписано додаткову угоду № 1 до рамкової угоди № 02-2330-26 від 21.11.2003 р.

На виконання умов угоди позивачем у січні 2013 р. було виставлено відповідачу для оплати перемінної орендної плати рахунок-фактуру № 171/46 від 31.01.2013 р. на суму 31 920, 64 грн., рахунок-фактуру № 171/47 від 31.01.2013 р. на суму 24 077, 46 грн., рахунок-фактуру № 171/48 від 31.01.2013 р. на суму 30 820, 82 грн., рахунок-фактуру № 171/49 від 31.01.2013 р. на суму 23 576, 75 грн. всього на загальну суму 110 395, 67 грн.

За період дії угоди та на її виконання станом на 04.04.2013 р. відповідачем було повністю виконано свій обов'язок по оплаті перемінної орендної плати та перераховано позивачу грошові кошти у розмірі 110 395, 67 грн., що підтверджується відповідними виписками з банківського рахунку позивача, наявними у матеріалах справи.

07.03.2013 р. позивач звернувся до відповідача із вимогою № 35-28/5-22 від 05.03.2013 р., у якій просив відповідача в семиденний строк погасити основну заборгованість та сплатити 404 451, 82 грн. Факт направлення позивачем і отримання відповідачем вимоги підтверджується квитанцією від 06.03.2013 р. про відправлення цінного листа і описом вкладення до нього від 06.03.2013 р. та повідомленням про вручення поштового відправлення.

21.05.2013 р. позивач звернувся до відповідача із вимогою № 35-28/5-43 від 18.05.2013 р., у якій просив відповідача в семиденний строк з дня отримання листа сплатити 791, 64 грн. пені та 158, 33 грн. 3 % річних. Факт направлення позивачем вимоги відповідачу підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Як було зазначено вище, у своїй позовній заяві позивач, крім інших вимог, просить стягнути із відповідача пеню, передбачену ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, за періоди прострочення відповідачем виконання обов'язку по сплаті перемінної орендної плати з 15.03.2013 р. по 04.04.2013 р. всього на загальну суму 395, 84 грн. у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Регулювання відносин, що виникають у зв'язку із орендою майна здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 1 ст. 286 цього ж кодексу передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 ст. 762 цього ж кодексу передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 ст. 530 цього ж кодексу закріплено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У встановлений угодою строк і станом на 15.03.2013 р. відповідач обов'язок щодо оплати у повному обсязі перемінної орендної плати не виконав і його основна заборгованість перед позивачем складала 110 395, 67 грн., що підтверджується рамковою угодою № 02-2330-26 від 21.11.2003 р., рахунком-фактурою № 171/46 від 31.01.2013 р. на суму 31 920, 64 грн., рахунком-фактурою № 171/47 від 31.01.2013 р. на суму 24 077, 46 грн., рахунком-фактурою № 171/48 від 31.01.2013 р. на суму 30 820, 82 грн., рахунком-фактурою № 171/49 від 31.01.2013 р. на суму 23 576, 75 грн., наявними у матеріалах справи.

Відповідно до п. 3) ч. 1 ст. 611 цього ж кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 цього ж кодексу передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 551 цього ж кодексу передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 цього ж кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ч. 6 ст. 232 цього ж кодексу нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки, при укладенні рамкової угоди № 02-2330-26 від 21.11.2003 р. позивач та відповідач не досягли згоди щодо встановлення у угоді неустойки, а саме пені від суми несвоєчасно виконаного відповідачем грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, а саме сплати перемінної орендної плати, то безпідставним є нарахування позивачем пені за прострочення відповідачем виконання обов'язку щодо сплаті перемінної орендної плати у заявлений період на підставі положень ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України так, як зазначені положення Господарського кодексу України не встановлюють розмір пені за невиконання або неналежне виконання грошового зобов'язання, а визначають порядок обчислення таких штрафних санкцій, а тому позовна вимога позивача про стягнення з відповідача 395, 84 грн. пені від суми основної заборгованості за договором, є такою, що не ґрунтується на нормах законодавства України, а тому суд не знаходить підстав для задоволення позову в цій частині.

Крім того, позивач просить стягнути із відповідача 3 % річних від суми основної заборгованості за періоди прострочення відповідачем виконання обов'язку по сплаті перемінної орендної плати з 15.03.2013 р. по 04.04.2013 р. всього на загальну суму 158, 33 грн. у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 цього ж кодексу передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок 3 % річних від суми основної заборгованості, виконаний позивачем, є обґрунтованим та вірним, а тому суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача 3 % річних від суми основної заборгованості за договором у вищевказані періоди у розмірі 158, 33 грн.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Аерохендлінг" (ідентифікаційний код 32614518) на користь Державного підприємства „Міжнародний аеропорт „Бориспіль" (ідентифікаційний код 20572069) 158 (сто п'ятдесят вісім) грн. 33 (тридцять три) коп. 3 % річних та судові витрати 491 (чотириста дев'яносто одна) грн. 56 (п'ятдесят шість) коп. судового збору.

3. Відмовити в задоволенні інших позовних вимог.

Суддя В. М. Бацуца

Повний текст рішення підписаний

12 серпня 2013 р.