Постанова № 32989979, 15.08.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

13.08.2013 р. справа №905/1045/13-г

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Діброви Г.І.суддівСтойка О.В., Чернота Л.Ф. при секретарі Довгалюк К.Г.від позивача:не з'явивсявід відповідача:Чебаненко О.І. - за дов. №б/н від 31.01.2013р. Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуПублічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго", м. Запоріжжя на рішення господарського суду Донецької областівід03.04.2013 рокуу справі№ 905/1045/13-г (суддя Стукаленко К.І.)за позовомПублічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго", м. Запоріжжядо відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю управління будмеханізації "Південь - Азовбуд", с. Македонівка Донецької областіпростягнення 541575 грн. 60 коп.ВСТАНОВИВ:

У 2013 році Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Дніпроенерго", м. Запоріжжя звернулося до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю управління будмеханізації "Південь - Азовбуд", с. Македонівка Донецької області про стягнення 541575 грн. 60 коп.

Рішенням господарського суду Донецької області від 03.04.13 р. у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго", м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю управління будмеханізації "Південь-Азовбуд", с. Македонівка Донецької області про стягнення грошових коштів у сумі 541575 грн. 60 коп. було відмовлено.

Позивач, Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Дніпроенерго", м. Запоріжжя, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального права України. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, якою просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Донецької області від 03.04.13 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, яким просив рішення господарського суду змінити, зазначивши в мотивувальній частині рішення про безпідставність позовних вимог позивача відповідно до положень ст. 1212 Цивільного кодексу України, резолютивну частину залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

У судове засідання позивач не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення 25.06.2013р. уповноваженій особі підприємства ухвали суду про порушення апеляційного провадження від 20.06.13р. Про причину неявки суд не повідомив, своїми процесуальними правами, передбаченими статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, ніяких клопотань з цього приводу судовій колегії не надав, явка сторін ухвалою суду від 20.06.13 р. не була визнана обов'язковою, неявка без поважних причин у судове засідання представників сторін не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється сторонам по справі в установленому порядку.

В судовому засіданні відповідач підтримав свої заперечення щодо апеляційної скарги.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи № 905/1045/13-г та наданих представником відповідача пояснень.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає справу та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства України, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.02.10 року між Відкритим акціонерним товариством "Дніпроенерго" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю управління будмеханізації "Південь-Азовбуд" (підрядник) було укладено договір № 299, за умовами якого замовник доручив, а підрядник прийняв на себе зобов'язання здійснити роботи з виконання запланованого обсягу будівельно-монтажних робіт на 2010 рік на об'єкті ВАТ "Дніпроенерго" Криворізька ТЕС "Нарощування III та IV ярусів золовідвалу" відповідно до проектної документації і здати вказані роботи у встановлений договором строк.

Згідно п. 1.2 договору, склад і обсяги робіт, що доручаються до виконання підряднику, визначаються проектно-кошторисною документацією, затвердженою замовником.

У відповідності до п.п. 2.2, 3.2, 3.3 договору, строк виконання робіт: березень 2010р. - грудень 2010р. Договірна ціна робіт по об»єкту розрахована на основі затвердженої замовником проектно-кошторисної документації та складає 6584210 грн. 40 коп.

Пунктом 8.4 договору сторони визначили, що оплата за виконані роботи здійснюється замовником щомісячно згідно з підписаними актами форми КБ-2в та довідками форми КБ-3 впродовж 30 календарних днів після їх підписання.

Відповідач на виконання умов укладеного між сторонами договору виконав будівельні роботи, у зв»язку з чим сторонами за період з березня 2010р. по жовтень 2010р. були підписані уповноваженими представниками сторін в добровільному порядку, без заперечень та зауважень, акти приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт /та затратах/ (форма КБ-3) на загальну суму 6507343 грн. 40 коп. разом з ПДВ.

Позивач, в свою чергу, за період з 25.05.10 р. по 26.10.10 р. перерахував на адресу відповідача грошові кошти в якості оплати вартості робіт за договором у загальному розмірі 6507343 грн. 40 коп., що підтверджено платіжними дорученнями.

Як зазначає позивач у своєму позові, КРУ у Запорізькій області провело ревізію фінансово-господарської діяльності підприємства позивача за період з 01.04.08 р. по 31.05.11 р. та встановило порушення та недоліки, які відображені в акті від 12.09.11 р. № 005/0004. Зокрема, встановлено, що за договором № 299 від 25.02.10 р. підрядником безпідставно завищені коефіцієнти для визначення кошторисного прибутку, в результаті чого завищено вартість підрядних робіт, виконаних ТОВ УБ «Південь-Азовбуд» у квітні 2010 - жовтні 2010 року, внаслідок необґрунтованого використання розцінок завищено норми витрат праці робітників, у зв»язку з чим позивач вважає, що відповідач безпідставно отримав від нього грошові кошти у розмірі 541575 грн. 60 коп.

Враховуючи наведене, позивач звернувся із позовом до господарського суду Донецької області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю управління будмеханізації "Південь - Азовбуд", с. Македонівка Донецької області грошових коштів у розмірі 541575 грн. 60 коп. на підставі приписів ст. 1212 Цивільного кодексу України, як безпідставно отриманих.

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що:

Статтею 1212 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї статті застосовуються до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна у однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв'язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстав для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто, обов»язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його у іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, передбачених нормами ст. 11 Цивільного кодексу України. До відсутності правової підстави стаття 1212 Цивільного кодексу України відносить також і ситуацію, коли підстава, на якій було набуте або збережене майно, на момент набуття або збереження існувала, але згодом відпала. Наприклад, коли правочин, на підставі якого передавалася річ, згодом був визнаний недійсним тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони 25.02.10 року уклали договір №299, згідно умов якого позивач доручив, а відповідач прийняв на себе зобов'язання здійснити роботи з виконання запланованого обсягу будівельно-монтажних робіт на 2010 рік на об'єкті ВАТ "Дніпроенерго" Криворізька ТЕС "Нарощування III та IV ярусів золовідвалу" відповідно до проектної документації і здати вказані роботи у встановлений договором строк.

Так, сторони виконали свої договірні зобов»язання в повному обсязі шляхом виконання відповідачем робіт та їх прийняття позивачем в повному обсязі на підставі підписаних уповноваженими представниками сторін, без заперечень та зауважень, в добровільному порядку за період з березня 2010р. по жовтень 2010р. актів приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та довідок про вартість виконаних будівельних робіт /та затратах/ (форма КБ-3) на загальну суму 6507343 грн. 40 коп. разом з ПДВ.

Таким чином, між сторонами існували господарські зобов»язальні правовідносини з виконання будівельно-монтажних робіт і за виконання яких позивач перерахував відповідачу грошові кошти, вказавши як підставу їх перерахування укладений між сторонами договір. Нормами цивільного та господарського права України в розділі «зобов»язальне право» визначено, що зобов»язання припиняється тільки у випадку їх належного виконання. Тобто, якщо сторона, яка здійснила будь-які дії на виконання своїх договірних зобов»язань, вважає, що інша сторона неналежним чином виконала свої договірні зобов»язання (в тому числі, по неналежному оформленню будь-яких документів, що мають відношення до договору), вона має право звернутися до суду по захист своїх порушених прав та інтересів у порядку, визначеному в главі 51 Цивільного кодексу України та розділу 5 Господарського кодексу України із застосуванням наслідків порушення винною стороною її договірного зобов»язання.

Як вбачається з позовної заяви, в даному випадку позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача нібито безпідставно отриманих коштів, посилаючись при цьому на акт перевірки КРУ у Запорізькій області від 12.09.11 р. №005/0004.

Судова колегія вважає, що позивач, звертаючись до суду із позовом, помилково в даному випадку визначив предмет та підставу позову, оскільки суд першої інстанції правомірно встановив, що правовідносини між сторонами виникли саме на підставі укладеного між сторонами договору підряду № 299 від 25.02.10 р., згідно умов якого позивач і перерахував без заперечень відповідачу грошові кошти в повному обсязі, тобто відсутні правові підстави для повернення позивачу сплачених ним відповідачу грошових коштів в якості оплати виконаних відповідачем підрядних робіт, як нібито безпідставно отриманих, шо підтверджено матеріалами справи.

Тобто судова колегія дійшла висновку, що спірні грошові кошти отримані відповідачем в межах договірних правовідносин у передбаченій нормами законодавства формі без доведення позивачем факту необхідності застосування положень ч.3 ст.1212 Цивільного кодексу України в частині повернення виконаного однією із сторін у зобов»язанні, тому що ці норми можуть застосовуватись тільки, якщо на підставі положень інших спеціальних норм потерпіла особа не в змозі захистити якесь із своїх порушених прав (предметом регулювання вказаної норми закону є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними нормами права, в даному випадку нормами зобов»язального господарського права). Ця правова позиція викладена в Постановах Верховного Суду України по справам №19/18 від 29.11.2010 р., №26/2 від13.12.2010 р., №10/7 від 16.05.2011 р., №14/209(02-4/4-14) від 30.05.2011 р., №24/135 (24/0245) від 30.05.2011 р., №5006/18/13/2012 від 22.01.2013р., рішення якого є обов»язковими для всіх судів України відповідно до норми ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що судом першої інстанції правомірно відмовлено позивачу у задоволенні позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю управління будмеханізації "Південь - Азовбуд", с. Македонівка Донецької області грошових коштів у розмірі 541575 грн. 60 коп. на підставі приписів ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення.

Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 03.04.2013 р. у справі № 905/1045/13-г ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.

Керуючись статями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго", м. Запоріжжя на рішення господарського суду Донецької області від 03.04.2013р. у справі № 905/1045/13-г залишити без задоволення, рішення господарського суду Донецької області від 03.04.2013 р. у справі № 905/1045/13-г - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий Г.І. Діброва

Судді О.В. Стойка

Л.Ф. Чернота

Надр. 5 прим:

1 - у справу;

2 - позивачу;

3 - відповідачу;

4 - ДАГС;

5- ГС Дон. обл.

Довгалюк К.Г.