Рішення № 32994574, 15.08.2013, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа №2/638/2427/13,638/2571/13-ц

2013 рік

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2013 року м. Харків

Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого - судді РУДНЄВОЇ О.О.

При секретарі КУЧЕРЯВЕНКО А.М .

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дзержинського районного суду м. Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу , моральної шкоди та судових витрат ,-

У С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до суду з позовом 28.02.2013 року.

В судовому засіданні позивачка та представник позивачки за дорученням ОСОБА_3 позовні вимоги підтримали в повному обсязі , наполягаючи на задоволенні позову в розмірі діючого курсу валюти України до долару США на час винесення рішення суду, стягнувши борг у валюті України ,тобто в гривневому еквіваленті.

Відповідачка в судовому засіданні позовні вимоги не визнала ,проти позову заперечувала, мотивуючи свої доводи тим, що брала гроші у іншої особи, а позивачка підняла ту розписку, яку інша особа викинула.

Вислухавши пояснення сторін , показання свідка ОСОБА_4 дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд приходить до наступного:

07.08.2010 року відповідачка ОСОБА_2 на підставі письмового договору позики (який укладено в формі розписки) взяла в борг у позивачки ОСОБА_1 1 500,00 доларів США , зобов»язавшись повернути до 31.12.2010 року, вказавши відомості про себе .

Свої зобов»язання відповідачка своєчасно не виконала, що змусило позивачку звернутися в суд за захистом порушеного права.

Свідок ОСОБА_4 пояснила, що вона дійсно в серпні 2010 року надавала в борг ОСОБА_2 1500,00 доларів США та викинула розписку, але яку саме розписку вона викинула пояснити не змогла. Аналізуючи показання ОСОБА_4 та враховуючи їхні родинні стосунки з ОСОБА_2, суд до показань свідка відноситься критично та вважає обставини, на які посилається свідок неналежними доказами. Позивачка ОСОБА_5 під час дачі свідком показань вказала, що вона дійсно бачила цю особу, але ця особа представлялася їй не як ОСОБА_4 ,а як ОСОБА_6.

Суд у порядку цивільного процесу позбавлений можливості підтвердити чи спростувати вищевказані доводи позивачки.

На підставі ст..1046 Цивільного Кодексу України за договором позики одна сторона(позикодавець) передає у власність другій стороні(позичальникові) грошові кошти або інші речі, які визначені родовими ознаками, а позичальник зобов»язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів(суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей , визначених родовими ознаками.

На підставі ст..41 Конституції України право власності в Україні охороняється законом.

На підставі ст..ст..321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений в його здійсненні, власник вправі вимагати захисту порушеного права власності в судовому порядку ( ст.16 Цивільного Кодексу України).

На підставі ст.16 Цивільного Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, одним з способів захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права, визнання правочину недійсним, відновлення становища, яке існувало до правопорушення і інше.

На підставі ст..1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі ,якщо його сума не менш чим як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках коли позикодавцем є юридична особа,- незалежно від суми.

На підставі ч 2 ст.1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або іншій документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

На підставі ст..1049 ЦК України позичальник зобов»язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками ,у такій самій кількості, такого ж самого роду та такої ж самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлено договором.

Згідно вимог ст..509 ЦК України зобов»язанням є правовідношення, в якому одна сторона(боржник) зобов»язана вчинити на користь другої сторони(кредитора) певну дію( передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право від боржника вимагати виконання його обов»язку.

На підставі ст..525 ЦК України одностороння відмова від зобов»язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст..1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника відсотків від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання відсотків встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір відсотків ,то їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного Банку України.

Договір позики вважається безпроцентним ,якщо він укладений між фізичними особами на суму ,яка не перевищує 50-тикратного розміру неоподаткованих мінімумів доходів громадян і не пов"язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б одною з сторін.

Згідно вимог ст..1050 ЦК України 2003 року якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов"язаний сплатити суму відповідно до ст..625 ЦК України.

На підставі ст..1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані в меншій кількості ,ніж встановлено договором. Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були отримані позичальником від позикодавця .У випадках, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини -ці положення не застосуються.

Згідно ст..533 ЦК України 2003 року грошове зобов"язання має бути виконаним у гривнях. Якщо у зобов"язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті ,сума ,що підлягає сплаті у гривнях визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо іншій порядок її визначення не встановлений договором або іншим нормативно-правовим актом.

Дослідивши докази по справі в їх сукупності, діючи з метою гуманності та справедливості , суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково в частині стягнення суми боргу та суми судових витрат.

В частині стягнення моральної шкоди в сумі 12 000,00 гривень суд вважає позовні вимоги не доведеними та такими, що задоволенню не підлягають.

Суд неодноразово роз"яснював учасникам процесу вимоги ст..ст..10,11,60 ЦПК України про те, що докази по цивільній справі надаються сторонами, а судом тільки оцінюються. Суд вважає, що позивачка суду свої позовні вимоги щодо завдання їй моральної(немайнової) шкоди суду не довела , не надавши суду доказів про різке погіршення стану свого здоров»я та моральними стражданнями з приводу несвоєчасного погашення їй боргу

Суд виходить з наступного: згідно вимог ст.. 1167 ЦК України 2003 року моральна (немайнова)шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, що її завдала, за наявності її вини.

На підставі п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 з змінами , що внесені Постановою Пленуму Верховного Суду України від 25.05.2001 року №5 " Про судову практику в справах про відшкодування моральної(немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв"язку з ушкодженням здоров"я, у порушенні права власності(в тому числі інтелектуальної) прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв"язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних явищ.

На підставі ст .88 ЦПК України з відповідачки підлягає стягненню на користь позивачки судові витрати ,які понесені сплатою судового збору в сумі 240,00 гривень

Керуючись ст.ст.10,11,60, 88,209,212,214,215 ЦПК України, ст.41 Конституції України , ст.ст.16, 321,509,525,533,543,1046,1047, 1048,1049,1050,1051 Кодексу України, -

СУД ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу , моральної шкоди та судових витрат визнати частково обґрунтованими та задовольнити частково .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики за простою письмовою формою від 07.08.2010 року в сумі 12 000,00 гривень (тисяч гривень дванадцять коп. 00), що за курсом Національного Банку України на час подання позову складає 1500,00 доларів США.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 240,00 гривень

В частині стягнення моральної шкоди в сумі 12 000,00 гривень в задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено в Апеляційний суд Харківської області через Дзержинський районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10-ти днів з дня проголошення, а стороною ,що не приймала участі в судовому засіданні в той же строк після отримання копії судового рішення..

Головуючий, суддя О.О.РУДНЄВА

Рішення виготовлено суддею особисто в нарадчій кімнаті.

Суддя О.О.РУДНЄВА