Рішення № 32995857, 13.08.2013, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2013 р. Справа № 5024/1604/2012

Господарський суд Херсонської області у складі судді Людоговської В.В. при секретарі Дудар І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до Приватного підприємства «Херсонтеплогенерація», м. Херсон

про: стягнення 983963,97 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Паца В.О. довіреність №14-333 від 16.03.2012 р.;

від відповідача: Оніщенко В.І. довіреність б/н від 30.08.2011 р.; Ткач Т.А. б/н від 30.08.2011 р.

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (позивач) звернулося до господарського суду Херсонської області з позовною заявою до Приватного підприємства «Херсонтеплогенерація» (відповідач) про стягнення 727742,41 грн. основного боргу, 8106,61 грн. інфляційних втрат, 88211,30 грн. пені, 141787,08 грн. штрафу та 18116,57 грн. три відсотки річних відповідно до умов договору № 14/2391/11 купівлі-продажу природного газу від 30.09.2011 року (далі - договір). В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на факт порушення відповідачем умов договору на купівлю-продаж природного газу № 14/2391/11 від 30.09.2011 року, на приписи статей 11-16, 258, 525, 526, 530, 611, 625, 712 Цивільного кодексу України, статей 22, 193, 216-217, 231, 264-265 Господарського кодексу України, а також на надані суду документи, що наявні у матеріалах справи.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 18.12.2012 року провадження у справі було зупинено до вирішення справи№5011-69/17661-2012, яка знаходилась в провадженні господарського суду м.Києва.

Ухвалою суду від 18.07.2013 року провадження по справі було поновлено.

Представник позивача в ході судового засідання підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, заперечував проти надання розстрочки виконання рішення, зменшення пені та штрафу, не зміг підтвердити, спростувати погашення основного боргу відповідачем.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просить зменшити розмір пені та штрафу у зв'язку з тим, що заборгованість по зобов'язанню (основний борг) погашена. Просить надати розстрочку виконання рішення строком на п»ять років.

Заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, господарський суд

в с т а н о в и в:

30 вересня 2011 року між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (позивач) та Приватним підприємством «Херсонтеплогенерація» (відповідач) був укладений договір купівлі - продажу природного газу № 14/2130/11.

Згідно з цим договором, публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" зобов'язується передати у власність відповідачу у IV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ, а Приватне підприємство «Херсонтеплогенерація» повинно прийняти і оплатити природний газ.

Відповідно до п.1.2 договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що продавець передає покупцеві з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2012 року газ в обсязі до 3205 тис. м3.

У відповідності до п. 3.1. Договору продавець передає покупцю газ у пунктах приймання-передавання газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі покупця. Право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання - передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ.

Приймання - передавання газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання - передачі газу (п.3.3. Договору).

Пунктом 5.1. Договору сторони погодили, що ціна (граничний рівень ціни) на природний газ для теплопостачальних підприємств та послуги з його транспортування установлюються Національною комісією регулювання електроенергетики України (НКРЕ).

Відповідно до п. 5.2. Договору ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 1091,00 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб.м природного газу - 1091,00 грн. крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 1309,20 грн.

Згідно з п.6.1 Договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовим шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця,наступного за місяцем поставки газу з поточних рахунків покупця.

Розділом 7 договору передбачено відповідальність сторін.

Так, пунктом 7.1 Договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим Договором.

Згідно п. 7.2. Договору у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього Договору покупець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем п.6.1. договору він у безспірному порядку зобов»язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 % від суми простроченого платежу.

Відповідно до п.11.1 Договору, договір набирає чинності з дати його підписання і діє в частині реалізації газу з 01 жовтня 2011 року до 31 грудня 2012 року, а в частині проведення розрахунків за газ - до повного погашення заборгованості.

На виконання п. 2.1. Договору позивач поставив протягом жовтня 2011 року - квітня 2012 року, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 2730477,98 грн., що підтверджуються актами приймання - передачі природного газу, які залучені до матеріалів справи.

Приватне підприємство «Херсонтеплогенерація», у порушення п. 6.1. Договору розрахувалось з позивачем частково, сплативши 2002735,57 грн. Станом на день звернення позивача з позовом до суду (на 12.10.2012 року) заборгованість відповідача складала 727742,41 грн.

30.07.2013 року відповідач надав суду докази погашення основного боргу в сумі 727742,41 грн. Враховуючи викладене, керуючись п.1-1 ст.80 ГПК України, суд дійшов висновку щодо припинення провадження по справі в частині стягнення з відповідача основного боргу.

Оскільки відповідач не здійснив оплату за спожитий природний газ у встановлені договором строки, позивач, відповідно до п. 7.2 Договору, здійснив нарахування штрафних та фінансових санкцій.

Оскільки між сторонами по справі склались господарські правовідносини, то судом застосовані положення Господарського кодексу України, як спеціального акту законодавства, який регулює правовідношення у господарській сфері.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать (абзац 3 ч. 1 ст. 174 ГК України).

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь - який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно із ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договорами.

Відповідно до ст. 218 ГК України, підставою господарсько - правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання.

У відповідності до ст. 217 ГК України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності. невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 231 того ж Кодексу законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Крім того, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 88211,30 грн.

та штраф у сумі 141787,08 грн.

Відповідач здійснив контррозрахунок пені, посилаючись на п.6 Інформаційного

листа Вищого господарського суду України від 21.11.2011 №01-06/1624/2011 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права», за розрахунком відповідача пеня складає 55924,90 грн. Суд погоджується з розрахунком пені, наданим відповідачем.

Відповідач у відзиві просить зменшити розмір штрафних санкцій. Суд звертає увагу відповідача, що підписуючи договір, відповідач у відповідності з п.3 ст.181 ГК України погодився з його умовами. Відповідач не скористався своїм правом, закріпленим п.4 с.181 ГК України щодо надання протоколу розбіжностей до договору, а також п.5 ст.231 ГК України, яким передбачено, що у разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення розміру штрафних санкцій за порушення зобов»язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог Господарського кодексу України.

Пунктом 1 ст.233 Господарського кодексу закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора.

Частина 3 статті 551 ЦК України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов»язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Частиною 2 статті 233 Господарського кодексу України встановлено, що якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Статтею 83 ГПК України встановлено право господарського суду при прийнятті рішення зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Правовий аналіз цієї статті свідчить, що вона не є імперативною та застосовується за визначених умов на розсуд суду. Слід зауважити, що якщо позивачем заявлено вимогу лише про стягнення штрафних санкцій, то у такому випадку відповідно до пункту 3 частини 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, яка порушила зобов'язання. При цьому судом до уваги може братися незначність прострочення виконання зобов'язання перевищення розміру штрафних санкцій над сумою заборгованості, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу, а також неспіврозмірність штрафних санкцій наслідкам правопорушення.

Відповідно до пункту 2.4. роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994 р. № 02-5/293 "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань" вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Отже, оскільки порушення зобов»язання відповідачем не потягло за собою збитків для позивача, суд, приймаючи до уваги скрутне фінансове становище відповідача, твердження позивача, що заборгованість держави за 2012 рік з відшкодування різниці в тарифах становить 93494,00 грн. та 264989,60 грн. за 2013 рік, ту обставину, що борг у відповідача з'явився із-за несвоєчасної оплати за теплову енергію бюджетних установ міста - «Херсонська міська клінічна лікарня», «Херсонська міська клінічна лікарня ім.. О.С.Лучанського», управління освіти (дитячі садки, школи), - з урахуванням інтересів відповідача, - зменшує розмір належної до сплати пені до 27962,45 грн. та штрафу до 70893,54 грн.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тому, відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача індекс інфляції за весь час прострочення та три відсотки річних з простроченої суми.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 8106,61 грн інфляційних та 18116,57 грн. річних.

Суд перевірив розрахунки в частині стягнення інфляційних втрат і погоджується з думкою відповідача, який здійснив перерахунок інфляційних, посилаючись на Лист Верховного Суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» від 03.04.1997 р. №62-97 та п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 р. 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України при розгляді справ окремих норм матеріального права» при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат задоволенню не підлягають.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 18116,57 грн. три відсотка річних, суд перевірив розрахунки і зазначає, що позовні вимоги в цій частині обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.6 ст.83 ГПК України суд вправі надати боржнику розстрочку примусового виконання рішення, однак при вирішенні цього питання слід враховувати, що відстрочка або розстрочка виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи, тому зобов'язань задовольняти заяву про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання суд не має.

В клопотанні про розстрочення виконання рішення відповідач посилається на складне фінансове становище. В обґрунтування вимог щодо надання розстрочки відповідач посилається на заборгованість перед ним бюджетних установ міста.

При вирішенні питання про розстрочення виконання рішення суд враховує матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору. Аналіз матеріалів справи свідчить про те, що саме неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов»язань призвело до виникнення вказаного спору, внаслідок чого позивач був змушений звернутися до суду з відповідним позовом за захистом своїх справ та охоронюваних законом інтересів. Судом враховується наявність інфляційних процесів у економіці держави, період на який відповідач просить розстрочити виконання рішення суду.

На підставі вищевикладеного, - суд відмовляє відповідачу в наданні розстрочки виконання рішення суду.

Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до положень ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

В силу ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст..43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об»єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

В судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Позивачу на підставі ст. 49 ГПК України відшкодовуються судові витрати за рахунок відповідача, з вини якого спір доведено до врегулювання в судовому порядку.

На підставі вищевказаних норм права та керуючись ст.ст.44, 49, п.1-1 ст.80, ст.ст.82-85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Припинити провадження по справі в частині стягнення з відповідача основного боргу.

3. Стягнути з Приватного підприємства «Херсонтеплогенерація» (73000, м.Херсон, вул..Кутузова, 2-а, р/р 26033300013130 у ФХ обл..упра.ВАТ «Державний ощадний банк України» МФО 352457, код ЄДРПОУ 34458071) на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького,6, код ЄДРПОУ 20077720, р/р № 26002301921 в ПАТ «Державний ощадний банк України» МФО 300465) - 18116,57 грн. 3% річних, 27962,45 грн. пені, 70893,54 грн. штрафу та 19680,00 грн. витрат по оплаті судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 15.08.2013 року

Суддя В.В.Людоговська