Ухвала суду № 32990279, 06.08.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/2554/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Бояринцева М.А.

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

У Х В А Л А

Іменем України

06 серпня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Аліменка В.О., Федотова І.В.,

за участю секретаря: Бащенко Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління міністерства внутрішніх справ України в м. Києві про визнання нечинним рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Головного управління міністерства внутрішніх справ України в м. Києві, в якому з урахуванням уточнень, просив суд визнати нечинним рішення Комісії з розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусів учасника бойових дій та учасника війни Головного управління МВС України в м. Києві (протокол від 17 січня 2013 року №92) щодо відмови у визнанні його учасником бойових дій; зобов'язати Комісію з розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусів учасника бойових дій та учасника війни Головного управління МВС України в м. Києві визнати його учасником бойових дій і видати посвідчення встановленого зразка.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 червня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 червня 2013 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги посилаючись на те, що судом першої інстанції було ухвалене законне та обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач 17 вересня 2012 року звернувся до голови Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасників бойових дій Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві із заявою щодо виконання вимог постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 червня 2012 року у справі №2а-5328/12/2670 та визнання його учасником бойових дій (а.с. 18 - 20).

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 червня 2012 року у справі №2а-5328/12/2670 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві про визнання нечинним рішення щодо відмови у визнанні учасником бойових дій, зобов'язання вчинити певні дії, позовні вимоги задоволено частково, визнано нечинним пункт 3 рішення № 84 засідання Комісії Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України з розгляду питань пов'язаних із встановленням статусу учасника бойових дій та учасника війни від 18 жовтня 2011 року про відмову ОСОБА_2 у визнанні його учасником бойових дій та зобов'язано Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві повторно розглянути його заяву від 5 жовтня 2011 року про визнання його учасником бойових дій (а.с. 18 - 20).

17 січня 2013 року на засіданні комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві з розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусів учасника бойових дій та учасника війни позивачу відмовлено у визнанні учасником бойових дій у зв'язку з відсутністю законних підстав.

Як вбачається з рішення засідання комісії ГУ МВС України в м. Києві з розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусів учасника бойових дій та учасника війни, яке оформлено протоколом від 17 січня 2013 року №92, комісією при повторному розгляді заяви позивача від 05 жовтня 2011 року щодо визнання його учасником бойових дій на виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 червня 2012 року, направлено повторний запит до Національної академії внутрішніх справ щодо надання архівних матеріалів, які б підтверджували місце перебування та участь 1-го взводу 2-ї роти 2-го батальйону зведеного загону КВШ МВС СРСР та конкретно ОСОБА_2 у бойових діях. Національною академією внутрішніх справ надано довідку від 19 вересня 2012 року №121/134, в якій зазначено, що у період з 19 вересня 1988 року по 18 грудня 1988 року позивач був відряджений до Вірменської РСР для виконання спеціального завдання.

Приймаючи рішення щодо визнання заявника учасником бойових дій комісія ГУ МВС України в м. Києві з розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусів учасника бойових дій та учасника війни виходила з того, що відповідно до Переліку держав і періодів бойових дій на їх території, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1994 року №63 республіки Закавказзя не визначаються державами, яким надавалася допомога за участю військовослужбовців Радянської Армії, Військово - Морського Флоту, Комітету державної безпеки та осіб рядового, начальницького складу і військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР, військовослужбовців Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, інших військових формувань, осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погоджується колегія суддів, виходив з наступного.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

Відповідно до положень статті 6 зазначеного Закону учасниками бойових дій визнаються учасники бойових дій на території інших країн - військовослужбовці Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР (включаючи військових та технічних спеціалістів і радників), працівники відповідних категорій, які за рішенням Уряду колишнього Союзу РСР проходили службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів). Також військовослужбовці Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які за рішенням відповідних державних органів були направлені для участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки або у відрядження в держави, де в цей період велися бойові дії.

Перелік держав, зазначених у цьому пункті, періоди бойових дій у них та категорії працівників визначаються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1994 року №63 затверджено Перелік держав, яким надавалася допомога за участю військовослужбовців Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки та осіб рядового, начальницького складу і військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР, військовослужбовців Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, інших військових формувань, осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, і періодів бойових дій на їх території.

До Переліку держав і періодів бойових дій на їх території віднесені також інші країни після грудня 1979 року.

У пункті 6 приміток до вказаного переліку зазначено, що Генеральним штабом Збройних Сил колишнього Союзу РСР і після 1979 року направлялися військові фахівці в країни, на території яких велися бойові дії, але Генеральний штаб Збройних Сил України не володіє такою інформацією. Військовим фахівцям у таких випадках пільги надавалися на підставі довідок 10 Головного управління Генерального штабу Збройних Сил СРСР про їх особисту участь у бойових діях.

Згідно довідки Національної академії внутрішніх справ від 19 серпня 2011 року №46/107-956, позивач в період навчання в Київській вищій школі МВС СРСР ім. Ф.Е. Дзержинського, на виконання наказу МВС СРСР від 19.07.1988 № 0143 «Про створення угрупувань сил і засобів для дій при надзвичайних обставинах», вказівки Управління навчальних закладів і науково-дослідних установ МВС СРСР від 19 серпня 1988 року №12с, відповідно до наказу КВШ МВС СРСР від 19 серпня 1988 року № 127, у складі 1 взводу 2 роботи 2 батальйону зведеного загону КВШ був відряджений до м. Єреван для безпосередньої участі у виконанні спеціального завдання, з 19 вересня 1988 року по 18 грудня 1988 року.

Згідно листа Надзвичайного посланця і повноважного міністра Посольства Республіки Вірменії в Україні від 8 жовтня 2012 року, рішенням Верховної Ради СРСР 24 листопада 1988 року в м. Єревані введений комендантний час. 5 грудня 1988 року наказом воєнного коменданта спеціального воєнного округу генерал-лейтенанта Самсонова в шістнадцяти районах Вірменської РСР, в тому числі в Араратському районі ввели спеціальне положення, яке продовжувалось до 1 травня 1989 року.

Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, позивач перебував на території Вірменської РСР під час ведення бойових дій.

Проте, зі змісту примітки 6 до Переліку стосовно можливості визнання осіб учасниками бойових дій, якщо такі мали місце в інших країнах після грудня 1979 року, та не названі у Переліку, вбачається, що її положення поширюються лише на військових фахівців, які направлялися Генеральним штабом Збройних сил колишнього Союзу РСР у країни, на території яких велися бойові дії і пільги яким надавалися на підставі довідок 10 Головного управління Генерального штабу Збройних Сил СРСР про їх особисту участь у бойових діях.

Таких юридичних фактів, з якими в даному випадку чинним законодавством пов'язується право особи на визнання її учасником бойових дій, як суду не пред'явлено.

За таких обставин, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позову.

Відповідно до частини 1 статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 червня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Ухвалу у повному обсязі складено 12.08.2013 року)

Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко

Суддя: В.О. Аліменко

Суддя: І.В. Федотов

.

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Аліменко В.О.

Федотов І.В.