Ухвала суду № 32990347, 15.08.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/1922/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Терлецька О.О. Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

15 серпня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Грибан І.О., Губської О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 травня 2013 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Київське спеціалізоване ремонтно-будівельне товариство» до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, контролюючий орган) про скасування податкового повідомлення-рішення від 17.12.2012 № 0001412204.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 червня 2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неправильно застосував норми матеріального права, що призвело неправильного вирішення справи.

В засідання учасники процесу не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів визнала можливим розглядати справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що посадовими особами відповідача було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку публічного акціонерного товариства «Київське спеціалізоване ремонтно-будівельне товариство» (код за ЄДРПОУ 00293841) з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на додану вартість по розрахунках з ТОВ «АСС Буд Груп» (код за ЄДРПОУ 36251336) за період з 01.07.2011 по 31.07.2011.

Результати перевірки відображено в акті від 30.11.2012 № 1792/22-4/00293841, в якому контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог п. 198.6 ст. 198 та п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ зі змінами і доповненнями, в результаті чого при визначенні суми ПДВ встановлено завищення податкового кредиту з податку на додану вартість, що призвело до заниження позивачем податкового зобов'язання всього у сумі 58333,00 грн., в т.ч. за липень місяць 2011 року.

На підставі вказаного акта перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.12.2012 № 0001412204, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 58333,00 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 14583,28 грн.

За результатами адміністративного оскарження скарга позивача була залишена без задоволення, а вказане податкове повідомлення-рішення - без змін.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення від 17.12.2012 № 0001412204 протиправним, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції позивача з ТОВ «АСС Буд Груп» є реальними та підтверджуються необхідними документами, а послуги, що надавалися позивачем у вказаного підприємства, отримувались з метою використання та були використані у власній господарській діяльності, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій та безпідставність тверджень відповідача про порушення вимог податкового законодавства.

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, розглядаючи справи щодо протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи, до видів діяльності ПАТ «Кивське спеціалізоване ремонтно-будівельне товариство» за КВЕД відповідно до довідки відділу статистики у м. Ірпіні АБ № 473079 відносяться: 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель, 23.63. Виробництво бетонних розчинів, 23.64. Виробництво сухих будівельних сумішей, 46.73. Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, 46.90. Неспеціалізована оптова торгівля, 49.41 Вантажний автомобільний транспорт.

Як вбачається з матеріалів справи, заниження позивачем податку на прибуток в періоді, що перевірявся, за висновками контролюючого органу виникло у зв'язку з тим, що договір, укладений позивачем з його контрагентом ТОВ «АСС Буд Груп» є таким, що укладений без мети настання реальних наслідків, оскільки господарські операції з цим суб'єктом господарювання не мали реального характеру та спрямовані лише на отримання податкової вигоди.

До такого висновку податковий орган прийшов на підставі акта перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва від 22.02.2012 № 938/23-4/36251336 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «АСС Буд Груп» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.07.2011 по 31.07.2011».

Обґрунтовуючи нікчемний характер господарських операцій між позивачем та контрагентом - ТОВ «АСС Буд Груп», відповідач зазначив, що в акті перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва від 22.02.2012 № 938/23-4/36251336 було встановлено відсутність трудових ресурсів у ТОВ «АСС Буд Груп» (загальна чисельність 0 чол.), виробничого та будівельного обладнання, транспортних засобів.

Колегія суддів звертає увагу, що наслідки в податковому обліку платника податків створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність господарських операцій, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на визначення податкових зобов'язань.

З матеріалів справи вбачається, що позивач в періоді, за який проведено перевірку, між позивачем та ТОВ «АСС Буд Груп» було укладено договір від 11.07.2011 № 11/07, предметом якого було виконання робіт по реконструкції гуртожитку факультету податкової міліції в м. Ірпінь, вул. Садова, 90 (реконструкція ЛЕП-0,4 кВ від ТП-31 до гуртожитку, демонтаж-монтаж електрообладнання електрощитової гуртожитку, демонтаж-монтаж магістральних мереж 0,4 кВ та групових щитків освітлення, монтаж зовнішнього контору заземлення та заземлюючих провідників та монтаж електричних мереж засувки на водомірному вузлі).

Як встановлено судом першої інстанції, виконання умов вказаного договору підтверджують наступні документи: робочий проект реконструкції гуртожитку факультету податкової міліції (а.с. 49-60); локальний кошторис № 2-1-4 (а.с. 62-71); локальний кошторис № 4-1-1 (а.с. 72-73); копія ліцензії виданої ТОВ «АСС Буд Груп» на здійснення робіт у будівництві, пов'язаних із створенням об'єктів архітектури (за переліком робіт згідно з додатком (а.с. 79), копія податкової накладної від 13.07.2011 № 196 (а.с. 84).

Крім того, представником позивача було подано ксерокопії фото об'єктів на, яких було здійснено роботи визначені договором від 11.07.2011 № 11/07 та акти здачі об'єктів в експлуатацію (а.с. 112-118), акти приймання-виконання будівельних робіт (а.с. 119-128). податкова накладна від 13.07.2011 № 196 (а.с. 84).

Оплата за вказаним договором підтверджується копією платіжного доручення № 565, що містяться в матеріалах справи (а.с. 85).

Посилання контролюючого органу на акт перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва контрагента позивача ТОВ «АСС Буд Груп» від 22.02.2012 № 938/23-4/36251336, відповідно до висновків якого встановлено неможливість фактичного здійснення господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, як на підставу неправомірного формування позивачем податкового кредиту за господарськими операціями з цим суб'єктом господарювання не приймаються судом до уваги у зв'язку з тим, що чинним законодавством не передбачено обов'язку платника податку нести відповідальність за несплату податків продавцями, або за можливу недостовірність відомостей про них. Бюджетне відшкодування можливе за наявності належних документів, що підтверджують правомірність формування сум податкового кредиту платника податку, та встановлення реальності здійснення господарських операцій.

Виходячи з цього, суд приходить до висновку про безпідставність тверджень відповідача про неправомірне формування податкового кредиту за наслідками таких операцій.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1. Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Водночас відповідно до п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6. Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені де складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

З наданих позивачем первинних документів вбачається, що діяльність позивача відповідає умовам договору про надання послуг та видам господарської діяльності, свідчить про наявність господарської мети при здійсненні господарських операцій з метою отримання прибутку.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що право позивача на отримання податкового кредиту підтверджене належними доказами, а тому висновок відповідача про порушення вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України внаслідок завищення від'ємного значення з податку на додану вартість не відповідає дійсним обставинам справи.

Крім цього, необхідно зазначити, що і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Суд апеляційної інстанції також погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відхилення доводів податкового органу про нікчемність укладених договорів між позивачем та його контрагентами з підстав того, що в силу положень ч. 3 ст. 228 ЦК України недійсність господарських зобов'язань органи державної податкової служби зобов'язані доводити в судовому порядку, що відповідачем не вчинено.

Окрім того, згідно з ч. 1 ст. 18 «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідачем не надано доказів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, щодо наявності запису про виключення з реєстру контрагентів позивача на момент укладення чи виконання договорів або відсутності у них статусу платника ПДВ.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів зазначає, що доводи органу державної податкової служби не свідчать про наявність обставин, які унеможливлюють підтвердження права на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість позивачу, у зв'язку з чим, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті податковим органом без достатніх підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про недобросовісність позивача, як платника податку на додану вартість, про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої суми до відшкодування та не доведено наявність підстав та правомірність зменшення заявленого позивачем бюджетного відшкодування з податку на додану вартість

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, дійшов вірного висновку про те, що задоволення вимог адміністративного позову.

Згідно з ст. ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 травня 2013 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо його було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України). Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі (стаття 212 КАС України).

Головуючий суддя А.Б. ПаріновСудді І.О. Грибан О.А. Губська

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.