Рішення № 32996370, 06.08.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" серпня 2013 р. Справа № 911/2662/13

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС»

до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП»

відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю «АВАНГАРД-2005»

про стягнення 7 632,77 грн.

Суддя А.Кошик

за участю представників:

від позивача - Грищенко О.М.

від відповідача-1 - не з'явився;

від відповідача-2 - не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП» (відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «АВАНГАРД-2005» (відповідач-2) про стягнення 7 632,77 грн. заборгованості, з яких 2 069,99 грн. пеня, 4 734,34 грн. 30% річних, 828,44 грн. інфляційних збитків, а також понесені судові витрати: судовий збір в сумі 1 720,50 грн. та послуги адвоката в сумі 700,00 грн.

Провадження у справі №911/2662/13 порушено відповідно до ухвали суду від 10.07.2013 року та призначено справу до розгляду на 23.07.2013 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.07.2013 року у зв'язку із неявкою представників Відповідачів розгляд справи було відкладено на 06.08.2013 року.

06.08.2013 року в судове засідання представник відповідача-1 не з'явився, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, хоча завчасно через канцелярію суду надав відзив на позов, в якому не заперечує проти позову з підстав, викладених у відзиві, а також клопотав перед судом про розгляд справи без участі представника відповідача-1.

06.08.2013 року в судове засідання представник відповідача-2 не з'явився, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, письмових пояснень стосовно заявлених позовних вимог не подав.

Згідно до п.п. 3.9.1, 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відповідачі вважаються належним чином повідомленими про час та місце судового засідання.

Враховуючи, що сторони були належним чином повідомленими про судове засідання та те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, пункт 4 частини третьої 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

В судовому засіданні 06.08.2013 року позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані сторонами докази, судом встановлено наступне.

16 квітня 2009 року між ТОВ «ТРИДЕНТА АГРО» та ТОВ «АВАНГАРД-2005» було укладено Договір №24-04-2009 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу. Відповідно до умов даного Договору ним визначалися умови купівлі-продажу засобів захисту рослин. 22 травня 2009 року між ТОВ «ТРИДЕНТА АГРО» та ТОВ «АВАНГАРД-2005» був укладений Договір №31-05-2009 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу. Відповідно до умов даного Договору ним визначалися умови купівлі-продажу засобів захисту рослин.

У зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням ТОВ «АВАНГАРД-2005» взятого на себе грошового зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару згідно договору №24-04-2009 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 16 квітня 2009 року та Договору №31-05-2009 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 22 травня 2009 року, ТОВ «ТРИДЕНТА АГРО» звернулося до Господарського суду Миколаївської області із позовною заявою про стягнення із ТОВ «АВАНГАРД-2005» суми заборгованості, пені, 30% річних, інфляційних витрат, штрафу за визначений період прострочення.

За наслідками розгляду позовної заяви ТОВ «ТРИДЕНТА АГРО» було прийнято Рішення Господарського суду Миколаївської області по справі №4/199/09 від 16 лютого 2010 року про задоволення позову ТОВ «ТРИДЕНТА АГРО».

Таким чином, факт порушення Відповідачем-2 зобов'язань відповідно до Договору №24-04-2009 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 16 квітня 2009 року та Договору №31-05-2009 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 22 травня 2009 року підтверджено Рішенням Господарського суду Миколаївської області по справі №4/199/09 від 16 лютого 2010 року.

Згідно частини першої статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до частини другої статті 35 цього ж кодексу факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Отже, суд дійшов висновку, що вищевказані обставини є доведеними і не підлягають доказуванню на підставі частини другої статті 35 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з статтею 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Системний аналіз вище зазначених норм права свідчить, що чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання з припиненням грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Як підтверджують матеріали справи, відповідно до платіжного доручення №187 від 16 серпня 2010 року, ТОВ «АВАНГАРД-2005» перерахувало на поточний рахунок ТОВ «ТРИДЕНТА АГРО» суму заборгованості згідно судового рішення №4/199/09 у розмірі 32 813,62 грн., включаючи суму заборгованості згідно договору №24-04-2009 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 16 квітня 2009 року та Договору №31-05-2009 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 22 травня 2009 року у розмірі 20 711,00 грн.

Таким чином, судом встановлено, що зобов'язання ТОВ «АВАНГАРД-2005» перед ТОВ «ТРИДЕНТА АГРО» згідно Договору №24-04-2009 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 16 квітня 2009 року та Договору №31-05-2009 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 22 травня 2009 року було у повному обсязі виконані лише 16 серпня 2010 року.

Згідно із п. 11.1. даного Договору, Договір діє з моменту його підписання і скріплення печатками обома Сторонами до повного виконання Сторонами обов'язків по Договору.

Згідно ч.1 ст.202 Господарського кодексу України, ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Абзац 1 ч.1 ст.193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі статтею 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.

Як вбачається з розділу 8 основного Договору, за прострочення виконання зобов'язання покупець зобов'язаний сплатити на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення; покупець у випадку прострочення оплати товару за користування грошовими коштами продавця сплачує на користь останнього 30% річних. Строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій становить п'ять років з моменту підписання даного договору. Крім того, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань за даним договором, здійснюється протягом п'яти років.

Частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, стаття 599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з приписами частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження щодо його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін вказаного договору та не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання.

Зазначену позицію також підтримує і Верховний Суд України (постанова від 23.01.2012р. у справі № 37/64). Відповідно до ст. 11128 рішення ВСУ, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного суду України.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом. Інший розмір процентів річних передбачений сторонами пунктом 8.6 основного договору поставки, згідно якого покупець у випадку прострочення оплати товару сплачує на користь продавця 30% річних.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних не є штрафними санкціями, а є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Зазначену позицію також підтримує і Верховний Суд України (постанова від 23.01.2012р. у справі № 37/64).

За таких обставин суд встановив факт наявності права кредитора - ТОВ «ТРИДЕНТА АГРО» нараховувати та стягувати з боржника 30% річних, інфляційні втрати та пеню, передбачені Договорами купівлі-продажу, за період із 11.11.2009 року (30% річних) та із 09.02.2010 року (інфляційні втрати та пеню) і до належного виконання боржником свого зобов'язання, в тому числі за період після прийняття судового рішення про стягнення боргу, до його повного виконання, а саме до 15.08.2010 року.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРИДЕНТА АГРО» відступило новому кредиторові (Фізичній особі - підприємцю Грищенку Олександру Миколайовичу) право вимоги виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «АВАНГАРД-2005» (код ЄДРПОУ 32927344) зобов'язання щодо сплати розміру пені, 30% річних та інфляційних втрат, набутих Первісним кредитором на підставі Договору №24-04-2009 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 16 квітня 2009 року та Договору №31-05-2009 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 22 травня 2009 року у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням Відповідачем-2 грошового зобов'язання згідно Договору №24-04-2009 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 16 квітня 2009 року та Договору №31-05-2009 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 22 травня 2009 року, що підтверджується п. 1.1. угоди №К-15-ТА (про заміну кредитора у зобов'язанні) від 26.01.2011 року, укладеної між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРИДЕНТА АГРО» (первісний кредитор) та Фізичною особою - підприємцем Грищенком Олександром Миколайовичем (новий кредитор) (далі - угода).

За змістом цієї угоди первісний кредитор відступив згідно Договору №24-04-2009 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 16 квітня 2009 року та Договору №31-05-2009 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 22 травня 2009 року, новому кредитору право вимагати грошову суму у розмірі 7 632,77 грн. як розміру пені, 30%-річних та інфляційних втрат (стаття 2 Угоди).

Відповідно до п. 6.1. угоди, вона набирає чинності з моменту її підписання і діє до повного виконання сторонами свої зобов'язань за цією угодою.

На виконання умов вищезазначеної угоди, а саме: п. 4.1. Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРИДЕНТА АГРО» передало Фізичній особі - підприємцю Грищенко О.М. документи, що підтверджують права вимоги виконання зобов'язання Відповідачем-2, згідно акту прийому-передачі документів від 26.01.2011 року ; п. 4.3. угоди, Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРИДЕНТА АГРО» направило на адресу Відповідача-2 повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні.

В подальшому, 04.03.2013 між Фізичною особою - підприємцем Грищенком Олександром Миколайовичем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» було укладено угоду №04/03-13 про зміну кредитора у зобов'язані.

Статтею 2 даної угоди, встановлено, що первісний кредитор (Фізична особа - підприємець Грищенко Олександр Миколайович) відступив новому кредитору (ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС») право вимоги виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «АВАНГАРД-2005» (код ЄДРПОУ 32927344) зобов'язання щодо сплати розміру пені, 30% річних та інфляційних втрат, набутих Первісним кредитором на підставі Договору №24-04-2009 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 16 квітня 2009 року та Договору №31-05-2009 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 22 травня 2009 року та згідно угоди №К-15-ТА від 26.01.2011 року (про заміну кредитора у зобов'язанні), у зв'язку з неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно цього договору.

Згідно з статтею 510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Статтею 511 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно з пунктом 1 частини першої стаття 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до частини першої статті 512 Цивільного кодексу України наслідком виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, може бути заміна кредитора у зобов'язанні, що згідно з частиною першою статті 516 Цивільного кодексу України здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом перевірено та встановлено, що відповідно до частини першої статті 517 Цивільного кодексу України первісний кредитор передав новому кредиторові документи які засвідчують права, що передаються, та інформацію яка є важливою для їх здійснення, та згідно частини другої статті 518 Цивільного кодексу України боржник був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, що підтверджується наявними матеріалами справи.

Статтею 514 Цивільного кодексу України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, дослідивши умови укладеної сторонами угоди та враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що за укладеною угодою (про заміну кредитора у зобов'язанні) відбулася заміна нового кредитора у розумінні пункту 1 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України з дотриманням порядку такої заміни, що відповідно до статті 514 Цивільного кодексу України свідчить про перехід прав до нового кредитора у зобов'язані, позивача у даній справі.

Згідно з статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно з статтею 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Відповідач всупереч положень вищезазначених статей, доказів повної чи часткової оплати боргу суду не надав.

Згідно з статями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Таким чином, судом встановлено, що позивачу передано вищезазначені вимоги у відповідності до норм чинного законодавства України та із дотриманням положень статті 514 Цивільного кодексу України.

За розрахунком позивача, що знаходиться в матеріалах справи станом на день розгляду справи сума нарахованої пені з 09.02.2010 року по 15.08.2010 року становить 2 069,99 грн., збитків від інфляції із лютого 2010 року по серпень 2010 року складає 828,44 грн., 30% річних з 11.11.2009 року по 15.08.2010 року складає 4 734,34 грн.

Розрахунок відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому зазначені вимоги підлягають задоволенню повністю.

Щодо заявленої вимоги позивача про стягнення солідарно з відповідача-1 та відповідача-2 розміру інфляційних втрат у сумі 828,44 грн. суд зазначає наступне.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за угодою №04/03-13 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 04 березня 2013 року, 11 березня 2013 року між ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС»» (Кредитор) та ТОВ «ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП» (Поручитель) було укладено Договір поруки №11-03-2013-1, за умовами якого Поручитель поручається перед Кредитором за виконання обов'язку Товариством з обмеженою відповідальністю «АВАНГАРД-2005» (код ЄДРПОУ 32927344) щодо виконання грошового зобов'язання щодо сплати розміру інфляційних витрат у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням Боржником грошового зобов'язання згідно договору купівлі-продажу та Угоди, передбаченою ст. 2 цього Договору (надалі іменується «основний договір»). - пункт 1.1. Договору.

Відповідно до п. 2.1. Договору поруки, під основним договором в цьому Договорі розуміють Угоду №04/03-13 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 04 березня 2013 року, укладену на підставі Договору №24-04-2009 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 16 квітня 2009 року та Договору №31-05-2009 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 22 травня 2009 року.

Судом встановлено, що відповідальність Поручителя перед Кредитором обмежується частковою сплатою суми інфляційних витрат у розмірі 828,44 грн.

У разі порушення боржником обов'язку за основною угодою, кредитор вправі звернутися з вимогою про виконання як до боржника, так і до поручителя, які несуть солідарну відповідальність перед кредитором (п. 4.1. договору поруки).

За змістом п. 6.1. договору поруки цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін і діє до моменту припинення поруки.

Статтею 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Згідно з статтею 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

В силу приписів статті 555 Цивільного кодексу України у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов'язаний повідомити про це боржника, а в разі пред'явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі.

Положеннями статті 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників.

Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Таким чином, господарським судом встановлено, що зобов'язання щодо сплати розміру інфляційних витрат за договором купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу повинно бути виконано солідарно Товариством з обмеженою відповідальністю «АВАНГАРД-2005» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП».

За таких обставин, в повній мірі дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить покласти на відповідача витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката в розмірі 700,00 грн.

На підтвердження своїх вимог в цій частині позивачем зазначено те, що, зокрема, договір №25-54/03 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 25 березня 2013 року, акт здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 27.06.2013 року, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 3888 від 29.10.2009 року, оригінал платіжного доручення на суму 700,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Пунктом 6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» № 7 від 21.02.2013р. передбачено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 Господарського процесуального кодексу України у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 Господарського процесуального кодексу України, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг. Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи (п. 6.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» № 7 від 21.02.2013 року).

Таким чином, витрати, які поніс позивач сплативши за адвокатські послуги в розмірі 700 грн. згідно договору №25-54/03 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 25 березня 2013 року адвокату Грищенко О.М. є адвокатськими витратами відповідно до ст.44 ГПК України, а згідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує за рахунок іншої сторони адвокатські витрати.

Витрати за розгляд справи, а також витрати на оплату послуг адвоката відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідачів солідарно.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Солідарно стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «АВАНГАРД-2005» (56552, Миколаївська обл., Вознесенський р-н, с. Щербанівське, код ЄДРПОУ 32927344) та Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП» (08633, Київська обл., Васильківський р-н, с. Мархалівка, вул. Комсомольська, 22, код ЄДРПОУ 38267861) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» (03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 38, оф. 23, код ЄДРПОУ 38039872) інфляційні витрати у сумі 828,44 (вісімсот двадцять вісім) грн. та судові витрати: 1 720,50 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. судового збору та 700 (сімсот) грн. витрат на оплату послуг адвоката.

3. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «АВАНГАРД-2005» (56552, Миколаївська обл., Вознесенський р-н, с. Щербанівське, код ЄДРПОУ 32927344) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» (03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 38, оф. 23, код ЄДРПОУ 38039872) 2 069,99 (дві тисячі шістдесят дев'ять) грн. пені та 4 734,34 (чотири тисячі сімсот тридцять чотири) грн. 30% річних.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Кошик А.Ю.