Ухвала суду № 32991967, 13.08.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/2614/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Віятик Н.В.

Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Курка О. П. Совгири Д. І.

при секретарі: Сокольвак Ю.В.

за участю:

представника позивача - Лабунець Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 04 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Електромонтаж-425" (далі - позивач) до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 16.04.2013 року №0001472206.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 04.07.2013 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0001472206 від 16.04.2013 року Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби.

Не погоджуючись із рішенням суду І інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказану постанову та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав.

В судове засідання позивач представника не направив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце апеляційного розгляду. При цьому надав заяву про перенесення розгляду справи. В силу приписів ч. 4 ст. 196 КАС України неявка сторони не перешкоджає судовому розгляду справи.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом І інстанції вірно встановлено, що податковим органом проведено позапланову невиїзну документальну перевірку позивача з питання своєчасності, достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість по взаєморозрахунках з контрагентом ТОВ "Укрбудсфера" за січень 2012 року. За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 01.04.2013 року №1178/22/01417392, в якому зафіксовано порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст.200, ПК України та встановлено завищено суму податкового кредиту та занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету в сумі 1 620,00 грн. за січень 2012 року. На підставі вищезазначеного акту перевірки Вінницькою ОДПІ було винесено податкове повідомлення-рішення №0001472206 від 16.04.2013 р., згідно якого визначено суму грошового зобов'язання 1620,00 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 405,00 грн.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказав, що при вирішенні даної справи судом порушено норми матеріального та не дотримано норми процесуального права, а саме постанова суду є необґрунтованою, прийнятою без всебічного з'ясування обставин, які необхідно було встановити у даній справі.

Колегія суддів не погоджується з такими доводами, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, за змістом положень ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту виникає в разі придбання товару / послуг, що підтверджено належним чином оформленими податковими накладними.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді, б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Для цілей оподаткування, згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України, платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами.

В силу ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. В свою чергу, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, усі документи, які підтверджують реальні зміни в господарській діяльності підприємства, мають характер первинних документів.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування

Як слідує з матеріалів справи між позивачем та ТОВ "Укрбудсфера" (виконавець) 17.10.2011 року укладено договір про надання послуг, згідно з яким в січні 2012 року виконавець виконав ремонтні роботи крана електокозлового К-09.

Проведення господарської операції підтверджується актом здачі-прийняття робіт від 25.01.2012 року №102, розрахунками з ТОВ "Укрбудсфера" у безготівковій формі відповідно до платіжних доручень: №45 від 06.01.2012 р., №49 від 10.01.2012 р., №224 від 03.02.2012 р., №938 від 28.05.2012 року, податковими накладними.

Всі надані для перевірки документи відповідають вимогам первинного обліку, та відповідають формі, затвердженій наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 № 1379 "Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної" ніяких зауважень, що до невідповідності податкових накладних відповідачем не наведено.

Таким чином, віднесені позивачем суми до податкового кредиту по господарській операцій з ТОВ "Укрбудсфера" підтверджується податковими накладними, оформленими відповідно до вимог ст. 201 ПК України та Порядку заповнення податкової накладної.

Щодо посилань відповідача на акт ДПІ у Вишгородському районі. Апеляційний суд не бере до уваги таке посилання та погоджується з позицією суду І інстанції. Крім того, діючим законодавством України не передбачений обов'язок покупця перевіряти у продавця місцезнаходження майна, наявність трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів та іншого майна, економічно необхідного для здійснення господарської операції. Податковий кодекс України не ставить у залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Неможливість встановлення сплати продавцем податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на формування податкового кредиту, якщо він виконав усі передбачені законом умови і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту. Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому до відповідальності може бути притягнутий лише порушник, яким у даному випадку позивач не є.

При цьому суд першої інстанції вірно врахував висновки Верховного Суду України викладені в постановах від 22.10.2010 року та 31.01.2011 року та положення практики Європейського суду з прав людини, викладені у рішенні від 22.01.2009 року "Булвес" АД проти Болгарії".

Щодо посилань відповідача на умови договору, то суд І інстанції вірно встановив, що пунктом 4.2 вказаного договору передбачено, що оплата за виконання ремонтних робіт крана електокозлового К-09 буде здійснюватись згідно акту виконаних робіт та виставленого рахунку. За виконані роботи позивачу потрібно було сплатити 9720,00 грн. Тобто, враховуючи п. 4.2 даного договору вартість виконаних робіт складає 9720,00 грн., була прийнята позивачем шляхом підписання акту здачі-прийняття робіт. Кошти за проведену роботу перераховано ТОВ "Укрбудсфера". Ніяких претензій і зауважень по виконанню договірних зобов'язань від сторін договору податковим органом не встановлено та не надано до суду. Разом з тим, відповідачем до адміністративного суду не надано підтвердження визнання нікчемним правочину між позивачем та його контрагентом. Тим самим податковий орган не наділений повноваженнями визнання нікчемним правочину та господарської операції, а повинен керуватись підпунктом 21.1.1 п. 20.1 ст. 20 ПК України згідно якого, податковий орган зобов'язаний дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Отже, наявними в матеріалах справи доказами спростовується висновки податкового органу, що укладені позивачем договори не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, а тому суд І інстанції дійшов вірного висновку про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001472206 від 16.04.2013 року.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд І інстанції правильно застосував положення ч. 1 ст. 94 КАС України.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом І інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду І інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 04 липня 2013 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 16 серпня 2013 року .

Головуючий Ватаманюк Р.В.

Судді Курко О. П.

Совгира Д. І.