Рішення № 329943, 13.12.2006, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.12.06 р. Справа № 40/395

Суддя господарського суду Донецької області Підченко Ю.О.

При секретарі судового засідання Пальчак О.М.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом малого приватного виробничо-впроваджувального підприємства „Гермес” м. Донецьк

до відповідача закритого акціонерного товариства „Завод „Авангард” м. Харцизьк

про стягнення 257400 грн. 00 коп.

за участю:

представників сторін:

від позивача Соколов М.В. - юрисконсульт

від відповідача не з’явився

Сторін було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 42, 43 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

СУТЬ СПОРУ:

Заявлені вимоги про стягнення з відповідача плати за зберігання в сумі 17400 грн. 00 коп., збитків у вигляді неодержаних доходів (упущеної вигоди) в розмірі 240000 грн. 00 коп., що утворилися на підставі договору зберігання № 1744/х від 01.06.04р.

Неприбуття у судове засідання відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно вимог ст. 75 ГПК України, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи вважаються належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

З’ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи представника позивача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 01.06.04р. між малим приватним виробничо-впроваджувальним підприємством „Гермес” та закритим акціонерним товариством „Завод „Авангард” був укладений договір зберігання № 1744/х.

На виконання п. 1.2 та п. 1.2 укладеного між сторонами договору позивач прийняв на зберігання на своєму складі за адресою: 83700, м. Харцизьк, Донецька область, вул. Шаумяна, товарно-матеріальні цінності відповідача.

Відповідно до п. 4.2 договору плата за зберігання товарно-матеріальних цінностей відповідача – 600 грн. за місяць. Відповідач повинен здійснювати оплату за зберігання у безготівковому порядку згідно виставленого позивачем рахунку.

Згідно п. 6.1 договору строк його дії – до 31.12.04р. Однак 29.12.04р. позивачем і відповідачем буда підписана додаткова угода до договору № 1744/х про продовження строку дії договору до 31.12.05р.

Факт зберігання позивачем товарно-матеріальних цінностей відповідача підтверджується актами виконаних робіт № 1744/х-06 від 30.06.04р., № 2038/х-07 від 11.08.04р., № 1744/х-08 від 17.09.04р., № 1744/х-09-11 від 02.12.04р., № 1744/х-02 від 10.03.05р., № 1744/х-03 від 21.03.05р., № 92/П від 29.04.05р., рахунками № 59 від 07.07.04р., № 63 від 11.08.04р., № 64 від 17.09.04р., № 77 від 02.12.04р., № 86 від 10.03.05р., № 87 від 31.03.05р., № 92 від 29.04.05р., № 103 від 31.01.06р., № 106 від 28.02.06р., № 109 від 31.03.06р., № 112 від 30.04.06р., № 117 від 31.05.06р., довідкою про наявність товарно-матеріальних цінностей на підприємстві позивача № 1 від 15.11.06р.

Відповідач свої зобов’язання не виконав, товарно-матеріальні цінності позивачеві передав, однак плату за їх зберігання не сплатив, внаслідок чого за ним утворився борг в сумі 17400 грн. 00 коп. за період з червня 2004 року по жовтень 2006 року, який позивач намагається стягнути.

До позивача звертались також сторонні суб’єкти господарювання, зокрема ПП „Схід-Техно” та ПП „Атлант-Групп”, з пропозиціями укласти договір зберігання свого майна на складі позивача з оплатою 24000 грн. 00 коп. в місяць.

Однак, у зв’язку із порушенням відповідачем обов’язку забрати свої товарно-матеріальні цінності після закінчення строку зберігання, вищевказаний склад позивача фактично зайнятий, а тому позивач був вимушений відмовитись від укладання договорів з ПП „Схід-Техно” та ПП „Атлант-Групп”.

У зв’язку з порушенням відповідачем зобов’язань, та прийняти пропозицію на більш вигідних умовах від інших контрагентів позивач зазнав збитків у вигляді неодержаних доходів (упущеної вигоди) в розмірі 240000 грн. 00 коп., які позивач намагається стягнути.

За своєю правовою природою між сторонами укладено договір зберігання.

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначається господарським кодексом. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Стаття 948 ЦК України передбачає, що поклажодавець зобов'язаний забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання.

Якщо поклажодавець не виконав свого обов’язку забрати річ після закінчення строку зберігання, наступають наслідки, передбачені частиною третьою ст. 950 ЦК України, зокрема зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі після закінчення строку зберігання лише за наявності його умислу або грубої необережності.

Відповідно до частини третьої ст. 946 ЦК України якщо поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ, він зобов'язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання.

Пунктом першим статті 527 ЦК України встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Господарське зобов’язання повинно виконуватися належним чином за договором, законом та звичаїв ділового обігу та припинятися за приписами ст.ст. 193, 203 ГК України.

Свої зобов’язання відповідач не виконав, товарно-матеріальні цінності позивачеві передав, однак плату за їх зберігання не сплатив, тому позов щодо стягнення з нього боргу в сумі 17400 грн. 00 коп. обґрунтовано і підлягає задоволенню.

Відносно стягнення збитків, то законодавець зазначає, що стаття 623 як загальна норма та статті 224, 225 ГК України 2003р., як спеціальні норми, передбачають, що у випадку невиконання або неналежного виконання зобов’язань боржником він повинен відшкодувати кредитору заподіяні цим збитки.

Однак особливості застосування відповідальності за договором зберігання не відрізняється від цивільно-правової відповідальності, яка визначає: підстави, умови та розмір цієї відповідальності, визначеної законом або уточненням щодо додаткової відповідальності сторін визначеної у договорі.

При вирішенні питання щодо неодержаного прибутку (доходу) слід мати на увазі таке. Як у промислових підприємств, так і у торговельних, постачальницько-збутових, збутових підприємств (організацій) є умовно-постійні та умовно-змінні витрати. Наслідками невиконання або неналежного виконання боржником зобов'язання, наприклад, неповерненням продукції,є,зокрема, зменшення обсягу виробництва чи реалізації продукції (робіт, послуг), внаслідок чого кредитор не одержав прибуток (доход) і, крім того, у нього збільшуються умовно-постійні витрати в собівартості його продукції, а у торговельних підприємствах зростають фактичні витрати обігу. Такі умовно-постійні витрати не підлягають виключенню з суми стягуваних господарським судом збитків.

На позивачеві лежить обов’язок довести суду згідно ст. 33 ГПК України наступне:

- по-перше, факт заподіяння йому збитків;

- по-друге, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов’язань;

- по-третє, причинно-наслідковий зв’язок між невиконанням зобов’язань та заподіяними збитками.

Згідно загальної практики про визначення розміру збитків заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги:

А) вид (склад) збитків;

Б) наслідки порушення договірних зобов’язань.

До складу виду збитків відноситься неотриманий прибуток, до якого відносяться усі прибутки у результаті зменшення обсягу виробництва або реалізації продукції тощо, і які були б одержані, якби зобов’язання було б виконано контрагентом.

Чинне законодавство не містить та не встановлює розрахункового порядку визначення розміру прямих та непрямих збитків у вигляді неодержаних доходів (прибутку), а саме упущеної вигоди, заподіяних порушеннями господарських договорів, так як не відноситься до підстав цивільно-правової відповідальності. Доцільно дотримуватися того, що неодержаний прибуток при зменшенні обсягу чи виробництва реалізації продукції (робіт, послуг) визначається як різниця між ціною і повною плановою собівартістю одиниці продукції робіт, послуг), помножена на кількість не зробленої чи не реалізованої або неповернутого своєчасно майна, продукції робіт, послуг) з вини контрагента. Кількість не зробленої або неповернутої з вини контрагента продукції (робіт, послуг), майна за родовими ознаками, розраховується в залежності від конкретної ситуації, зокрема, шляхом:

а) розподілу обсягу недопоставленої (неналежної чи якості некомплектної) або неповернутої продукції на норму її витрати на один виріб (роботу, послугу), якщо мала місце недопоставка (постачання продукції неналежної чи якості некомплектної);

б) множення часової (денної) продуктивності цеху, що простояв, (ділянки, агрегату, верстата) на тривалість простою в годинах (днях), якщо мав місце простій.

Відносно збільшення суми умовно-постійних витрат у зв'язку зі зменшенням обсягу виробництва продукції (робіт, послуг) визначається як добуток розміру цих витрат у повній плановій собівартості одиниці виробу (роботи, послуги) на кількість не зроблених з вини контрагента виробів (робіт, послуг).

Віднесення тих чи інших витрат до умовно-постійних, а також визначення суми умовно-постійних витрат у собівартості одиниці продукції здійснюються відповідно до діючого в галузі положеннями по плануванню, обліку і калькулюванню собівартості продукції (робіт, послуг).

Поняття доходів (доходу) слід розуміти як валовий доход, тобто виторг від реалізації та інші доходи та як валовий доход за відрахуванням матеріальних затрат як прибуток.

Позивач надав суду докази неналежного виконання відповідачем зобов’язань за договором, довів складову збитків. Відповідач не надав суду докази відсутності своєї вини у заподіяних позивачеві збитках за вимогами ст. 614 ЦК України.

Наявність причинного зв’язку між невиконанням відповідачем зобов’язань за договором № 1744/х від 01.06.04р. та заподіяними збитками підтверджено фактичними обставинами справи та доказами.

За таких обставин, позов щодо стягнення з відповідача збитків у вигляді неодержаних доходів (упущеної вигоди) в розмірі 240000 грн. 00 коп. слід задовольнити.

Витрати по держмиту та забезпечення судового процесу покладаються на відповідача згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

Суддя може оголосити в судовому засіданні тільки вступну та резолютивну частини рішення за наявності згоди на це представників як позивача, так і відповідача, присутніх у засіданні. А в разі присутності представника лише однієї сторони - за згодою цього представника. Позивачем надана така згода, тому судом оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення по справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. пунктом першим ст. 527, ст. ст. 614, 623, 936, частиною третьою ст. 946, ст. 948, частиною третьою ст. 950 ЦК України 2003 року, ст.ст. 193, 203, 224, 225 ГК України, ст. ст. 33, 44, 49, 82, 84, частиною третьою ст. 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з закритого акціонерного товариства „Завод „Авангард”, 86700, м. Харцизьк, Донецька область, вул. Цегельна, 2, ід.код 02969544, на користь:

- малого приватного виробничо-впроваджувального підприємства „Гермес”, 83052, м. Донецьк, вул. Владичанського, 32, ід. Код 30277741, борг в сумі 17400 грн. 00 коп., збитки у вигляді неодержаних доходів (упущеної вигоди) в розмірі 240000 грн. 00 коп., витрати по держмиту в сумі 2574 грн. 00 коп., витрати по забезпеченню судового процесу в сумі 118 грн. 00 коп., видавши наказ.

3.Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення оформленого відповідно до статті 84 ГПК України: 18.12.06р.

Суддя Підченко Ю.О.