Ухвала суду № 32989865, 23.07.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2013 р. справа № 1170/2а-1402/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сафронової С.В.

суддів: Божко Л.А. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Антіпової В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 31 травня 2012 року

у адміністративній справі № 1170/2а-1402/12 за позовом малого підприємства «Армікс» у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування рішення, -

в с т а н о в и л а :

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 31 травня 2012 року задоволено адміністративний позов малого підприємства «Армікс» у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції, та скасоване податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції від № 0000362310 від 07.12.2011 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 28370 грн. та штрафних санкцій на суму 2001 грн., а малому підприємству «Армікс» у формі товариства з обмеженою відповідальністю присуджено судовий збір в розмірі 303,71 грн., з зобов'язанням Головного управління Державної казначейської служби в Кіровоградській області стягнути 303,71 грн. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції.

Зазначена постанова суду першої інстанції оскаржена в апеляційному порядку відповідачем по справі з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим він просить її скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволені вимог позивача.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що у період з 18.11.2011 року по 21.11.2011 року Кіровоградською ОДПІ стосовно позивача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку за результатом якої складено акт від 24.11.2011 року № 167/23-1/13770656 (а.с. 8-14), в якому відображено допущені на думку податкового органу порушення позивачем пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України у зв'язку з укладенням нікчемних правочинів з ПП «Белвас», в результаті чого підприємством занижено ПДВ на загальну суму 28370 грн., у тому числі: за квітень 2011 року на 4000 грн.; за травень 2011 року на 10370 грн.; за червень 2011 року на 6000 грн.; за липень 2011 року на 8000 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки, Кіровоградською ОДПІ відносно позивача було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000362310 від 07.12.2011 року, яким збільшено грошове зобов'язання з ПДВ за основним платежем - 28370 грн. та 2001 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.17).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з безпідставності та невідповідності нормам Податкового кодексу України наведених в акті перевірки висновків відповідача про безтоварність укладених між ПП «Белвас» і позивачем правочинів та про відсутність у у позивача об'єкта оподаткування податком на додану вартість і права у нього на формування податкового кредиту.

Наведена позиція суду першої інстанції ґрунтується на тому, що Акт перевірки не містить жодних посилань на конкретні докази щодо нікчемності правочинів між позивачем та ПП «Белвас», а з його змісту вбачається, що податковим органом взагалі не досліджувались конкретні господарські операції між цими суб'єктами господарювання. Зокрема, перевіряючим не було досліджено які саме правочини були укладені позивачем з ПП «Белвас», на підставі яких підприємством сформовано податковий кредит у звітному періоді та які первинні бухгалтерські документи супроводжували дані господарські операції.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції ретельно перевірив відповідність діяльності позивача за КВЕД, наявність у позивача спеціального дозволу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України на користування надрами № 4062 від 18.10.2006 року щодо видобування піска, глини та суглинка на Коноплянському родовищі, а також дослідив документи первинного бухгалтерського та податкового обліку позивача, які підтверджують фактичне виконання господарських операцій з ПП «Белвас», що були визначені договором підряду на виконання робіт з переміщення ґрунту на Коноплянському родовищі терміном виконання з 01.04.2011 року по 31.12.2011 року на загальну вартість 400000 грн. (а.с. 32), а також укладеним 30.05.2011 року між позивачем та ПП «Белвас» договором купівлі-продажу плити гранітної 400*400 (а.с.31), за умовами якого МП «Армікс» здійснило перевезення плити гранітної власними силами на власному вантажному транспорті.

Зокрема, судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що виконання робіт по переміщенню ґрунту підтверджені актами приймання виконаних робіт за квітень, травень, червень та липень 2011 року, що підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками МП «Армікс» і ПП «Белвас» (а.с.47-58), а також актами маркшейдерських вимірів виконаних робіт по переміщенню ґрунту від 29.04.2011 року, від 31.05.2011 року, від 30.06.2011 року, від 29.07.2011 року (59-62), які у сукупності були підставою для виписки податкових накладних (а.с.42,43,45,46): від 29.04.2011 року № 194 на суму 24000 грн. (4000 грн. ПДВ); від 31.05.2011 року № 179 на суму 36000 грн. (6000 грн. ПДВ); від 29.06.2011 року № 129 на суму 36000 грн. (6000 грн. ПДВ); від 29.07.2011 року № 147 на суму 48000 грн. (8000 грн. ПДВ).

Виконання позивачем умов укладеного 30.05.2011 року з ПП «Белвас» договору купівлі-продажу плити гранітної підтверджено наявними в матеріалах справи: копіями видаткової накладної № РН-00251 від 31.05.2011 року на суму 26220 грн., у тому числі 4370 грн. ПДВ (а.с.33) та податкової накладної № 182 від 31.05.2011 року на суму 26220 грн. (а.с.44), які були виписані за результатами поставки товару ПП «Белвас»; а також копією витягу з журналу реєстрації довіреностей за 2011 рік, за змістом якого підприємство уповноважувало ОСОБА_1 отримати товарно-матеріальні цінності від постачальника ПП «Белвас» згідно накладної № 251 від 31.05.2011 року (а.с. 86, 87), та фактом перебування зазначеної гранітної плити на балансі позивача по картці рахунку 205 (а.с. 80).

З огляду належне оформлення позивачем первинних документів, відсутності з боку відповідача заперечень щодо їх форми чи змісту, показів свідка, та повного розрахунку позивача з ПП «Белвас» за придбані товари і послуги (а.с. 34-41), суд першої інстанції дійшов висновку про реальність виконання позивачем укладених з ПП «Белвас» договорів підряду та купівлі-продажу, та відповідно про правомірність формування позивачем податкового кредиту за квітень-липень 2011 року 28370 грн. по господарським операціям з ПП «Белвас», і про протиправність висновків відповідача щодо збільшення позивачеві грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 28370 грн. та штрафних санкцій на суму 2001 грн.

Із матеріалів справи вбачається, що на підтвердження своїх доводів щодо неправомірності формування податкового кредиту та об'єкту оподаткування позивача, а також порушень з його боку законодавства, що стосуються обставин виконання договірних відносин - податковим органом не доведено.

Позивачем належним чином оформлено всі первинні фінансово - господарські відносини з вищезазначеним контрагентом, та надано первинні документи, які повністю підтверджують виконання зобов'язань між сторонами за укладеними між ними правочинами. При цьому, надані позивачем документи не мають дефектів форми, змісту або походження, не суперечать вимогам ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і Податкового кодексу України, та містять визначені законом реквізити, виписані за визначеною законом подією, а також складені реально існуючими суб'єктами права.

Погоджуючись з висновком суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що відповідачем не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів, а судом правомірно встановлено, що виконання умов договорів підтверджується наданими до матеріалів справи договором, податковими накладними, видатковими накладними, платіжними дорученнями та іншими первинними документами, а чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки дотримання його контрагентом вимог податкового законодавства, навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Колегія суддів зазначає, що чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

На думку колегії суддів, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Таких доказів на виконання приписів ч.2 ст.71 КАС України суду першої та апеляційної інстанції в даному випадку податковим органом не надано.

Виходячи з наведеного, колегія суддів не вбачає підстав, передбачених ст.201, 202 КАС України для зміни чи скасування судового рішення та приходить до висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення - без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України, колегія суддів -

У х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції - залишити без задоволення

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 31 травня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтею 212 КАС України

Головуючий: С.В. Сафронова

Суддя: Л.А. Божко

Суддя: Д.В. Чепурнов