Постанова № 32990548, 06.08.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 серпня 2013 р.Справа № 2а-2808/12/2170

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Хом'якова В.В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючогосудді -Семенюк Г.В. судді - Потапчук В.О. судді - Коваль М.П.

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби на Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2012 року по справі за позовом приватного підприємства „Поліекспо" до державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановиЛА:

Позивач звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2012 року позов приватного підприємства „Поліекспо" задоволено. Визнано неправомірним та скасовано податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби від 23.01.12 № 0000150700.

Державна податкова інспекція у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2012 року та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволені позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, незаконним та прийнятим з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційних скарг, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне:

Судом першої інстанції встановлено, що приватне підприємство „Поліекспо" є юридичною особою та знаходиться на податковому обліку в ДПІ у м. Херсоні.

У січні 2012 головним державним податковим ревізором - інспектором відділу контролю за відшкодуванням податку на додану вартість ДПІ у м. Херсоні Федорків С.Ю. на підставі наказу від 30.12.11 № 3197 була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПП "Поліекспо" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період липень 2009 та березень 2010 p.p., за результатами якої було складено акт № 105/07-0/19236745. В акті перевірки зазначено про вчинення позивачем та контрагентами-постачальниками ТОВ "Торгінвест Плюс", ТОВ "Ділкорн" нікчемних правочинів, які порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб, порушення п.1.8 ст.1 пп.7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1, 7.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування по декларації за червень 2010 року та завищено суму податкового кредиту по декларації за липень 2009 року на суму 77 194,00 грн. - по господарській операції з ТОВ "Торгінвест Плюс". Аналогічні порушення призвели до завищення суми бюджетного відшкодування по декларації за березень 2010 року та завищено суму податкового кредиту по декларації за лютий 2010 року на суму 134 405,00 грн. - по господарській операції з ТОВ "Ділкорн".

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення від 23.01.12 № 0000150700 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 211 599 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції в сумі 52 899 грн.

Суд першої інстанції скасував оскаржуване податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби, колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду з огляду на наступне:

Так, одним із основних постачальників приватного підприємства „Поліекспо" у липні 2009 року є ТОВ „Торгінвест Плюс" - придбання сільськогосподарської продукції. Придбано товару в липні 2009 р. на загальну суму - 463163,13 грн. в т.ч. ПДВ - 77193,86 грн., включено до податкового кредиту липня 2009 р. ПДВ в сумі - 77193,86 грн. Відвантаження товару проводилось згідно рахунків та податкових накладних, а саме: № 953 від 13.07.2009 р. на загальну суму - 252582,64 грн. в т.ч. ПДВ - 42097,11 грн., № 954 від 13.07.2009 р. на загальну суму - 73277,56 грн. в т. ч. ПДВ - 12212,93 грн., № 984 від 15.07.2009 р. на загальну суму -137302,93 грн. в т. ч. ПДВ - 22883,82 грн. Фактично оплачений податковий кредит складає -77193,86 грн.

Перевіркою встановлено, що на порушення пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.97р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" із змінами та доповненнями підприємством завищено показники в рядках 10.1 та 17 Декларації за липень 2009 року у сумі ПДВ - 77194,00 грн., у зв'язку з включенням ТОВ „Поліекспо" до податкового кредиту операцій з ТОВ „Торгинвест Плюс".

Актом перевірки ТОВ „Торгинвест Плюс" від 22.10.2010 № 3652/231-00/35639425 ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва, встановлено відсутність поставок товарів (робіт, послуг) за період з 01.04.2008 по 31.12.2009 р., що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків.

Постановою Господарського суду Миколаївської області від 27.07.2010 у справі № 5/113/10 ТОВ „Торгинвест Плюс" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатора підприємства, тому перевірку проведено з відома арбітражного керуючого - ліквідатора ТОВ „Торгинвест Плюс" Дубровного М.О.

Таким чином, у зв'язку з тим, що по постачальнику товару ТОВ „Торгінвест Плюс" неможливо встановити факт надмірної сплати ПДВ до бюджету, у ТОВ „Поліекспо" відсутнє право вимагати бюджетне відшкодування.

Згідно з поданою Позивачем до ДПІ у м. Херсоні податковою декларацією з ПДВ за березень 2010 року (вхідний від 20.04.2010 р. № 9001245284) та розрахунком суми бюджетного відшкодування, сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових (звітних) періоді, складає -1825731,00 грн.

Одним із основних постачальників у лютому 2010 року є ТОВ „Ділкорн" - придбання сільськогосподарської продукції (соя) згідно договору № 1/22-02-10 від 22.02.2010 р. Придбано товару в лютому 2010 р. на загальну суму - 806429,55 грн. в т.ч. ПДВ - 134404,92 грн., включено до податкового кредиту лютого 2010 р. ПДВ в сумі -134404,92 грн. Відвантаження товару проводилось згідно рахунків та податкових накладних, а саме: № 17 від 22.02.2010 р. на загальну суму - 312716,70 грн. в т.ч. ПДВ - 52119,45 грн., № 18 від 23.02.2010 р. на загальну суму - 87148,45 грн. в т. ч. ПДВ - 14524,74 грн., № 20 від 25.02.2010 р. на загальну суму - 406564,40 грн. в т. ч. ПДВ - 67760,73 грн. Фактично оплачений податковий кредит складає - 134404,92 грн., згідно платіжних доручень № 134 від 23.02.2010 р. на суму ПДВ - 52119,45 грн., № 144 від 24.02.2010 р. на суму ПДВ - 14524,74 грн., № 171 від 26.02.2010 р. на , суму ПДВ - 67760,73 грн.

Перевіркою встановлено, що на порушення пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР „Про податок на додану вартість" із змінами та доповненнями, підприємством завищено показники в рядках 10.1 та 17 Декларації за лютий 2010 року на суму ПДВ - 134405,00 грн., у зв'язку з включенням ТОВ „Поліекспо" до податкового кредиту операцій з ТОВ „Ділкорн".

На підставі акту від 07.03.2011 р. № 170/23-9/35910506 управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у Печерському районі м. Києва, за результатами якого встановлено відсутність поставок товарів (робіт, послуг) за період з 01.02.2010 р. по 31.12.2010 р.

Перевіркою ТОВ „Ділкорн" встановлено порушення :

1. п. 2 ст. 3 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХІV „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зі змінами та доповненнями, пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4. т пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР із змінами та доповненнями, в результаті чого:

- завищено податкові зобов'язання всього у сумі - 3624711,00 грн. в тому числі за період: лютий 2010 р. на суму - 561436,00 грн., квітень 2010 р. на суму - 128439,00 грн., травень 2010 р. на суму - 211487,00 грн., липень 2010 р. на суму - 214011,00 грн., серпень 2010 р. на суму -73495,00 грн., вересень 2010 р. на суму - 55055,00 грн., жовтень 2010 р. на суму - 386214,00 грн.. листопад 2010 р. на суму - 1460891,00 грн., грудень 2010 р. на суму - 533683,00 грн.

- завищено податковий кредит всього у сумі - 3581480,00 грн. в тому числі за період: лютий 2010 р. на суму - 532238,00 грн., квітень 2010 р. на суму - 127526,00 грн., травень 2010 р. на суму - 210542,00 грн., липень 2010 р. на суму - 213747,00 грн., серпень 2010 р. на суму -71710,00 грн., вересень 2010 р. на суму - 52726,00 грн., жовтень 2010 р. на суму - 383597,00 грн. листопад 2010 р. на суму - 1458218,00 грн., грудень 2010 р. на суму - 531176,00 грн.

Перевіркою Позивача встановлено, що на порушення пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР „Про податок на додану вартість" із змінами та доповненнями, підприємством завищено показники в рядках 10.1 та 17 Декларації за лютий 2010 року в сумі ПДВ - 134405,00 грн., у зв'язку з включенням ТОВ „Поліекспо" до податкового кредиту операцій з ТОВ „Ділкорн".

Отже, перевіркою встановлено завищення суми податкового кредиту по декларації за лютий 2010 року на суму ПДВ - 134405,00 грн. та завищення суми бюджетного відшкодування по декларації за березень 2010 року на суму ПДВ - 134405,00 грн.

Таким чином, по постачальнику товару ТОВ „Ділкорн" неможливо встановити факт надмірної сплати ПДВ до бюджету.

Відповідно до п.2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно п.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 228 ЦК України правочин вважається таким що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Таким чином, несплачений підприємством податок на додану вартість внаслідок невірного формування податкового зобов'язання та податкового кредиту, є дохідною частиною державного бюджету, власністю держави.

Відповідно до п.п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 № 168/97-ВР, який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку, які не підтверджені податковими накладними.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України та Листа Вищого адміністративного суду, від 02.06.2011, № 742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України", для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас, відповідно до ст. 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон № 996) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни у структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

З урахуванням п. 2 ст. 3, відповідно до якого фінансова, податкова та інші види звітності, що використовують грошовий примірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до п. 1 та п. 2 ст. 9 ЗУ № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи повинні мати такі обов'язкові реквізити:

- Назву документу;

- Дату і місце складання;

- Назву підприємства, від імені якого складено документ;

- Зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- Особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської діяльності.

Згідно з п. 2 „Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704 (зі змінами та доповненнями) (далі положення) первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складення первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

В ході перевірки встановлено, що правочини, здійснені між ПП „Поліекспо" його основними постачальниками - ТОВ „Торгінвест Плюс", ТОВ „Ділкорн" та контрагентами-постачальниками останнього вчинені удавано з метою отримання податкової вигоди.

Відповідно до Листа Вищий адміністративний суд, від 20.07.2010, № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", якщо ж у процесі встановлення обставин у справі буде з'ясовано, що в діях платника податку, який заявляє право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, вбачається спрямованість на незаконне одержання коштів з державного бюджету або необґрунтоване зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість, у задоволенні подібної вимоги повинно бути відмовлено. Наявність цивільно-правового договору не є безумовним свідченням правомірності вчиненої платником податку господарської операції у тому разі, якщо такий договір не визнаний недійсним у судовому порядку. З урахуванням вимог статей 219, 228 Цивільного кодексу України суд повинен виходити з того, що договір, який суперечить публічному порядку, є нікчемним, а отже, не породжує передбачених ним правових наслідків. Визнання такого договору недійсним у суді не вимагається. При цьому наявність належним чином оформлених податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість.

В ході перевірки встановлено відсутність надання послуг, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків.

Згідно із частиною 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.

В зв'язку з тим, що договори поставок товарів є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до п. 1.8 ст.1 Закону України „Про податок на додану вартість", який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно підп. 7.7.1 п.7.7 ст.7 вищезгаданого Закону бюджетне відшкодування визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту звітного періоду. Відповідно до підп. 7.7.2 а) п.7.7. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" бюджетному відшкодуванню підлягає частина такої різниці (від'ємне значення), яка сплачена у попередньому податковому періоді постачальникам, а також відповідно до п.п. 7.4.1 ст.7 та 6.1 ст. 6 цього Закону сплачена постачальником до бюджету.

Отже, зі змісту Закону України „Про податок на додану вартість" випливає, що право на бюджетне відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку до бюджету, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару або послуг, як вважає суд. Цей висновок можна зробити й з самої суті поняття податку, його функції - формування доходів Державного бюджету України (ст. 9 Бюджетного кодексу України), а також з поняття платника податку як особи, яка згідно п.1.3. ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість" зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем.

Отже, з урахуванням отриманих результатів інших перевірок при відпрацюванні ланцюгів основних постачальників позивача та його контрагентів-постачальників, податковим органом цілком правомірно прийнято оскаржуване повідомлення-рішення та підстави для визнання його неправомірним й скасування відсутні та слід позовні вимоги приватного підприємства „Поліекспо" про визнання нечинним та скасування вказаного вище податкового повідомлення-рішення задоволенню не підлягають.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та приймає нову Постанову, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби, - задовольнити.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2012 року по справі № 2а-2808/12/2170, - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволені позовних вимог приватному підприємству „Поліекспо", - відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючийсуддя Г.В. Семенюк суддя В.О. Потапчук суддя М.П. Коваль