Постанова № 32989977, 15.08.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

13.08.2013 р. справа №905/2301/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Кододова О.В.суддівАгапова О.Л., Мартюхіної Н.О.при секретарі Коломієць С.О. за участю представників сторін: від позивача -Купенко М.С. (за довіреністю) від відповідача - Зайцева М.Ю. (за довіреністю) від третьої особи - Сокол С.В. (за довіреністю)розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скаргиКорпорації «Індустріальна спілка Донбасу», м. Донецьк та Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк», м. Київ на рішення господарського судуДонецької областівід14.05.2013р. (повний текст складений та підписаний 20.05.2013року)у справі№905/2301/13 (суддя Демідова П.В.)за позовомПублічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк», м. Київ до за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача проКорпорації «Індустріальна спілка Донбасу», м. Донецьк Відкритого акціонерного товариства «Трест по будівництву та реконструкції автомобільних шляхів «Донбасшляхбуд», м. Донецьк стягнення заборгованості за договором поруки від 06.02.2009року в сумі 5811835,80грн.ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк", м. Київ звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Корпорація "Індустріальна спілка Донбасу", м. Донецьк про стягнення заборгованості за договором поруки від 06.02.2009р. в сумі 5811835,80грн.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 16.04.2013року залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ВАТ "Трест по будівництву автомобільних шляхів "Донбасшляхбуд" .

Рішенням господарського суду Донецької області від 14.05.2013р. (повний текст складений та підписаний 20.05.2013року) позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк", м. Київ до Корпорації "Індустріальна спілка Донбасу", м. Донецьк, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Відкрите акціонерне товариство "Трест по будівництву та реконструкції автомобільних шляхів "Донбасшляхбуд", м. Донецьк про стягнення заборгованості за договором поруки від 06.02.2009р. в сумі 5 811 835,80 грн. задоволено частково. Стягнуто з Корпорації "Індустріальна спілка Донбасу" на користь Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" на підставі договору поруки від 06.02.2009р. заборгованість за відсотками в сумі 987 687,13 грн., судовий збір в сумі 11 695,55 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В оспорюваному рішенні зазначається, що на виконання умов кредитного договору №2 від 23.01.2008р., банк протягом його дії надавав позичальнику грошові кошти в межах суми узгодженого ліміту кредитування нараховував відсотки за користування кредитом. Позичальник, всупереч умовам договору та приписам законодавства, взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, у зв'язку з чим в нього утворилась заборгованість перед позивачем. Станом на 13.03.2012р. у позичальника наявна заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитом за кредитним договором №2 від 23.01.2008р. в сумі 5128519,41 грн. На вимогу суду, позивачем до матеріалів справи №905/2301/13 надані документи первинного бухгалтерського обліку (виписки з відповідних рахунків другого класу Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України), які відповідно до ст.ст.1, 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підтверджують наявність у позичальника заборгованості у зазначеній сумі.

Господарський суд Донецької області зазначив у рішенні, що згідно змісту договору поруки №2/трест від 06.02.2009р., останнім забезпечується належне виконання позичальником кредитного договору №2 від 23.01.2008р. лише щодо погашення процентів згідно з умовами кредитного договору за відсотковою ставкою 26% річних, тому кредитор вправі вимагати від поручителя та позичальника солідарного виконання обов'язку лише зі сплати відсотків у визначеному договором розмірі та порядку. суд вважає безпідставним притягнення на підставі договору поруки №2/трест від 06.02.2009р. відповідача до солідарної відповідальності зі сплати штрафних санкцій у вигляді пені за несвоєчасну сплату відсотків та зі сплати передбачених ст.625 ЦК України 3% річних та інфляційної складової за порушення грошового зобов'язання, встановленого кредитним договором. Місцевий господарський суд дійшов до висновку про неправомірність вимог позивача щодо стягнення з Корпорації "Індустріальна спілка Донбасу" пені за несвоєчасну сплату відсотків за кредитним договором в сумі 330 239,71 грн., 3% річних за несвоєчасну сплату відсотків в сумі 179 878,80 грн. та інфляційних збитків за несвоєчасну сплату відсотків в сумі 173 197,88 грн.

Також господарський суд дійшов до висновку про відсутність в договорі поруки №2/трест від 06.02.2009р. строку дії поруки та про необхідність звернення кредитора з вимогою до поручителя в межах встановленого ч.4 ст.559 Цивільного кодексу України 6-місячного строку від дня настання строку виконання грошових зобов'язань позичальника.

В оспорюваному рішенні суд зазначив, що вимогу №ДЦ09/6-1632 від 10.01.2011р. передано невідомій особі у спосіб, що не відповідає п.16 договору поруки №2/трест від 06.02.2009р., судом першої інстанції відхилено доводи банку щодо вчасного звернення до поручителя з вимогою про сплату заборгованості позичальника за відсотками, яка виникла у 2010 році на підставі кредитного договору №2 від 23.01.2008р.

Крім того, господарський суд Донецької області відхилив доводи відповідача про те, що про збільшення без його згоди обсягу його відповідальності за договором поруки №2/трест від 06.02.2009р. спростовуються матеріалами справи, оскільки дії сторін щодо внесення змін до умов цього договору мають підґрунтям відповідні зміни основного зобов'язання, що підтверджує обізнаність поручителя про збільшення ліміту кредитування та продовження його строку за кредитним договором №2 від 23.01.2008р.

Не погодившись з рішенням суду, Корпорація «Індустріальна Спілка Донбасу» звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 14.05.2013р. та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у вимогах у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на те, що протягом шести місяців, з 01.12.2010р. позивач повинен був звернутися до відповідача з вимогою про сплату процентів за договором поруки №2/трест від 06.02.2009року, а саме до 01.06.2011року. Позивач у строк до 01.06.2011р. не пред'явив відповідачу вимог про виконання зобов'язань за договором поруки №2/трест від 06.02.2009р. Пред»явлення вимоги 21.03.2013року відбулося вже після спливу 6 місячного строку, та не може вважатися фактом, який свідчить про дію поруки. Як стверджує апелянт , на час звернення позивача з позовними вимогами договір поруки №2/трест від 06.02.2009року є припиненим, а висновки суду про те, що порука зберігає чинність протягом шести місяців, що передують зверненню кредитора до поручителя з вимогою про виконання основного зобов'язання є такими, що не відповідають обставинам справи та зроблені з неправильним застосуванням ч.4 ст.559 Цивільного Кодексу України.

Апелянт зазначає, що кредитний договір та додатки до нього підписувалися сторонами за договором. Відповідач стороною за кредитним договором не є. Відповідач підписував тільки договір поруки та додатки до нього. В додатках до договору поруки не має жодного пункту, в якому би обумовлювалась зміна умови кредитного договору в частині зміни ліміту кредиту. Відповідач, виступаючи тільки стороною за договором поруки та підписуючи тільки додатки до нього, ніяк не мав можливості дізнатися про зміну ліміту кредиту та збільшення обсягу відповідальності поручителя. Такі зміни кредитного договору відбувалися без згоди відповідача, як поручителя за договором поруки. Про такі зміни відповідач не був повідомлений. Згоду на такі зміни не надавав. Про неодноразову зміну сум кредиту відповідач дізнався тільки при розгляді справи.

Позивач - Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський акціонерний банк», м. Київ також не погодившись з рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою про скасування рішення господарського суду Донецької області від 14.05.2013року та прийняття нового рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що банк звертався до відповідача з відповідними вимогами, зокрема, листом від 10.01.2011року банк повідомив поручителя, що позичальником не сплачені нараховані відсотки за 2010рік в сумі 392523,74грн., та запропонував погасити вищевказану заборгованість протягом 5 банківських днів. Вимога залишилася без задоволення.

Скаржник зазначає, що умовами договору поруки та приписами Цивільного кодексу України визначено, що боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Таким чином, відповідач, набувши статус боржника з моменту порушення зобов'язання за кредитним договором, зобов'язаний сплатити банку суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

В апеляційній скарзі також скаржник зауважує, що відповідно до п.7 договору поруки передбачено, що поручитель має право вимагати від боржника сплати процентів, штрафів, пені в розмірах, визначених кредитором і відшкодування інших витрат і збитків, понесених у зв'язку з відповідальністю за боржника.

09.07.2013року позивач подав доповнення до апеляційної скарги (вхід.№02-48/6021), позивач додатково просить виправити помилку в назві стягувача ПАТ «Веукраїнський Акціонерний Банк» в рішенні господарського суду Донецької області по справі №905/2301/13 від 14.05.2013року, та покласти на відповідача судові витрати, пов'язані з переглядом рішення в апеляційному порядку.

Також позивачем подано заяву про уточнення апеляційних вимог від 09.07.2013року (вхід.№02-48/6022), апеляційні вимоги залишилися незмінними, з урахуванням заяви (вхід.№ 02-48/6021)

Відповідач у запереченнях на доповнення до апеляційної скарги (від 12.08.2013року вхід.№02-48/7161) просить відмовити позивачу у задоволенні апеляційної скарги.

Третьою особою 13.08.2013року через канцелярію суду надано пояснення по справі (вхід.№02-48/7252/13) у яких просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення господарського суду без змін.

Згідно з положеннями ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішень місцевого господарського суду в повному обсязі.

У відповідності до п.п. 2, 3, 4 частини 3 ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ст.ст. 42, ст.43 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Донецьким апеляційним господарським судом встановлено наступне.

Між Відкритим акціонерним товариством "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (кредитодавець, правонаступником якого є позивач) та Відкритим акціонерним товариством "Трест по будівництву та реконструкції автомобільних шляхів "Донбасшляхбуд" (позичальник) 23 січня 2008р. укладений кредитний договір №2, за умовами п.1.1 якого кредитодавець надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти (далі - кредит) на умовах, визначених цим договором та додатковими угодами до нього, що складають невід'ємну частину договору.

Відповідно до п.1.1.1 договору кредит надається у формі поновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом в сумі 25625200,00 грн. За згодою сторін зміст пункту 1.1.1 неодноразово змінювався, зокрема, за останньою редакцією, визначеною договором про внесення змін №9 від 01.12.2009р., кредит надається у формі непоновлюваної кредитної лінії в сумі 35225200,00 грн.

Згідно до п.1.3 в редакції договору про внесення змін №9 від 01.12.2009р., термін остаточного повернення кредиту становить 01.12.2010р. При цьому, повернення кредиту здійснюється згідно з графіком, наведеним в п.2.3 кредитного договору, який за згодою сторін неодноразово змінювався та відповідно до договору про внесення змін №9 від 01.12.2009р. викладений наступним чином: 28 числа кожного місяця періоду квітень-жовтень 2010р. позичальник має повертати по 3913900,00 грн., а 01.12.2010р. - 7827900,00 грн.

Відповідно до п.1.1.3 процентна ставка за користування кредитом складає 15% річних. В подальшому процентна ставка за користування кредитними кредитом збільшена до 18,5% (додаткова угода №1 від 26.06.2008р.). Відповідно до п.1 додаткової угоди №3 від 01.12.2008р., процентна ставка за користування кредитом становить 26% річних.

Пунктом 2.7 кредитного договору передбачено, що проценти за користування траншем нараховуються щомісячно за поточний календарний місяць на суму щоденного фактичного залишку заборгованості за траншем, виходячи з умов, що до розрахунку приймається календарна кількість днів в році (або 360 днів в році - для кредиту в іноземній валюті) та календарна кількість днів у місяці, у валюті кредиту. Згідно з п.2.8.1, нараховані вищевказаним чином відсотки за місяць позичальник зобов'язаний сплачувати щомісяця, не пізніше 03 календарного числа місяця, наступним за тим, за який вони нараховані. В подальшому цей термін було змінено та встановлено, що відсотки підлягають сплаті не пізніше 25 календарного числа місяця, наступного за тим, за який вони нараховані (п.4 договору про внесення змін №9 від 01.12.2009р.)

Пунктом 4.2 кредитного договору передбачено, що у разі несвоєчасного погашення кредиту, сплати процентів та комісій, визначених цим договором, позичальник сплачує кредитодавцю пеню в національній валюті України в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на день сплати несвоєчасно сплачених процентів та комісій, від суми відповідного непогашеного платежу за кожний день прострочення виконання, за реквізитами та у день, вказаними кредитодавцем.

Відповідно до п.7.4 договору, кредитний договір набирає чинності з дати його укладення та діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань.

Між Відкритим акціонерним товариством "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (кредитор, правонаступником якого є позивач), Відкритим акціонерним товариством "Трест по будівництву та реконструкції автомобільних шляхів "Донбасшляхбуд" (боржник) та Корпорацією "Індустріальна Спілка Донбасу" (поручитель) 06 лютого 2009року укладений договір поруки №2/трест (договір поруки), за умовами п.2 якого (в редакції додаткової угоди №1 від 24.03.2009р.) передбачено, що за цим договором поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним (частково) зобов'язань, що випливають з кредитного договору, а саме - погашення процентів згідно з умовами кредитного договору (згідно п.1.1.3, 2.6, 2.8 процентна ставка дорівнює 26% річних. Остаточний термін погашення заборгованості за договором - 01.12.2009р.) При цьому, виходячи зі змісту термінів, який розкрито в п.1 договору поруки, під кредитним договором розуміється кредитний договір №2 від 23.01.2008р., укладений між ВАТ "ВіЕйБі Банк" (кредитодавець) та ВАТ "Трест "Донбасшляхбуд" (позичальник) з усіма подальшими змінами до нього.

Згідно до п.3 договору поруки, у разі порушення (невиконання та/або неналежного виконання) боржником зобов'язання, забезпеченого цим договором, поручитель і боржник відповідають перед кредитором як солідарні боржники, тобто кредитор має право на власний розсуд зажадати виконання зобов'язання за кредитним договором від боржника та поручителя в частині сплати процентів. У разі несплати боржником процентів у строки, передбачені кредитним договором, кредитор направляє до поручителя лист з вимогою про сплату процентів. Після отримання листа поручитель протягом 5 банківських днів зобов'язаний сплатити кредитору заборгованість за процентами. Водночас, згідно з п.16 договору поруки, передача інформації між сторонами здійснюється кур'єром або засобами поштового зв'язку за адресами, вказаними в цьому договорі.

Пунктом 10 зазначеного договору, порука за даним договором припиняється після виконання всіх умов кредитного договору стосовно сплати процентів; у раз зміни умов кредитного договору, що можуть викликати збільшення обсягу відповідальності поручителя без його згоди; якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем; переведенням на іншу особу боргу за кредитним договором, якщо поручитель не поручився за нового боржника; в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Договір поруки набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання ними взятих на себе зобов'язань за цим договором.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем на виконання умов кредитного договору №2 від 23.01.2008р. протягом його дії надано позичальнику грошові кошти в межах суми узгодженого ліміту кредитування нараховував відсотки за користування кредитом. Докази виконання своїх зобов'язань за договором поруки з боку позичальника у матеріалах справи відсутні.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, Донецький апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За умовами ст.ст. 526, 525 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом

Якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) ( ст. 530 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом ст. 553 Цивільного кодексу України під порукою розуміється договір, за яким поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Договір поруки є двостороннім правочином, що укладається з метою врегулювання відносин між кредитором і поручителем. Договір поруки не передбачає виникнення або, навпаки, припинення будь-яких прав та обов'язків боржника. Згода боржника на укладення договору поруки не вимагається.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ч. 1 ст. 554 ЦК України).

Отже, порука є спеціальним заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання, чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов'язання.

Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника та кредитором боржника.

Відтак, обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель.

Відповідно до ст.ст.610-611 Цивільного кодексу України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ч. 1 ст.550 Цивільного кодексу України). Сплата неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі (ч. 1 ст. 552 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.ст.1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем станом на 13.03.2013р. нараховано та пред'явлено до стягнення пеню за несвоєчасну сплату відсотків за кредитним договором в сумі 330239,71 грн., 3% річних за несвоєчасну сплату відсотків в сумі 179878,80 грн. та інфляційні збитки за несвоєчасну сплату відсотків в сумі 173197,88 грн., які заявлено до стягнення з поручителя.

За умовами ч.ч.1-2 ст.554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Аналогічні за змістом умови щодо солідарної відповідальності поручителя містяться в п.3 договору поруки №2/трест від 06.02.2009р.

Відповідно до ч.1 ст.543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Згідно до ч. 2 ст. 553 ЦК України, поручитель може поручитися за виконання основного зобов'язання в повному обсязі або частково. Порука у повному обсязі існує за умови, що поручитель взяв на себе обов'язок виконати зобов'язання за боржника повністю, без жодних обмежень, включаючи відшкодування збитків, заподіяних кредитору невиконанням боржника, а також сплату неустойки (штрафу, пені), якщо така передбачена законом або договором. Часткова порука має місце тоді, коли поручитель поручився не за все зобов'язання боржника, а лише в певній частині, обмеженій наперед визначеним обсягом (сумою, кількістю, обсягом робіт, послуг тощо).

Позивачем заявлені вимоги щодо стягнення 3 % річних та індексу інфляції, розрахованих на підставі умов кредитного договору та порушення зазначених умов. Виходячи зі змісту ч.2 ст.625 ЦК України, підставою для нарахування передбачених цією нормою грошових сум (3% та інфляційної складової) є прострочення виконання грошового зобов'язання.

Господарський суд Донецької області дійшов до вірного висновку, з яким погоджується апеляційна інстанція, що грошове зобов'язання відповідача солідарно відповідати за сплату відсотків за користування кредитними коштами ґрунтується на договорі поруки №2/трест від 06.02.2009р. та не може ототожнюватись з кредитними зобов'язаннями позичальника за кредитним договором №2 від 23.01.2008р. з огляду на відмінність правових підстав виникнення вищевказаних грошових зобов'язань. З огляду на наведене, неналежне виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами не може визначатись законною підставою для стягнення з поручителя 3% річних від простроченої суми та інфляційної складової заборгованості за відсотками, розрахованих у зв'язку з невиконанням позивальником прийнятих на себе грошових зобов'язань за кредитним договором.

Відтак вимоги позивача щодо притягнення відповідача на підставі договору поруки №2/трест від 06.02.2009р. до солідарної відповідальності зі сплати штрафних санкцій у вигляді пені за несвоєчасну сплату відсотків та зі сплати передбачених ст.625 ЦК України 3% річних та інфляційної складової за порушення грошового зобов'язання, встановленого кредитним договором є необґрунтованими та правомірно не задоволені місцевим господарським судом.

Згідно до ч.4 ст.559 Цивільного Кодексу України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Відповідно до ст.252 Цивільного кодексу України Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони за договором поруки визначили, що договір діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором.

Відповідно до п.10 договору, порука за даним договором припиняється після виконання всіх умов кредитного договору стосовно сплати процентів; у раз зміни умов кредитного договору, що можуть викликати збільшення обсягу відповідальності поручителя без його згоди; якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем; переведенням на іншу особу боргу за кредитним договором, якщо поручитель не поручився за нового боржника; в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Таким чином у договорі поруки №2/трест від 06.02.2009р. не визначений строк дії поруки, відтак місцевий господарський суд правомірно визначив необхідність звернення кредитора з вимогою до поручителя в межах встановленого ч.4 ст.559 Цивільного кодексу України 6-місячного строку від дня настання строку виконання грошових зобов'язань позичальника.

Колегія Донецького апеляційного господарського суду погоджується, що вимогу №ДЦ09/6-1632 від 10.01.2011року передано невідомій особі у спосіб, що не відповідає п.16 договору поруки №2/трест від 06.02.2009р., та доводи банку щодо вчасного звернення до поручителя з вимогою про сплату заборгованості позичальника за відсотками, яка виникла у 2010 році на підставі кредитного договору №2 від 23.01.2008р. є помилковими та не відповідають дійсності та не прийняті господарським судом Донецької області правомірно.

Одночасно судом першої інстанції правомірно задоволені вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за відсотками за кредитним договором №2 від 23.01.2008р., нарахованими за період з 21.09.2012р. по 13.03.2013р., в сумі 987687,13 грн. за тих підстав, що у матеріалах справи наявна вимога № 31/1.2100, в якій позивач вимагав відповідача сплати як від солідарного боржника заборгованості в сумі 581183,58 грн., зазначена вимога направлена на адресу відповідача 21.03.2013р. цінним листом. Сторонами не заперечується факт направлення зазначеної вимоги та її отримання відповідачем, з урахуванням ч.4 ст.559 Цивільного кодексу України вимоги у цій частині обґрунтовані та задоволені господарським судом Донецької області правомірно.

Також господарським судом правомірно не прийняті посилання відповідача на те, що збільшення без його згоди обсягу його відповідальності за договором поруки №2/трест від 06.02.2009р., оскільки дії сторін щодо внесення змін до умов цього договору мають підґрунтям відповідні зміни основного зобов'язання, що підтверджує обізнаність поручителя про збільшення ліміту кредитування та продовження його строку за кредитним договором №2 від 23.01.2008р.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального Кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами ст. 34 Господарського процесуального Кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи заявників, викладені в апеляційних скаргах не обґрунтовані, не доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст.33, ст.34 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, вимоги ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» викладені у заяві про уточнення апеляційних вимог щодо виправлення помилки у назві стягувача: ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк», у рішенні господарського суду Донецької області по справі №905/2301/13 від 14.05.2013року задоволенню також не підлягають з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 89 Господарського процесуального кодексу України суддя за заявою сторони чи державного виконавця роз'яснює рішення, ухвалу, не змінюючи при цьому їх змісту, а також за заявою сторони або за своєю ініціативою виправляє допущені в рішенні, ухвалі описки чи арифметичні помилки, не зачіпаючи суті рішення.

Вказана норма Господарського процесуального кодексу України надає господарському суду право на виправлення допущеної описки чи арифметичної помилки в прийнятому ним судовому акті. Тобто зі змісту наведеної статті вбачається, що виправлення допущеної помилки належить до повноважень того суду, який прийняв судове рішення. Таким чином у апеляційної інстанції відсутні повноваження для внесення виправлень до рішення господарського суду Донецької області. Одночасно апелянт не позбавлений можливості звернутися до господарського суду Донецької області з відповідною заявою про виправлення помилки у судовому рішенні.

Відтак апеляційні скарги Корпорації «Індустріальна спілка Донбасу», м. Донецьк та Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк», м. Київ задоволенню не підлягають.

На підставі вищевикладеного рішення господарського суду Донецької області від 14.05.2013року (повний текст рішення складений та підписаний 20.05.2013року) у справі №905/2301/13 прийняте у відповідності до норм чинного законодавства, підстав для його скасування не вбачається.

Судові витрати покласти на заявників апеляційних скарг відповідно до ст.49 ГПК України.

Результати апеляційного провадження у справі оголошені в судовому засіданні.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105, Господарського процесуального кодексу України Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Корпорації «Індустріальна спілка Донбасу», м. Донецьк та Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк», м. Київ на рішення господарського суду Донецької області від 14.05.2013року (повний текст рішення складений та підписаний 20.05.2013року) у справі №905/2301/13 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 14.05.2013року (повний текст рішення складений та підписаний 20.05.2013року) у справі №905/2301/13 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий Кододова О.В.

Судді: Агапов О.Л.

Мартюхіна Н.О.

Надр. 6 екз.: 1-позивачу, 1-відповідачу, 1- третій особі,

1- у справу, 1-ДАГС, 1-ГСДО .