Постанова № 32990387, 19.07.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.07.2013р. Справа № 176211/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Левицької Н.Г.,

судді Обрізка І.М.,

судді Носа С.П.,

за участю секретаря судового засідання Дяківнич Г.Й.,

за участю представників:

апелянта (позивача у справі): Підгайна Н.Й.,

відповідача у справі: Осовська Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Торгової групи "Західсталь", м.Луцьк

на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 05.10.2012р. у справі № 2а/0370/2883/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торгової групи "Західсталь", м.Луцьк

до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області ДПС, м.Луцьк

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Оскаржуваною постановою Волинського окружного адміністративного суду від 05.10.2012р. відмовлено у задоволені позову товариства з обмеженою відповідальністю Торгова група "Західсталь", про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.05.2012р. №0004362301.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що відповідач прийшов до правильних висновків щодо порушення позивачем податкового законодавства, зокрема, заниження ПДВ на 146655,00грн. внаслідок безпідставного включення до податкового кредиту у квітні та липні 2011 року 146655,00грн. за послуги з технічної підтримки, за договорами від 20.11.2009р. №7S10 та від 27.12.2010р. №196S11, укладеними із ВАТ "Арселор Міталл Кривий Ріг", виконання яких не підтверджено належними доказами.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Товариством з обмеженою відповідальністю Торгова група "Західсталь" оскаржено її до Львівського апеляційного адміністративного суду, з посиланням на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить апеляційний суд скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 05.10.2012р. та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги повністю.

Здійснивши перевірку висновків суду першої інстанції щодо відповідності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд апеляційної інстанції не погоджується з такими та вважає необхідним зазначити наступне:

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду не погоджується із висновками суду першої інстанції щодо правомірності оскарженого ППР від 18.05.2012р., з врахуванням наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю Торгова група "Західсталь" є юридичною особою та діє на підставі свідоцтва про державну реєстрацію серії А00 № 657588 (а.с.41). Підприємство перебуває на обліку в Луцькій ОДПІ як платник податків та зборів та, зокрема, є платником ПДВ. Зазначені обставини підтверджуються копіями довідки відповідача від 08.02.2006р. № 122, свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ № 02612161 (а.с.42-43).

В період з 05.03.2012р. по 18.04.2012р. Луцькою ОДПІ проведено планову виїзну перевірку ТзОВ Торгова група "Західсталь" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010р. по 31.12.2011р. За результатами перевірки складено Акт від 25.04.2012р. № 904/22-1/32273650 (а.с.70-96, далі - Акт перевірки).

Перевіркою, серед іншого, встановлено порушення позивачем пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), внаслідок чого завищено податковий кредит на 146650,00грн., з них за квітень 2011р. - на 66661,00грн., за липень 2011р. - на 79994,00грн.

18.05.2012р. на підставі висновків Акта перевірки, висновків по розгляду заперечення на акт перевірки, викладених у листі Луцької ОДПІ від 15.05.2012р. №4564/10/22-110, прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.05.2012р. №0004362301 (а.с.26).

Відповідно до зазначеного повідомлення-рішення та на підставі розрахунку (а.с.105) підприємству донараховано грошове зобов'язання з ПДВ у сумі 166654,50грн., з них 146650,00грн. основного платежу та 19999,50грн. штрафних санкцій (тобто, за порушення, допущене у квітні 2011р. - 1,00грн. на підставі пункту 7 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України, а за порушення, допущене у липні 2011р. - 25% від суми заниження грошового зобов'язання на підставі пункту 123.1 статті 123 ПК України).

Актом перевірки (підпункти 3.1.2 та 3.2.2) встановлено факт віднесення ТзОВ Торгова група "Західсталь" до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток 733275,00грн., а також до складу податкового кредиту 146655,00грн. ПДВ (з них 66661,00грн. у квітні 2011р. та 79994,00грн. у липні 2011р.) компенсації за надання технічної підтримки ВАТ "Арселор Міттал Кривий Ріг" відповідно до умов договорів від 20.11.2009р. № 7S10 та від 27.12.2010р. № 196S11. Дані обставини не заперечуються сторонами.

Так, судом встановлено, що між позивачем як покупцем та ВАТ "Арселор Міталл Кривий Ріг" укладено господарські договори на поставку товару (металопродукції) від 20.11.2009р. № 7S10 та від 27.11.2010р. № 196S11 (а.с.44-51). Пунктом 5.2 зазначених договорів передбачено, що покупець один раз на шість місяців з дати відвантаження першої партії товару сплачує постачальнику платню у розмірі 0,5% від вартості відвантаженого товару за надані постачальником послуги з технічної підтримки.

На підтвердження факту надання послуг з технічної підтримки позивачем для перевірки надано акти приймання-передачі послуг від 11.04.2011р. № 2 на суму 399966,55грн. (з них 66661,09грн. ПДВ) та від 27.11.2011р. № 3/11 на суму 479963,47грн. (з них ПДВ 79993,91грн.), податкові накладні від 11.04.2011р. № 29933 та від 27.07.2011р. № 67417, платіжні доручення від 04.05.2011р. № 347 та 03.08.2011р. № 1601 від (а.с.27-28, 65, 67-69). У судовому засіданні надано також звіт по договору №196S11 за липень-жовтень 2011р. на суму послуг з технічної підтримки 356119,57грн., розрахунок сум винагороди за співпрацю та вартості послуг по технічній підтримці від 05.07.2011р. за договором №196S11 (а.с.52-59).

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

За правилами пункту 198.1 а) статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Відповідно до пунктів 198.3, 198.6 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначається, серед інших, в окремому рядку такий обов'язковий реквізит, як опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг.

Так, дана норма ПК України узгоджується зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", згідно з якою первинним документом визнається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Вимоги до первинних документів закріплені у статті 9 цього Закону, яка передбачає, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити як: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Ті первинні документи, правила заповнення яких викладені в статті 9 даного Закону, слугують також підтвердженням виникнення податкових подій.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена і Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. за № 88 і зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704.

Згідно із вимогами ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Вищий адміністративний суд в Інформаційному листі від 20.07.2010р. № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" звертає увагу на необхідність індивідуалізації кваліфікації дій платників податку з формування податкового кредиту та сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість з огляду на добросовісність такого платника. Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Таким чином, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (201.6 ПКУ).

Судова колегія звертає увагу що відсутність у податковій накладній відомостей розширеного змісту та обсягу господарської операції з надання послуг технічної підтримки не призвела до будь-яких негативних наслідків для державного бюджету, а отже є формальним недоліком. Враховуючи наведене, а також надаючи перевагу змісту господарської операції над формою її фіксації, апеляційний суд вважає, що недоліки в заповненні реквізитів податкової накладної №29933 від 11.04.2011р. та податкової накладної №67417 від 27.07.2011р., виявлені в результаті перевірки позивача, не свідчать про її недостовірність, недійсності та не свідчать про недопустимість її використання як доказу сплати податку на додану вартість у ціні придбання.

Відповідно до вимог п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Матеріалами справи підтверджується, а саме податковими накладними №29933 від 11.04.2011р. та податковою накладною №67417 від 27.07.2011р. факт придбання послуг технічної підтримки в ЛОДПІ зауважень до цих накладних немає.

В матеріалах справи відсутній акт відмови від надання документів, який у відповідності до вимог ст.85 п.85.6. складається посадовими особами податкового органу. Відповідачем не доведено факту про ненадання документів при проведенні планової перевірки. Оскільки запит Луцької ОДПІ про надання завірених копій документів по фінансово-господарських операціях, не відповідає вимогам законодавства. У запиті зазначено, що станом на 19.04.2012р. триває оформлення матеріалів перевірки і виникла необхідність у наданні певних копій документів. Перевірка тривала з 05.03.2012р. по 18.04.2012р., станом на 20.04.2012р. перевірка закінчилась. Згідно ст.86 п.86.1. абз.3 вказано, що строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження). Отже, відповідачем не дотримано вимог ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій вказується що кожна сторона повинна довести ті обставини на яких грунтується її вимога.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно із вимогами ст.70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до вимог ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно із вимогами ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У зв'язку із цим, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про протиправність оскарженого ППР від 18.05.2012 р.

Відповідно до вимог ст.71 ч.2 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З врахування наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи зроблено висновки, які не відповідають обставинам справи, а також не дотримано норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Тому оскаржену постанову суду першої інстанції від 05.10.2012 р. слід скасувати і прийняти нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись вимогами ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова група "Західсталь" задоволити.

2. Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 05.10.2012р. у справі № 2а-0370/0370/12 - скасувати та прийняти нову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова група "Західсталь" до Луцької обєднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення задоволити повністю.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької обєднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби м.Луцьк №0004362301 від 05.10.2012 року.

4. Стягнути з Луцької обєднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова група "Західсталь" 3,40 грн. судового збору.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.

Касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя Н.Г. Левицька

Суддя І.М. Обрізко

Суддя С.П. Нос

Повний текст постанови виготовлено 26.07.2013р.