Рішення № 32989887, 13.08.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" серпня 2013 р.Справа № 922/3047/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Френдій Н.А.

при секретарі судового засідання Алексєєвій Т.О.

розглянувши справу

за позовом Комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області, 64602, Харківська область, місто Лозова, вулиця Ломоносова, 23, код 38076191; до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, 64600, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1; про стягнення 10971,93грн. за участю представників:

позивача - Баєв О.Ю. за довіреністю від 14.03.2013р.;

відповідача - не з"явився.

В розпочатому 13.08.2013р. судовому засіданні представнику відповідача роз'яснено права і обов'язки сторін, передбачені ст. ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

За відсутності клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення суми основного боргу за договором про постачання теплової енергії №79 від 29.06.2012 року в розмірі 10235,68грн., суми на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в розмірі 31,39грн., трьох процентів річних в розмірі 104,86грн.

Свої вимоги позивач мотивує неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором про постачання теплової енергії №79 від 29.06.2012р. в частині повної та своєчасної оплати вартості спожитої теплової енергії, в зв"язку з чим позивачем, окрім суми основного боргу, заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати та три проценти річних. В якості правового обгрунтування позивач вказує на приписи статей 526, 530, 625, 629 ЦК України.

Ухвалою суду від 23.07.2013р. за позовною заявою порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 13.08.2013 р.

Суд перейшов до розгляду справи по суті.

Представник позивача в судовому засіданні 13.08.2013р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просить суд позов задовольнити, посилаючись на те, що внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов"язань за договором про постачання теплової енергії №79 від 29.06.2012р. у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість за період з червня 2012 року по 30 червня 2013 року в сумі 10235,68грн., в зв"язку з чим позивачем, на підставі ст. 625 ЦК України, нараховано відповідачу за цей період інфляційні в сумі 31,39грн. та 104,86грн.; надав пояснення №632 від 12.08.2013р. (вх.№29645 від 13.08.2013р.), на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, та документи для долучення до матеріалів справи.

Відповідач свого повноважного представника в судове засідання 13.08.2013р. не направив, відзив на позов та документи на виконання ухвали суду про порушення провадження у справі не надав. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали суду про порушення провадження у справі від 23.07.2013р. за адресою вказаною у позовній заяві, проте, ухвала повернулася до канцелярії суду з поштовою відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Враховуючи вищевикладене та приписи п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р., суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення учасників судового процесу про час та місце розгляду справи.

За висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору та є необхідними для прийняття повного і обґрунтованого судового рішення, внаслідок чого справа розглядається відповідно до норм ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Відповідно до ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обов'язковим для виконання кожної із сторін.

Між комунальним підприємством "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області (енергопостачальна організація) фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (споживач) 29.06.2012р. укладений договір №79 про постачання теплової енергії, згідно умов якого енергопостачальна організація зобов'язалася постачати споживачеві теплову енергію в потрібних останньому обсягах на потреби, перелік яких вказано в п.2.1. відповідного договору, а Відповідач, в свою чергу, зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором, а саме розділом 6 даного договору. Об"єкт постачання теплової енергії споживачу - аптека (АДРЕСА_2, додаток №1В до договору, а.с.17).

Сторони погодили, що цей договір набуває чинності з 29.06.2012 року і діє до 07.06.2013р. та, відповідно до ч.3 ст. 631 ЦК України, дія цього договору застосовується до відносин сторін, які виникли до його укладення, а саме з 08.06.2012 року. (п.10.1. договору), та якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін, договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік (п.10.4.). В п.10.2. сторони погодили випадки, з яких цей договір припиняє свою дію - закінчення строку, на який він був укладений; взаємна згода сторін; прийняття рішення господарським судом та ліквідація сторін. Документи, що містяться в матеріалах справи, дають підстави вважати договір №79 про постачання теплової енергії від 29.06.2012р. діючим.

Згідно п. 5.1. договору сторони погодили, що облік споживання теплової енергії проводиться розрахунковим способом.

Розрахунковим періодом, відповідно до п.6.2. договору, є календарний місяць.

В додатку №1 до договору (а.с.19) сторони погодили обсяги споживання теплової енергії за кожним параметром. Також встановили, що орієнтовна вартість теплової енергії, що постачається споживачу за поточний рік, відповідно до тарифів, діючих на момент договору, плата за фактично спожиту теплову енергію в опалювальний період становить 8453,51грн., ПДВ 1690,70грн., плата за приєднане теплове навантаження з розрахунку за 0,1 Гкал в годину щомісячно протягом року становить 267,49грн., за рік 3209,88грн.; усього за рік 13354,09грн. (п.2. додатку 1 до договору).

Позивач свої зобов'язання за даним договором протягом з червня 2012р. по липень 2013 року виконав у повному обсязі, здійснив відпуск теплової енергії відповідачу (акти надання послуг з постачання теплової енергії (а.с. 26-32).

За твердженнями позивача відповідач в порушення п.6.3. договору вартість отриманої теплової енергії своєчасно та в повному обсязі не сплатив (споживач за 15 днів до початку розрахункового періоду своїм дорученням самостійно сплачує енергопостачальній організації вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової кількості (сальдо) розрахунків на початок місяця), внаслідок чого утворилася заборгованість за період з червня 2012 року по липень 2013 року в сумі 10235,68грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов висновку про повне задоволення відповідного позову, виходячи з наступного.

Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі суд кваліфікує як взаємовідносини, що випливають із договору про надання послуг, згідно якого та в силу ст. 901 Цивільного кодексу України одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При цьому, суд бере до уваги, що в п. 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12. 2011 року, зазначено, що якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Враховуючи викладене, та те, що на момент прийняття рішення по справі відповідач не надав будь-яких доказів, які б свідчили про протилежне, в тому числі про повну чи часткову оплату наданих послуг з теплопостачання, суд вважає заявлену вимогу позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 10235,68грн. нормативно та документально обґрунтованою, не спростованою відповідачем, та такою, що підлягає задоволенню.

Стосовно заявлених до стягнення інфляційних втрат та 3% річних, суд керується положеннями ст. 625 Цивільного кодексу України, згідно якої встановлено, що боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За таких обставин суд, перевіривши правильність розрахунку, вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача, за період з червня 2012 року по червень 2013 року, включно, 104,86грн. інфляційних втрат та 31,39грн. трьох процентів річних нарахованих за період з 16.07.2012р. до 31.07.2013р. законними, обґрунтованими, таким, що не спростовані відповідачем, а тому вони підлягають задоволенню, а вказані суми стягненню з відповідача на користь позивача.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судові витрати з цієї справи покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 22, 32, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (64600, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області (64602, Харківська область, місто Лозова, вулиця Ломоносова, 23, код 38076191) суму основного боргу за договором про постачання теплової енергії №79 від 29.06.2012 року в розмірі 10235,68грн., суму на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в розмірі 31,39грн., три проценти річних в розмірі 104,86грн. та 1720,50грн. витрат зі сплати судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 15.08.2013 р.

Суддя Френдій Н.А.