Ухвала суду № 32990343, 09.08.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.08.2013р. Справа № 2018/13/876 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Левицької Н.Г.,

судді Сапіги В.П.,

судді Сеника Р.П.,

за участю секретаря судового засідання Сердюк О.Ю.,

за участю представників:

апелянта (відповідача у справі): Євчинець Р.М.,

позивача у справі: Фостяк О.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові

апеляційну скаргу Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області Державної податкової служби, м.Мукачево Мукачівського району Закарпатської області

на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 21.11.2012р. у справі № 2а-0770/2521/12

за позовом ВАТ "Мукачівська пересувна механізована колона №77", м.Мукачево Мукачівського району Закарпатської області

до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області Державної податкової служби, м.Мукачево Мукачівського району Закарпатської області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач: Публічне акціонерне товариство "Мукачівська пересувна механізована колона №77" звернулося до суду з адміністративним позовом до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області Державної податкової служби, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 26.07.2012р. №0004072340, №0004092340 та №0004062340.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 21.11.2012р. адміністративний позов ПАТ "Мукачівська пересувна механізована колона №77" задоволено повністю.

Відповідач: Мукачівська ОДПІ Закарпатської області ДПС, з постановою суду першої інстанції не погодився, оскаржив її, подав апеляційну скаргу, у якій зазначено, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального права, неправильним встановленням обставин справи, просить її скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У судовому засіданні 09.08.2013р. представник скаржника (відповідача у справі) надав пояснення та підтримав доводи апеляційної скарги, вказав на те, що проведеною перевіркою встановлено відсутність оформленої товарно-транспортної документації, що могла б свідчити про фактичне транспортування ТМЦ позивачу від його контрагентів, тому відповідач зазначив, що оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення прийняті у відповідності до норм законодавства України.

Представник позивача проти доводів скаржника заперечив з мотивів, викладених у позовній заяві, зазначив, що відповідачем у 2011р. була проведена планова документальна перевірка Публічного акціонерного товариства "Мукачівська пересувна механізована колона №77" за період діяльності з 01.01.2010р. по 31.03.2011р.

Здійснюючи у 2012 році планову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011р. по

31.03.2012р., валютного та іншого законодавства за період за період 01.04.2011р. по 31.03.2012р.,- відповідач визначив позивача як платника податків з високим ступенем ризику, вважає таке рішення відповідача невмотивованим, протиправним та таким, що суперечить вимогам чинного в Україні законодавства, а дії відповідача по щорічному включенню позивача до плану-графіку планових документальних перевірок та здійсненню таких перевірок незаконними та такими, що порушують гарантовані законом права та свободи позивача. Крім того, позивач зазначив, що податкові повідомлення-рішення №0004072340, №0004092340 та №0004062340 від 26.07.2012р. прийняті відповідачем на підставі незаконно проведеної перевірки, всупереч чинному законодавству України, а відтак, є протиправними та підлягають скасуванню.

Заслухавши суддю-доповідача, мотивацію та аргументи на підтримку своєї правової позиції відносно апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, у межах, визначених статтею 195 КАС України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

З матеріалів справи вбачається та правильно встановлено судом першої інстанції, що в період з 07.06.2012р. по 06.07.2012р. відповідачем: Мукачівською ОДПІ Закарпатської області ДПС була проведена планова виїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.042011р. року по 31.03.2012р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011р. по 31.03.2012р.

За результатами вказаної перевірки 12.07.2012р. був складений Акт №1267/10/22-00/01037072, яким зафіксовано такі порушення:

- статті 14 пункту 14.1. підпункту 14.1.36., статті 138 пункту 138.2. Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 4 кв. 2011 року на загальну суму 605417,00грн.;

- статті 14 пункту 14.1. підпункту 14.1.36., статті 198 пунктів 198.1., 198.3., 198.6. Податкового кодексу України, чим завищено у 03 місяці 2012 року від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 13881,00грн. та занижено податок на додану вартість на загальну суму 134217,00 грн., в тому числі, за 10 міс. 2011р. на суму 117144,00грн., за 03 міс. 2012р. на суму 17073,00грн.

На підставі Акта перевірки від 12.07.2012р. № 1267/2200/1037072 Мукачівською об'єднаною державною податковою інспекцією Закарпатської області Державної податкової служби 26.07.2012р. були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- №0004072340, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 134217,00грн. та за штрафними санкціями в розмірі 33554,25грн.;

- №0004092340, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за березень 2012р. в розмірі 13881,00грн.;

- №0004062340, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в розмірі 605417,00грн.

Здійснивши системний аналіз наведеного судового рішення, колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про неправомірність віднесення позивача до категорії платників податків з високим ступенем ризику, з огляду на наступне:

Перевірка позивача проводилася з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011р.по 31.03.2012р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011р. по 31.03.2012р.

Попередня планова перевірка позивача проводилася за період його діяльності з 01.01.2010р.по 31.03.2011р., про що зазначено в Акті перевірки № 1267/10/22-00/01037072, а отже, перевірки позивача проводяться з періодичністю один раз на календарний рік.

Відповідно до вимог статті 77 пункту 77.1. Податкового кодексу України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок. Пунктом 77.2. вказаної статті передбачено, що періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік. Тобто відповідач відніс позивача до категорії платників податків з високим ступенем ризику.

За розділом 4 пункту 4.1. Методичних рекомендацій щодо складання плану-графіка проведення документальних планових перевірок суб'єктів господарювання, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України від 01.04.2011р. №190, до плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби.

Платники податків із незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше, ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік.

До плану-графіка включаються підприємства реального сектору економіки (вигодонабувачі), які використовують схеми мінімізації податкових зобов'язань та ухилення від оподаткування, ведуть фінансово-господарську діяльність, повинні сплачувати податки та за реєстраційними даними мають ознаки 0- платник податків за основним місцем обліку, 4 - порушено провадження у справі про банкрутство, 30 - у стані переходу до іншої ДПІ, 36 - основний платник до кінця року.

Під час судового розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що позивачем вчасно і повно подавалася податкова звітність, вчасно і в повному обсязі сплачувалися обов'язкові платежі. Крім того, позивачем у зв'язку із виявленою помилкою збільшено податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 74701,00грн., у зв'язку з чим позивачем самостійно визначено суму штрафу та нараховано пеню всього у розмірі 4911,00грн.

Таким чином, у відповідача були відсутні правові підстави для віднесення позивача до категорії платників податків з високим ступенем ризику.

З приводу реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Енергозбут-5" і ТОВ "АСК БУД" Львівський апеляційний адміністративний суд погоджується із наступним застосуванням судом першої інстанції норм законодавства, роз'яснень Вищого адміністративного суду України, Пленуму Верховного Суду України, аналізом практики Європейського Суду з прав людини, обставин справи та оцінкою доказів.

10 жовтня 2011 року між ТОВ "Енергозбут-5" як продавцем та ПАТ "Мукачівська ПМК №77" було укладено Договір поставки б/н. Відповідно до пункту 1.1. цього Договору ТОВ "Енергозбут-5" зобов'язувалося продати (передати у власність), а ПАТ "Мукачівська ПМК №77" купити (прийняти та оплатити) будівельні матеріали. Пунктом 1.2. вказаного договору передбачено, що кількість товару визначається за взаємною згодою сторін та фіксується у видатково-прибуткових накладних.

На підтвердження отримання будівельних матеріалів від ТОВ "Енергозбут-5" позивачем було складено видаткові накладні №РН-0008 від 17.10.2011р. на суму 33269,76 грн., РН-009 від 31.10.2011р. на суму 432255,66грн. та РН-010 від 31.10.2011р. на суму 237336,68 грн.

ТОВ "Енергозбут-5", в свою чергу, видано позивачу податкові накладні на вказані операції з постачання будівельних матеріалів, а саме: №83 від 31.10.2011р. на суму 432255,66грн.; №76 від 17.10.2011р. на суму 33269,76грн.; №75 від 31.10.2011р. на суму 237336,68грн.

На виконання своїх зобов'язань за вказаним Договором позивач здійснив оплату за придбані у власність будівельні матеріали, що підтверджується виписками ОТП банку від 04.11.2011р. та 04.05.2012р.

Також, позивачем були видані довіреності на отримання матеріальних цінностей від ТОВ "Енергозбут-5" від 17.10.2011р. №177 та від 28.10.2012р. №187.

Крім того, між ТОВ "Енергозбут-5" та позивачем було складено Акт звіряння взаєморозрахунків, в якому вказано, що станом на 01.06.2012р. заборгованість по взаємних розрахунках відсутня.

Операції з придбання будівельних матеріалів відображені позивачем в податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2011р. №97392.

Крім того, реальність здійснення господарської операції на виконання договору між позивачем та ТОВ "Енергозбут-5" підтверджується фактичним результатом таких господарських операцій. Так, придбані у ТОВ "Енергозбут-5" будівельні матеріали були використані позивачем у процесі своєї господарської діяльності, зокрема, під час виконання Договорів про закупівлю робіт при будівництві за державні кошти №154 від 02.08.2011р. та №160 від 08.09.2011р., де позивач є підрядником.

Згідно з договором №154 від 02 серпня 2011 року позивач зобов'язувався виконати у 2011-2012 роках на замовлення ДП "Об'єднана дирекція будівництва водогосподарських об'єктів Закарпатської області" роботи по реконструкції дамби лівого берегу ріки Тиси на ділянці між селами Петрово і Чорнотисово (1 черга будівництва) Виноградівського району Закарпатської області. Вказані роботи були передані замовнику у грудні 2011 року, про що свідчать акт контрольних обмірів та обстежень по об'єкту "Реконструкція дамби лівого берегу ріки Тиси на ділянці між селами Петрово і Чорнотисово (1 черга будівництва) Виноградівського району Закарпатської області", довідка про вартість виконаних будівельних робіт та акти приймання виконаних будівельних робіт №№ 9, 10 та 11.

Згідно з Договором №160 від 08.09.2011р. позивач зобов'язувався виконати у 2011-2012рр. на замовлення ДП "Об'єднана дирекція будівництва водогосподарських об'єктів Закарпатської області" роботи по регулюванню і берегоукріпленню р.Бистрик в с.Тур'я Бистра Перечинського району Закарпатської області. Вказані роботи були передані замовнику у грудні 2011р., про що свідчать довідка про вартість виконаних будівельних робіт та акт приймання виконаних будівельних робіт.

Відсутність у відповідача товарно-транспортних накладних не може свідчити про відсутність фактичного транспортування товарно-матеріальних цінностей від контрагента позивача ТОВ "Енергозбут-5", оскільки товарно-транспортні накладні не є первинними документами в розумінні статті 44 Податкового кодексу України.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансовий облік в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з умовами згаданих договорів купівлі-продажу обов'язок з постачання товару було покладено на продавця.

Відповідно до пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року за №363, товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. За змістом пункту 11.1. цих Правил товарно-транспортна накладна є основним документами на перевезення вантажів. Таким чином, товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків та їх перевезення автомобільним транспортом, а відтак, враховуючи оприбуткування та використання позивачем у своїй діяльності придбаного у контрагента товару, відсутність товарно-транспортних накладних не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Отже, також в розумінні статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансовий облік в Україні" товарно-транспортна накладна не є первинним документом, який містить відомості про господарську операцію, здійснену позивачем.

01.12.2011року між ПАТ "Мукачівська ПМК №77" як замовником та ТОВ "АСК БУД", як виконавцем, був укладений Договір №21 та додаткова угода №1. Відповідно до пункту 1.1. Договору №21 ТОВ "АСК БУД" зобов'язувалося надавати, а ПАТ "Мукачівська ПМК №77" оплачувати послуги будівельних машин та механізмів.

На підтвердження отримання послуг машин та механізмів від ТОВ "АСК БУД" позивачем були складені акти здачі-приймання робіт (надання послуг) від 30.12.2011р. та розшифровки до них від 30.12.2011р., а саме: акт №1 та розшифровка на суму 212272,20 грн.; акти №2, №8 та розшифровка на суму 777612 грн.; акт №3 та розшифровка на суму 38900,52 грн.; акт №4 та розшифровка на суму 185724 грн.; акт №5, №6 та розшифровка на суму 848821,2 грн.; акт №7 та розшифровка на суму 392505,12 грн.

ТОВ "АСК БУД", у свою чергу, видано позивачу податкові накладні від 30 грудня 2011 року на вказані операції з надання послуг машин та механізмів, а саме: податкову накладну №107 на суму 212272,20грн.; податкову накладну №108 на суму 350880,00грн.; податкову накладну №109 на суму 38900,52грн.; податкову накладну №110 на суму 185724,00грн.; податкову накладну №111 на суму 460200,00грн.; податкову накладну №112 на суму 388621,20грн.; податкову накладну №113 на суму 392505,12грн.; податкову накладну №114 на суму 426732,00грн.

На виконання своїх зобов'язань за вказаним договором позивач здійснив оплату за надання послуг машин і механізмів, що підтверджується виписками ОТП банку від 05.06.2012р., 09.07.2012р., 21.05.2012р., 11.05.2012р.

Крім того, між ТОВ "АСК БУД" та позивачем було складено Акт звіряння взаємних розрахунків, в якому вказано, що станом на 01.08.2012р. заборгованість по взаємних розрахунках відсутня.

Вказані операції відображені позивачем в податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2012р.

Також реальність здійснення господарської операції на виконання договору між позивачем та ТОВ "АСК БУД" підтверджується фактичним результатом таких господарських операцій. Так, послуги машин і механізмів ТОВ "АСК БУД" були використані позивачем у процесі своєї господарської діяльності, зокрема під час виконання вищевказаних Договорів про закупівлю робіт при будівництві за державні кошти №154 від 02.08.2011р. та №160 від 08.09.2011р., а також Договорів про закупівлю робіт при будівництві за державні кошти №168 від 27.10.2011р. та №172 від 03.11.2011р., де позивач є підрядником.

Згідно з договором №168 від 27.10.2011р. позивач зобов'язувався виконати у 2011 році на замовлення ДП "Об'єднана дирекція будівництва водогосподарських об'єктів Закарпатської області" роботи при будівництву об'єкта "Захист від затоплення водами ріки Шопурка смт.В.Бичків (додаткові роботи) Рахівського району Закарпатської області". Вказані роботи були передані замовнику у грудні 2011р., про що свідчать акти приймання виконаних будівельних робіт.

Згідно з Договором №172 від 03.11.2011р. позивач зобов'язувався виконати у 2011-2013рр. на замовлення ДП "Об'єднана дирекція будівництва водогосподарських об'єктів Закарпатської області" роботи при будівництві об'єкта "Реконструкція берегоукріплення і посилення водозахисної дамби ріки Тиса в районі ПЗ 258-260 Тячівського району Закарпатської області". Відповідно до довідок про вартість виконаних робіт та актів приймання виконаних будівельних робіт замовником були прийняті роботи, які відповідно до договору №172 виконав позивач як підрядник.

Отже, позивачем виконані усі передбачені законом умови для формування податкового кредиту на підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ "Енергозбут-5" та ТОВ "АСК БУД", а також понесені витрати по сплаті відповідних сум ПДВ.

Аналіз наведеного судового рішення суду першої інстанції дає підстави Львівському апеляційному адміністративному суду вважати, що спірні суми податкового кредиту позивача за відповідні звітні податкові періоди повністю підтверджені належним чином оформленими податковими накладними.

Відповідачем у судовому засіданні належними та допустимими доказами не доведено факт невідповідності задекларованих наслідків спірних господарських операцій позивача у податковому обліку фактичним обставинам, в той час як стаття 71 КАС України обов'язок доведення цього покладає на податковий орган як суб'єкта владних повноважень.

Відповідно до вимог ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Одночасно Конституцією встановлено, що правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно зі статтею 92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Податковий кодекс України містить наступні нормативні положення щодо порядку формування податкового кредиту та сплати зобов'язань з податку на додану вартість. Відповідно до п 198.1. ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.1. ст.198 ПК України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1. статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п.198.3. ст.198 ПК України). Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п.198.4. ст.198 ПК України). Якщо у подальшому такі товари/послуги фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього розділу (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7. пункту 196.1. статті 196 цього Кодексу), чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів або встановлено факти недостачі (крадіжки), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає таке використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження), у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами. (п.198.5. ст.198 ПК України). Датою використання товарів/послуг вважається дата визнання витрат відповідно до розділу III цього Кодексу.

Згідно із вимогами п.198.6. ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами, згідно з пунктом 201.11. ст.201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Тобто, необхідною умовою для віднесення платником ПДВ до податкового кредиту звітного періоду сум ПДВ, включених в ціну придбаних товарів (послуг), є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи-платника. Закон не ставить у залежність необхідність попередньої сплати ПДВ до бюджету кінцевим споживачем чи первісним постачальником як умову для формування податкового кредиту платника податку. Аналіз господарської діяльності платника податку повинен здійснюватися на підставі даних його податкового, бухгалтерського обліку та відповідності їх дійсному економічному змісту операцій.

Вищий Адміністративний суд в своєму листі №1112/11/13-10 від 20.07.2010р. "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" роз'яснив, що не є підставою для відмові у праві на податковий кредит з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. З огляду на це, і відповідно до статті 61 Конституції України, виконання одним платником податків своїх зобов'язань перед бюджетом не ставиться у залежність від виконання зазначених зобов'язань будь-яким іншим платником податків.

Висновки податкового органу прямо суперечать не лише нормам Податкового кодексу України, а й практиці Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до вимог ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується національними судами як джерело права. Так, Європейським Судом у рішенні від 22.01.2009р. у справі "БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява №3991/03) зазначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Враховуючи те, що матеріалами справи доведено фактичне здійснення господарських операцій та достовірність первинних документів, оформлених за наслідками їх здійснення, обставина відсутності товарно-транспортних накладних не є достатньою підставою для позбавлення позивача права на формування валових витрат та податкового кредиту.

Таким чином, позивачем не було допущено порушення вимог діючого податкового законодавства, а висновки суду першої інстанції є правильними та відповідають фактичним обставинам справи.

Відповідно до вимог ч.1. ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Статтею 200 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу чи постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись вимогами ст.ст.160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області Державної податкової служби, м.Мукачево Мукачівського району Закарпатської області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 21.11.2012р. у справі № 2а-0770/2521/12 за позовом ВАТ "Мукачівська пересувна механізована колона №77", м.Мукачево Мукачівського району Закарпатської області до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області Державної податкової служби, м.Мукачево Мукачівського району Закарпатської області про скасування податкових повідомлень-рішень, - залишити без задоволення.

2. Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 21.11.2012р. у справі № 2а-0770/2521/12 за позовом ВАТ "Мукачівська пересувна механізована колона №77", м.Мукачево Мукачівського району Закарпатської області до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області Державної податкової служби, м.Мукачево Мукачівського району Закарпатської області про скасування податкових повідомлень-рішень, - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.

Касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Н.Г. Левицька

Суддя В.П. Сапіга

Суддя Р.П. Сеник

Повний текст ухвали виготовлено 15.08.2013р.