Рішення № 32995745, 15.08.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Категорія - 26 Головуючий у 1 інстанції - Мамалуй М.В.

Доповідач - Зінов'єва А.Г.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 серпня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді: Зінов'євої А.Г.

суддів: Азевича В.Б.

Ларіної Н.О.

при секретарі: Федоровій А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «ДТЕК «Добропіллявугілля» на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 19 липня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «ДТЕК «Добропіллявугілля» (далі Підприємство) про відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

У червні 2013 р. ОСОБА_2 звернувся до суду з вищевказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що з лютого 1990 р. по квітень 2013 р. він знаходився у трудових відносинах з відповідачем, де працював в якості ГРОЗа 5-го розряду і звідки був звільнений за станом здоров'я на підставі п.2 ст. 40 КЗпП України. У зв'язку з виконанням трудових обов'язків у шкідливих умовах, в нього було виявлене професійне захворювання - радикулопатія, за яким на підставі висновку МСЕК від 09.04.2013 р. йому вперше було встановлено втрату працездатності в розмірі 50%. Оскільки пошкодження здоров'я завдає йому моральних страждань, просив на їх відшкодування стягнути на його користь грошову компенсацію в розмірі 24000 грн.

Рішенням Добропільського міськрайсуду від 19 липня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_2 були задоволені частково: на його користь з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди стягнуто грошову компенсацію в розмірі 20000 грн. Крім того з відповідача в дохід держави стягнуто судовий збір в розмірі 114 грн. 70 коп.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач приніс апеляційну скаргу, в якій просили рішення суду скасувати як таке, що не відповідає вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи, яким суд дав неправильну правову оцінку. Просили ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилався на те, що задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції не звернув уваги на відсутність доказів спричинення моральної шкоди, факт наявності якої повинен бути підтверджений висновком МСЕК. Укладаючи трудовий договір, позивач був повідомлений про характер роботи та умови праці, на виконання якої надав свою згоду, усвідомлюючи про можливість настання негативних наслідків. Крім того, розмір стягнутої суми грошової компенсації у відшкодування моральної шкоди є надмірним.

До судового засідання сторони не прибули, про день, час та місце слухання справи повідомлені належним чином.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно визначив правовідносини, які виникли між сторонами, надав їм відповідну оцінку і обґрунтовано дійшов висновку про покладення на відповідача обов'язку відшкодування моральної шкоди за професійним захворюванням.

Разом з тим, висновки суду щодо визначення розміру грошової компенсації, не відповідають як фактичним обставинам справи, так і нормам матеріального права, що відповідно до вимог п.п.3,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, є підставами для зміни рішення.

При розгляді справи судом було встановлено, що з 12.02.1990 р. по 09.04.2013 р. сторони знаходилися у трудових правовідносинах. Останнім часом з 15.11.1991 р. ОСОБА_2 працював на Підприємстві в якості ГРОЗа підземного 5 розряду, звідки був звільнений 09.04.2013 р. за станом здоров'я. У зв'язку з виконанням трудових обов'язків у шкідливих умовах позивач отримав професійне захворювання - радикулопатію, за яким на підставі висновку МСЕК від 09.04.2013 р. йому вперше встановлено втрату професійної працездатності 50% і за сукупністю із травмою, яка мала місце 20.06.2010 року та за якою медичний огляд проходив повторно - 65% безстроково.

Відповідно до вимог ст. 153 КЗпП України, забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконував тяжку фізичну роботу в небезпечних та шкідливих умовах. Працюючи на підземних роботах, він отримав професійне захворювання - хронічна вертеброгенна поперенково-крижова радикулопатія. Обставинами виникнення захворювання, як вбачається з акту його розслідування, встановлено переміщення ОСОБА_2 надмірно важких вантажів, з порушенням встановлених норм.

Вказані обставини свідчать про наявність вини відповідача, на якого згідно вищевказаного діючого законодавства, покладено обов'язок створення безпечних умов праці і тому доводи апелянта про відсутність їх вини у заподіянні позивачу моральної шкоди є необґрунтованими.

Згідно ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Виходячи з наведеного, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про право позивача на отримання від підприємства відшкодування моральної шкоди, оскільки порушення останнім законних прав потерпілого завдають йому моральних страждань і вимагають додаткових зусиль для організації свого життя та побуту.

Разом з тим, задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2 та стягуючи на його користь грошову компенсації у розмірі 20000 грн., суд послався на те, що позивачу внаслідок професійного захворювання заподіяні фізичний біль і душевні страждання, що призвело до порушення його звичного образу життя та вимагає додаткових зусиль для його організації.

Між тим таких висновків суд дійшов на неповно з'ясованих обставинах та з порушенням норм матеріального права..

Враховуючи наявність професійного захворювання та 50% втрати професійної працездатності за ним, суд не звернув уваги, що вказаний відсоток стосується лише професійної працездатності і згідно довідки медичної комісії від 09.04.2013 р. обмежує виконання позивачем роботи лише пов'язаної з важкими фізичними навантаженнями, в підземних умовах та у вимушеній позі, що не позбавляє його можливості виконувати роботу не пов'язану з такими умовами. Посилаючись на порушення звичного образу життя та необхідність докладати зусилля для його організації, суд взагалі не перевірив дані обставини, на підтвердження яких позивачем не надано доказів. Суд не звернув уваги на те, що в силу фізіологічних обставин, у людини з віком погіршується здоров'я, і позивач не є виключенням.

На підтвердження розміру грошової компенсації (24000 грн.) позивачем не надано доказів, а визначений судом розмір (20000 грн. при 50% втрати професійної працездатності) не може вважатися таким, що відповідає принципам розумності та справедливості (вимоги ст. 23 ЦК України).

За вказаних обставин, виходячи з наданих позивачем доказів, вимог діючого законодавства, судової практики та принципів розумності і справедливості, апеляційний суд вважає за можливе, визначити позивачу грошову компенсацію на відшкодування моральної шкоди в розмірі 15000 грн.

Апеляційний суд не може прийняти до уваги доводи відповідача про відсутність у ОСОБА_2 доказів спричинення йому моральної шкоди, яка на їх думку, повинна бути підтверджена висновком МСЕК. Відповідно до діючого законодавства втрата працездатності, яка встановлена висновком МСЕК, вже сама по собі свідчить про спричинення моральної шкоди, оскільки стан здоров'я потерпілого погіршено. Обов'язкове ж призначення МСЕК з приводу встановлення факту спричинення моральної шкоди передбачається у випадку відсутності вищевказаних доказів.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303-304, 307 ч.1 п.3, 309 ч.1 п.3,4, 313, 314 ч.2, 316 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК «Добропіллявугілля» задовольнити частково.

Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 19 липня 2013 року змінити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК «Добропіллявугілля» на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди грошову компенсацію у розмірі 15000 (п'ятнадцять тисяч) грн.

В іншій частині рішення суду залишити без зміни.

Рішення суду набирає законної сили з дня його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий:

Судді: